Пророкуючи з лояльною організацією

1. (а) Якої лояльности вимагається від нас в нашій вірності до Бога? (б) Люди, даючи лояльність яким релігійним організаціям, не дають лояльности Богу?

ВІРНІСТЬ до Бога, що сотворив і зорганізував небо й землю, вимагає лояльности до своєї організації. Сьогодні многі люди думають, що через їх лояльність до релігійної організації, вони є лояльними до Бога. Але про це вони можуть помилятися. Між предсказаними речами, які мали появитися в нашому часі, то це люди й організації зображені як “любимці розкошей більше ніж Бога, що мають образ благочестя, сили ж його відцуралися.” (2 Тим. 3:1, 4, 5) Оці люди привлащують собі релігійність, і вдають, що вони посвячені Богу; вони сповняють чоловіком-створені церемонії під проводом людей, що є висвящені як священики, єпископи, діякони, як велебні доктори богословя. В той самий час вони дбають про матеріяльні речі, про задоволення тіла радше ніж духа, і цим чином вони виявляють себе, що вони не є Божою правдивою організацією. Вони виявляють себе, що вони люблять гарні речі й спорт, забави й шулярство цього світу, і вони не показують правдивого благочестя в їх життю. Їх поведінки зраджують їх нещирість і поверховну благородність. Отже вони є лояльні до фальшивої релігії, а не до “Бога й Отця нашого Господа Ісуса Христа.” (Ефес. 1:3) Їх лояльність є до релігійної організації, що є фальшива до Бога, й яку Бог не признає за свою.

2, 3. (а) Котрій організації Бог велить нам бути лояльними, і котрий день девятьнадцять століть тому вирішив це для нас? (б) В той день, як христіянський собор був показаний, що він був організацією якій треба бути лояльним?

² Видима організація до якої Бог приказує нам бути лояльними це та, на яку він вилляв свого святого духа. Більше ніж девятьнадцять століть тому, в день празнику Пятидесятниці в році 33, жидівський собор в Єрусалимі думав, що він був Божою видимою організацією. Ради цієї причини сорок два дні передтим їх священники та релігійні володарі примусили римського управителя Понтійського Пилата розпяти Ісуса Христа на дереві на смерть неначе злочинного невільника. Але те, що сталося в день Пятидесятниці показало, чи вони правдиво думали чи помилково. Ученики Ісуса Христа свідкували, що він воскрес із мертвих третього дня після його смерти і що він являвсь їм в кількох случаях, протягом сорок днів після його воскресення, і що вони також бачили початок Його вознесення на небо. Чи ті ученики, що були відкинуті жидівською організацією, становили нову видиму організацію Бога Єгови? День Пятидесятниці вирішив це питання в авторітетний спосіб.

³ В той день Божий святий дух був вилитий на його признаний собор, але не на жидівський собор, який святкував Пятидесятницю у своїм храмі в Єрусалимі, але на учеників Ісуса Христа, котрі зібрались були у вишній кімнаті поза двором храму. Оті сто й двадцять учеників були сповнені святим духом й чудотворно почали розмовляти чужинецькими мовами про чудові речі Божі. Коли Бог Єгова перед тим вилляв був свого святого духа на Ісуса з Назарету, він сказав із неба: “Це Син мій возлюблений котрого я вподобав.” Також, коли він вилляв свого духа на перший христіянський собор в Єрусалимі, то це був видимий, чутний доказ, що він одобрив їх, але відкинув жидівський собор в Єрусалимі, котрий взагалі був відповідальний за забиття Ісуса Христа. Отже, не осталось ніякого сумніву, котрій із тих організацій поклонники Єгови мусіли від того часу бути лояльними. Це був христіянський собор, а не жидівський собор.

4. Якого пророцтва це було сповення, і як ті у вишній кімнаті пророкували?

⁴ Вилиття святого духа з усіма його враженнями було чудотворним сповненням божественного пророцтва. Апостол Петро, котрий був з тих помазанників і сповнений святим духом того дня, сказав, що це було сповнення Йоїла 2:28—32, де сказано є: “І станеться після цього, що на всякого зіллю духа мого, й будуть сини ваші й дочки ваші пророкувати; старим людям у вас будуть сни від мене снитися, та й молоді в вас будуть видива бачити. Ба й на раби й рабині я того часу злию духа мого . . . . нім настане день Єгови, великий і страшний. І буде того часу, що кожний, хто призивати ме імя Єгови, спасеться.” (Діян. 2:1—21) Ось чому всі ті у вишній кімнаті в Єрусалимі пророкували, тобто, говорили про чудові діла Божі, щоб інші люди чули.

5. Як Петрові слова показують чи вилиття святого духа мало бути обмежене до одної сотні й двадцяти осіб?

⁵ Те вилиття святого духа не було обмежене до тієї сотні й двадцяти осіб в тій вишній кімнаті в Єрусалимі. Петро сказав, що Бог ужив Ісуса Христа по своїй правиці в небі, щоб вилити святого духа. Отже, якщо ті кілька тисяч Жидів, що чули пояснення Петрове про те чудо і бажали дістати святого духа у сповнення Йоїлового пророцтва, то вони мусіли покаятися й охреститися у воді в імя Ісуса Христа ради прощення їх гріхів. Тоді вони отримають “вільний дар духа святого.”— Діян. 2:22—40.

6. Згідно з писаннями Біблії, як той дух був далі вилитий, але чи аж до нашого століття?

⁶ Около трьох тисяч винуватих Жидів й новонавернені покаялися й охрестилися в Ісусове імя, і опісля отримали святого духа, того самого, що перших сто двадцять учеників отримали того ж дня. Около трьох з половиною років пізніше гурток необрізаних італійців, що чули Петра і повірили, отримали святого духа й почали пророкувати на чужинецькій мові. (Діян. 10:1—46) Шістьнадцять років пізніше, то є, в 52 році по Хр., девятьнадцять років після Пятидесятниці, апостол Павло проповідував групі з дванадцяти віруючих людей з Ефесу в Малій Азії, і вони охрестилися в імя Ісуса Христа; після чого Павло положив свої руки на них і святий дух був вилитий на них і вони почали пророкувати на чужинецьких мовах. (Діян. 19:1—7) Отже ми не можемо припускати, що вилиття святого духа, яке наступило через пророкування у сповнення Йоїлового пророцтва, все це було виконане в день Пятидесятниці, 33 р. по Хр. Все це продовжалося роками. Тепер же, чи вилиття святого духа спілкувало з пророкуванням в це двадцяте століття? Так; і при помочі такої спроби ми можемо установити котрій організації тепер треба бути лояльними.

7. В якому часі ми живемо після пророцтва? і чи Христіянство спасеться в надходячому дні Єгови?

⁷ У світлі світових подій від 1914 року по Хр., дивлячись з пророчої точки погляду, докази є надто великі, що ми живемо у предсказаних “послідних днях.” Девятьнадцять століть тому прийшли були “послідні дні” для народньої жидівської організації з її храмом та священством в Єрусалимі. Від 1914 року, в році вибуху першої Світової Війни в самому центрі Христіянства, це були “послідні дні” для Христіянства, котре називає себе духовним Ізраїлем Божим. Отже, як це було зі старинним Єрусалимом, так і для Христіянства “приходить великий і страшний день Єгови.” Чи Христіянство “спасеться” в той день, коли вся лукава система піде у знищення в клопоті якого не було перед тим? Ні, бо Христіянство не призиває імя Єгови. Його серце не було зєдинене в страсі до імя Єгови. Воно обєднане в страсі до безбожного комунізму.

8. У вирішенню чи нам бути лояльними до церков Христіянства, то як ми знаємо чи говорення чудотворно чужими язиками є добрим доказом чи ні?

⁸ Отже чи ті релігійні церкви Христіянства, католицькі й протестантські, є тими організаціями, що правдиві, посвячені, охрещені христіяни мають бути лояльними їм аж до самої смерти? Ми мусимо відповісти через запитання: Чи ті організації мають доказ Пятидесятниці, що вони є Богом признані релігійні організації? Під цим ми не розуміємо, що вони мусять говорити ріжними чужинецькими мовами, як от деякі церкви Пятидесятників Христіянства. Сьогодні говорити чудотворно чужинецькими мовами не є пробою. Дар промовляти чужинецькими мовами був наділений в присутності дванадцяти апостолів Христа або через положення їх рук. Отже чудотворний дар промовляти або пояснювати чужинецькі мови уже проминув зі смертю дванадцяти апостолів, як це й апостол Павло предсказав, що так станеться. (Діян. 8:14—19; 19:1—7; 1 Кор. 13:1, 6—11) І у списку восьми служб, які виконував дух Божий в христіянському соборі в його часі, то Павло зачислює пророкування на другому місці, а говорення мовами ріжними язиками на восьмому і послідньому місці.— 1 Кор. 12:27—31.

9. До якого впливу пророцтво відноситься при вилиттю святого духа, і хто і кілько мали спільність в цім?

⁹ Не треба не доглянути оцього факту: Пророцтво Йоїла про послідні дні не предсказувало чудотворну розмову чужинецькими язиками; це вилиття святого духа мало статися в суспіль із пророкуванням. Це особливше пророкування не було спеціяльним даром пророцтва, котре було надхнене, і той дар не був наділеий всім христіянам. Але це прилюдне проголошення “чудових діл Божих,” от в цім пророкуванню мали мати участь усі, що прийняли Божого вилитого духа від часу Пятидесятниці до тепер.— Діян. 2:5—11.

10. (а) Яке питання ми повинні питати сьогодні відносно церков Христіянства щодо пророкування? (б) Які є “чудові діла Божі” що були пророковані про сьогодні?

¹⁰ Оскільки ми живемо в часі зазначеному в Писаннях як “послідні дні” (Діян. 2:16, 17), то проба на релігійних системах Христіянства є оця: Чи на них був вилитий дух Бога Єгови через Ісуса Христа? І, як доказ цього, чи вони виконують те предсказане пророкування? Не лише їх висвящені духовники, але всі члени собору разом із їх духовенством? Але ж що вони мають пророкувати сьогодні? Які це “чудові діла Божі” про які муситься пророкувати сьогодні, як бувало колись пророковано або проповідувано в день Пятидесятниці в 33 р. по Хр.? В тому часі апостол Петро проповідував, що вбитий і воскресший Ісус стався Господом і Христом по правиці Божій в небесах. Щодо сьогодні, то не те, що ми самі кажемо, але що пророцтво Біблії каже, має бути тими “чудовими ділами Божими”, про які б розказувати пророкуючи силою Божого духа.

11. По словам в Маттея 24:14, які є “чудові діла Божі” щоб про них пророкувати сьогодні?

¹¹ Ісус Христос, будучи іще в тілі на землі, предсказав ці “послідні дні” і докази по котрих ми будемо знати, що ми живемо при “закінченню цієї системи.” Між іншими доказами він указав на цей: “І проповідувати меться добра новина про царство по всій залюдненій землі на свідкування всім народам, і тоді прийде кінець.” (Мат. 24:3, 4, 14) Згідно із цим, ті “чудові діла Божі” про які б пророкувати сьогодні, є діла Божого царства від 1914 року, коли то Поганські Часи (призначені часи народів) закінчилися. В тому часі Бог привів до народження своє обітоване царство в руках Господа, Христа. Новонароджене царство зразу почало воювати проти Сатани Диявола і його демонів і викинуло їх з небес вниз на область цієї землі. Тоді Бог Єгова оживив своїх переслідуваних свідків на землі, щоб започаткувати найбільше свідкування про Царство всім народам. Потім він почав збирати перед престол “велику громаду”, що підпирала й проголошувала його ново-народжене царство. Многі інші споріднені речі є також подані, а головно в послідній книзі Біблії, Одкриття.

12, 13. (а) Як духовенство відповідає на питання чи воно виконує предсказане пророкування, і що це доказує відносно святого духа? (б) Отже чому організація духовників не буде збавлена?

¹² Оце ті “чудові діла Божі.” Але чи ті релігійні системи Христіянства, бодай духовники, пророкують про ті предсказані речі? Чи вони проповідують цю добру новину про Царство по всій залюдненій землі на свідоцтво всім народам, у знанню, що кінець цьому ладові приходить? Чи вони проповідують і пророкують, як це апостоли і їх співвіруючі робили від часу Пятидесятниці, а іменно, “прилюдно, і від дому до дому”? (Діян. 20:20; 2:46; 5:40—42, АВ) Їх власне устне визнання й також надруковані видання відповідають, Ні! Отже, що ж тоді їх занепад виконувати це доказує у світлі пророчих Писань? Оце: Що святий дух не був вилитий на них і що він не виконують своєї місії через них.

¹³ Їх занехання виконати Ісусове пророцтво в Маттея 24:14 під надхненням Божого святого духа, доказує, що вони понехали Боже царство в цім часі зі всіх часів, серед цієї важливої ситуації у світі. За це занехання вони не можуть мати Божого признання. Вони не становлять тієї організації, що має бути збавлена; бож “серцем вірується на праведність, устами ж визнається на спасення.” (Рим. 10:10) Цей текст відноситься до організації як і до одиниць. Організація, що не визнає Божого царства перед людьми не буде визнана й Божим царством в якому Ісус Христос служить.— Мат. 10:32, 33.

14. Чого Христіянство не дає людям сьогодні, і через те чого воно не заслугує від нас?

¹⁴ Христіянство зі своєю саламахою із сект не є тією організацією й не дає правдивого, безпечного провідництва сьогодні людям цього світу. Воно не є тією організацією, щоб нам дати нашу лояльність як практичний вираз нашої вірности до Бога. Ми мусимо звернутись кудись інше, щоб знайти організацію лояльну Богу.

15. У сповнення Йоїла 2:28, 29, то що мусить справдитися в організації, що сьогодні лояльна Богу?

¹⁵ Організація за якою ми мусимо пошукати, мусить дати доказ, що вона посідає Божого духа вилитого на неї в цих “послідних днях” і виконує те предсказане пророкування, “проповідуючи цю добру новину про Боже царство по всій залюдненій землі на свідкування всім народам.” Як це було предсказане, це проповідування або пророкування виконується всяким тілом в організації, мужчинами як і женщинами, синами і дочками, старими і молодими, слугами й служницями, всіма тими на кого дух Божий був вилитий.

16. (а) Відносно цього, то на кого указує історія від 1914—1918 р.? (б) Як Ісус зобразив цю клясу в Маттея 24:45—47, і що призначення для тієї кляси включає?

¹⁶ Від закінчення Поганських Часів в 1914 році, а більше точно від закінчення першої Світової Війни в 1918 році, історію зроблено для всього світу студіювати, щоб можна було прийти до неупередженого, справедливого заключення. Ця історія указує на помазаного останка христіянських свідків Єгови. У пророцтві на підставі доказів про “закінчення системи”, Ісус предсказав цей помазаний останок із кляси лояльних слуг, зображених як “вірний і розумний раб”, котрого він знаходить, що він подає властиву поживу на пору, в часі, коли він вернувся і передав усі свої царські посілости на землі. (Мат. 24:45—47) Це призначення включає завдання предсказане проповідувати Боже царство: і головно від 1919 року помазаний останок виконував це й ще виконує.

17. Хто сьогодні признав Божу організацію, і який доказ вони дають про цей факт?

¹⁷ Уже сотки тисяч людей, що отримали свідоцтво про Царство дане їм на 144 мовах і в 181 краї пізнали Божу призначену організацію, що є лояльна до його царства і через те гідна, щоб їй дати їх христіянську лояльність, піддержку та кооперацію. І це, що ті сотки тисяч з усіх народів тепер роблять в послушенстві до Ісусового наказу, щоб шукати перше царства Божого й праведности його. В доказ цього вони охрестилися в символ їх повної посвяти Богу і цілосердечно беруть участь з останком в пророкуванню або проповідуванню доброї новини.— Захар. 8:20—23.

18, 19. (а) Що Божий святий дух вилитий заставляє пророкувати через його одобрену організацію? (б) Що сказано про це в пророцтві Захарія 13:2, 3?

¹⁸ Божий святий дух, коли вилитий на останок з духового Ізраїля, заставляє або спонукує проповідувати або пророкувати тільки правду, Божу правду. Ісус одного разу назвав його як “дух правди”. (Йоана 15:26) Божий дух правди можна сподіватись, що він прочищує ті речі, що їх проповідує Божа одобрена, лояльна організація. Його дух не позволив би кому-небудь проповідувати лож, проповідувати брехню та оману під маскою релігії. Таке очищення яке виконується внутрі Божої приверненої лояльної організації із останка й їх вірних співтоваришів є предсказане в пророцтві Захарія 13:2—6; у віршах два і три ми читаємо:

¹⁹ “І буде того цасу, говорить Єгова сил небесних, повикоренюю імення ідолів із цієї землі, так що вже їх і згадувати не будуть, а так само повиганяю із землі ложних пророків і нечистого духа. Коли ж іще хто наважиться пророкувати, тоді сам отець його й мати його, що його породили, казати муть йому: Не жити тобі на світі, бо говориш лож в імя Єгови; і вбють його батько й мати, що вродила його, коли пророкувати ме.”

20. Що зображувало повище пророцтво, і в якому стані мусять бути наші серця?

²⁰ Тут ми маємо пророче зображення вірности, що відзначатиме тих в організації помазанників Єгови на котрих він вилляв свого духа в цих “по слідних днях.” Цей дух є дух лояльности до Бога Єгови і царства Його Месії, Христа; це дух, що стоїть за й піддержує універсальну суверенність Всевишнього Бога. Отже ті з помазаного останка признають, що їх лояльність мусить йти вище й поза людське споріднення природних звязків, які людина має до своїх родичів або й власних дітей або інших кревних. Коли приходить до лояльности до Бога і до царства його Сина Ісуса Христа, тоді не може бути компромісу (уступки).

21, 22, (а) Як можуть деякі діти спротивитися батькам відносно Маттея 24:14? (б) Як такі посвячені батьки повинні поступати відносно їх сина, що так спротивляється?

²¹ Пророцтво Ісуса запевняє, що це час на добру новину про Боже царство, щоб воно проповідувалось у всіх язиках і у всіх місцях. Оце становить саме серце пророкування, що мусить бути визнане тепер. Що ж робити, коли син в родині, яка знаходиться в Божій видимій організації, противиться такому пророкуванню про Царство? Що робити, коли б син почав проголошувати або пророкувати щось противного тій вістці про Царство й старався вплинути на інших в тій організації помилково, чинячи це в імя Єгови? Що ж тоді посвячений батько і мати повинні робити? Вони не сміють дозволити, щоб їх почування розбилися; вони не сміють щадити навіть цього дорогого сина якого вони природно породили.

²² Вони мусять заявити йому смертельний гріх його фальшивого пророкування або противенства до пророкування про Царство. Вони не сміють зносити навіть своєї власної дитини, якщо вона говорить лож в імя Єгови. Вони мусять пробити його за його фальшиве пророкування. Вони мусять уважати його за мертвого духовно, як того, що з ним не можна мати релігійної спільности і котрого пророкування треба відкинути. Вони не можуть перешкоджати у вилученню його із Нового Світа товариства свідків Єгови. Це обставини в яких треба памятати слова Царя Єгови, Ісуса Христа: “Хто любить сина або дочку більше мене, недостоєн мене.”— Мат. 10:37.

23, 24, (а) Хто інший може зазнати такої спроби відносно лояльности внутрі організації? (б) Як Захарія 13:4—6 зображує це?

²³ Однак, воно не завжди буває, що ми маємо справу з невірністю або нелояльністю до правди й організації прямо в колі нашої близької родини. Фальшиве й невірне пророкування може статися зі сторони когось з ким ми мали близьку приязнь внутрі організації приверненого останка Єгови. Вірші в пророцтві Захарії, від четвертого до шостого, в розділі тринадцятім, предсказують який мусить бути наслідок такої ситуації внутрі Божої лояльної організації.

²⁴ Ми читаємо: “І соромити муться пророки видива свого, пророкуючи, й не будуть вже вдягати волосяні гуні, щоб обманювати людей, а казати ме кожний: Я не пророк, я такий собі, що порає землю (а-дамаг), бо з самого малку хтось придбав собі мене рабом. І як спитає хто в його: Що ж це в тебе за рани на руках? то він відкаже: Це мене бито в домі люблячих мене.”’

25, 26. (а) Що осоромлює тих так-званих пророків, і як можна кару їм завдати? (б) Щож мусять робити ті, що гаряче любили такого переступника? і чому?

²⁵ Що ж заставляє таких пророків між приверненим останком Єгови соромитися їх видива? Що стримує їх, щоб вони йшли й не оголошували себе як засвідчені пророки неначе б вони були зодягнені в урядову волосяну одежу, щоб цим чином оманути легше? Це поведенняся, яке ті майбутні нелояльні пророки дістають в домі тих, що ревно любили їх як христіянських спільників, а їх природні родичі правдоподібно були найревнішими любимцями. В старинному теократичному Ізраїлі такі фальшиві пророки були суджені перед свідками, виявлені й вкаменовані на смерть. (5 Мойс. 13:1—11) Сьогодні правдивий христіянський собор не може насильно присудити смерть на такі пророки обману, що стараються спонукати нелояльність до Бога і його царства. Але собор може дати їм духовні поличники правдою з Божого Слова, завдавши їм болючу рану в серці й в дусі.

²⁶ Навіть самі ті, що гаряче любили їх мусять уразити й зранити їх, щоб цим указати їх власну правильну лояльність до Бога й його організації і щоб зберегти його видиму лояльну організацію. Нехай же фальшиві пророки соромляться! Сказано є в 2 Солунян 3:14: “Такого назначіть і не мішайтесь із ним, щоб йому був сором.” Сказано в Тита 2:6—8: “Напоминай . . . показуючи незопсутість в твоїй науці, поважність, здорове слово недокорене, щоб осоромився противник.” Щож, як це духове справлення й спричиняє рану? “Ліпші щирі догани від люблячого,” каже Приповістей 27:6.

27. Чому воно добре для образника бути засоромленим про його видива, і у своїм соромі, що він повинен визнати чесно?

²⁷ Робіть так, щоб той, котрого ми стараємося навернути від фальшивого пророкування, міг засвідкувати про нашу вірність до Божого Слова, котрим ми вдарили його й зранили. Це на добро, щоб такий чоловік засоромився своїм видінням, що не є в гармонії з Божим Словом. Тоді він не буде парадувати між нами як спеціяльний пророк Божий із прямою стичністю з Богом. Замість привлащувати собі високий уряд спеціяльного пророка про щось нове й відмінне, то він мусить признати, що він не пророкував під впливом Божого вилитого духа. Що він не був духовним чоловіком. Роблячи таке фальшиве пророкування, він був лише порох земний, “природний чоловік,” як от ратай, що є рабом і котрий дістав свою службу від його дитинства. Він ніколи не був признаний за пророка. Постарайтесь, щоб він побачив, що він нікуди не зайде внутрі очищеної організації Єгови, котрої члени люблять Бога більше ніж вони люблять своїх дорогих приятелів.

28. (а) Правдиве пророкування є зовнішниш доказом чого, і хто це виконує? (б) Які будуть наслідки із обєднання кожного в організації?

²⁸ Якщо ми є проти фальшивих пророків внутрі Нового Світа товариства із свідків Єгови і мусимо виявляти їх, то певна річ, що ми мусимо виявляти й фальшивих пророків у Псевдо-Христіянстві, що промовляють в імя Боже неначе вони були висвищені й вислані Ним. Отже це стримування фальшивих пророків геть від лояльної організації товариства Нового Світу із свідків Єгови, показує, що Його лояльна організація виконує передречені ним пророцтва.

29. Отже як треба поступати з пророками псевдо-Христіянства?

²⁹ Правдиве пророкування це поверховний доказ про вилиття святого духа Єгови. Це пророкування, яким тепер займаються не кілька вибраних одиниць, але всі члени з усякого сорту тіла, є тим предсказаним пророкуванням “цієї доброї новини царства.” Ми є безпечні, коли ми внутрі організації, що є лояльна Богу Єгові, сповнені його духом і виконуємо його призначену пророчу роботу. До Його кожний з нас повинен молитися, щоб він зєдинив наші серця в страсі до його імени. Зєдинення серця кожної одиниці щоб боятися імени Єгови, це сотворить зєдинення цілої лояльної організації. Тоді всі в організації будуть промовляти немов одними устами. (Рим. 15:6) Ось так ми будемо стояти “твердо в одному дусі, з однією душею, борючись рамя в рамя за віру доброї новини, і без страху до (наших) противників . . . як доказ . . . спасення (для нас), і цей знак від Бога.”— Филип. 1:27, 28.

30. Будучи лояльними до Нього, то як Бог буде наділяти нас своєю добротою?

³⁰ Будучи вірні Богу, то Він буде вірний і до нас. Він сповнить нашу спільну молитву: “Яви знамя милості твоєї, щоб ненавидники мої осоромились.” (Пс. 86:17) На їх сором, але як знак милости до нас, Бог Єгова уживати ме нас в закінченню предсказаного пророкування, то є, проповідування доброї новини про його царство, уживаючи нас в суспіль із своєю лояльною організацією аж прийде кінець і він буде вповні оправданий.— Мат. 24:14.

[Вставка на сторінці 107]

І буде . . . на землі заколот . . . як же зачне це діятися, випростуйтесь і підіймайте голови ваші; бо наближилося визволення ваше.— Луки 21:25, 28.