Об’єднані вісники “Слова життя”

“Держачись твердо слова життя.”— Филип. 2:16.

1. Чому “слово життя” проповідується сьогодні як ніколи перед тим, і чому воно було дане?

ЧОМУ ж би “слово життя” не мало бути проповідане сьогодні як ніколи перед тим? Новочасна цивілізація є загрожена знищенням. Та ще гірше, цілий рід людський є загрожений знищенням погубною зброєю, яка не була знана перед нашою генерацією. Страх про ще одну світову війну, що значить війна з атомними бомбами або газами, що є ще гірші ніж атомні бомби, лякають кожний народ. Саме тепер бушує міжнародня “зимна війна”, яку можна порівняти із дійсною збройною “гарячою війною” у своїм намірі. Мир тільки тримається через зрівноважений терор (пострах) між двома ворожими таборами, що є наїжені  атомною зброєю. Але чи рід людський заслуговує на “слово життя”? Чи рід людський варто спасати? Творець чоловіка, Бог Єгова, думає, що так. Божий олюблений Син, Ісус Христос, також думає так. І тому то Бог Єгова із його любови постарався про “слово життя.” Його варто проголошувати. І його проголошується, як ніколи перед тим.

2. (а) Чи атомна світова війна є найгірша річ яку цей світ зустрічає? (б) Хто останеться від того, що приходить?

² Це саме тому, що світ сьогодні зустрічає це страшне знищення як наслідок свого мильного поступовання, то “слово життя” було дане з неба? Ні! Загал людей сьогодні думає, що найгіршу річ яку він сьогодні зустрічає є атомна світова війна; та й правдою є, що світ таки живе під страшною загрозою такої війни. Однак, в дійсності, світ зустрічає щось гірше. А це—“війну великого дня Бога Вседержителя,” і з цього світ не вийде живим. (Одкр. 16:14) Але деякі члени людського роду вийдуть із неї живими, із новим світом перед ними; а це будуть люди, що тепер набувають і “держаться твердо слова життя.” Але ж не з причини нашого зустрічу “війни Бога Вседержитея,” що “слово життя” було дане. Чому ні?

3. Чому “слово життя” не було дане спершу, тому що наша генерація зустрічає таке страшне знищення, і коли й хто видав його перший раз?

³ Наша не є перша генерація, що зустрічає смерть, так що тільки наша генерація потребує “слова життя.” Вже майже шість тисяч літ до тепер, незважаючи на зусилля найбільше поступових медичних науковців, увесь рід людський умирає, і незчислимі мільярди чоловіків, жінок і дітей лежать мертві й забуті у гробах. Отже “слово життя” було перший раз дане, коли виринула перший раз потреба. Воно почало виходити незабаром потім, як смерть наїхала на рід людський. Смерть увійшла як ворог людства. Вона ніколи не була приятелем людства. Вона була спричинена ворогом людства. “Слово життя” видав приятель людства, в дійсності найбільший Приятель чоловіка. Тільки Датель життя, тільки первісне Джерело життя, могло видати таке “слово життя,” а ним є Бог Творець.

4. (а) Як це сталося, що ворог людства дав Еві слово смерти? (б) Чому земля сьогодні сповнена непослушними дітьми?

⁴ Ворог людства був прямим брехуном, коли він сказав до матери людського роду: “Ви напевно не помрете.” (1 Мойс. 3:4) Він не подав їй ради нашого добра “слово життя.” Він подав їй слово смерти, бо він старався звести її, обманути її в непослух до великого Дателя життя, Бога Єгови. Її муж, Адам, розказав їй як оминути смерть, іменно, через послух до Божого приказу, щоб не їсти заборонений овоч, тому що Бог сказав до Адама: “В день коли попоїсиш із його напевно умреш.” (1 Мойс. 2:17) Бог бажав, щоб його земний син і дочка вічно жили в саду Еденському, і наповнили цілу землю своїм родом в людській досконалості й невинності, як вони. Бог не бажає, що б землю наповнили, як-от сьогодні, діти “непокірні до родичів, невдячні, невірні,” як це пророцтво про “послідні дні” предсказало. (2 Тим. 3:1, 2) Це сталось тому, що Адам і Ева, його жена, непослухали їх небесного Отця й Творця, що земля стала сповнена непослушними дітьми.

5. Як Бог насильно увів вирок проти непослушного Адама і Еви, і що Адам передав своїм потомкам?

⁵ Вийшовши від родичів, що були непослушними до їх життя-Дателя небесного Отця, ми ледви чи можемо сподіватися, щоб діти родилися послушні від батьків, що самі є непослушні до їх земних батьків, не говорячи вже про непослушенство до Бога, якими Адам і Ева були. Тому що Адам прилучився до своєї жени у смертельному вчинку, Бог засудив його повернутись назад у землю з якої взято його, і так він стався безформним порохом знову. Ради цього Бог, що насадив і був Власником саду в Едені, вигнав Адама й Еву з раю на вон. Він перешкодив їм перекрастись назад до раю і пошукати “дерева життя”, яке знаходилось серед великого саду, і попоїсти з його й жити до тепер і до часу безконечного. (1 Мойс. 3:17—24; 2:9) Ось так Адам передав нам, своїм дітям, не досконале життя, але людську упавшість, грішність та засудження на смерть. (Рим. 5:12) Отже пізніше в землі Ізраїля зложено приповість, котра казала: “Батьки їли кислі грони, а в дітей на зубах оскома.”— Езек. 18:2.

6. (а) Що сталося із вужем, котрий звів Еву, але як той позаді вужа був засуджений? (б) Що це значить для нього?

⁶ Але що сказати про ворога людства, котрий спричинив все це? Чи він умер, як Адам і Ева? Поки що, ні; але він умре в назначенім Богом часі, і то в насильний спосіб. Розуміється, той мовний вуж, якого ужито для зведення Еви, щоб вона їла заказаний плід, помер заки Адам і Ева померли. Невидимий дух, що був позаді вужа і котрий заставив його брехати проти Бога, поки що не вмер іще, але він умре. Як ми знаємо це? Тому що він є Диявол Сатана, якого призвано “первісним вужем”, і в Еденському саді Бог виповів вирок також проти його, кажучи: “І положу ворогування між тобою і жінкою і насінням твоїм і насінням її.” (1 Мойс. 3:15) Для вужа, це значило насильна смерть. Для “первісного вужа”, Сатани Диявола, це символічно представляло насильну смерть, коли Насіння Божої “жени” виступить, як екзекутор за Бога свого Отця.

7. Які питання відносно користей із забиття Сатани Великого Вужа виринали, і хто постачив відповідь?

⁷ Вигублення ворога людства в будучому часі принесе дещо добра для людей, що житимуть на землі після тієї насильної смерти; але ж яке добро це принесе для всіх тих мільярдів людей, що померли в часі минулих шість тисяч років і котрі ще можуть умерти заки Сатана Диявол буде страчений? Його знищення в будучині перешкодить йому спричиняти дальшу шкоду; але як його будуче знищення направить усю ту шкоду, яку він заподіяв усім помершим генераціям, що тепер у гробах? Бог Єгова обдумав про це питання також, і він постачив відповідь на нього на наше добро.

Хто зранить кого перше?

8. (а) Котре рощавлення прийшло найперше, і що це рощавлення значить для Насіння? (б) В який єдиний спосіб рощавлене насіння могло опісля рощавити голову Вужа?

⁸ Він не тільки сказав цьому “первісному вужеві”, Сатані Дияволу, що насіння Божої “жени” розщавить йому голову, але він додав: “А ти рощавиш його у пяту.” Коли б Насіння Божої “жени” мало рощавити вужа в голову перше, тоді, розуміється, вуж не був би живий, щоб рощавити пяту Насіння. Але що в дійсності взяло місце, то це що вуж рощавив Насіння Божої “жени” у пяту. Що ж це значило те рощавлення пяти для того Насіння або Божого Сина? Це значило смерть. Смерть? Так! Але ж коли Насіння потерпить смерть перше через укушення вужем, то як те Насіння опісля рощавить голову тому вужеві? Тільки через привернення життя при помочі ново-творчої сили Божої. Це значить воскресення з мертвих Божою силою. Це не є наше вияснення Божих таємних слів в саду Еденському. Це є Боже власне вияснення через сповнення цього речення.

9, 10. (а) Головно, чия голова має бути рощавлена? (б) Як він стався насінням Божої “жени”, і як він народився, щоб бути рівним досконалому Адамові?

⁹ У головнім змислі, рощавлення пяти Насіння Божої жени сталося девятьнадцять століть тому. Тим обітованим Насінням був Син Божий. В тому часі на землі не було синів Божих між людьми, від часу коли Адам стратив своє синовство для людського роду. Отже цим насінням був Син Божий з неба. А що він прийшов з неба, то його мати, яка видала його і від якої він вийшов, була також небесна. Вона була Божа символічна жена, іменно, його всесвітня організація із невидимих, небесних, святих, духовних сотворінь або ангелів.

¹⁰ Ця небесна організація є подружена або урядово злучена до Бога в нерозламнім спорідненню й підданстві, як от земна жена є злучена зі своїм мужом і є піддана законові її чоловіка. В цій небесній організації обітованим Насінням був головний Син, єдинородний Син Божий, “перворідень зі всього творива”; і від небесної організації він вийшов, коли він був післаний на землю народитися як людське сотворіння. (Йоана 3:16; Кол. 1:15) В послушенстві до заповіді Божої його Отця, він був названий Ісус, котре то імя значить “Єгова є Спасення.” Тому що жодний чоловік не міг бути його отцем, отже Ісусове народження було доконано чудотворно в утробі непорочної дівчини. Ось так він стався тілом і кровю, але він народився досконалим, тому що його небесний Отець був досконалий. (Йоана 1:14) Ставшися чоловіком, Ісус був подібний до звершеного Адама, трохи меншим від ангелів над якими передше він був вождьом.

11. Служачи як обітоване Насіння, то чому Син Божий мусів статися досконалим чоловіком?

¹¹ Але ж тут питання, прошу! Щоб єдинородний Син Божий міг служити як Насіння Божої жени, щоб рощавити голову Вужеві, то чому йому було потрібно статись звершеним чоловіком, меншим від ангелів? Це потрібно було тому, щоб він міг сповнити Божу обітницю в саду Еден про рощавлення пяти, тобто, перетерпіти смерть як звершений чоловік. Згідно із цим написано є: “Бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всіх пожив смерти. Коли ж діти сталися спільниками тіла і крови, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, то єсть Диявола.” (Жид. 2:9, 14) Дальше, ми читаємо: “Хто робить гріх, той від Диявола, бо від почину Диявол грішить. На це явився Син Божий, щоб зруйнувати діла Диявола.”— 1 Йоана 3:8.

12. Це що він стався досконалим чоловіком, то це помогло пожертвуватися на чиє добро?

¹² Він ставшися звершеним чоловіком, мав життя тієї самої вартости яку Адам мав при його сотворенню в городі Еден, а це дало спромогу Синові або Насінню Божої жени “покушати смерти за кожного чоловіка.” Як? Тим що він предложив своє людьске звершене життя як жертву Богу Єгові, щоб усунути унасліджені гріхи людства. Через гріх Адама й Еви вони стратили звершене людське життя для всіх нас їх потомків. Через пожертвовання свого звершеного людського життя Ісус умер замість людства, щоб усі люди, що приймуть його жертву Богу могли отримати звершене життя привернене для них.

13. При його уродженню як чоловік, то що проголошено про Сина Божого, і що перешкоджено “первісному вужеві” зробити йому зараз потому?

¹³ Коли Ісус народився, ангел небесний сповістив про його народження благородних пастухів недалеко Вефлеєму в Юдеї, кажучи: “Благовіщу вам радість велику, що буде всім людям. Бо народивсь нам сьогодні Спас, що єсть Христос Господь, у городі Давидовому.” (Луки 2:10, 11) Слово “Христос”— це титул, що значить “Помазанник”. Прихід Христа або Помазанника від Бога був предсказаний давно перед тим. Жиди називали його Месія, а це єврейське слово значить те саме, що грецьке слово Христос. Сатана Диявол пізнав Ісуса як обітованого Христа або Месію, обітоване Насіння від Божої жени. Отже Сатана, той “первісний вуж” старався знищити Ісуса малою дитиною менше ніж два роки віку. Та Бог схоронив молоду дитину Ісуса, і через те лукавий Вуж не зміг рощавити його пяти в той час — Мат. 2:1—23.

14. (а) Як Ісус стався Христом? (б) Які кроки Сатана Диявол узяв, щоб йому не потрібно було рощавити пяту Насіння?

¹⁴ Коли Ісус виріс досконалим чоловіком в тридцяти років віку, він оставив своє зайняття як тесля в Назареті і охрестився в ріці Йордан при помочі Йоана Хрестителя. Зараз після його охрещення водою, Бог помазав Ісуса святим духом з неба, і цим зробив його Помазанником. Від того часу Син Божий, Насіння Божої жени, був властиво названий Ісус Христос. (Мат. 3:13—17) Через сорок день опісля Сатана Диявол старався спричинити смерть Насінню Божої жени через спокутування його, щоб він виконав самолюбні, амбітні чуда і спокутував його світовим царством, якщо він признає Сатану Диявола за бога і поклониться йому. Але сатана не міг спокусити цього звершеного чоловіка у гріх, як це він спокусив перфектного Адама у гріх проти Бога, тому що Ісус Христос вірно відпер ті три спокуси і сказав Сатані Дияволу відступити геть. (Мат. 4:1—11) Тому що Ісус Христос затримав досконале послушенство і не прийшов під Божий осуд і вирок на смерть, тоді стало потребою для того “первісного вужа” рощавити його пяту — принагідно пізніше.

15. (а) Як Ісус поступив згідно із своїм помазанням, і де? (б) Про яке насіння “первісний вуж” постарався для свого ужиття, і під яким фальшивим осудом вони видали Ісуса нас смерть?

¹⁵ У міжчасі Ісус Христос почав служити Богу в гармонії із своїм помазанням і підпринявсь проповідувати царство Боже, як єдине правительство спасення для всього людства. Він також збирав до себе учеників і навчав їх і вишколив їх також як проповідувати Боже царство. Це взяло місце серед Дияволського світу, за часу Римської Імперії, яка тоді була пануючою силою. (Мат. 4:17; 10:1—7; Луки 10:1—9) Бог предсказав, що той “первісний вуж” буде мати своє власне насіння. Той Великий Вуж розвинув це дияволське насіння між релігійними провідниками Ісусового народу на землі. Вони то оскаржували перед римським управителем провінції Юдея Ісуса Христа, що він старався витиснути імперію римських кесарів своїм власним царством. Під цим фальшивим закидом Ісус був розпятий на дереві поза містом Єрусалимом, де він умер в прилюдній неславі як зрадничий і бунтівничий раб.

16. Коли це сталося, і що Бог допустив того дня?

¹⁶ Це сталося у пятницю на 1-го квітня, 33 р. по Хр., що хоч Ісус був невинний, то Бог не вмішався і не спас Насіння своєї жени від жорстокої смерти. В гармонії з його проголошеним наміром давно перед тим, він дозволив цьому “первісному звіреві” рощавити пяту Обітованого Насіння. (Йоана 18:12 до 19:37) Мабуть надія на вічне життя для побожного людства умерла тоді разом із Ісусом Христом.

17. Яка інша часть обітниці в Едені мала бути сповнена, і як Бог постачив про це?

¹⁷ Бог дозволив тому “первісному вужеві” рощавити Насіння жени, як було предсказано. Тепер ця справа спочила в руках Бога, щоб постачити для тієї другої части його пророцтва в Едені, щоб воно сповнилося, щоб Насіння його жени рощавило Великого Вужа в голову у призначеному часі. Отже Ісусова смерть мусіла бути зменшена до рани пяти. У Божих очах це була жертвенна смерть, смерть невинного чоловіка, в котрій то смерті не було по справедливості, щоб невинний Ісус оставав. Він не був добровільним грішником як Адам, щоб Бог затримав його у смерті вічно. Згідно із цим, у призначеному часі, на третій день після його смерти, Всемогучий Бог підніс своє Насіння із мертвих.

18. (а) Що Петро сказав про неможливість, щоб Ісус остався мертвим по віки і також яке воскресення Ісус дістав? (б) Якими символами показано про Сатану ученикові Йоанові?

¹⁸ Відносно цього подиву-гідного чуда, один з Ісусових учеників Симон Петро сказав: “Ісус Назорей, чоловік від Бога прославлений між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Нього Бог серед вас, як і самі знаєте. Цього призначеного радою і провидінням Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздили, вбили. Котрого Бог воскресив, розвязавши болесті смерти, яко ж бо не було можливе вдержаним йому бути від неї. . . . Цього Ісуса воскресив Бог; Йому ми всі свідки.” (Діян. 2:22—32) Ісус Христос був піднесений із смерти, не як чоловік, що “менший від ангелів”, але як духовний Син сильніший від Сатани, Великого Вужа, тому що той же Симон Петро каже нам: “Христос, щоби привести нас до Бога, один раз пострадав за гріхи наші, Праведник за неправедних, що був умертвенний по тілу, но ожив духом.” (1 Пет. 3:18) Цим чином його звершене людське життя осталось як жертва і його заслуги могли бути представлені Богу як викуп за людство, коли Ісус вознісся назад до неба сорок днів після його воскресення.

19. (а) Яке рощавлення Сатана виконував відтоді, але на що він самий тепер дожидав? (б) Під якими символами цей чин до Сатани показано ученикові Йоану?

¹⁹ Сатана Великий Вуж вже не може більше рощавити пяту Сина Божої жени. Написано є: “Ми знаємо, що Христос, уставши з мертвих, уже більше не умре; смерть над ним більше не панує.” (Рим. 6:9) Хоч Великому Вужеві дозволено було рощавити пяту вірним ученикам Христа, зате Сатана чекає на своє власне рощавлення голови через воскресшого безсмертного Сина Божої жени. У пророчім видінню даному ученикові Його Йоанові много літ після Ісусового воскресення й повороту до неба, Сатана “первісний вуж” був показаний, що він був скинутий з неба після народження Божого царства в небесах. Тоді показано, що Сатана буде звязаний і стане безпомічний через кинення його у безодню на тисячу літ Ісусового царювання, а після того він буде кинутий в  Геєну на вічне знищення.

20. (а) Після скінчення рощавлення, кому Сатана не буде вже перешкоджати? (б) Як ми тепер можемо зрозуміти кому “слово життя” було дане спершу?

²⁰ В такому порядку має бути доконане цілковите рощавлення голови Великого Вужа, Сатани Диявола; і після того ніколи він не буде перешкоджати відкупленому людству, що житиме в приверненній досконалості в раю по всій землі. (Одкр. 12:7—17; 20:1—10) Звідси ми можемо розуміти, чому раніше було сказано в цій студії, що “слово життя” було дане найбільшим Приятелем людства, Богом Єговою, зараз після того як смерть наїхала на рід людський. Це сталося в городі Еденському.

Що робити зі “словом життя”

21. (а) Звідки ми дістаємо цю інформацію, що надихає надією? (б) Протягом шістьдесять шести книг в Біблії, яку чудову повість розказується, від 1 Мойсея до Окдриття?

²¹ Але ж звідкіля ми дістаємо всю цю інформацію, що надихає надією? Це із надхненої Книжки великого Дателя життя, Бога Єгови. Це з його Святої Біблії, єдиної книжки у цілому світі, що виходить це славне “слово життя.” В початковій книжці, що її названо перша книга Мойсея, котра є написана в єврейській мові, Біблія подає Божу еденську обітницю відносно рощавлення Вужа через Насіння Божої жени. В останній книжці цієї Біблії, що її названо Одкриття і котра була написана звичайною грецькою мовою девятнадцять століть тому, є записане видіння, як Сатана, “первісний вуж” разом із всіма демонськими ангелами, буде остаточно рощавлений в голову і цим чином буде знівечений. По всіх шістьдесять шести книгах Святої Біблії розказується про чудову історію як Бог через своє Насіння Ісуса Христа зробив провізію для людства, щоб воно навіки спаслося від смерти і визволилося від поневолення “первісного вужа”, Сатани Диявола, і щасливо жило на землі під небесним царством Божим.

22. Яким Словом можна назвати Біблію, і то по правді?

²² Отже цілу надхнену Біблію можна назвати як “слово життя”. І воно по правді, бо це дар для нас від милуючого Бога, відносно котрого ми читаємо: “По своїй постанові й благодаті, даній нам у Христі Ісусі перше часі вічних, тепер же обявленій через явлення Спасителя нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і осияв життя й нетління благовістям.” (2 Тим. 1:9, 10) Опріч Біблії, сьогодні нема “слова життя.”

23, 24. (а) Щоб скористати зі “слова життя”, то що ми мусимо зробити з ним? (б) Якою зброєю ми мусимо воювати за життя і триматися міцно того слова?

²³ Тепер же, коли ми маємо з Божої ласки це “слово життя”, що ж нам робити з ним? Ми живемо серед умираючого світу людства. Ми є свідками послідних днів цієї старої системи засудженої на знищення в недалекій “війні великого дня Бога Вседержителя.” Якщо ми бажаємо скористати із того “слова життя” і осягнути вічне життя в Божому новому ладі, то ми напевно мусимо триматися “слова життя.” Ми мусимо жити в гармонії із ним, щоб показатись гідними такого життя вічного і щоб не бути знищеними із цим лукавим ладом. До тих, що сталися духовними дітьми Божими, надхнений апостол Павло писав: “Усе робіть без нарекання і розбирання, щоб ви були безвинними і чистими дітьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сіяєте як світила у світі, держачи перед ними слово життя.” (Филип. 2:14—16) Якщо це робитимемо, тоді “слово життя” не прийшло до нас на дармо. В дійсності, ми мусимо боротись за це життя, і ми маємо готове средство для успішної боротьби. Що воно є?

²⁴ Апостол Павло уподоблює “слово життя”, що є Боже Слово, до меча разом із “всією зброєю Божою.” Павло каже: “Шолом спасення візьміть і меч духовий, котрий єсть Слово Боже.” (Ефес. 6:11—17) Щоб боротись за життя і не допустити символічному “мечеві” не бути вибитим із руки, то ми мусимо “триматись сильно слова життя.”

25. (а) Яке особисте досвідчення показує, чи ми повинні затримати те “слово життя” для себе? (б) Хто особисто казав нам що робити зі “словом життя”?

²⁵ Отже, чи це значить, що ми маємо приймати “слово життя” для себе й інтересуватись тільки нашим власним життям, нашим власним надбанням вічного життя? Чи це в такий спосіб ми дістали “слово життя”— через те, що інші власники того слова тримали міцно його для себе, так що самий Бог Єгова мусів особисто прийти і доручити те “слово життя” нам прямо з його власної руки? Цілком чесно ми мусимо відказати, Ні! Ісус Христос, що є Божим средством для доручення вічного життя нам, каже нам що робити із тим “словом життя.”

26. (а) Які слова Ісус сказав відносно його спільности з нашим одержанням життя? (б) Чи Ісус самолюбно втішався своїм життям, і як він зобразив себе як средство життя для нас?

²⁶ Самий Ісус Христос є названий як “слово життя”. Як речник Бога Єгови, він називається “Слово Боже”. Його урядовий титул в небі був “Слово.” (Одкр. 19:11—13; Йоана 1:1) У листі до наслідників вічного життя в Божому новому світі, апостол Йоан писав оці слова відносно присутности Ісуса Христа на землі девятьнадцять століть тому: “Що було від почину, про що ми чули, що ми бачили очима нашими, і на що дивилися і чого руки наші дотикалися, про Слово життя,— (бо життя явилось, і ми бачили, і свідкуємо, і звіщаємо вам життя вічне, що було в Отця, а явилось нам.)” (1 Йоана 1:1, 2) На землі Ісус сказав: “Я хліб живий, що з неба зійшов: Хто їсть цей хліб, жити ме по віки; а хліб, що я дам, це тіло моє, що я дам за життя світу . . . . так і хто їсть мене, й той жити ме мною.” (Йоана 6:51, 57) Син Божий не втішався самолюбно життям. Він був післаний і приніс нам життя.

27. (а) Які остаточні інструкції Ісус дав відносно того, що робити зі “словом життя”? (б) Чому таке всесвітнє проголошення є правильне?

²⁷ Як він самий був післаний з неба і прийшов, щоб принести життя нам, яке було наділене йому, так він післав і тих, що є власниками “слова життя”, щоб занести його іншим. Даючи остаточні інструкції своїм ученикам із написаного Божого Слова, Ісус Христос сказав до них: “Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня, і проповідуватись в імя Його покаяння й відпущення гріхів між усіма народами, почавши від Єрусалиму. Ви ж свідки цього.” (Луки 24:46—48) “А приймете силу, як зійде святий дух на вас; і будете мені свідками в Єрусалимі й у всій Юдеї і Самарії, і до краю землі.” (Діян. 1:8) “Слово життя” було проголошуване об’єднаними послідовниками Ісуса аж до найдальших країв землі. Таке проголошення було правильне, тому що це є слово життя для всього людства.