Віддаючи честь Єгові
“Цареві ж вічному нетлінному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні.”— 1 Тим. 1:17.
1. В який єдиний спосіб сотворіння може дістати властиве видіння про особисту честь?
ЯКА вартість шанувати особу, якщо імя Єгови не є шановане? Яка користь із світської пошани, котра нехтує справедливими принципами Єгови? Це тільки через шанування Єгови, як Царя предвічности, і як Джерело всякої правдивої чести й слави, що сотворіння може дістати властивий перспектив (видіння) про особисту честь. Хто шанує Єгову, той не буде шукати своєї слави. Радше він буде мати подібний ум до лоального Сина Божого, Ісуса Христа, котрий заявив: “Я шаную Отця мого. . . Я ж не шукаю моєї слави; . . . Коли я прославляю себе, слава моя ніщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене.” (Йоана 8:49—54) Само-пошана й світська слава є порожні й марні. Правдиву честь можна знайти в покірному свідкуванню про імя й царство великого Бога, Єгови. “Я прославлю тих, що мене будуть прославляти.”— 1 Сам. 2:30.
2, 3. Що історія показує відносно людської дбайливости про особистий гонор?
2 Впродовж цілої історії земний чоловік змагався, щоб осягнути несмертельне імя й славу. Геройські подвиги стались частю народних звичаїв майже у всіх державах. У многих частях світу, виправдання особистої чести було великою реччю. В старинній Еспанії це називали ел валор Еспанол, а в середньовічній Німеччині — діє Егре. В деяких місцевостях, імя особи бувало очищене від зневаги при помочі поєдинку із мечем або пістолєтом, а в случаї невиправленої особи в уживанню смертельної зброї, то це значило пряме самогубство. Але це значило збавлення чести. Новий словар Вебстера Новий Міжнародний Словар каже, що “спасти лице” значить “схоронити особи повагу перед іншими.”— Сторона 2223, Колумна 2.
3 У східних краях самогубство через довгий час уважали як средство для очищення свого імя, взірцевим прикладом були сорок сім ронін (лицарів) в Токио з початку 1700 року. Оці відплатилися за гонор через тайне повбивання високого судового урядника, котрий спричинив смерть їх лордові. Однак, це поставило їх в неласці володаря Японії. Вони могли відкупити свою честь лише через виконання суппуку (розрізання живота), і це вони й зробили, всі сорок сім випустили собі ножами бебехи в один час. Цим чином вони створили собі имя, яке шанують піснями, танцями та паломством аж до сьогодні.
4. Як велика є печаль про імя гонор в новочасах?
4 Це ніжне відчуття про імя й гонор можна знайти також і в цім двадцятім століттю. От крамар на Сході дальше губить себе радше ніж зустрічає безчесть за знемогу заплатити свої довги при кінці року. По всій землі знаходяться одиниці, що відзначаються фаховою гордістю, відріжненням або соціяльною позицією, і котрі є невільниками до товариських приписів. Для многих, їх спосіб життя кермується думкою: Як я виглядаю перед місцевим суспільством? У Західних краях ця чутливість часто заставляє жити вище своїх, щоб лише бути в моді з найновіщим автом і модерним домом. Чесність часто жертвують, щоб лише “триматися з Іванами.”
ЗВАБЛЕННЯ ЧЕСТИ В БІБЛІЙНИХ ЧАСАХ
5. Що вдійсності особиста гордість варта, і до чого вона доводить?
5 Що з того всього виходить? Це приносить неоправдану гордість для особистого гонору. Це значить, що людина мусить показувати поверховну шановність, що вона “кимось великим”, і то помимо фактів. Це є надмірне бажання мати горде імя, навіть коштом пожертв всіх принципів. Це є справа прибрати лице, затримувати його і спасати честь. Це безмірне бажання мати добру репутацію, без взгляду на пошану до Єгови, допроваджує до брехнів й фальшивого способу життя. Це допроваджує до злочинства й великого нещастя. Коли це діється в христіянському соборі, то збавлення чести загрожує спорідненню сотворіння до Творця, і може принести втрату вічного життя. Як це Біблія показує, то збавлення чести не має місця між Божими правдивими людьми.
6. Де перший раз показались гордість і збавлення чести, як це було обявлено?
6 Около 6, 000 років тому, той хитрий вуж, Диявол, впровадив фальшиве оцінення чести в раю Еден. Ева була “цілком зведена” в думці, що вона могла виробити собі імя, подібне до Божого. Її муж, Адам, стався переступником із нею. (1 Мойс. 3:4—6; 1 Тим. 2:14) Відчувши сором гріху, ця винувата пара тепер старалась збавити свою честь. Вони взялись виробити собі одежу, і сховалися між дерева городу від Єгови. Коли покликані відповісти перед Єговою, чоловік старався спасти свою честь через обвинувачення жінки, а жінка знову обвинувачувала вужа. Однак, зусилля, щоб врятувати особисту честь, не могло виминути божественні принципи. По справедливості, Єгова виголосив свій присуд в гармонії із попередньо зазначеним законом. Вимівка, щоб спасти честь, не спасла тієї пари від ганебного вигнання з Едену, ані від вічної смерти в поросі земному.— 1 Мойс. 2:17; 3:7—19.
7. Як Сатана старався спасти свою честь, і який є доказ, що він не зміг це зробити?
7 Але ж що сталося з підступним вужем, Сатаною Дияволом? Писання показують, що Бог покрушить його існування через “насіння жени”, котрим є Ісус Христос. (1 Мойс. 3:15) У міжчасі Сатана старався спасти свою честь через горду хвальбу, що відвернувши Еву, а опісля Адама, від служення Єгові, тепер він зможе відвернути все людство від Бога. Єгова переконливо відповів на визов при помочі старинних свідків таких як Йов, через свого звершеного Сина, Ісуса Христа, і через своїх вірних християнських свідків. (Йова 1:6—12; 2:1—10; Жид. 11:1—12:2) Сатана зі свого боку, витворив горде “насіння”, з бунтівників з між людей, які прославляли себе й свою честь, не зважаючи на імя Єгови.
8. Що бажання мати гонор виплекало, і який був ранній приклад цього?
8 Від давних часів це бажання особистої чести плекало насильства й нечесноту. От перворідень Адамів, Каїн, знайшов, що його жертва не була прийнята перед Єговою, тому старався спасти свою честь через знищення свого брата Авеля. Коли Єгова запитав Каїна, “Де твій брат?” то він гордо й ложно відповів: “Не знаю. Хіба ж я сторож брата мого?” Це його горде збавлення чести стягнуло на нього прокляття Єгови, і остаточно вічну смерть.— 1 Мойс. 4:3—16.
9, 10. Як бажання мати добре імя і славу привело до нещастя (а) за днів Ноя, і (б) зараз по Потопі?
9 За шістьнадцять сот літ від часу бунту в Едені, земля стала сповнена гордою, бога-зневажаючою расою людей, разом із гібридними (помішаними) потомками від лукавих духів із людськими жінками, “це ті потужники, що з давніх давен бували високо вславлені.” “І споглянув Бог на землю, аж вона попсувалась; бо зопсувало всяке тіло свою путь на землі. І рече Бог Ноягові: Конець усякому тілу прийшов перед мене: бо землю сповнено насильством від них. Оце ж хочу їх викоринити із землі.” Те горде суспільство тогдашнього світу показувало самозадоволення, насміхаючись з Ноя, з його проповідування й його ковчегу, але воно пропало в ганьбі як світ безбожників.— 1 Мойс. 6:4, 12, 13; 2 Пет. 3:5—7.
10 Після Потопу, Сатана знову запустив у серця неперфектних людей, щоб вони шукали особистого імя й слави, радше чим прославляли Єгову. Правнук Нояго, Нимрод, “цей почав бути велитнем на землі. Цей був велетень ловець перед Єговою.” Люди зайшли на схід в долину Синеяр землю. “І мовляли одно одному: Нумо лишень споруджувати місто із баштою, щоб її верх був до небес, і зробімо собі ймя, щоб не розпорошитися нам по всій землі.” Що ж їх славне ймя здобуло для них? На оправдання свого власного імя, Єгова помішав їм язики і розсипав їх по лицю землі.— 1 Мойс. 10:8, 9; 11:1—9.
11, 12. Щодо Египецького Фараона, як Єгова виявив марноту гордости в імені й славі?
11 Більше ніж вісім сот літ після Потопу, Єгова післав Мойсея у Египет, щоб він визволив Його людей, Ізраїля. Коли Мойсей переказав свою місію перед фараоном, тоді той гордий володар Египту заявив: “Хто є Єгова, щоб я мав слухати голосу його?” Єгова впокорив фараона через зіслання кілька спустошуючих пораз на Египет. Підчас тих пораз, Єгова сказав фараонові: “Та по суті, тільки про те щадив тебе, щоб на тобі показати потугу мою, і щоб імя моє проповідано по всій землі.” Це ради тієї причини, що Єгова дозволив богові цього лукавого світу, Сатані Дияволові, оставати при життю аж до теперішнього часу.— 2 Мойс. 5:2; 9:16.
12 Єгова показав фараонові свою силу через повбивання первенців Египту й випровадження Своїх людей безпечно через розділення вод Чорвоного Моря. Нарешті, щоб ізбвати своє лице і відзиськати народню честь і гордість, фараон зі своєю могутньою армією пішов в погоню і загнавсь між мури води. Єгова предсказав наслідок цього: “Я ж закаменю серце в фараона й Египтіїв, і вони пійдуть слідом; і прославлюсь на фараонові й на потузі його, на колесницях його й на комінникові його. І знатимуть Египтії, що я Єгова, як прославлюсь на фараонові, на колесницях його й на комінникові його.” (2 Мойс. 14:17, 18) Тоді мури водні завалилися, закінчивши славу Египту як світової сили. О, як незначними є люди й народи, що звеличують себе проти слави Творця, Бого Єгови!
13. Чи можуть народи, володарі або духовники збавити своє лице перед Єговою? Що Біблійна історія показує?
13 Від часу Египту аж до тепер, світові сили виринали в їх славі, та з бігом часу зникали геть. Біблійна історія описує коротко-триваючу славу декотрих, і Біблійне пророцтво акуратно змалювало зріст й упадок решта держав. (Даниїла, голови 7, 8 і 11) Жодна із могутніх держав, що наїжує ракетну зброю в цім атомнім віку, не зможе спасти своєї чести, слави або гонору, коли Єгова виконуватиме свої присуди проти них в Армагедоні. Горде духовенство із сект державного Христіянства разом із “маєстатніми” з їх стада — також пропадують у ганьбі.— Ерем. 25:32—36.
ЗАТРИМАННЯ ЧЕСТИ ПЕРЕД ЄГОВОЮ
14, 15. (а) Проти чого любимці праведности мусять берегтися? (б) Яку пересторогу ми повинні мати з історії про Йова й Мойсея?
14 Любимці правдивої праведности мусять безнастанно чувати, щоб їм не опоганитися гордим духом цього світу. Навіть вірні слуги Божі захитувалися в цім, хоч наверталися, коли їх справлено. Як це ми вже бачили, Йов старався виправдати себе в часі його проб. І це була причина чому Еліуй правильно обурився: “Запалав гнів його на Йова за те, що виправдував себе більше ніж Бога. Тільки через свою пильність до Божих чудових діл і признання справлення Йов міг затримати свою почесну позицію перед Єговою.— Йова 32:2; 36:3, 22—26.
15 Божий слуга, Мойсей, старався спасти свою честь перед Ізраїлем. Це сталося, коли він чудесною силою добув воду із скелі при Мериві, але це він зробив у гніві, і без віддання належитої чести Єгові. Хоч покаявся й затримав свою почесну позицію, як пророк Божих людей, то ця помилка довела до втрати привілею запровадити Ізраїля в обітований край.— 4 Мойс. 20:9, 13.
16. За які поступки Петро дістав два рази поправку?
16 На двох оказіях, Петро попався в таку саму полапку — ізбавлення чести. Коли Ісус був увязнений, і Петро зайшов аж на подвіря первосвященика, де він три рази заперечив, що він був учеником Ісуса. (Луки 22:54—62) Кілька років пізніще, Павло мусів докорити Петрові за “лицемірство” перед жидівськими христіянами, що прибули з Антіохії від Якова. Ради позірного вигляду, він відступив від співтовариства із не-Жидами. (Галат 2:11—14) В обох случаях Петро потерпів докори і справлення. Він мусів навчитися у “твердий спосіб.”
17. Яке добре імя христіянин повинен уважно зберегати?
17 Хоч христіяни повинні виминати само-прославу і гордовите ізбавлення чести, вони рівночасно мусять бути уважні, щоб затримувати добру славу ради пошани до Бога. Надзирателі повинні мати “свідкування добре від осторонніх.” (1 Тим. 3:7) Також всі інші служителі Царства повинні затримувати добре імя через чесність, добре поводження й дбання про родину, постачаючи “добре перед усіма людьми.” (Рим. 12:17) Це не є собі справа, щоб дати себе на зовнішнє очищення, як от фарисеї робили за Ісусового часу, щоб “являтись праведними людьми.” (Мат. 23:27, 28) Це тому, щоб вони могли почесно представляти Єгову, через пристосування кожної активности в щоденнім життю до його святої волі. “Жодним чином ми не повинні давати причини для спотикання, щоб наше служення не було доганне, але у всьому ми повинні поручати себе як слуги Божі.”— 2 Кор. 6:3, 4.
18. Який напрям христіянин повинен показати внутрі в соборі?
18 У соборі христіянський служитель мусить також шанувати Єгову через щире оцінення кожної провізії щоб він “виріс на спасення.” (1 Пет. 2:1—3) Він не може дозволити, щоб особиста гордість або ізбавлення чести загасило палкість духа. Він повинен пильнувати напоминання Павла: “Всього досліджуйте; доброго держіться. Від усякого виду лихого вдержуйтесь.”— 1 Солун. 5:19, 21, 22.
19. Який напрям зі старого світу часом заносять у собор, і які є наслідки?
19 Деякі постаралися принести у собор напрямки старого світу. Наприклад, вони відчувають сором, коли їм подати пораду або справлення, нехтуючи Божими принципами, що це потрібне для всіх у зрості до духової зрілости. (Прип. 4:13) Вони не приходять на зібрання в часі відвідання окружним слугою, або й не хотять взяти промови або написані повторення в Школі Теократичної Служби. Деякі недоростки йдуть так далеко, що вони фальшують їх написані повторення, їх рапорти із служби і тим подібно спасають їх безчесне лице перед слугами організації Єгови. Але вони не можуть ошукати Єгови або його організації, і у своїм часі вони знайдуть себе в тій самій позиції, що Ананія й Софіра знайшлись, тому що вони “обманули не людей, а Бога.”— Діян. 5:1—11.
20. Чому деякі люди знаходять трудність, і яку пораду Біблія подає їм?
20 В деяких краях, де жінки виконують всяку домашню службу, то це разить гордість чоловіка йти від дому до дому з Біблією. Інші знаходять трудність будучи призначеними слугами, обслуговати сестер. Вони повинні старатися розвинути покору в товаристві з Божими людьми, радше ніж ізбавляти честь через виступлення із організації, яка вони знають є опікунами Єгового слова правди. “Я скажу тобі, чоловіче, що є добре й чого Єгова вимагає від тебе: ділай справедливо, люби вчинки милосердні, й ходи в покорі перед Богом твоїм.— Мих. 6:8.
21. Подай приклад, показуючи де христіянин не може нівечити Божі принципи ради ізбавлення особистої гордости або страху?
21 Бувають часи, що христіянські принципи не годяться з вимогами Кесаря, або із звичаями місцевого суспільства. Чи ж бо христіянинові ізбавляти свою честь перед світом через підданняся вимогам Кесаря, щоб він нарушив свою христіянську невтральність? Чи може він затримувати свою невинність перед суспільством через поповнення поганського чину при похороні, через прикрашення свого дому поганськими символами в день празнику, або як інакше приноровити себе до світського звичаю? Чи може він поринати в безчесні звичаї, щоб цим чином справити розкішне весілля, і цим чином мати добре імя перед світом? Чи може він жити “на віру” або неморально, тому що він не може спромогтись на почесні видатки на розкішне весілля? На всі оті питання, Біблія відповідає грімко, Ні! — Діян. 4:18—20; 5:29; 15:29.
ГОНОР І НОВА ПЕРСОНАЛЬНІСТЬ
22. (а) Для чого в христіянському соборі немає місця? (б) Чому нам бути відтвертими й чесними один до одного, і як?
22 У христіянському соборі немає місця для само-пошани, ізбавлення чести, або закривати щось брехнею. Оці речи можливо є звичаєм у нелюбовних, нещасних народах із котрих ми вийшли. Про це апостол каже нам: “Цеж глаголю й свідкую в Господі, щоб вам більше не ходити якож інші погани ходять у суєті ума свого, оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменіння серць їх.” Наша глибока любов і оцінення Єгови й всеї його доброти, разом з любовю до наших спів-христіян, заставить нас бути відтвертими й чесними один до одного, і без страху до чоловіка. (Ефес. 4:17, 18; 1 Йоана 4:17, 18; 2 Тим. 1:7, 8) Як це апостол також каже: “Тим же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени.”— Ефес. 4:25.
23. (а) Чого христіяни зрекаються? (б) Як сором і збавлення чесноти йдуть рука в руку? (в) Якщо христіянин поповнить гріх, чого він не повинен робити тоді? Що він повинен робити?
23 У товаристві Нового Світу Єгови немає місця для невластивих напрямків цього старого світу. “Тим же то, маючи служення, яко помилувані, не слабнемо, а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, ані хитруючи словом Божим, а явленням правди поручаючи себе всякій совісті чоловічій перед Богом.” (2 Кор. 4:1, 2) Ті що ходять з Богом зрекаються таємних доріг та хитрощей цього світу, і стають отверто за правдою. Вони не живуть в стані сорому, що вимагає безнастанно ізбавлення своєї чести. Це ізбавлення “чести є основане на емоції (зворушенняю) гордості й страху, а не на принципах Біблії. Це є союз соромом і вимівка усунути той сором без ріжниці на кошт для принципу, щоб тільки та особа виглядала праведною. Навіть коли б христіянин поповнив гріх, чи йому збавляти честь через отупіння в стані сорому? Ні, він повинен визнати свої гріхи перед Єговою, і тоді знову вернутись на стежку праведности. “Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас від всякої неправедності.”— 1 Йоана 1:9; 2:1, 2; Пс. 32:1, 5.
24. Як ми можемо цілком увільнитися від підступних доріг про ізбавлення чести цього світу?
24 Покора, христіянська любов і сердечне оцінення нашого споріднення до Єгови триматиме нас на праведній стежці. Про це й апостол напоминає, щоб “ходити достойно поклику, яким вас покликано, з усякою смирнотою, й тихостю, з довготерпеливостю, терплячи один одному в любові.” При помочі собору Христос дав “дари в людях”, щоб навчати й вишколювати всіх, що мають спілність в незаслуженій ласці Єгови через його Сина. Тому приймаймо це вишколення з радістю, поступаючи з організацією Єгови до повної християнської зрілости, щоб нам не бути “більше малолітками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в омані людській, у лукавстві до підступного заблуду, а ходячи поправді в любові помножаймо все в того, котрий єсть голова, Христос.” (Ефес. 4:1, 2, 8, 11—16) Всякий, хто був опоганений піступними способами цього старого світу, мусить перетворити свої уми цілковито, і наповнитися акуратним знанням про Божу волю, щоб їм “ходити достойно Єгови.”— Рим. 12:1, 2; Кол. 1:9—12.
25. Як ми можемо одягнутись в нову персональність, і з яким наслідком?
25 Це значить одягнутись в христіянську персональність, в нову особу, що так ріжниться від старого світу персональности з її переворотнім думанням. Тим то апостол радить, “відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тліє в похотях лукавих, а обновлятись духом ума вашого, та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведності і святості правди.” (Ефес. 4:22—24) Якщо ми одягнулися в нову персональність через пильне студіювання й послух до Божого Слова, тоді наші уми будуть порушені до діяльности Божим духом. Тоді ми будемо завжди старатись шанувати велике імя Єгови, як його свідки, і ніколи не будемо шукати само-прославлення між людьми, або затримувати гордість і ізбавлення чесного лиця.— Мат. 5:16; Луки 16:15.
26. Які пляни Сатана витворив для ізбавлення чести, але які є остаточні наслідки?
26 Гордість, щоб ізбавти свою честь і “горді очі”— це гидота в очах Єгови. (Прип. 6:16—19) Це започаткував Сатана Диявол, котрий старався виробити собі горде імя, більше від Єгового, і піднести себе на престолі “вище зір Божих.” Та він був засліплений своєю власною “пишнотою”. (Іса. 14:12—14; Езек. 28:17) Тепер, коли його пишнота зустрічає знищення в Армагедоні, він узявсь за злюще діло — “управляти або руйнувати.” Він насліпо плянує дальше зусилля, щоб ізбавити своє “чесне лице”, отже він провадить все людство до крайности атомної пропасти. Він спонукує світових володарів приготовити расове самогубство на величезну скалю. Та це йому невдасться! Помимо гніву світових народів, Єгова буде воювати й визволить своїх людей, і “знищить тих, що нищать землю.” (Йоїла 2:32; Одкр. 11:18) Сатана буде викинутий у безчесті, як “пуста галузка . . . мов те падло, що його топчуть . . . , ти бо спустошив землю твою.”— Іса. 14:19, 20.
27. (а) Яка відповідальність є найважніща зі всіх? (б) Кого можна назвати щасливим? (в) Який славний день уже наближився?
27 Пережитки цієї всесвітньої битви будуть ті, що були вірні як Йов, Ісус Христос і останок, котрі відмовилися зламати свою невинність, навіть у вічі скрайности Сатани, його злобних нападів на товариство Нового Світу із свідків Єгови. (Езек. 38:14—16) Вони будуть ті, що оціняють це, що все відносно чести є відповідальність яка перевисшує всі земні завдання й повинності, а саме шанувати честь великого Життя-дателя, Того, що впустив землю кружати у просторі і сотворив чоловіка на ній. (Діян. 17:24—28; Пс. 36:9) Як найвищий Суверен вселенної, він вимагає виключної посвяти від своїх розумних сотворінь, і це ми радо дамо. (4 Мойс. 5:9, 10) Блаженні ми є, якщо ми шукаємо прославити Єгову вище всього іншого, радуємося його великим наміром, що тепер, в нашому часі, і своїми чудовими ділами, які тільки він може виконати, його велике імя буде оправдане. Нехай же приспішиться день, коли те непобориме імя буде “вивисшене понад усі небеса, і коли ціла земля “сповниться знанням слави Єгови.”— Пс. 57:5; Ав. 2:14.
[Вставка на сторінці 26]
Блаженні, що ходять дорогою чистою, що живуть по закону Господньому! Блаженні, що держать свідоцтва Його, що шукають Його цілим серцем, і що кривди не роблять, що ходять путями Його! — Псалом 119:1—3.