Денно ходячи й говорячи з Богом

ЯК ЦЕ можна казати, що звичайні люди, які є неначе порошинка на землі можуть ходити з Богом? Але однак факт є, що сам Бог наказує нам робити цю саму річ: “Я скажу тобі, чоловіче, що є добре та й чого Єгова вимагає від тебе: Ділай справедливо, люби вчинки милосердні й ходи в покорі перед Богом твоїм”.— Мих. 6:8.a

Чому Бог Єгова наказує нам ходити з Ним і як така річ є можлива? Він дає цей наказ ради Його суверенітету, бо Він має право вимагати цього від нас, щоб по всій вселенній був спокій, порядок і гармонія, і Він дає цей наказ на нашу власну користь. Можна сказати, що ми ходимо з Богом коли дотримуємо Його праведні принципи, коли робимо Його намір нашим наміром, а саме оправдати Його ім’я, й коли все поводимося в такий спосіб неначе б бачили Його, хоч Він не є видимим.— Жид. 11:27.

Маємо три сильних ворогів, що противляться нашому ходженню з Богом. Які вороги? Вони є Сатана Диявол, його лукавий світ людства й гріх у нашім власнім тілі. Коли ми хочемо далі ходити з Богом, то ми все мусимо стерегтися проти цих ворогів. Певно, що в нашій власній силі й мудрості, ми не могли б устояти проти такої опозиції, отже Бог постарав нам три помічники, Його Слово, Його видиму організацію й Його святого духа. Ці дають знання й розуміння як нам ходити з Богом, вони дають пересторогу про небезпечність, яка може знаходитися на майбутність, вони підкріпляють нашу віру й надію, даючи нам відвагу. З їхньою поміччю ми зможемо ходити з Богом так, як ходили вірні люди перед християнських часів і як ходив Ісус Христос з його першими учениками.— Пс. 119:105; Зах. 4:6; Матт. 24:45—47.

Певно, що заки ми зможемо ходити з Богом, то нам треба зустрінути Його за умовленням. (Амоса 3:3) Це значить посвятити наше життя чинити Його волю й прийняти хрещення в символ нашого посвячення. Зробивши таку згоду, то ми тоді є зобов’язані дотримувати її.— Еккл. 5:4—6.

Коли ми ходимо з Богом, то ми мусимо “ділати справедливо”. Ми мусимо бути чесними, справедливими, безсторонними у всіх наших ділах із іншими, не робить різниці чи це в справі з часом, грішми, енергією або особистим впливом. Ми мусимо уважати, щоб не використовувати інших наших особистим впливом або через їхню доброту і слабкості. В тім самім разі, не роблячи різниці, що інші роблять, ми мусимо “любити вчинки милосердні”, а це значить бути милосердними й все готовими прощати іншим. Так, ми мусимо бути суворі з собою, але поблажливими з іншими.

Скромність також вимагається від нас коли ми хочемо ходити з Богом. Певно, коли ми подумаємо з Ким ми ходимо, то скромність буде дуже відповідна для нас. Ходити скромно також є шляхом мудрости, бо вона схоронить нас від гріху зарозумілости.— Пс. 19:13; Прип. 11:2.

Ми також хочемо говорити з Богом коли ми ходимо з Ним; це можна робити молитвою. Це не значить, що молитва буде неначе двох сторонна розмова. Ні, Бог говорить до нас через своє Слово, але ми, коли молимося до Нього, подаємо Йому славу, подяку разом із нашими просьбами. І ми хочемо говорити з Богом не тільки в регулярних часах, як от після обіду, рано й вечір, але також випадково, коли маємо нагоду. Ми все хочемо звертатися до Нього за мудрістю й силою в часі потреби й ми завжди повинні бути готові висказувати нашу вдячність за Його незаслужену ласку. Говорячи з Богом, ми таким способом показуємо нашу віру в Його існування й в Його добрість.— Пс. 103:2; Жид. 11:6.

Лист Павла до Филипян 4:6 каже, що “у всьому нехай виявляються Богові ваші прохання молитвою й просьбою з дякою”. Чи це значить, що ми можемо молитися про такі речі як безробіття, слабість і родинні клопоти? Певно, що так; але воно не значить, що ми будемо просити чудес від Бога, але ми можемо просити Його, щоб Він дав нам мудрість і силу витримати під такими обставинами. Також, у наших молитвах стараймося не повторяти те саме, бо тоді ми будемо лише слова вимовляти в яких не буде ніякого почуття.

Дальше зауважте, що ми денно маємо ходити й говорити з Богом. Кожного дня ми користаємо з Божих благословенств й тому ми повинні кожного дня шукати нагоди проповідувати Боже Слово. Дійсно “коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите, все на Божую славу робіть”. Те саме відноситься до нашого говорення з Богом, бо ми є під наказом “безперестанку моліться!”.— 1 Кор. 10:31; 1 Сол. 5:17; Ефес. 5:15, 16.

Щасливі є ті, що люблять учинки милосердні, що люблять добрість і які є скромні, як вони денно ходять і говорять із Богом!

[Примітки]