Як за сильна є віра ваша?

“Ви перенесли велику боротьбу терпіння, то на зневагу і знущання виставлені.”— Жид. 10:32, 33.

1. Чому христіяни потребують сильної віри тепер, і хто послужив як приклад цього?

ХРИСТІЯНИН мусить мати дійсну віру, щоб він міг зносити терпіння, знущання й муки прилюдно за те, що він вірує й проповідує Боже царство. Треба справдішньої потуги для христіян, щоб вони могли стояти вірно й приглядались тому знущанню, яке вірні люди, що люблять Бога, отримують через те, що вони не хотять зламати своєї невинности. Ісус Христос, їх Взірець, терпів аж до смерти. Він сказав: “Хто ж видержить до останку, той спасеться.” (Мат. 24:13) Ісус знав про таких людей, що показали таку чудову віру заки він самий стався чоловіком, щоб спасти світ через викуп. Історія про їх віру стоїть як свідоцтво аж до цього дня в книзі до Жидів, розділ одинадцятий. Віра не є собі лише річ минула, яку показували люди перед Христом, але це щось, що христіяни мусять показати тепер. У вічі всіх новочасних ідей, наукового знання і теорій, що про них навчають сьогодні, то як за сильна віра ваша в Бога Єгову, і його Сина Ісуса Христа, і в його написане Слово Боже, що є Свята Біблія?

2. Яка трудність зустрічає многих в так званім Христіянстві?

² В західному світі, або в так званому Христіянстві, люди кажуть, “Я вірую в Бога.” Це можна легко сказати. Але чи вони дійсно вірують в те, що Ісус сказав? Наприклад, він сказав: “Так полюбив Бог світ, що дав свого єдинородного Сина, щоб кожний віруючий в нього не погиб, а мав життя вічне.” (Йоана 3:16) Більшість з “віруючих” в Бога скажуть “Так” на те питання, але в той самий час і висказують віру в теорію еволюції чоловіка. Коли ж хтось вірує в еволюцію чоловіка, то як він може вірити в сотворення чоловіка Богом і в упадок чоловіка у гріх й смерть? І коли він не вірує в біблійну історію про сотворення, то чому вірити в Ісуса Христа?

3, 4. (а) Яке відношення деякі духовники взяли про Біблію? (б) Чи коментар в Біблії Інтерпретера заохочує віру в Біблію? Чому?

³ Воно не є незвичайним почути від духовників, що вони кажуть, що історія про сотворення в Біблії є міф-вигадка. Якщо вони вірують в неї, то вони не вірують в Боже Слово написане, бож ціла Біблія спочиває на науці про сотворення чоловіка Богом. Журнал Редбук із серпня 1961 р., ось що сказав про це: “Преподобний Джеймс А. Пайк, епископальний єпископ Каліфорнії, іноді здивував многих церковників у Сполучених Штатах, коли він заявив, що він не вірує в біблійну історію про непорочне народження Христа. Це є собі релігійна первісна міф-вигадка. . . Коли запитали його про ще інші рілігійні міф-вигадки, то єпископ Пайк згадав про Адама й Еву і Райський Город.” Коли ж цей духовник відкинув історію про Адама й Еву, тоді не потрібно жертву викупу Ісуса Христа, щоб забрати гріх світу, як це він бачить. Пан Пайк припускає, що він має більше знання ніж Той, що надхнув писання Біблії. Кому ж вірити: Богу чи мізерному чоловіку?

⁴ В Австралії журнал Пікс із 21. жовтня, 1950 р., повідомив, що єпископ Барнес з Бірмінгам, Англія, мав сказати: “Старий Завіт містить повно народних казок, збочену історію та напів дикунську моральність.” Інші казання духовників показують, що вони відкинули Біблію, знаходиться в брошурі У Почині. Там читаємо: “Оповідання про Патріярхів переходили з уст до уст через многі сотки літ заки вони були написані. Тож ми не повинні бути здивовані, що вони часом є незгідні; ми не мусимо вірувати, що все так сталося як записано в 1 кн. Мойсея.” Отже й недивно, що хоч самий Ісус відносився до книги Мойсея в Біблії про історію Содоми, і про утечу Лота з того міста, то многі духовники Христіянства відносяться до цього як до міф-вигадки. В Біблії Інтерпреторс Байбл, на стороні 626, під розділом девятнадцятім 1 Мойсея, коментар каже: “Ця історія належить до широко поширених казок, можливо містить міфологічне тло, переказу і вірування про старинних богів, (Побач переклад Скіннера, 1 Мойсея, стор. 311—12), про знищення міста, котре одного разу стояло в області Мертвого моря, можливо в південнім кінці, де впливала річка Геброн, коли Ізраїльтяни осілися там.” Критики Біблії, ба навіть многі духовники сьогодні, кажуть, що біблійна історія про Лота містить міфологічне тло, але чи Ісус вірив, що та Біблійна історія була міф-видумкою? Ні! Бо він сказав своїм апостолам: “Памятайте Лотову жінку!” (Луки 17:32) Кому ж ви вірите: Ісусові чи висшим критикам? Щодо нас, то ми віримо в Ісуса, котрий самий вірив у “писання”.

5. Який був погляд апостола Павла про святі писання?

⁵ Це сталося около 56 року (по Хр.), що Павло писав: “Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіння та утішення з писання мали надію.” (Рим. 15:4) Яку ж надію подається нам сьогодні в історії Біблійній про Содому та Гоморру?

ЛОТ ТА СОДОМА Й ГОМОРРА

6, 7. (а) Опиши обставини які існували в Содомі де Лот жив. (б) Які інструкції подали ангели про будучність того города і про будучність Лота?

⁶ Лот був братанцем Авраама і він оселився в місті Содома. Одного вечора около 1919 року перед Хр., два ангели, що перед тим одвідали Авраама в місцевості Мамре, недалеко Геброну, на заході від Мертвого моря, прибули до міста Содоми, що знаходилося в “Сидим-долині, це єсть теперенькі Море Солоне”, можливо, що тепер єсть в південно-східнім Соленого Моря. (1 Мойсея 14:3) Лот саме тоді сидів у воротях Содоми. Він запросив тих ангельських гостей у свій дім і наполягав, що б вони переночували. “Заки вони полягали, обступили дом громадяни Содомські, від молодика тай до діда, увесь народ укупі з усіх кутків. І гукали Лотові й казали до його: Де люди, що прийшли до тебе на ніч? Виведи їх до нас, розпізнаємо їх. Вийшов же до них Лот на рундук, і зачинив двері за собою. Каже ж до них: Ні, браттє! не чиніте бо ледарства!” (1 Мойс. 19:4—7) Ті люди Содомські забажали ужити тих двох захожих мужів для їх полової приємности. Лот відмовився і тоді товпа почала лютувати. Коли б ангели не були схопили назад Лота до хати і замкнули двері, то Лот був би знищений.

⁷ Тоді ангели наполягали, щоб Лот, його жена та дві його дочки оставили те злюще місто рано вранці. Ангели сказали до Лота: “Ми вигубимо це місто; бо знявсь угору лемент проти його перед Єговою, і послав нас Єгова вигубити його.” Отже Лот приготовлявсь оставити його. “Як же зачервонів ранок, принукали ангели Лота, кажучи: Уставай, бери жену твою й дочок твоїх, що при тобі та й відходи, щоб і тобі не погибнути з беззаконними городянами. Як стуманів він, ангели взяли за руку його і за руку жінку його, і за руки двох дочок їх; бо пощадив їх Єгова, тай вивели їх, і поставили за городом.” Тоді Лотові й його родині сказано: “Спасай твою душу. Не озирайсь, і не зупиняйся ніде в усій околиці цій. У гори втікай, щоб і тобі не згинути.”— 1 Мойс. 19:13—17.

8, 9. Як предсказання про кінець Содоми сповнилося?

⁸ Лот не хотів умерти. Він просив Бога, щоб він схоронив душу його живою, але не зміг вийти на гору, як йому сказано. Він просив о дозвіл втічи до поблизького города і там, він сказав, “душа моя схорониться”. Отже вони поспішили до города Зоар (Сигор), і “сонце зійшло вже над землю, як Лот увійшов у город. І бурхнув Єгова на Содому та Гоморру сіркою та поломєм від Єгови з небес. І перевертав городи ці й всю околицю, і всіх осадників городських, і все, що росло в землі. І озирнулась жінка його позад його, та й обернулась у стовп соляний.”— 1 Мойс. 19:18—26.

⁹ Але ж що про Лотового дядька? “Устав же Авраам у ранці, пійшов на місце де стояв перед Єговою. І позирнув на Содому й Гоморру і на околицю, аж це здіймається дим від землі, як дим із печі.”— 1 Мойс. 19:27, 28.

10. Чи знищення Содоми непокоїло Авраама? Чому?

¹⁰ Коли той дим взносився, Авраам мусів був подумати про безпеку Лота. День перед тим, Авраам просив в Єгови, щоб він спас те місто коли б там було тілько десять людей, що чинили праведність. Але там не було навіть десять праведників у Содомі, отже воно було знищене. Однак, “Спогадав Бог Авраама, і вислав Лота з руйновища, як руйнував городи, що у них жив Лот.”— 1 Мойс. 19:29.

11. Чому нам вірити в історію про Содому й Гоморру в Біблії?

¹¹ Перечитайте цілу історію про це у вашій Біблії в першій книзі Мойсея, розділи вісімнадцятий і девятнадцятий. Чи ваша віра є досить сильна, щоб повірити, що Содома місто було знищене на Божий приказ і Лот і його дві дочки дістались до города Зоар безпечно? Ісус вірував в це, тому що він віднісся до тієї події й сказав: “Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували, которого ж дня вийшов Лот із Содоми, линуло вогнем та сіркою з неба й вигубуло їх. Так же буде і в день, котрого Син чоловічий відкриється.”— Луки 17:28—30.

ЗОБРАЖЕННЯ ДЛЯ НАС

12. Як Ісус пристосував історії про Содому й часи Ноя?

¹² Ісус говорив до своїх учеників про час, коли ця ціла лукава світова система, теперішня Содома й Гоморра, в котрій ми живемо тепер, буде знищена. Старинне знищення Содоми й Гоморри було історичним зображенням яке Ісус ужив, щоб помогти своїм вірним послідовникам дістати правильне розуміння про те, що станеться в часі його другої присутности і щоб “побільшити віру”. (Луки 17:5) Але Ісус дав їм іще іншу правдиву історію з Божого Слова, як це вона подана в книзі Мойсея, щоб утвердити їх віру. Він сказав: “І як сталось за днів Ноя, так буде й за Сина чоловічого.” (Луки 17:26) Що ж Ісус підкреслював отими зображеннями в їх і наших умах? Визволення! Але щоб дістати спасення, вони мусять вийти й перестати бути частю цього старого світу. В нашому теперішнім часі є кляса людей, велика товпа, представлена Лотом і його двома дочками. Ми бачимо, що вони втікають із цього старого світу, що є засуджений на нагле знищення. Вони оціняють Божу ласкаву доброту, як це й Лот сказав: “щоб врятував душу мою.” (1 Мойс. 19:19) Ради цього вони мусять шукати безпеки згідно з Божим розпорядком. А це значить втікати з новочасної Содоми. Втікати скоро із цього старого світу в цім часі кінця.

13, 14. До кого ми не бажаємо бути подібними, отже що ми повинні робити?

¹³ Не будьте ж як Лотова жінка, котра стала й обернулась і сталась обложена і обернулась у стовп солі. Вона не дісталась до місточка Зоар, але Лот з його двома дочками дістались. То було їх місце безпеки. Лот мав віру, і вона занесла його туди. Сьогодні люди доброї волі мусять мати також сильну віру, щоб вони могли перейти цей час горя і битву Армагедон і увійти в Божий новий світ праведности. Вони мусять все молитися Господньою молитвою: “Отче наш, що на небі! Нехай святиться імя твоє. Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.” Оця молитва буде вислухана. Ті, що чинять волю Божу знайдуть цілковиту охорону й щастя під Божим царством.— Мат. 6:9, 10.

¹⁴ Люди доброї волі, що дійсно шукають цього царства сьогодні зможуть утекти з їх душами. Божий пророк сказав: “Шукайте Єгови, всі ви покірні землі, що певните закон його; шукайте справедливості, шукайте смирності; може хоч ви оцілієте в день гніву Єгови.” (Соф. 2:3) Вони не сміють оглядатися. Інакше, вони також пропадуть “в день гніву Єгови”.

15. Як Петро задивлявсь на біблійну історію про Лота й Содому?

¹⁵ Так як Ісус вірив в історію про Лота, так само й Петро вірив в ту історію. Отже що з того, коли новочасні релігіоністи не вірують? Послухайте Петрової сильної мови про беззаконників і про його віру в суд Єгови проти них, як про це записано в першій книзі Мойсея в Біблії. Петро сказав: “Бо коли Бог ангелів, що згрішили (за часу Ноя), не пощадив . . . і передав, щоб хоронено їх на суд; і первого світу не пощадив, а самовосьмого Ноя, проповідника правди, охоронив, повідь на світ нечистивих допустивши; і коли городи Содому й Гоморру засудив на руїну, обернувши в попіл, і поставив, як приклад для будучих безбожників, а ізбавив праведного Лота, омерзенного розпустним життям безбожників, живучи бо між ними праведник той, і слухаючи про беззаконні діла, день в день мучив праведну душу; то й знає Єгова побожних з покуси вибавляти, неправедних же хоронити про судний день на погибель.” (2 Пет. 2:4—9) Петро вірував, що Бог Єгова все це зробив. Він вірив це, коли він писав около 64 роки по Христі, тобто 1980 років після знищення Содоми.

БЕЗВІРНІСТЬ У ХРИСТІЯНСТВІ

16, 17. Покажи, як безвірність існує в Христіянстві.

¹⁶ Хоч Ісус і відносився до цього, то многі з новочасних духовників не вірують в історію про Лота. Що ж вони думають про Ісуса? Релігіоністи не думають багато про Петра, бо він також відносився до Содоми, коли зображував обставини, які будуть існувати при кінці цього світу. Чесні христіяни, що беруть час на студіювання й досліджування Писання, оті побачать правду в них і збудують свою віру, і це розумне, бож чоловік мусить “мати віру, щоб схоронити свою душу живою.”— Жид. 10:39.

¹⁷ Як за сильна є ваша віра в Ісуса Христа? Після вашої віри, чи він існував? Чи він був Божим Сином? Чи ви вірите, що він умер щоб людство могло жити? Чи ви вірите, що він постачив жертву викупу і що без нього жадне людське сотворіння не осягне життя вічного? Чи ви не читали в першім листі до Тимотея 2:5, 6, де сказано: “Один бо Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос, що дав себе як викуп за всіх”? Можливо, що ви вірите, але чи ви знаєте, що є кількох визначних духовників, що не мають віри в цю правду? Наприклад, др. Лайл Ведергед, президент Методистської Конференції в Британії, сказав: “Я не вірую, що розняття Христа було Божою волею, бо Христос прийшов на світ, щоб його наслідувати, а не замордувати.” (Гляди Авейк! з 22. квітня 1958, стр. 27) Тож воно цілком не дивно, коли ми чуємо релігійного провідника, як от Гаррі Емерсон Фосдик, кажучи:

“Певна річ, що я не вірую в Непорочне Народження, або в старомодну підставлену науку про примирення; і я не знаю про ніякого розумного христіянського міністра, щоб він вірував. Клопіт із тими фундаменталістами є, що вони припускають, що хіба людина годиться з їх доктринальною установою, то вона не може вірити в глибокі, розсудні, вічні правди христіянської євангелиї, яка перетворює людське життя й є єдиною надією, що Христос може спасти в цім світі.”— Христіянський Бікон, з 8. травня 1946, том XI, ч. 13.

Якщо деякі духовники не вірують в Ісуса Христа, в його народження, як Сина Божого, і його смерть, як жертву примирення, то чому вони стають перед соборами і називають себе христіянами? Як вони можуть будувати віру в інших людях, коли вони самі не мають її? Воно не є трудно зрозуміти, як “доктор богословя”, як от Д.Р. Кітінґ, міністер Юнайтед Чорч, міг сказати:

“В теперішніх обставинах церков, я не можу поняти чому хто-небудь, особливо мужчина, бажає статися членом церкви. Він або мусів уважати релігію, як дрібницю без якої він може обійтися в житті, як соціально потрібна і особисто нешкідлива, або він став обманутим про те, що він приймає. Можливо, що він читав Новий Завіт й припускає, що він знайде його в церквах. Я, від себе, признаю, що я не можу і подумати про якусь церкву, щоб я потрудився перейти вулицю і вступити до неї, коли б я був світським чоловіком.”— Вінніпеґ, Канада, Трібюн, з 4. березня 1961 р.

Як можна сподіватися, щоб люди мали віру в Бога й Ісуса Христа, коли духовники стають перед соборами і кажуть їм, що це ні до чого не придатне, що вони приходять і слухають їх проповідей? Духовники мали б навчати про віру в Христа, як дорогу до спасення.

18. Як лютеранський єпископ задивляється на світ в якому ми живемо?

¹⁸ Ню Йорк Таймс з 11. березня 1960 р., помістив слідуюче із проповіді “всечесного” Ганнс Ліля, лютеранського єпископа з Гановер, Німеччина: “Вигляд для христіянства змінився в нашому часі глибше й більше основно ніж більшість з людей знає це. Ми живемо в дійсності в нехристіянському світі. Цей термін треба вживати в його точнім значенню. Це не є проти христіянський вік. Ми живемо в нехристіянському періоді.” Цей чоловік повинен знати! Він же є один з провідників лютеранської релігії і в дійсності він каже, що люди в Христіянстві не є христіянами. Його ж “церква” і секта становлять частину Христіянства, і пан Ліля каже “ми живемо в нехристіянському періоді”!

19. (а) З огляду на занепад так званого Христіянства, то що христіяни повинні робити? (б) Як людина може набути віру?

¹⁹ Якщо ніхто сьогодні не ступає стопами Ісуса Христа, то прийшов найвисший час, щоб сильно крикнути, щоб вийти й утікати з фальшивих релігій псевдо-Христіянства. Ісус сказав, що він не був частю цього світу, включаючи й релігійної системи, хоч він народився в ній, в жидівській релігії. Він осудив її провідників як лицемірів. Мільйони людей родяться в релігійній системі сьогодні, але люди, що люблять правду мусять думати самі для себе і тоді втікати з Христіянства і служити правдивому Богу Єгові. Многі релігійні духовники не вірують в історію про Адама й Еви, а декотрі то навіть відкидають Христа; Але Павло сказав: “Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживвляють.” (1 Кор. 15:22) Отже Павло вірив в обох. Але ті, що “оживляють” не є силою накинуті на нікого. Кожна особа мусить мати віру. “Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, певність річей невидимих.” (Жид. 11:1) Ось як Павло доводив: Як хто-небудь міг покликувати на імя Єгови про спасення, коли він ніколи не вірив в нього? І дальше, як хто-небудь міг мати віру, як він ніколи не чув про правдивого Бога? Щоб дістати таку віру, то мусить бути проповідник доброї новини. Але як може бути такий проповідник, якщо ніхто не вишле його? Павло закінчує, кажучи: “Тим же то віра приходить через слухання, слухання ж через слово Боже.”— Рим. 10:13—17.

БОЖЕ СЛОВО БУДУЄ ВІРУ

20. Назви деякі факти з якими правдиві христіяни є познайомлені й приймають їх з вірою.

²⁰ Самі перші христіяни мали віру в Ісуса Христа, тому що вони бачили і чули його. Вони мали запевнення про те, на що вони надіялися. Вони знали, що Ісус оздоровляв хворих, отвирав сліпим очі, воскрешав померших при помочі Бога Єгови. Якого більшого запевнення про їх надію вони потребували? Вони мали віру основану на дійсних діях, які сталися. Тепер ми маємо написану історію в Божому Слові, Біблії. Ми знаємо, що сталося в часі, коли Ісус Христос жив на землі. Ми також маємо певну історію про те, що апостоли робили. Ми бачимо, що христіянина віра є основана на правді з дійсних речей, що їх бачили, чули і які сталися. Ми знаємо, і ранні христіяни знали, що вони були засуджені на смерть через Адамів гріх, як це Павло пояснює: “Тим же то, як через одного чоловіка гріх у світ увійшов, так і смерть у всіх людей увійшла через того в кому всі згрішили.” (Рим. 5:12) Христіяни знають чому чоловік умирає і вони також знають, що життя є дар від Бога через Ісуса Христа нашого Господа. “Бо плата за гріх — смерть, дарування ж Боже життя вічне в Христі Ісусі Господі нашому.” (Рим. 6:23) Павло знав про це, і він вірив у це! Чи й ви вірите сьогодні? Якщо так, то ви маєте віру в Боже написане Слово.

21. (а) Хто інший повинен вірити в ці факти? (б) Отже що те, що спричиняє безвірність?

²¹ Кожний духовник у світі сьогодні, що представляє Христіянство, повинен мати віру також; але їх сила будувати таку віру відійшла від них. Вони звернулися до теорій людських, до еволюції і до науки про космічний вік. Для них Біблія є собі книжка застаріла; але ж воно куди краще слухати Ісуса і апостолів, що знали про Божий замір, а це скріпляє нашу віру. Ісус сказав: “Воно неминуче, що поблазні прийдуть; але ж горе тому через кого вони приходять! Лучше б йому було, коли б жорно млинове причеплено на шию йому, тай вкинути в море, ніж щоб блазнив одного з малих цих.” (Луки 17:1, 2) Багато добрих людей, що мали трохи віри, були відвернені від Бога й Христа через безвірне духовенство! За це вони мусять відповісти перед Богом!

22. Яка є судьба тих, що зрікаються віри?

²² Правдиві христіяни будуть тримати віру в Боже Слово, Біблію, і в жертву Ісуса Христа, але Павло застерігає всіх, що зречуться віри, кажучи: “Коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостається жертви за гріх, а якесь страшне сподівання суду й вогняний гнів, що має пожерти противників.” (Жид. 10:26, 27) Христос уже не буде вмирати другий раз за тих, що мали знання й віру в Христа і котрі прийняли його за свого відкупителя. Якщо вони викинуть їх віру на чотири вітри й відкинуть Бога, його Слово, і його Сина, тоді Бог не постачить знову викупу для них. Тоді вже не лишається більше жертви за гріхи! Тоді приходить суд, страшний суд! Памятайте про Содому й Гоморру. Безвірні не зможуть утекти, як от Лот і його дві дочки. Вони будуть зловлені у вогнянім знищенню. Декотрі можливо будуть старатися утекти, але вони оглянуться на позатипічну Содому, як це зробила Лотова жінка і перекинулась у стовп соли, так і в битві Армагедон інші помруть в зусиллю, щоб утекти.— 1 Мойс. 19:26; 2 Пет. 3:10—13.

ВІРА РАННІХ ХРИСТІЯН

23, 24. Як Г.Ґ. Веллс показує ріжницю між раннім христіянством а від 325 року?

²³ Духовенство державного Христіянства сьогодні мусить взяти відповідальність, бо при помочі їх зорганізованої релігії від 325 року по Хр., Христіянство відступало від правдивого христіянства і Біблійної науки. Новочасні історики признають цей факт. У книжці Основні Риси Історії що її написав Г.Ґ. Веллс, є сказано: “Ця дата 325 р. по Хр., є дуже вигідна дата в нашій історії. В цьому році відбулась перша повна загальна (вселенська) рада цілого христіянського світу. . . . Вона зазначує виразний виступ на сцену людських справ христіянської церкви й христіянства, як його взагалі розуміють у світі сьогодні. Це зазначує точне вияснення христіянської науки через Нікейське Вірую.”

²⁴ “Нам потрібно звернути увагу читачеві на глибоку ріжницю між цим вповні розвинутим христіянством в Нікеї, а наукою Ісуса Назарея. Всі христіяни вірують, що це останнє вповні уміщається в попередньому, але це питання поза нашою областю. Що дуже ясним є, що наука Ісуса Назарея була пророчою наукою нового типу, що почалась з єврейськими пророками. Вона не була (наукою) священиків, вона не мала посвячених храмів ані вівтаря. Вона не мала ні обрядів ані церемоній. Її жертва була ‘впокорене й сокрушене серце’. Її єдина організація була організація з проповідників, а її головна функція (чинність) була проповідь. Але ж вповні доросле христіянство з четвертого століття, хоч воно схоронило ядро науки Ісуса в євангелиях, то головно воно сталось попівською релігією такого типу, що була знана для світу через тисячі літ. Центр його старанновикінченого обряду був вівтар літургії, посвячений священиком. Воно скоро розвинуло організації з дияконами, священиками та єпископами.”— Третє видання, сторони 522, 523.

25. Хто сьогодні бачить ріжницю між Христіянством від Нікеї, а наукою Ісуса?

²⁵ Це написав історик в 1920 році, тай він бачив “глибоку ріжницю між цим вповні розвинутим христіянством в Нікеї, а наукою Ісуса Назарея”. Всякий сьогодні, що познайомлений з Біблією й життям Христа, може ясно бачити ту глибоку ріжницю між тим, що Ісус і його апостоли робили, а тим, що духовенство так званого Христіянства чинить. Девятнадцять сот років тому христіяни були сильні у вірі. Де ж є та віра сьогодні в Христіянстві? Божа книжка, Свята Біблія, уважається многими як гарний кусок літератури, але ті Десять Заповідей, то їх перечитати, а не жити після них.

26. (а) Після слів Павла, то що сталось із тими, що зневажили закон Мойсея? (б) Які були деякі речі, що їх Мойсей записав під кермою Єгови?

²⁶ Алеж, послухайте що Павло каже нам: “Хто відцурався закону Мойсейового при двох або трьох свідках, смерть йому без милосердя. Скільки ж думаєте гіршої кари заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою освятився, вважав за звичайну, і духа благодати зневажив?” (Жид. 10:28, 29) Чи ви скажете, що це було надто жорстоким для того, що зневажив закон Мойсея? Чи ви годитеся із тими, що кажуть що Мойсей написав про Адама, Лота, Содому і Месію (Христа), було нічим тільки вигадкою? Чи ви думаєте, що Мойсей помилявся, коли він писав: “Не вбивати меш. Не перелюбкувати меш. Не красти меш. . . . Не поривати меш очей на хату ближнього твого . . . на жену його . . . на раба його . . . ні на що, що є близького твого?” Це був Мойсей, що написав, що “не призивати меш імени Єгови, Бога твого, на марно. Бо не вважати ме Єгова безвинним того, хто призиває імя його марно.” Він також дав приказ, щоб ви люди, “не робили собі ваяного кумера . . . бо Єгова, Бог ваш, ревнивий Бог, що вимагає виключної посвяти.” Мойсей написав це, не на камяних таблицях, але в 2 Мойсея 20:1—17; але це Єгова справив його написати це все для нашого добра.

27. Як Павло заохочував молодого Тимотея відносно Святих Писань?

²⁷ Павло був переконаний, що це Єгова був позаді писання Святого Письма. Він це сказав молодому христіянинові, що був повний віри: “Всяке писання богодухновенне і корисне до науки, до докору, до направи, до наказу по правді, щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго діла готовий.” (2 Тим. 3:16, 17) Павло вірував в Біблію. Він мав віру в її науку.

28. Як Павло заохочував тих, що їм бракувало віри?

²⁸ В цих послідних днях, воно потрібно сильної віри, щоб бути христіянином, і вірити в те, що є написано в Біблії; але деякі люди мають її, і узброюються, щоб проголошувати вість про Боже царство помимо того, що духовенство насміхається. Павло знав, що христіяни будуть мати трудність в їх служенню не лише в цей день, але продовж всіх віків, з причини урядів і безвірних релігійних духовників. Отже він радить христіянам, кажучи: “Згадайте ж перші дні в котрі ви, просвітившись, понесли велику боротьбу терпіння, то на зневагу і знущання виставлені, то бували спільниками тих, що так жили. Бо ви висказували співчуття до тих, що у вязниці й в жакуванню маєтків ваших, відаючи, що маєте скарб на небесах вічний і лучший.”— Жид. 10:32—34.

НОВОЧАСНІ ВІРНІ ХРИСТІЯНИ

29, 30. Порівнай із тим, що сказав др. Бейллі, а досвідченнями Свідків Єгови в часі другої Світової Війни.

²⁹ За днів апостолів многі тисячі людей були просвічені правдою Божого Слова і вони йшли стопами Ісуса Христа і жили так, як Павло зобразив. Вони навчилися про новий спосіб життя, а це приносило їм дійсне вдоволення, але і також дещо противенство. Про це й христіяни сьогодні мусять памятати. Як от колись христіяни були просвічені і зносили велику боротьбу з терпінням, так христіяни і сьогодні. Нема бо легкого способу бути правдивим христіянином. Др. Бейлі із Юніон Теологічної Семінарії, мав сказати таке: “Те що було на спробі через усі ті роки, не є ніяким христіянством. Досвідчення жити в христіянський спосіб ще не зроблено, і покіль це станеться, ми не знаємо нічого про нього. . . . Можливо світ уже не переслідує більше христіян, тому що вже нема більше христіян.”

³⁰ Ми запитуємо, чи др. Бейлі спостеріг про активність Свідків Єгови за минулих сорок пять років? Правда, якщо він глядить тільки на протестантські й католицькі релігії, то вони не мають переслідування. Але ж що сказати про маленьку групу христіянських Свідків Єгови за часу Гітлєра в Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехословаччині, та в дійсності, по всьому світі, включаючи Сполучені Штати і Канаду, в часі другої Світової Війни? А що сказати про сьогодні? Що діється в Східній Німеччині, Польщі, Росії, і в так званій христіянській католицькій Еспанії? В тих місцях Свідки Єгови переносять “велику боротьбу в терпінню”, та й свідки в інших частях світу висказують співчуття для тих, що знаходяться у вязниці.

31. Чому Свідки Єгови страждають по всьому світу?

³¹ Ісус сказав про дійсних христіян: “Хто видержить до кінця, той спасеться.” (Мат. 24:13) Правдивий христіянин буде переносити терпіння, тай певно й ті, що стоять сильно за принципи після котрих Ісус жив — ті зазнають “зневаг та горя” за те, що вони є христіяни. Свідки Єгови терпіли у плінних таборах, в газових кімнатах, в голоді і у вязницях у більшости краях так званого Христіянства. Дальше, їх робота проповідування Божого царства була заборонена через многі роки в многих краях так званого Христіянства. Чому? Лише тому, що Свідки Єгови бажали і наполягали жити христіянським життям, і тому вони добровільно переносили те велике змагання у терпінню. Хоч не всі ті христіянські Свідки Єгови були кинуті в плінні табори, то інші, що виразили їх співчуття до тих, що були у вязниці, переносили радо грабіжи їх майна. Перечитайте історію про новочасних Свідків Єгови у книжці під титулом Свідки Єгови в Божім Замірі, і там ви довідаєтеся про переслідування яке вони переносили з рук духовенства й політичних володарів у Німеччині, Греції, Польщі, Росії, Домініканській республіці, Квебеку, а далі й по всіх частях світу. Помимо цього, вони далі проголошують Боже царство у всіх тих краях сьогодні.

32. Як правдиві христіяни ріжняться від релігій так званого Христіянства, коли приходиться страждати за свободу мови?

³² Правдивий христіянин мусить бути сильним, і хоч переслідування стане більше напружним, він таки мусить слухати й чинити те, що Бог надхнув Павла написати: “Не кидайте ж сміливости вашої, котра має нагороду велику. Терпіння бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітування.” (Жид. 10:35, 36) Свідки Єгови не зречуться своєї свободи мови задля переслідування. Ісус не замовкнув зі страху перед силою політичної та релігійної товпи в його часі. Релігіоністи мусіли вбити його, щоб відобрати йому свободу розказувати добру новину про Боже царство. Тай христіяни не поступлять інакше сьогодні. З другого боку, релігійні організації сьогодні в псевдо-Христіянстві виконують прикази політичних володарів. У многих місцях, казальниці стались речниками урядового володаря. Духовники відкинули їх свободу мови в проповідуванню Божого царства, щоб приподобатися світським політичним володарям. Христіянин не може годитися, тому що він знає, що свобода мови містить велику нагороду для нього.

33. Чому многі відступають від релігій псевдо-Христіянства, і за чиїм прикладом вони йдуть в цьому?

³³ Сотки тисяч людей покидають фальшиву релігію так званого Христіянства, тому що ті інституції не мають ніякої обітниці. Бо що вони можуть обітувати? Вони відкинули Біблію. Вони не мають запевнення того, на що вони надіються. А щодо тих, що шукають правди, Боже Слово дало їм знання й розуміння, і вони вірують, що Боже царство вже у порозі. Вони вірують в те, що Павло сказав, хоч це було написане девятнадцять століть тому. “Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде і не загається.” (Жид. 10:37) Та Ісус Христос не затаївся у приході своїм. Його друга присутність була обявлена від 1914 р.a Час кінця вже близько! Наспів час втікати геть із новочасної Содоми, як от Лот і його дві дочки утекли з лукавого міста століття тому. Ті що бажають жити в Божому новому світі мусять утікати з диявольської організації й вони знайдуть безпеку в організації Єгови. Бог постачить безпечне місце для всіх в часі битви Армагедону. Чи ви вірите, що Бог зробить це для вас? Лот і його дві дочки мали віру й вони дістались до города Зоар і дальше жили.

34. Як Свідки Єгови показують, що вони живуть вірою?

³⁴ О, як правдиве є Боже Слово! “Праведний з віри жив буде і, коли хто малодушний, не вподобає душа моя його.” (Жид. 10:38) Сьогодні Свідки Єгови мусять жити вірою, але ж це є запевнення надії з повним довірям у будучність, тому що написане Боже Слово каже їм про будучність. Вони бачать, що сталося й що стається, що Боже Слово сказало те станеться. Отже це не час для тих, що знають Боже Слово, щоб вони подавались взад і повертали до лукавої організації цього старого світу, тому що він не любується в таких людях. Павло був рішучим чоловіком, сильного ума і великої віри, і він міг скріпити віру інших. Із переконанням він сказав: “Ми ж не малодушні собі на погибель, а віруючі на спасення душі.”— Жид. 10:39.

РОЗГЛЯНЕННЯ НАШОЇ ВІРИ

35. В розгляненню нашої віри, які питання вимагають відповіді?

³⁵ Яку ж віру ви маєте? Чи вона така, що подається назад при кожній трудності або спробі яка вирине, або, чи ваша віра сильна, збудована на сильній підвалині з Божого Слова? Чи ваша віра є досить сильна, щоб перевести вас до схоронення живою вашої душі?

36. Як слова до Филипян 4:9 помагають нам збудувати сильну віру?

³⁶ Павло пишучи до Филипян, сказав: “Чого ви й навчились, і прийняли й чували, й виділи в мені, те чиніть, то Бог миру буде з вами.” (Филип. 4:9) Що ж ранні христіяни навчилися від Павла? Що вони чули від нього? Що вони бачили? Що вони прийняли? Певно, що вони бачили Павла як сильного христіянина, посвяченого Богу Єгові, і що він ходив стопами Ісуса Христа. Вони знали чоловіка, що радо переносив всіляки терпіння, переслідування, проби а навіть був готовий умерти без відплати. Вони читали його листи про його досвідчення які він переходив задля євангелиї Ісуса Христа. Вони знали, що Павло вірив, що Ісус Христос положив своє життя як викуп за людство, і що Павло показав свою віру через проповідування Божого царства з Христом як Царем. Оці є кілька речей, що христіяни навчилися від Павла. При помочі многих листів й особистої стичности, Павло збудував потрібну віру в інших людях. Ті речі, які Павло проповідував і як він жив, ранні христіянські Свідки Єгови навчилися, чули і прийняли. Тепер що? Чи ви вірні послідовники Ісуса Христа сьогодні сповняєте ті речі? Якщо так, з яким наслідком? “Нехай Бог упокою буде з вами.”

37. Як людина може осягнути мир з Богом сьогодні, і хто є первовзором властивої любови?

³⁷ Як чоловік сьогодні може осягнути мир Божий? Найперше, треба відступити від цієї лукавої системи-ладу. Тоді треба цілком посвятитися на виконування волі Бога Єгова. Мойсей писав: “Я Єгова Бог твій, Бог, що вимагає виключної посвяти.” (2 Мойс. 20:5) Отже ви, будучи христіянами, мусите служити Богу із цілого вашого серця, цілим умом, цілою вашою душею, цілою вашою силою. Це докаже вашу дійсну любов до вашого Отця, що на небі. Додайте до цього другу заповідь, яку ви мусите сповняти, а саме, Люби ближнього твого як себе самого. Найкращий приклад який ви маєте про таку любов є Син Божий, Ісус Христос. Якщо ви бажаєте статись христіянином, то ви мусите бути скільки можна подібними Йому. Ви будете бажати наслідувати його у всьому, що він робив. Щоб це робити, ви мусите читати про нього, довідатися скільки можна про його життя й його діла. Ця інформація знаходиться в написаному Слові Божому, у Святій Біблії.

38. Як ми можемо бути певні, що це не теологічна наука, що уздібнює людину бути правдивим міністром Єгови?

³⁸ Щоб ступати слідами Ісуса Христа, то не потрібно вчитися в теологічній семинарії або в релігійній колегії. Коли б такої висшої освіти потрібно було, тоді Петро й Йоан не могли б бути апостолами Ісуса Христа. Ті два мужі були звичайними людьми із здоровим умом. Вони оціняли й любили правду. Вони слухали й вчилися від їх навчителя Ісуса Христа. Коли їх воскресший Навчитель пояснив їм, чому він мусів умерти на дереві страстей, то вони не подалися назад, але були готові йти вперед, і в Пятидесятницю вони проповідували те, що вони чули й вірували. Отже біблійна історія каже нам, що коли жидівський Синедріон (найвищий суд) побачив “сміливість Петра та Йоана, і постерегли, що це люди невчені й прості, то дивувались і пізнали їх, що вони були з Ісусом.” (Діян. 4:13) Це дух в особі, її ревність, посвята й знання — от що числиться, а не його степень освіти або диплом, що висить на стіні. Вони були відважні у висказанню тієї правди. Це не була освіта в колегії, або школа рабінів в їх часі, що уздібнила їх бути міністрами Божими. Вони ніколи не учащали до неї. Вони були висвячені як Божі міністри Богом, а не людьми. Одягнувшися в “ризи”, то цим духовенство псевдо-Христіянства може дослідити їх стежки до 325 року Никейського Вірую, але не до Ісуса Христа або Слова Божого.

39. (а) Чим кожний христіянин мусить бути, і як Г.Ґ. Веллс показує це, що так було з ранніми христіянами? (б) Чи приклад Павла доказав, що рання церква була організацією вісників? Як?

³⁹ Ця інформація повинна бути дійсною заохотою для осадників усіх частей світу, що люблять Біблію, і це повинно помогти їм стати по стороні служби. Якщо Петро і Йоан, рибалки, могли бути апостолами Ісуса Христа і були відповідними представляти Бога, як його висвячені міністри на землі, то чому хто-будь, що любить правду в Божому Слові і є посвячений Богу і посвятив своє життя на Божу службу, повинен робити інакше? Всі ранні христіяни були міністрами і вони досліджували Боже написане Слово. Воно стається ясним, що кожна особа, хто станеться христіянином, мусить також бути проповідником доброї новини. Трудність у так званім Христіянстві сьогодні є, що тільки духовники є признані за міністрів, а їх собори стались тільки слухаючими стадами, а не проповідуючими стадами. У Христіянстві розвинулось два класи: духовники і світські, і як на це указує Г.Ґ. Веллс у своїй книжці Овтлайн ов Гісторі, він бачив “велику ріжницю між вповні розвинутим христіянством Нікейським, а наукою Ісуса з Назарея”. Про раннє христіянство він сказав: “Його єдиною організацією була організація з проповідників, а його головне діло було — проповідь.” Оце що правдиві христіяни сьогодні бачать потребу такої організації. Ціла організація з Свідків Єгови складається із посвячених міністрів, а їх головна чинність є проповідувати. Вони уживають біблійних проповідей від дому до дому й в своїх домах в біблійній студії. Тепер христіяни мусять бути такими як були Свідки Єгови за днів апостолів, котрі ходили від дому до дому і доручували проповіді людям в їх домах котрої-будь родини і відбували студії Біблії із ними. Павло сказав: “Я від нічого корисного не вхилявся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам.” (Діян. 20:20) Г.Ґ. Велес показав, що від і після 325 року по Хр., релігійні провідники Христіянства установили складні обряди навколо вівтаря, висвячені диякони, єпископи, священики, і установили літургію (службу Божу), і взялись будувати храми. О, велика це ріжнниця від почитання правдивими христіянами Всемогучого Бога Єгови!

КОЖНИЙ ОДИН МУСИТЬ ВІРУВАТИ

40. (а) Що провідники так званого Христіянства зробили для людей? (б) Як один релігійний провідник описує потребу в релігійних організаціях сьогодні?

⁴⁰ Провідники Христіянства запровадили себе в позицію в якій вони знаходяться сьогодні. Вони зробили ті мільйони церковників, т.є, світські люди, безужиточними для поширування христіянської науки. Духовники навчили їх слухати й переходити через ріжні форми в їх храмах кожного тижня. Вони не кладуть ніякої відвічальности на своє стадо, щоб проповідувати Христа й розказувати іншим добру новину про Боже царство. Є сьогодні деякі духовники, що розуміють свій занепад. Наприклад, “всечесний” Джон Гювз, директор парафії Трійці в місті Ню Йорк, ось що сказав у своїй лекції на тему “Для Чого є Церкви?”

“Жадна парафія не може сповнити своє правдиве завдання хіба що вона є самим центром проводу життя спокійного фанатизму, що складається із дійсно фанатично змінених та справді навернених христіян. Та клопіт із більшости парафіями є, що ніхто, включаючи і духовника, не є дійсно дуже зміненим; але хоч і є де посвячений, само жертовний священик в серці суспільства, то там ніщо не станеться, покіль суспільство змінить чоловіків і жінок.”— Рідерс Дайджест, з червня, 1962.

41. (а) Хто занепадає через кволість парафіян? (б) Якої основної христіянської чесноти там бракує?

⁴¹ Чия ж вина цьому? Самі духовники є винуваті. Вони не стараються перетворити парафіян у христіян, котрі б були “тривкі у великих перегонах з терпінням”. Їх парафіяни не бажають виставити себе “як дивовище на наруги і терпіння,” ради Христа. Вони відмовляються бути подібні раннім христіянам, що були готові йти до вязниці, як потрібно, щоб лише проповідувати євангелию (добру новину) про Боже царство. Чому Христіянство упало? Бо його люди не мають “віри на схоронення душі живою”. Вони не знають, ані їх не навчили що христіянська робота є. Люди Христіянства не були вишколені стояти за тим, що правдиве. Як могли вони це зробити? Ісус сказав: “Коли сліпий веде сліпого, обидва упадуть в яму.” (Мат. 15:14) Їх стада не навчились, що правдиве христіянство є, що правда єсть. Як може хтось сподіватись від них інакшого, коли один з їх духовників каже: “Я один признаю, що я не знаю такої церкви, щоб я потрудився перейти вулицю й увійти в неї, якщо б я був світським чоловіком.” І багато чоловіків і жінок не йдуть до церкви. Правдоподібно, що ті нецерковники побачили правдивий стан в церквах навіть заки цей духовник побачив.

42. Чому вселенський собор не зєднає релігійних віроісповідань?

⁴² Нехай всі голови ріжних віросповідань світу збираються разом із папою Йоаном ХХШ на ще один вселенський собор. Нехай вони стараються зєдинити ріжні релігійні віросповідання, як протестантські так і католицькі, в одну тривку організацію. Однак вони ніколи не зможуть зробити христіянами їх членів. До цього треба більше чим єдності; на це потрібно Божого благословення, його духа, його Слово і кожного віри, щоб бути христіянином. Христіянство заблудило задалеко від Божого Слова, правди, щоб навернутись. Занадто багато духовників в Христіянстві вибрали собі малі частинки з Біблії для їх віри, а решта вони відкинули як вигадки. Замість того, вони подають свойому стаді свої власні ідеї, і як Павло каже, вони вважають “на видумки та не скінчені родоводи, котрі роблять більше змагання, ніж Божого будування в вірі”.— 1 Тим. 1:4.

43. Чим є Біблія для правдивого христіянина?

⁴³ Дійсні христіяни знають при помочі студії Біблії, що ціла Біблія є книжка чинности, книжка служення, книжка віри, книжка правди і справдішнє Слово Всемогучого Бога Єгови. Ісус Христос тільки девятнадцять століть тому вірив в правдиві історії записані в Єврейськім св. Письмі і наводив їх із книг Біблії. Отже чи ви будете навчати інших про те саме, що Ісус навчав в його часі? Майте віру в Боже Слово. Досліджуйте його! “Проповідуй слово,” як це христіяни мусять робити! “Настоюй в час і не в час.”— 2 Тим. 4:2.

44, 45. Як показується сильну віру?

⁴⁴ Ви віруєте, що “серцем . . . вірується на праведність, устами ж визнається на спасення”. (Рим. 10:9, 10) Отже чи віра ваша є досить сильна, щоб заставити вас промовити як христіянин і розказувати правду про Божі обітниці відносно його царства, що є єдиною надією людства? Або, ви будете схожі до певної групи так званих послідовників Христа, котрі Яків описує, “як тілько слухателі, обманюючи себе самих. Бо коли хто слухатель слова, а не чинить, той подібний чоловікові, що дивиться на природне лице своє в зеркалі. Подивившись на себе, тай відійшов, зараз і забув, який він був.”— Якова 1:22—24.

⁴⁵ Розумування Якова є незаперечне. Він каже: “Яко бо тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва.” (Якова 2:26) Віра висказує себе. Вона робить проголошення. Віра не є мертва, але вона діяльна. Віра звіщає іншим те, що вона вірує. Вона промовляє від дому до дому. Слуга Божий, що має віру, мусить бути активним. Той, що знає Боже Слово проповідує його. Віра не боїться давати свідоцтва. Петро сказав, “Христа як Господа святіть у серцях ваших. Бувайте завсіди готові дати одвіт всякому, що домагається від вас слова, з лагідністю й повагою.” (1 Пет. 3:15) Хто має віру в Бога й Біблію, той оборониться перед всяким.

46. Кого Ісус вибрав бути світлом, і який приклад він оставив їм?

⁴⁶ Ісус, коли промовляв до Жидів, що виглядали Месії, не вибрав письменників та Фарисеїв як світло світу. Він вибрав звичайних людей, віри. Ви памятаєте, що він сказав: “Ви світло світу. Не може город сховатися, стоячи на горі. Люди засвітивши свічку, не ставлять під посудину, а на свічнику; то й світить вона всім, хто в хаті. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, й прославляли Отця вашого, що на небі.” (Мат. 5:14—16) Цю інструкцію в його проповіді на Горі він дав чоловікам як і жінкам. Що за чудова проповідь про службу! Ісус заохочував всіх слухаючих людей, щоб вони прийняли службу і представляли Боже царство і працювали для нього. Він сказав: “Шукайте перше царства Божого та правди його!” (Мат. 6:33) Він навіть навчив любимців праведности як молитися. Він показав, що треба святити імя його Отця, Єгови, і молитися про його царство, щоб його воля діялась на землі, як вона діється в небі. (Мат. 6:9—15) Щоб триматись в цій євангелській службі, то людина мусить мати дійсну віру в Бога Єгову, Його Сина Ісуса Христа і в Боже Слово.

47. Що кожний повинен робити тепер, щоб схоронити душу живою?

⁴⁷ Якщо ви маєте таку віру, то це значить, що ви можете “схоронити душу вашу живою”. Отже втікайте зі старого світу, що він прямує до знищення як колись Содома, і бувайте як Лот і його дві дочки. Вставайте й ідіть. Будьте міністром доброї новини! Не вагайтеся зносити “велику боротьбу серед терпіння, коли часом ви буваєте виставлені на наруги й на печалі”. (Жид. 10:32, 33) Служіть Богу як дійсний христіянин і бувайте сильні у вашій вірі. Віруйте в його Слово і осягнете життя вічне в новому світі праведности.

[Примітки]