Надія береже розум

ЖИТТЯ чоловіче це найбільш цінне посідання. Однак, без надії життя тратить свою ціну й значення. Кожних шістдесять секунд, після др-а Евгенія В. Канского, деякі люди в Сполучених Штатах роблять зусилля поповнити самогубство, й кожного року приблизно 20,000 досягають мети. Це робить самогубство одно з десяти найбільших причин смерті в Сполучених Штатах. Оскільки безнадійність провадить до втрати життя, то мудра людина шукає укріпити свій ум сильною, здоровою надією на будуче. Християн заохочується “одягнутись у зброю віри.”— 1 Сол. 5:8.

Надія є окреслена як “бажання супроводжено із сподіванням отримати те, що бажаємо.” Коли ж перший чоловік стратив досконалість через бунт проти його Творця, рід людський потонув в трясовину клопоту, розпуки, слабостей й нарешті у смерть. Чоловік палко бажає кращих речей — миру, безпеки, здоров’я й життя. Поклавши свою надію на матеріальне багатство або якого чоловіка або організацію, він сподівається отримати ці бажані речі. Отже він виробляє надію; вона спонукує його, кажучи, що завтра буде краще. Така надія робить життя гідним й приносить радість серцю.

Наприклад, коли народи виринули із жаху Світової Війни II, то світові проводарі виставили Об’єднані Народи як чоловічу ‘найкращу надію на мир.’ З їх прагненням серця на мир, люди гляділи на цю організацію з палким сподіванням. Із підписанням її хартії в Сан Франціско в 1945 року, “церковні дзвони дзвонили. Християнські товпи натовплювали їх церкви. Вони співали радо “осанна Князеві Мира.” Вони дякували Богу, що нарешті інституція була сотворена, щоб ‘спасти наступні генерації від кари війни.’”— Церкви й Об’єднані Народи, написав Валтер В. Ван Кірк.

Що ж сталося з тією радість-творючою надією? Валтер Ван Кірк признає: “Нема заперечення, що висока надія народжена в Сан Франціско не була в повні здійснена.” Що за вирозуміння зогляду на недавний зворот подій! Розшарпана надія й несповнені сподівання, принесли незадоволення, оставивши мільони пригніченими. Рід людський часто повторяє помилки, бо він покладає надію й старання на кволих, смертельних людей, щоб задоволити бажання сердець. Отже мудра порада з Божого Слова є: “Не вповай на князів, на сина чоловічого; нема в його спасення! Щасливий той, кому дає поміч Бог Якова, в кого надія на Єгову Бога його.”— Пс. 146:3, 5; Прип. 13:12.

Надії збудовані на обітницях людських часто провадять до незадоволення, але Єгова — “Бог котрий дає надію”, він будує на найсильніщій основі в універсі, свою власну обітницю. Надхнене Писання запевняє, що “це не можливо для Бога говорити лож.” Тому ми “маємо сильне заохочення покладати надію поставлену перед нами. Цю надію ми маємо наче якор для душі, певний й трівкий.” Надію яку Бог дає “не провадить до незадоволення.”— Рим. 15:13; Жид. 6:18, 19; Рим. 5:5.

Людські серця плачуть за миром, безпекою, здоров’ям й життям. Вони бажають жити без загрози війни, голоду й пошести. Боже Слово запрошує їх: “Вповай на Єгову, і твори добро . . . і любуйся вірностю.” Єгова задоволить просьбу сердець всіх тих, що вповають на нього через постачання для них нового світу “в котрому правда домує.” В тім новім світі “ділом правди буде мир, й правосуд зробить — спокій й безпеку вовіки. Тоді народ мій жити ме в пробутку мира і в осадах безпеки.”— Пс. 37:3, 4; 2 Петр. 3:13; Іса. 32:17, 18.

Єгова задоволить навіть бажання серця про досконале здоров’я й безпечне життя. Бо Обітре Бог усяку сльозу з очей їх; і смерти більше не буде; ані смутку ані крику, ані труду не буде вже: перве бо минуло.” Що за чудова надія це є! Це щось, що ми всі бажаємо, й ми можемо мати цілковите довір’я, що це буде сповнене, тому що це є обітниця Всемогучого Бога! Тому “радуймося в надії що перед нами”. Роздумуйте над нею, виробляйте палке бажання за “вічним життям котре Бог, що не обманює, обітував перед вічними часами.”— Одкр. 21:4; Рим. 12:12; Тита 1:2.

Роблячи обітницю Єгови нашою надією, ми будемо мати сильний якор для нашої душі. Наче шолом, надія буде хоронити наші уми. Коли цей світ зустрічає постійно одно нещастя за другим, приносить гірке незадоволення для тих, котрих надія є положена на ній, то наша надія на новий світ Єгови буде ставатись ясніщою й більше цінною. А хоч би нещастя й лучилось нам у формі випадку, переслідування, слабості або смерті олюблених, то наша надія буде підтримувати нас, наполягаючи на нас запевнення про благословення Єгови в його новім світі.

Єгова радіє, коли його слуги оцінять його дар життя. Цей дар служить як охорона для нашого ума. Як же це? Чи ви коли обіцяли дитині щось, що вона палко бажає коли вона дістане добре свідоцтво з його шкільного іспиту? Дитина справляє свій ум на свою студію, недозволяючи зовнішні справи відвертати її, тому що вона так сильно бажає того красного дарунку. Коли вона студіює, дитина уявляє посідання дару й, дрожить на думку, студіюючи тяжче, щоб зробити це дійсністю. Подібно так Єгова обіцяв життя вічне як нагороду за послушенство до його волі. Будучи захопленим цим проспектом, ми будемо наставляти наші уми виконувати Божу волю, недозволяючи нічому відвертати нас, щоб ми були запевнені про набуття тієї вельми бажаної нагороди життя.

Отже бережіть ваш ум покладаючи вашу надію на певну обітницю Єгови. Зробіть цю надію дійсністю через пізнання Божої волі й тоді виконання її. Нехай ваш напрям буде, як він висказаний в Ісаїї 25:9: “Ось він наш Бог! на його ми вповали, й він спас нас! Ось він Єгова, на його ми вповали, то й радуватись і веселитимемося спасенним його.”