Христіянство понехало Бога! Після його кінця, що?
1. Як будуть дотикнені ті многі міліони, ріжні поганські релігіоністи та комуністи, через надходячий кінець державного Христіянства за те, що воно понехало Бога?
СТО й пятдесят міліонів Буддистів у світі може дбають мало, що Христіянство прийде до свого кінця, за те, що воно понехало Бога. Вони й три сотні міліонів Конфуціоністів, пятдесят міліонів Таоістів й триста двадцять девять Гіндусів можуть навіть радуватися, що Христіянство з його місіонерами наближається до кінця. Чотириста й двадцять девять міліонів послідовників Ізляму можливо уважають це за добру новину, що їх великий релігійний суперник, Христіянство, прийде до погубного кінця, й всі його кровопроливаючі походи з ним. А щодо тих міліонів, котрі наслідують червону релігію комунізму, їх напрям був добре висказаний визначним протестантським духовником з Ню Йорку, в неділю на 1-го жовтня, 1961 р., коли він сказав відносно церков Христіянства: “Комунізм мабуть відчуває, що його завдання є найперше усунути церковні організації.”— Ню Йорк Таймс, з 2-го жовтня, 1961 р., наведено з проповіді др. Роберт й. МкКракена.
2, 3. (а) Чому певні релігіоністи будуть поражені тим, що ми говоримо про кінець Христіянства, але яким збоченням Христіянства до світових справ вони ігнорують? (б) Із чим іншим Христіянство мусить співжити, і як довго?
2 Релігійні люди, котрі злучують державне Христіянство з правдивим христіянством можливо будуть жахатися, що ми говоримо про кінець Державного Христіянства. Для них це значило б кінець христіянській вірі й кінець христіянським сектам до котрих вони належать й котрі кажуть, що вони христіянські. Воно тяжко для них оцінити як державне Христіянство поринуло у світські справи. Це може налякати їх читаючи слово повищого протестантського священика (др. МкКракена) в тій самій проповіді: “Ясним фактом цієї справи є, що Христіянство вже не є при центрі активностей. Головний вплив його є наука й його опанування над матеріальним світом.” Що до Христіянства надії навернути світ й зробити цілий світ частю Христіянства, то про це значуче сказав широко читаний історик, Арналд Й. Тойнбі, в його артикулі під заголовком “Чи ми маємо бути Филею Будучини.” В параграфах 9 і 10 він каже:
Возмім справу великих місійних релігій: Буддизм, Христіянство й Ізлям. Прихильники кожної з цих вір поставили собі за мету навернути все людство, і бодай для христіян існує урядовий артикул віри, що увесь рід має бути навернений заки історія прийде до кінця.
Хвилі христіянські, мусулманські та буддистські виливались через століття й розливали свої води по цілих континентах. Однак кожна із цих хвиль мала свої невдачі як і успіхи. Але сьогодні, як здається, то жадна із них не станеться цілком всесвітньою. Всі три здається остануться, а це значить, що вони мусять співіснувати.— Ню Йорк Таймс Журнал, сторона 122, з 13-го листопада, 1960 р.
3 До цієї заяви історика Тойнбі муситься додати ще й оце: Що Христіянство мусить співжити із міжнародним комунізмом так довго, як воно зможе витримати.
4, 5. (а) З огляду, що Христіянство приходить до кінця, то які питання виринають відносно часу опісля? (б) Для тих, що бачуть щось страшного в закінченню Христіянства, то які питання виринають щодо його знищення?
4 Що ж тоді? Чи кінець державному Христіянству значить, що світ станеться цілком нехристіянським або поганським? Чи це значить, що світом буде верховодити сила безбожницького комунізму? Чи це значить, що земна куля останеться обезлюднена через радіоактивне спустошення третьою світовою війною при помочі атомної зброї і хемікалів та радіологічних средств?
5 Людям, що непоінформовані про обявлені наміри великого Творця відносно чоловіка, кінець державному Христіянству підсуває думку про щось страшне або щось неймовірне. Вони можуть запитати: Чому Бог Творець мав би знищити таке Христіянство? Чому мав би Ісус Христос, провідник христіянства, опустити державне Христіянство на його знищення? Якщо відповідь на ці питання є, Тому що державне Христіянство понехало Бога, тоді, вони питають, В який спосіб це Христіянство схибило Бога?
6. Що тут треба розуміти під словом “Христіянство”? І якому виясненню його правдиві христіяни противляться?
6 Найперше зі всього, ми мусимо зрозуміти, що значить тут слово “державне Христіянство”. Вебстерів Новий Міжнародній Словар вияснює це Христіянство ось як: “Це часть світу у котрім христіянство панує або є під управою христіянських інституцій у відріжненню від поганських або магометанських країв.” Воно вже не годиться пояснювати, що державне Христіянство значить євангелське христіянство, або що ці обидвої значить одно. Воно противиться значенню, що державне Христіянство включає ціле тіло людей, що називають себе христіянами, тому що правдиві христіяни не бажають бути частю державного Христіянства. Як слово, державне Христіянство включало такі краї, що називали себе христіянськими або котрі законно називалися христіянськими, як от Велика Британія, Сполучені Держави Америки, Еспанія, і тим подібні. Державне Христіянство особливше відноситься до цілого тіла соток релігійних сект, що називають себе христіянськими в таких краях. Вісімсот міліонів признають себе, що вони належать до такого (державного) Христіянства.
ЯК ЖЕ ВОНО СХИБИЛО?
7. Чому й не-христіянський світ повинен цікавитися відповіддю на це питання, і що вираз “понехати” значить?
7 Яка ж є підстава для обвинувачення, що державне Христіянство понехало Бога? Навіть так званий нехристіянський світ повинен цікавитися відповіддю на це питання, тому що такий нехристіянський або поганський світ напевно буде дотикнений вельми кінцем державного Христіянства. Отже, як за правдиве є ті обвинувачення? В який спосіб державне Христіянство понехало Бога? Вираз “понехало” значить, між іншими речами, “недобір або занепад у тілі або в наслідках; розчарувати або витворити брак в зусиллю, в сподіванці, бажанню або в одобренню; показати свою знемогу зустрінути свої облігації; показатись безужиточним помогти іншим.” Отже “понехання” значить “невиконання належитостей”.
8. Чому це не заскоро видати суд проти Христіянства, і після якої книги такий суд муситься дати, і чому?
8 Євангелське христіянство було засноване девятнадцять століть тому, і тому державне Христіянство мало досить часу показати, що воно може виконати з христіянством. По всьому цьому часі, і у вічі теперішнього світового вигляду, то це не є надто заскоро зробити облік і видати суд на державне Христіянство. Чи воно розчарувало Бога і показалось браком в Його сподіванню, бажанню й одобренню? Чи воно зустрінуло свої облігації до нього, і чи воно показалось бути пожиточним і помічним для нього? Щоб дати вирок, ми мусимо дати наше рішення згідно з книжкою Христіянства, Божою Біблією. У ній самий Бог дає свій вирок.
9, 10. (а) На кому та назва христіянство була збудована? (б) Які слова Ісус Христос мав уживати згідно з предсказанням Божого пророка Ісаїї?
9 Назва “христіянство” є збудована на імені Христа, що є титул яким був названий Ісус з Вефлиємської Юдеї. Отже христіянство значить наслідувати Ісуса Христа і сповняти його навчання й заповіди. Христос значить Помазаник, а по єврейськи це слово значить “Месія”— і це все одно. Бог предсказав у своїй книжці Біблії, що таке Христіянство буде установлене у певному часі, що сталося девятнадцять сот літ тому. Звиш сімсот літ перед тим, Бог надхнув свого пророка Ісаїю написати ті самі слова, що Ісус Христос, або Ісус Помазаник, мав виповісти! Отворіть вашу Біблію до пророцтва Ісаїї, розділ шістдесят перший, вірші перший і другий. Американська Стандард Версія Біблії звучить так:
10 “Дух Господа Єгови спочив на мені, бо Єгова помазав мене проповідувати добру новину смирним; він післав мене сціляти сокрушених серцем, проголошувати свободу невільникам, і відчинити вязниці поневоленим; проголошувати рік примирення Єгови, і день помсти Бога нашого; потішати всіх засумованих.”
11. Відносно цього, то як Ісус Христос не понехав Бога, і тому що правдиві христіяни повинні робити?
11 Чи це не є чудова вість, щоб її проповідувати й проголошувати? Оцю вість Ісус Христос був помазаний, щоб проповідувати й проголошувати. В жидівській синагозі у місті Назарета, де він перебув свої дитинячі дні, він навів ті самі слова пророцтва Ісаїї, щоб доказати, що вони відносилися до нього, що він був Христос або Помазаник. (Луки 4:16—21) Історія його земного життя показує, що він сповнив оті слова. В цім він не схибив або не розчарував Єгову свойого Бога, котрий помазав його святим духом. Отже його послідовники, його ученики, його апостоли, так сказати, христіяни, мусять проповідувати і проголошувати ту саму добру, потішаючу вість.
12, 13. (а) Що Христіянство мало подавати всьому людству, і як це показано було при народженню Ісуса? (б) Чому ті слова ангельські не схибили?
12 Прихід христіянства значило подати всім послушним чоловікам і жінкам надію вічного життя у звершеній радості в новому світі сотворений Богом Єговою. Коли Ісус народився у Вефлиємі в Середньому Сході в 2 р. перед Хр., деякі Божі ангели з неба явилися пастирям поблизько на полю і сказали: “Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всім людям: Бо народивсь нам сьогодні (у Вефлиємі) Спас, що єсть Христос Господь, у городі Давидовому. . . . Слава на вишинах Богу, а на землі впокій, між людьми благоволення.”— Луки 2:8—14, АС.
13 Ось так проголошення різдва Ісуса було доброю новиною для всіх людей по всюди; і Христіянство, яке він заснував, мало принести велику радість для всіх людей якої б то раси, колору, народности, мови або становища вони не були. Христіянство мало принести славу на висотах Богу і на землі мир між людьми, що подобаються Богу й осягнуть його добру волю або уподобу. Те що Божі ангели з неба сказали у слуху тим жидівським пастирям, не було без значення, це не слова людські. Це було Боже власне слово про Христів прихід і установлення правдивого Христіянства і що воно мало принести для Бога й чоловіка. Оті ангельські слова від Бога не схибнуть. Вони справдяться.
14, 15. (а) Коли Ісус змінив своє земне заняття в Назаретах, і чому? (б) Як Ісус символічно представив свою зміну заняття, і що Бог тоді сказав про Ісуса?
14 Аж до тридцяти років віку цей Христос жив у Назаретах і був столярем, вимахуючи молотом у своїй роботі. Потім він змінив своє щоденне заняття. Чому? Щоб сповнити ті пророчі слова Ісаїї відносно великого Проповідника доброї новини й Звістителя свободи. Ісус почув, що його братанок на імя Йоан Хреститель проповідував світом - потрясуючу вість: “Царство небесне наближилося.” (Мат. 3:1, 2) Понад усе інше, Ісус цікавився Божим царством, царством небесним. Отже він оставив столярство і пішов до Йоана в ріку Йордань і там був занурений Йоаном у водах тієї ріки. Цим чином Ісус установив образ, символічно представляючи, що він зрікся свого попереднього заняття і прийшов, щоб виконувати Божу волю відносно Божого царства.
15 Коли охрещений Ісус вийшов з води, Бог вилляв свого духа на Ісуса і цим чином помастив його, зробивши його обітованим Христом. В тім же часі прийшов Божий голос з невидимого неба й заявив, що цей помазаний Ісус був Його Сином до котрого він мав добру волю. Писання в Маттея 3:17 каже: “І ось голос з неба, кажучи: Це Син мій любий, що я вподобав його.” Оце підтвердило факт, що Бог післав Сина свого возлюбленого на землю з духових небес, щоб він народився як звершений чоловік, щоб цей вірний Син Божий виконав волю Божу на землі. Це сталося так, як самий Ісус Христос сказав пізніще жидівському старшині: “Бог так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб всякий віруючий в нього не погиб, а мав життя вічне.”— Йоана 3:16.
ЯК ЖИДИ СХИБИЛИ БОГА
16, 17. (а) Ради сповнення пророцтва Ісаїї, що сказано Ісус проповідував? (б) Помимо того, що Ісус проповідував, то як він доказав, що він не мав замірів політичних?
16 Після того, як він був охрещений і помазаний Божим духом, Ісус пішов проповідувати своїм власним людям, Жидам або народу Ізраїля, щоб сповнити те пророцтво Ісаїї. Проповідуючи добру новину й проголошуючи свободу, що той Провідник Христіянства звіщав? Одно речення в Біблії відповідає: “І сталось опісля, проходив він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванадцять із ним.”— Луки 8:1.
17 Ісус Христос проповідував Боже царство. Але ж він не був політиком. Він не втручався в політику жидівського уряду або уряду імперіялістичного Риму в його часі. Він не зробив себе земним царем. Він не позволив і Жидам зробити його земним царем. Одного разу, після того як Ісус чудом накормив товпу людей з більше ніж пять тисяч осіб, многі люди, що не були його апостолами, бажали скинути римське ярмо і зробити його царем. Один апостол Ісуса, що бачив це, пише: “Люди ж, бачивши яку ознаку зробив Ісус, сказали, що це справді пророк, грядущий на світ. Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти і схопити його, щоб зробити його царем, то відійшов знову на гору сам один.”— Йоана 6:14, 15.
18, 19. (а) Тому що Ісус дав приклад в цьому, то що його послідовник не буде робити? (б) Що Ісус сказав до римського управителя відносно свого царства, і чого Ісус не уповажнив жадного ученика це робити?
18 Ісус не позволив людям, котрим він проповідував царство Боже, щоб вони зробили його земним царем. Як же тоді може хтобудь із правдивих христіян або наслідників Ісуса Христа, статись політиком і дозволити людям зробити його або помазати на їх царя на землі? Він цього зробити не може. Тільки тоді, коли Ісуса фальшиво оскаржували, що він старався зробити себе царем, тільки тоді він не відступив, але піддався своїм ворогам, що убили його на смерть. (Луки 23:15) Це він зробив тому, що те царство, яке він проповідував, не походило від людей ні від цього світу ані від части цього світу.
19 Римський управитель, Понтийський Пилат, поставив Ісуса на суд в Єрусалимі й запитав Його: “Чи ти цар жидівський? . . . Нарід твій і архиєреї видали мені Тебе. Що зробив єси?” Ісус відповів: “Царство моє не від цього світу. Коли б від світу цього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсіля.” (Йоана 18:33—36) Якщо ніхто із Ісусових слуг не був уповажнений воювати, щоб зробити його царем в цім світі, тоді яку власть мають Ісусові ученики мішатися в політику і зробити якого чоловіка царем? Оскільки царство Ісуса Христа є небесне і не є жадною частю цього світу, тоді він не позволив ані не уповажнив нікого з його апостолів або учеників статися царем або володарем уряду, що є частю цього світу.
20. (а) Хто зробив Ісуса Христа царем, і яким? (б) Відносно цього, як ми знаємо, що Жиди понехали Бога?
20 Ісусове царство є від Бога. Це був Бог, що помазав Ісуса святим духом, і це Бог, що зробить Ісуса царем, та не царем цього політичного світу, але небесним царем цілком відділеним від політики цього світу. Бог Єгова післав свого Сина й предложив Його Жидам, як обітованого Христа, щоб Жиди сталися його христіянськими послідовниками і прилучились до його у проповідуванню Божого царства. Що ж нам сказати про Жидів і жидівських людей, коли їх священики й релігійні проводарі видали Ісуса римському управителю й обвинувачували його за бунт і домагались, щоб Його убити як політичного злочинця через повішення на дереві тортур за мурами Єрусалимськими? В тому часі вони кричали до римського управителя, котрий бажав увільнити Ісуса: “Не маємо царя, тильки кесаря.” (Йоана 19:1—16) Чи там Жиди понехали Бога, чи Ісус? Бог підніс Ісуса з мертвих третього дня і тоді вивисшив його до небесного престолу за те, що Ісус Христос не понехав Бога. Жиди понехали Бога.
21. Як апостол Петро підтвердив цей факт в день Пятидесятниці?
21 Отже це в день празнику Пятидесятниці після Ісусової смерти, воскресення і вознесення на небо, апостол Петро сказав до Жидів: “Мужі Ізраїлські, вислухайте ці слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Нього Бог серед вас, як і самі знаєте. Цього, призначеного радою і провидінням Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили. Котрого Бог воскресив, розвязавши болесті смерти. . . . Твердо ж нехай знає ввесь дім Ізраїлів, що Господом і Христом зробив його Бог, цього Ісуса, котрого ви розпяли.”— Діяння 2:22—36.
22. Як Стефан підтвердив цей факт, і з яким наслідком?
22 Після того, як Жиди взялись переслідувати апостолів і інших учеників Ісуса Христа, Жидовин нововірець на імя Стефан був перший забитий за те, що він був учеником Христа. Але перше він сказав до найвищого жидівського суду в Єрусалимі: “Люди тугошиї й необрізані серцем і ушима, ви завсіди духові святому противитесь; як батьки ваші, так і ви. Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками і вбивцями стались.” За те, що він сказав тим суддям, що Жиди понехали Бога, Стефан був укаменований на смерть. (Діян. 7:51—60) Це ще одна жидівська хиба!
23. Як навернувший гонитель христіян підтвердив факт про схиблення Жидами?
23 Один Жидовин, що був присутний при укамменованню Стефана, додає своє свідоцтво відносно понехання Жидами Бога. Цей Жидовин, Савло з Тарсів, пізніще стався христіянином і самий переносив переслідування з рук Жидів. Отже він до своїх христіянських братів, що були переслідувані Жидами в Македонії, сказав: “Ви бо, брати, стали послідувателями церков Божих, що в Юдеї в Христі Ісусі, тим що й ви пострадали від земляків своїх, як і вони від Жидів, що вбили Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всім людям противні, що забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же на конець гнів його.”— 1 Солунян 2:14—16; Діяння 17:1—13.
24, 25. (а) До якої міри Божий гнів тоді впав на Жидів, і у сповнення якого пророцтва Ісусового? (б) У вічі всього цього свідоцтва, то чого ніхто не може заперечити?
24 Божий гнів упав на Жидів до такої міри, що їх святе столичне місто, Єрусалим, і їх славний храм почитання, були знищені Римлянами в 70 році по Хр. Це було те святе місто про котре самий Ісус сказав: “Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! Скільки раз хотів я зібрати дітей твоїх, як курка збирає курчат своїх під крила, і не схотіли! Оце ж оставляється вам дом ваш пустий.” А про його храм Ісус сказав до апостолів: “Не зостанеться тут камінь на камені, щоб не зруйновано.”— Мат. 23:37 до 24:2.
25 У вічі всього цього свідоцтва, чи може хто заперечити, що Жиди понехали Бога в часі їх найбільшої нагоди у цілій жидівській історії? Ні!
ПРОРОЧИЙ ВЗІРЕЦЬ ДЛЯ ХРИСТІЯНСТВА
26. Хто повторяв жидівські помилки, і якої перестороги вони не слухали?
26 Історичні факти показують, що Державне Христіянство поповнило ті самі помилки, що Жиди поповнили. Христіянство є сучасна протилежність старинного Жидівства і Єрусалиму. Отже жидівські схиблення були пророчими на схиблення державного Христіянства. Тим то Жидовин христіянин апостол Павло відноситься до постійних занепадів жидівських і каже до своїх христіянських братів: “Усе ж це прикладами сталося їм (Жидам), приписано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов. Тим же, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав.” (1 Кор. 10:11, 12) Христіянство відмовилося звернути увагу на ту пересторогу, яка голосно говорить зі сторінок жидівської історії.
27. (а) В які гріхи названі апостолом Христіянство попало, і через те чийого імя воно не пошанувало? (б) Як Христіянство не наслідувало Ісуса тим, що не носило того важного імя?
27 Між іншими речами про які апостол згадує в котрих жидівські батьки занепали, були бажання шкідливих речей, як от ідолопоклонство, чужоложство (неморальність), спокушування Бога, і нарікання проти Бога і його пророків. Чи й Христіянство схибило в цих самих відношеннях? Розглядіть його історії й тоді осудіть. З огляду на його схиблення через ті самі гріхи, воно не є честю для Того, що його імя воно взяло на себе, Христа. Воно каже, що воно наслідує Ісуса, але його діла заперечують, що воно наслідує Його. Воно не шанує так Божого імя як Ісус Христос робив. Вже саме те імя, яким Син Божий був названий, іменно, Ісус, значить “Єгова є Спасення.” (Американ Коледж Дікціонері з 1948 р., стр. 656) Сказав був ангел Єгови до Йосифа, опікуна-отця Ісусового: “І даси йому імя Ісус; бо він спасе людей своїх від гріхів їх.” (Мат. 1:20, 21) В цей спосіб Син Божий на землі носив імя свого небесного Отця, бо ж імя Ісус сполучує в собі імя Єгова. Однак, Христіянство відмовилося носити імя Єгова або дати йому головне місце в Христіянстві.
28. (а) Після предсказання Ісусом жидівським релігійним провідникам, то як Жиди втратили привілей носити імя Боже? (б) Кому той привілей був даний?
28 Христіянство втратило нагоду носити Боже імя і статися народом Бога Єгови. Щоб показати, що Жиди також втратили цей привілей, Ісус Христос сказав до жидівського первосвященика і інших старших людей впливу: “Відніметься від вас царство Боже, і дасться народові, що робитиме овощі його.” (Мат. 21:23—43) У згоді із цим, вість про Боже царство з привілеєм статися христіянами була розширена до не-Жидівських людей, поган, навіть тридцять чотири роки заки Єрусалим, столичне місто Жидів, був знищений Римлянами. Жидівський христіянин апостол Симеон Петро був ужитий в цім розширенню тієї ласки.
29. Що ученик Яків сказав до слідчуї ради відносно продовження Божої ласки поганам?
29 Яку ж відповідальність це поклало на тих віруючих поган? Жидівський христіянин ученик Яків указав на ту відповідальність, коли він сказав до Христіянсько-релігійного слідчого тіла в Єрусалимі: “Мужі брати, вислухайте мене. Симеон оповів, як Бог перше зглянувся, щоб з поган прийняти людей в імя моє. З цим сходяться слова пророчі, якож писано: Після цього знову вернуся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його, щоб остальні з людей шукали Єгови, разом з людьми на котрих призвано імя моє, говорить Єгова.”— Діяння 15:13—18.
30. Згідно із цим, то христіяни знаходяться під якою облігацією?
30 Отже правдиві христіяни є під облігацією носити Боже імя або бути названі Божим імям, тобто, бути названі людьми Єгови. Що ж сказати про Христіянство?
31, 32. (а) Як Христіянство поводилося відносно Божого імя? (б) Як, цю справу вияснює Поправлена Стандард Версія із 1952 р.?
31 Христіянство уникало те імя, отже діяло противно молитві, якої Ісус навчив своїх учеників молитися до Бога: “Отче наш, що на небі! Нехай святиться імя твоє. Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.” (Мат. 6:9, 10) Христіянство не освячувало імя небесного Отця, Єгови. Оцими часами його зусилля було, щоб вилишити те святе імя з англійського перекладу Біблії зовсім.
32 Возьмім під увагу Поправлену Стандард Версію Біблії. Видання цієї версії з 1952 року каже у своїм вступнім слові відносно вилишення імя Єгова або Ягве:
Теперішнє поправлене видання вернулось до процедури (поступовання) Короля Якова Версії, котра поступала після прикладу старинних грецьких і латинських перекладачів і давно установленого звичаю при читанню Єврейських Писань в синагогах . . . уживання якого-небудь властивого імя для одного й єдиного Бога, (значить), що тут мали б бути інші боги від котрих його треба відріжнити, запересталось в Юдаїзмі перед христіянською ерою і є цілком невластивим для всесвітньої віри Христіянської Церкви.— Сторони vi, vii.
33, 34. Як первісна Біблія й самий Ісус нехтують таким напрямом відносно висказання Божого імя?
33 А однак первісні єврейські писання уживають те божественне імя 6,823 або більше разів для того, щоб відріжнити Бога Єгову від усіх фальшивих богів цього світу. Також, саме імя Ісус сполучує в собі те божественне імя, та й нема доказу, що Ісус наслідував той не-пописанню жидівський звичай і відмовився згадувати імя свого небесного Отця. Якщо жидівський протоєрей в храмі міг законно виповісти те божественне імя Єгова, то напевно Ісус Христос, що є Божим більшим Протоєреєм, міг також законно виповісти те святе імя прилюдно.
34 Також, остання книжка Христіянських Писань уживає єврейський вираз Алелуя! що значить “Хваліте Єгову”.— Американ Коледж Дікціонері. Побач Одкриття 19:1, 3, 4, 6, ПВ.
35. Як псевдо-Христіянство переймало від поган і цим чином мильно представило персональність Божу поганам?
35 Христіянство наслідувало поганські народи в Азиї в навчанню, що Бог є трійця, тобто, три Боги в одній Особі. Але хто може вияснити цю так - звану Трійцю і погодити це з книжкою правдивого христіянства, Біблією? Отже, коли люди, котрі не можуть зрозуміти Трійці, просять вияснення, тоді духовники виминають це питання і кажуть, що Трійця — це тайна. В цей спосіб вони оставили людей у великому замішанню і не можуть зрозуміти Біблії й її вістки, і не можуть покликуватись на божественне імя Єгова, щоб спастися через Ісуса Христа. (Йоїла 2:28—32; Діяння 2:16—21) Цим чином вони також мильно представили Бога перед поганами, котрі бачать в цім трітеїзмі про Бога схожість до їх власних фальшивих богів.
36. В якій угоді з Богом Христіянство каже, що воно є, але як воно понехало його щодо сповнення її?
36 Старинні Жиди були в угоді з Богом при помочі закону даного через пророка Мойсея. Але Христіянство каже, що воно є в новій угоді, посередником котрої є Ісус Христос. “Один бо Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос, що дав себе на викуп за всіх” (1 Тим. 2:5, 6) А щодо пізнання й розуміння цього одного правдивого Бога, христіянська нова угода каже: “Ось надходить час,— говорить Єгова, що вчиню нову угоду. . . Потім вже не будуть навчати одно одного, чи брат брата і казати: Познайте Єгову; самі бо знатимуть від найменшого до найбільшого, говорить Єгова.” (Єрем. 31:31—34, АС; Луки 22:19, 20) Чи Христіянство не схибило Бога не сповнивши це пророцтво про нову угоду? Брак знання зі сторони Христіянства сьогодні дає Богові причину бути розчарованим.
ЙОГО ВОРОЖНЕЧА ДО БОГА
37. З огляду на яке пророцтво в цих “послідних днях” треба розглянути Христіянство чи воно є або не є приятелем Бога?
37 Це здивує многих релігійних людей запитувати, чи Христіянство є Божим приятелем. “Певно, що воно є!” вони відказують. Але памятаймо слова перестороги христіянського пророка, апостола Павла: “Це ж відай, що в послідні дні настануть времена люті. Будуть бо люди самолюбні, сріблолюбці . . . що більше люблять розкоші ніж Бога, маючи образ благочестя, сили ж його відцурались.” (2 Тим. 3:1—5) Згідно із цим, то Христіянство, хоч любить розкоші, гроші, могло мати зовнішній вигляд благородности, а однак заперечувати благородність внутрі своїм напрямом поступування.
38. В гармонії із словами в 1 Солунян 1:9, 10, то як благородність виявить себе у правдивих христіянах? І чекаючи на кого?
38 До людей, що відвернулися від грецького поганства до правдивого христіянства, апостол Павло писав: “Ви обернулись до Бога від ваших ідолів, щоб служити Богу живому й правдивому, і ждати Сина Його з небес, котрого воскресив з мертвих, Ісуса, збавляючого нас від наступаючого гніва.” (1 Солун. 1:9, 10) Ожидаючи на поворот Сина Божого, в котрому то часі він прийде у своїм царстві, правдиві ученики зможуть показати справдішню благородню посвяту. Сила тієї благородности явиться через змінення їх життя, будучи відмінними від цього ідолопоклонного, за розкошами вганяючого, самолюбного, ненависного світу, котрий лежить під гнівом праведного Бога. Ось так правдиві христіяни будуть у відповідному стані прийняти Божого Сина, а для Нього прийняти їх як свою Невісту.
39. Ожидаючи на нього, Христіянство мало тримати себе як хто?
39 Собор з правдиво-благородних христіян є уподобнений в Біблії до непорочної дівчини, котра є заручена віддатися Ісусу Христу у приході його царства. Сказав апостол Павло до собору котрому він приніс знання про Ісуса Христа: “Бо заручив вас одному мужеві, щоб чистою дівою привести перед Христа.” (2 Кор. 11:2) Подібно, остання книжка в Біблії називає цілий собор христіян, як “невіста, жена Агнця”. (Одкр. 21:2, 9, 10) Отже вона мала триматися чистою дівою, нежонатою з ніким іншим, “не сплямлена від світа”, у “стані почитання, що є чисте й неопоганене в очах нашого Бога й Отця.” (Якова 1:27) Чи Христіянство затримало таку релігійну непорочність до Христа?
40, 41. (а) Чийого духа державне Христіянство прийняло, і через те якими ділами воно займається? (б) Як Христіянство сталось невідповідним оженитись з Христом в Його приході до царства?
40 Релігійна історія каже, Ні! Від часу імператора Константина Христіянство наслідувало світ й займалось “ділами тілесними”, і апостол Павло каже вони є: “перелюб, блуд, нечистота, розпуст, ідолослуження, чарування, ворогування, свари, ненависть, гнів, суперечки, незгода, єресі, зависть, убійство, пянство, бенкети й таке інше. Це наперед застерігав вас . . . що хто таке робить, ті царства Божого не наслідять.”— Галат 5:19—21.
41 Христіянство аж переливається такими “ділами тілесними”. За його поповнення таких речей воно не може наслідити Божого царства, як чиста невіста Божого Сина. Воно зробило себе складною частю цього світу. Воно встановило себе як “приятель світу” і подружилось із ним, і поворот Христа у своє царство значить нічого або дуже мало для нього. Воно настановляло й помазувало царів. Воно злучило Церкву з Державою. Отже в духовім змислі воно зробило себе перелюбником, тому що воно оженилося із цим світом і далі називає себе обручницею Христа і Його духовою Невістою. Слова ученика Якова пятнують його як перелюбника, тому що Яків каже: “Перелюбники й перелюбниці! хіба не знаєте, що любов світа цього — вражда проти Бога? Оце ж хто хоче бути приятелем світу, той стається ворогом Бога.” (Якова 4:4) Ісус Христос ніколи не прийме облудницю, “ворога Божого”, як свою Жену. Він ніколи не подружиться з державним Христіянством.
НЕ Є СИЛОЮ ДЛЯ МИРА АБО ЄДНОСТИ
42, 43. (а) Яке властиве питання Яків питає христіян відносно псевдо-Христіянства? (б) Про який стан між його учениками Ісус молився, і як Христіянство понехало Бога в цім згляді?
42 Ученик Яків запитує духовних перелюбників, чому є драчі, войни, убивства й заздрости між ними. (Якова 4:1—3) Те саме питання можна властиво запитати й Христіянство. У цілій його історії від часу Константина воно не було силою для миру й єдности. Одної речи, що Жених вимагає від своєї духової Невісти, а це єдности.
43 У своїй останній молитві разом з його вірними апостолами, Ісус молився про таку єдність у соборі аж до часу, коли він ожениться з нею. До Бога він молився, щоб “усі одно були: Яко ж Ти, Отче, в мені і я в тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб світ увірував, що Ти мене післав . . . . щоб були одно, яко ж ми одно. Я в них і Ти в мені, щоб були звершені в одно.” (Йоана 17:20—23) Однак протягом століть Христіянство було розділене на релігійні секти. Особливо тепер у вічі загрози від міжнароднього безбожницького комунізму, що повстав крик про релігійну єдність, зєднаний фронт; але це не така єдність про яку молився Ісус Христос. З причини задавненого стану розєднання, Христіянство вже ніколи не може статися Женою Христа, правдивим христіянським собором. Христова молитва про єдність не здійснилась у Христіянстві, що сполучилось із державами. В цім згляді воно понехало Бога.
44. Помимо його пісень в часі Різдва (Крістмасу), то як Христіянство показалось бути ніякою силою для міжнароднього мира?
44 Будучи розєднане, як можна сподіватися, щоб Христіянство могло зєднати світ для мира? Підчас його Крістмасу (різдва), воно співає ангельські слова: “Слава на висотах Богу, а на землі впокій між людьми благоволення.” Але ж воно не показалось бути між тими людьми, що угоджають Богу. Сторінки його історії замазані кровю його воєн, політичних воєн, релігійних воєн, та інших кровавих походів! Воно ніколи не перешкаджало в такому кровопролиттю. Його духовники ставали по обох сторонах таких релігійних та політичних воєн і молилося до того самого трійці-Бога про побіду над співрелігіоністами із тієї самої секти на другій стороні.
45. (а) Які провідники з релігійною стичністю були провідниками у першій світовій війні? (б) На кого палець обвинувачення указує за ту війну, по словам рабіна С.С. Вайза?
45 Де ж почались дві світові войни в цьому століттю? Тажож в внутрі самого Христіянства, між так - званими христіянськими народами! У першій світовій війні, римо-католицький імператор Австро-Угорщини, Франц Йосиф, поєднався з Кайзером Вільгелм II Німеччини проти російського царя, Николая II, патрона російської православної церкви, а британського короля, Джорджа V, релігійний голова англіканської церкви. Чому Христіянство спустило таке нещастя на цілий світ? На котрий елемент (первень) у Христіянстві палець обвинувачення указує? У відповідь ми наводимо з часопису Ню Йорк Американ, з понеділка, 12-го жовтня, 1914, сторона 4, під заголовком: “РАБІН ВАЙЗ КЛАДЕ ВИНУ ЗА ВІЙНУ.” Цей рабін був засновником Вільної Синагоги, що є жидівська релігійна інституція і інші важні американські жидівські інституції, і умер в 1949 р. Тут наводимо його слова:
“Занехання церков і синагог затримати провід над людьми сталось причиною теперішньої війни,” сказав рабін Стефен С. Вайз у вільній синагозі в Карнеґі Галі учора.
Рабін Вайз схарактеризував теперішній напрям церков, як “кволий, непевний, спиняючий й боязкий”. Він сказав, що держава поконала церкву, а пізніше сталась послідовником радше ніж провідником публичної опінії.
“Вони інтронізували воєнного диявола,” він сказав, “замість Бога. Церкви не беруть себе поважно. Вони задоволені бути тільки точкою в громадській організації і обороняти свої краї й володарі — справедливі або несправедливі. Церква є загнуздана й здушена до підданства. Вона є неначе німий собака, старий і беззубий, що не може вже кусати.”
РОЗЧАРОВАНИЙ СОЦІЯЛІСТАМИ
“Многі з нас сподівались, що сила соціялістів відверне таку війну як ця, але ми були гірко розчаровані соціялістами в Европі, коли вони занехали це зробити. Але ми ніколи не звертались до церков, божниць або синаногог, щоб не допустити до війни. Ніхто з нас не сподівався від них такої річи, і ми знаємо, що сталося б з провідником англіканської церкви, коли б він відважився піднести свій голос проти того краю в теперішній боротьбі.
Франц Йосиф виконує порожню форму обмивання ніг тузенові паломникам кожного Великодня і церква є досить вдоволена з нього. Цар (російський) є головою своєї церкви в неділю, а головою армії протягом тижня.
“І коли народи приготовлялись до тієї війни, вони ніколи не радились церков, бо вони знали, що як вони вповали на їх санітарні відділи й їх комісарі, так вони могли вповати на підтримання їх церквами.
ПОТРЕБА МІСІОНАРІВ ВДОМА
“Було б краще, щоб місіонарі навчали про христіянство вдома найперше.”
Той рабін продовжав: “Наші душі боліють, коли ми читаємо про знищення катедр у Реймс і в інших місцях, але ж ті катедри були знищені вже давно тому; це тільки їх мури тепер були розвалені.
“Воєнні боги, гроші-боги й сили-боги — вони знищили ті будівлі століття за століттям.”
46, 47. (а) Кого можна винувати також за другу Світову Війну? (б) Як тоді всі церкви Христіянства брали участь у кровопролиттю?
46 Якщо це можна сказати про вину за першу світову війну, то це також можна сказати й про другу світову війну. Заки націстський диктатор наїхав на Польщу на 1-го вересня, 1939 р., щоб започаткувати війну, то делегація із сорок вісім членів, що складались з товариств польських, жидівських, словацьких і літвінських у Шікаґо, Іллінойс, благали в папи в Столиці Ватикану, щоб він екскомінікував (відлучив від церкви) Адольфа Гітлєра, але папа Пій XII відмовився екскомунікувати того війно-біснуватого “сина церкви”.— Буфало, Ню Йорк, Івнінґ Експрес з 29 серпня, 1939 р., і Кетолік Телеграф - Реджистер, Сінсінаті, Огайо, Секція 2, з 1-го вересня, 1939.
47 Всі церкви в Христіянстві по національности підперали кожне своє правительство в цій другій світовій боротьбі аж в 1945 році, найсильніший народ Христіянства кинув дві атомні бомби на поганський народ, щоб прискорити конець тієї війни. Церкви напевно мали співучасть з політичними державами і є винуваті за кровопролиття перед Богом. Їх кровава вина указує на факт, що Христіянство підло понехало Бога.
48. Що тепер загрожує світові, і як тепер Христіянство показує своє понехання Бога?
48 Тепер світ знаходиться в небезпеці третьої війни, але цей раз із атомною зброєю, яку тільки народи Христіянства посідають до тепер. І знову церкви Христіянства показують себе, як це їх рабін Вайз описав в 1914 році в часі першої Світової Війни. Чи ж таке не є розчарованням для Бога? Що Христіянство тепер предложує, щоб не допустити до атомної катастрофи? Чи може царство Боже, котре Провідник Христіянства проповідував? Ні, але воно предложує безпомічну людську підробку замість Божого царства — Обєднані Народи. Це є наслідник Ліги Народів, яку установлено в 1920 році, щоб не допустити до другої Світової Війни. Федеральна Рада Церков Христа в Америці назвала Лігу Народів “політичним виразом Божого Царства на землі.” Після цих слів, то коли Ліга Народів схибила перешкодити другій Світовій Війні, то й Царство Боже на землі схибило також. Але так не є! Дійсний факт є, що Христіянство понехало Бога, котрого воно каже почитає й служить.
ХТО ПРИНОСИТЬ ОВОЧІ ЦАРСТВА?
49, 50. (а) Чому прийшов був властивий час для Христіянства приносити овочі Божого царства від 1914 р.? (б) Чому Бог надармо глядів за овочами Царства в Христіянстві?
49 Від 1914 року прийшов був час для Христіянства принести овочі Божого Царства. У тому році почалась перша Світова Війна, і після неї настали голоднечі, землетруси, релігійне переслідування, зріст безправства і міжнародне горе та заколот. Це предсказав Ісус Христос у своїм пророцтві про кінець цього світового ладу. (Маттея 24 голова; Марка 13 голова; Луки 21 голова.) Серед розвою оцих світових подій, то що правдиві послідовники або ученики Ісуса Христа робили? В Марка 13:10 Ісус Христос указав яка мала бути їх робота й активність, кажучи: “І між усіма народами мусить перше проповідуватись євангелия.” А після Маттея 24:14 Він сказав: “І проповідуватиметься Євангелия царства по всій залюдненій вселенній на свідкування всім народам, і тоді прийде конець.”
50 Всесвітне проповідування доброї новини про Боже царство мало б бути тим приносом овочів Царства. Тепер же, чи історія показує, що Христіянство приносило ті овочі царства від 1914 р.? Чи його церкви проповідували Боже царство як єдину надію для всього людства? Чи вони напоминали всіх людей шукати Божого Царства й праведности його? Ні; але новочасна історія показує як церкви й політики в їх казальницях проповідували Лігу Народів найперше, а опісля Обєднані Народи. Отже дарма Бог шукав за овочами Царства в Христіянстві.
51, 52. (а) Та помимо Христіянства, то чому сповнення Маттея 24:14 таки здійснилося в гармонії із Маттея 21:43? (б) Хто показавсь тим народом, що приносить овочі Царства?
51 Хоч Христіянство понехало Бога, то однак сьогодні овочі Царства приносяться досить щедро. Та не через Христіянство — ні! Однак пророцтво Ісуса Христа в Маттея 24:14 не могло остатися несповненим. І воно не схибило! Принцип або правило поступування зазначене Ісусом у Маттея 21:43 було наслідуване і нагоди до Царства були дані “народові” або людям, що приносять овочі Царства. Кому ж його дано? Людям, котрі сталися народом під Божим Царством; народові, котрий не соромився називатися Божим імям; так, народові, що проголошує його імя і взиває його для спасення через Ісуса Христа.
52 Сотки міліони людей по всій землі чули про цей народ, що проповідує добру новину про Боже Царство прилюдно й від дому до дому, і отримали міліони копій Біблійної літератури з їх рук. Цей народ, що приносить овочі Царства складається із свідків Єгови. Оці христіяни не понехали Бога. Після звіту, то тепер вони проповідують у 150 мовах і розносять Біблійну літературу у 185 краях. Чи Христіянство помагало свідкам Єгови у сповненню слів Маттея 24:14? Ні, але на його сором, Христіянство переслідувало їх й старалось знищити їх, так само, як старинні Жиди робили пророкам Єгови. (Мат. 24:9; 5:10—12) Христіянство понехало Бога.
53. Отже що напевно впаде на Христіянство, і коли і де?
53 Отже кінець Христіянству напевно прийде. Той кінець який впав на старинних Жидів і Єрусалим за понехання Бога Єгови мусить тепер прийти на Христіянство. (Маттея 21:33—45) Коли свідки Єгови скінчать проповідувати Царство, тоді Христіянство, що не хотіло ніякої части в цім свідкуванню про Царство, закінчиться також, разом з цілою світовою системою. Воно помагало народам цього світу противитися Божому царству. Само воно маршує з народами до “війни великого дня Бога Вседержителя.” Демонськими силами воно є згромаджене із народами на поле битви Армагедону, на їх знищення Божими небесними виконавцями, іменно, Царем Христом і святими ангелами під його приказом. (Одкр. 16:13—16; 19:11—21) Чи прийде або ні світова атомна війна, то Христіянство таки не зможе дати охорону народам цього світу від знищення в Божій всесвітній війні Армагедон.
ЩО Ж ТОДІ?
54. Після закінчення Христіянства, що буде з правдивим христіянство і чому?
54 Після закінчення Христіянства, що тоді? Не це, що міжнародній комунізм або підступна фальшива релігія залиє увесь світ, але тоді настане новий справедливий світ, у котрому сповниться радісна пісня ангельська, “Слава на висотах Богу, а на землі мир між людьми благоволення.” То буде світ у котрому правдиве христіянство запанує повсюди. Кінець державного Христіянства не значить кінець євангелського христіянства, бо ж державне Христіянство і євангелське христіянство — це дві відмінні, віддільні речі. Правдиве Христіянство не понехало Бога. Провідник у Христіянстві, Ісус Христос, не понехав Єгови Бога. “Дванадцять апостолів Агнця” не понехали Бога. (Одкр. 21:14) Також, від часу Ісуса і його дванадцять апостолів були правдиві посвячені, охрещені христіяни, котрі не понехали Бога. Біблійні пророцтва указували, що ще буде малий “останок” числом, що вийде з цілого державного Христіянства. (Рим. 9:27—29; 11:5—7) В дійсності, то ціла Невіста Христова, котра ожениться з ним у небі, буде становити тільки 144,000 послідовників, котрі докажуть ясно свою вірність до смерти, не понехавши Бога.— Одкр. 14:1, 3; 7:4—8.
55. Задля котрого правительства правдиве христіянство не скінчиться після знищення державного Христіянства, і як тим, що переживуть Армагедон, буде поводитися під ним?
55 Правдиве христіянство не закінчиться після знищення державного Христіянства в Армагедоні. Чому ні? Тому що після того, царство христіянського Провідника, Ісуса Христа, царюватиме через тисячу років на благословення послушних з роду людського. При вершку битви Армагедону Христос Цар звяже Сатану Диявола, котрий є “богом цього світу ладу” і засновником державного Христіянства з його лицемірним христіянством. Ось так правдиве христіянство матиме нагоду розквітатись без перешкоди по всій землі. Свідки Єгови, що переживуть Армагедон, уже не будуть більше переслідувані за ношення Божого імя ані за проповідування “цієї доброї новини царства” по всій залюдненій землі “на свідоцтво”.— Одкр. 20:1—3; Мат. 24:14.
56. Яка єдність і мир прийдуть на землю, і через якого духа?
56 Раса, колор, мова і соціяльне відріжнення й розділення тоді стануться ненависною річчю й огидною минувшистю. Одно основне навчення правдивого євангелського христіянства є це: “Де нема Грека, ні Жидовина, обрізання і необрізання, чужоземця і Скита, невільника й вільного, а все й у всьому Христос.” “Усі бо ви одно тіло, в Христі Ісусі.” (Кол. 3:11; Галат 3:28) Нарешті прийде правдива єдність для всіх людей, котрі житимуть. В суспіль з єдностю, разом з овочом Божого духа, любовю, тоді між людьми настане мир між усіма людьми, що є овочом Божого духа. Дух цього світу, що є “діла тілесні”, проминеться геть! — Галат 5:22; 1 Кор. 2:12.
57. В якому почитанню тоді буде єдність, і що візьме місце замість теперішньої ворожнечи Христіянства до Бога?
57 Це значить, що тоді настане єдність в релігії й не буде релігійних сект ніяких. Це буде єдність “одного стану почитання, що є чисте й неопоганене перед нашим Богом і Отцем.” (Якова 1:27) За сповнення такого христіянства, за спосіб почитання одобрений Богом, небесним Отцем, тоді осадники землі втішатисямуть миром із ним. Він буде приязним Богом до них, Богом доброї волі. (Луки 2:14) Приязнь з Богом буде замінена за теперішню ворожнечу державного Христіянства до Бога.
58. Яка правда про такий уряд поможе і підтримуватиме таку єдність, отже яким речам тоді не буде кінця?
58 Ця єдність усього живого людства дістане поміч і піддержку тим, що тоді буде один уряд над всією землею, царство Боже під владою Христа. Політичні уряди подружені із церквами розділеного псевдо-Христіянства пропадуть в Армагедоні. Коли ті Державно-Церковні унії пропадуть, тоді вже не буде самолюбних політиків з усім їх зопсуттям. Замість зросту комунізм, тоді прийде побільшення чогось, що не буде грозити всьому людству. Каже пророк Ісаїя 9:6, 7, відносно Ісусового народження: “Бо хлопятко народилось нам — син даний нам; власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира. Царству його й миру не буде гряниць; на Давидовім престолі й царстві він сяде, щоб утвердити й укріпити його судом справедливим від тепер по віки. Ревнива любов Єгови Саваота це вчинить.”
59. Яких охоронних сьогоднішних речей тоді не буде потрібно, і чому?
59 Ось так над світом володітиме царство Єгови із Князем Мира на престолі над усім людством. Визволення від бісовських атомних бомб і радіоактивної отрути напевно прийде. Тоді не буде потрібно підземних сховків від бомб та спадаючої отрути від них. Тоді не буде полюції [занечищення] земної атмосфери й води радіо-активними уламками від нелюдяних експльозій воєнної зброї. Ті, що сьогодні руйнують землю і використують її для торговельної наживи, самі пропадуть в руїні в Армагедоні.
60. Що принесе сповнення Ісаїї 2:4, і кому буде дана похвала за сповнення цього?
60 Тоді вже не буде податків для пітримування коштовних воєнних машин. Не тільки фабрики для виробу воєнних матеріялів пропадуть, але навіть такі матеріяли, що пригадують війну, будуть перероблені на пожиточні знаряди для доброго дбання землі й для перемінення лиця землі в райську розкіш, в город Еденський такий як наші первісні родичі замешкували в часі їх досконалого послушенства Богу Єгові. Так званому Христіянству і його “послідній надії на мир”, Обєднаним Народам, не буде даний кредит (похвала) за сповнення слів Ісаїї 2:4, котрі то слова вирито на мурі Обєднаних Народів в Ню Йорку: “І перероблять мечі свої на леміші, а списи свої на серпи, й не буде народ на народ меча підіймати, та й не буде більше вчитись воювати.” Це правдивому царству Божому піде подяка за такий новий світ, вільний від війни. Навіть вже тепер товариство Нового Світу із свідків Єгови втішається сповненням пророцтва Ісаїї між собою на землі.
61. Опріч пережитків Армагедону, для кого іншого ті земні благословенства є схоронені, і що тоді подадуть їм ті що переживуть Армагедон?
61 Ах, тіж благословенства вічного життя, мира та райської землі не є лише для тих правдивих христіян, котрі не понехали Бога і котрі переживуть битву Армагедон в його новий світ. Відносно Князя Мира, котрий умер за все людство, написано є: “Мусить бо він царювати, доки положить усіх ворогів під ноги Його. Останній ворог зруйнується — смерть.” (1 Кор. 15:25, 26) Щоб знівечити смерть, то це значить не тільки усунути прокляття смерти із живучих, що переживуть Армагедон, але також і воскресення з мертвих. Ті померші, що їх Божа справедливість іще не засудила на вічне знищення, повернуть із стану смерти до нагоди, щоб жити вічно на райській землі, під Божим царством через Христа. (2 Тим. 4:1; Діян. 10:42, 43; 24:15) Усім тим, що повернуть з памятних гробів христіянство буде подане тими, що переживуть Армагедон.
62. Яке оздоровлення тоді візьме місце, і чим будуть наділені нарешті ті, що не понехають Бога на землі?
62 Після чуда воскресення з мертвих наступлять інші чуда духові й фізичні — виздоровлення людей до людської досконалости як синів Божих через Христа Царя. Всі, що тоді не понехають Бога і котрих коліна приклоняться Богу в його імя і котрих язики отверто “визнають, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця”— такі отримають ласку з даром вічного життя у земному раю нового світу.— Филип. 2:9—11; Одкр. 21:1—4; Йоана 3:16.
63. Якщо ми не страхаємося наслідків з закінчення Христіянства, то що ми тепер повинні робити?
63 Чи треба нам боятися наслідків, які наступлять при закінченню псевдо-Христіянства за його понехання Бога? Ні! З огляду на те, що має наступити, ми повинні відділитися від державного Христіянства і прийняти правдиве христіянство. Тоді ми зможемо жити як щирі христіяни з радісною надією про всі дорогоцінні благословенства Божого царства, які наступлять по закінченню лицемірної релігії.
[Вставка на сторінці 59]
“По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіги — з будяків? Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Всяке ж дерево те, що доброго плоду не родить,— зрубують його та вкидають в огонь. Ото ж бо,— по їхніх плодах ви пізнаєте їх. Не кожен, хто говорить до Мене: “Господи, Господи!” увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мойого Отця, що на небі.— Мат. 7:16—21.