Обминайте поневолюючий страх людини
ЧАСАМИ воно не можливо догодити разом людині й Богові. Подруга, товариш у підприємстві або інші особи деколи будуть вимагати від вас те, що не є в гармонії з Божим Словом. В такому випадку вам треба вибирати. Ви мусите вибирати чи будете служити Богові або бажанню якоїсь людини.
Здоровий розсудок радить класти Божу волю на першому місці, шукаючи Його ласку а не людську. Але коли приходиться робити дійсне рішення, то так багато людей поневолюють себе до бажання людини. Страх від розгніваної подруги, родича, або насміх приятелів паралізують здоровий розсудок. Тоді людина починає раціоналізувати собі, що бути в добрих відносинах із його сусідами є найголовніше. Такий розсудок родить небіблійний компроміс. Тоді стається так як Біблія каже: “Хто боїться людей, той в біду попаде”.— Прип. 29:25.
Чи ви можете успішно відпирати бажання ваших приятелів і коритися тому, що Бог каже вам робити? Чи ви оціняєте Божу похвалу більше ніж від людини? Це є сумлінні питання, яких християнин мусить прямо зустрінути, бо правдиве Християнство не є популярним способом почитання, якого більшість людей, непохвалюють. По суті, засновник Християнства, Ісус Христос сказав, що коли ви будете наслідувати його, то люди будуть “ганьбити вас та переслідувать, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе через мене”.— Матт. 5:11; 7:13, 14.
ОПОЗИЦІЯ В РОДИНІ
Ісус перестерігав, що наука з Божого Слова буде розділювати навіть самі родини. “Не думайте, що я прийшов спокій на землю принести, я не спокій принести прийшов а меча. Я ж прийшов, порізнить чоловіка із батьком його, дочку з її матір’ю, і невістку з свекрухою її. І будуть вороги для людини — домашні її”.— Матт. 10:34—36.
Певно це не значить, що Ісус ходив та підбурював клопіт по родинах і навмисно ставив членів родини одні проти одних. Він мав справжню любов до людей й бажав, щоб вони жили собі спокійно. Однак, його наука була неначе меч для декотрих родин, розділюючи тих, що приймали правду з Біблії від тих, що далі держалися фальшивих релігійних традицій. Це не була Ісусова вина або вина вісників, що приносили його науку, але це була вина того члена родини, що не хотів переглянути його традиційну релігійну науку в світлі Божого натхненного Слова. То вони підбурювали клопіт і боролися проти тих, що хотіли студіювати Біблію.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ ДО БІБЛІЙНОЇ СТУДІЇ
Отже воно не дивує нас коли сьогодні хтось зачне регулярно студіювати Біблію, що він зустріне опозицію від приятелів і родини. Можливо ви втішаєтеся тижневою біблійною студією в вашому домі, яку провадить здібний вісник задармо. Ніколи раніше ви не набирали так багато науки з Слова Божого. Але коли ближні й родичі довідалися, що ви студіюєте Біблію, то можливо вони почали насміхатися з вас. Можливо декотрі страшно противилися й загрожували неприємними наслідками коли ви не перестанете студіювати Біблію.
Така опозиція викликає важне рішення від вас. Ви добре розумієте, що наука, яку ви набираєте є правда з Божого Слова й що це є Божа воля для всіх правдивих християнів набирати цієї важної інформації. Але, що ви будете робити? Чи ви покинете студіювати тому що ви боїтеся не догодити родичам або сусідам? Чи ви більше цікавитеся, щоб угодити їм ніж Богові?
Щоб побороти поневолюючий страх людини то треба мати дійсну відвагу й любов до Бога. А це головно є правда коли противники є членами вашої власної родини й їхній гнів загрожує розбити дім й пошкодити родинним відносинам. Під такими обставинами хтось може бути спонуканий мислити, що Бог не сподівається, щоб ми студіювали Його Слово, коли воно буде класти наші родинні зв’язки в таку небезпеку.
Але що сказав Ісус? Після пояснення, що “будуть вороги для людини — домашні його”, він дальше сказав: “Хто більш, як мене любить батька чи матір, той мене недостойний. І хто більш як мене любить сина чи дочку, той мене недостойний”. А на другій оказії він підкреслив глибину любові, яку людина повинна мати до нього, кажучи: “Коли хто приходить до мене, й не зненавидить він свого батька та матері, і жінки, й дітей, і братів і сестер, а до того й свойого життя — той не може бут учнем моїм”.— Матт. 10:37; Луки 14:26.
Ісус не мав на думці християнам буквально ненавидіти своїх родичів, але щоб вони любили Бога більше від батька, матері, жінки, дітей, братів, сестер, або навіть теперішнього земного життя. Це значить, що ваша любов до Бога та Його Слова мусить бути така міцна, щоб і тілесні родичі не змогли перешкодити вам у вашій студії Біблії. Правда, що діти є під наказом шанувати своїх родичів і чоловіки та дружини мусять любити одні одних, але коли приходить вирішувати кому коритися, то Бог повинен бути першим.
Лише така глибока любов до Бога зможе підкріпити вас стати безстрашно по стороні того, що є правильне. Вона поможе вам обминути поневолюючий страх людини й уможливити вам переносити всяке спротивлення від ваших родичів і сусідів. Так як сказав апостол Ісуса Христа. “Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку”.— 1 Йоан 4:18.
НАГОРОДА ЗА МУЖНІСТЬ
Воно поможе вам застановитися над користями, коли ви будете уникати страх людини. По-перше, ваше сумління буде чисте, бо ви будете переконані, що ваші вчинки є правильні й догоджають Богові. Також, декотрі, що тепер противляться вам пізніше зможуть шанувати вашу непохитність, і з часом зрозуміють цінність біблійної студії. Але коли ви покинете студіювати Біблію під час опозиції, то як це поможе вашим приятелям й ближнім оцінити, що акуратне знання Біблії значить життя або смерть?
Піддатися їхнім бажанням через страх того, що вони подумають дійсно покаже брак любові до їхнього добробуту. Це є таке саме як би ви піддалися бажанню члена родини, який надмірно прагне за алкоголем. Він може любити вас за те, що ви постачали йому напій, але чи це поможе йому провадити успішне життя? Чи не краще притерпіти їхній гнів й загрозу в надії, що ви можливо поможете їм побороти їхню слабість? Певно ви згодитеся, що перетерпіти таку опозицію буде більше корисним, якщо тут є можливість помогти їм.
Також, чи воно не є корисно перенести гнів приятелів й родичів у надії, що вони колись може змінять своє серце й приймуть життядаючу воду біблійної правди? Ви ніколи не поможете їм коли будете боятися, що вони подумають про вас. Ви й собі не поможете, бо не лише ваше сумління буде гризти вас, тому що вас примусіли піти на компроміс з іншими, але ви також утратите Божу ласку. О, які щасливі ви будете коли ви обминете поневолюючий страх людини!
ГОВОРЯЧИ ПРАВДУ
Можливо в вашому домі не противляться біблійній студії. Але тепер ви розумієте, що християнин має обов’язок говорити іншим про біблійну правду. Ісус Христос поставив нам добрий приклад цього, “проходячи міста й села, проповідуючи й благовістуючи царство Боже”. І Біблія каже нам, що наслідуючи його приклад, апостол Павло навчав “публічно й від дому до дому”.— Луки 8:1; Діян. 20:20.
Проте говорити комусь про Біблію сьогодні не є популярним. Але й в першому століттю воно не було популярним. Інші насміхалися з Ісуса та його апостолів, уважаючи їх бути зведженими фанатиками й підбурювачами, тому що вони проповідували. (Матт. 10:22; Луки 23:2, 3; Йоан 15:18; Діян. 5:40) Чи ви також стримуєтеся від публічного проголошення правди з Біблії, боячись подібної образи? Чи ви боїтеся, що ваші приятелі й сусіди будуть насміхатися з вас, й що це можливо попсує відносини з вашими знайомими в підприємстві? Чи страх згубити повагу від людей зпаралізував вас у духову неактивність? Це легко може довести до цього коли ви дозволите.
Ми маємо доказ цього в тім, що не всі, які почули правду про Ісуса Христа в першому століттю мали відвагу говорити про неї. “Однако ж із князів багато увірували в нього [Ісуса]”, зауважив апостол Йоан, “та задля фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи. Любили бо славу людську більше ніж славу Божу”.— Йоан 12:42, 43.
Очевидно ці поважні люди були добре переконані, що Ісус був обітований Спаситель але, тому що питання про його Месіянство було спірне, то вони боялися публічно визнавати себе, щоб не статися непопулярними. Впливові релігійні фарисеї скажено присудили Ісуса бути обманником, і старалися зворушити ввесь народ проти нього. Отже, тому що ці провідники боялися більше того, що люди подумають про них ніж Божого суду, вони не проголошували їхню віру в Ісуса.
Сьогодні правдива релігія також є дуже спірною темою. Проповідувати чисту правду з Біблії — як от, що Боже ім’я є Єгова, що Його царство є урядом, який незабаром знищить всі земські царства й заведе тривалий мир, що Ісус не є рівний Богові, що людська душа не є безсмертна, що нема ніякого вогнянного пекла — значить відкривати себе на посміх й критику тими, що обстоюють за такою небіблійною й традиційною наукою.— Пс. 83:18; Іса. 42:8; Дан. 2:44; Йоан 18:36; Пс. 72:5—8; Йоан 8:42; 13:16; 14:28; Езек. 18:4; Еккл. 9:5,10; Діян. 2:32.
Але коли хтось мовчить про свою віру маючи такий страх, то що Ісус подумає про нього. Послухайте, що він каже: “Отже всякий, хто мене визнаватиме перед людьми, того й я визнаватиму перед Отцем моїм, що на небі. А хто відречеться мене перед людьми, того й я відречуся перед Отцем моїм, що на небі”.— Матт. 10:32, 33.
О, як важним воно є нам тоді обминати поневолюючий страх людини! Таке поневолення приносить смерть а з другої сторони, “Хто ж боїться Єгови буде безпечен”. (Прип. 29:25) Правда, що відвага є потрібна, щоб переносити таку опозицію, але Єгова підкріпить тих слуг, які будуть вірні Йому. Прочитайте собі двадцять шостий розділ пророка Єремії. Зауважте як Єремія сміливо проповідував, навіть коли йому загрожували віддібрати його життя, а пророк Урія, який жив в тому часі “злякався, втік і схоронився в Єгипті”. Який був наслідок цього? Єгова схоронив Єремію, тому що цей слухав Його, але Урію, який боявся людей, цар Йоаким знайшов в Єгипті і велів стяти його мечем та кинути його на кладовище для простих людей”. О як правда воно є, що тремтіння перед людьми поневолює, але той, хто покладається на Єгову буде охоронений!
ЖИТИ ПРАВДОЮ
В цьому лукавому світі не є легко провадити християнське життя. Можливо ви самі вже переконалися в цьому. Християнський апостол Петро признав цей факт. Розумівши, що воно було правильно товаришувати з євреями й з поганами, він відвідав Антиохію, де він обідав і товаришував із поганами. Але коли приїхали деякі мужчини з Єрусалиму, які старшно противилися такому близькому товаришуванню з поганами, то Петро, боячись, що вони подумають зле про нього, перестав товаришувати з поганськими християнами. Через такий компроміс, Петро не жив правдою, й тому апостол Павло казав, що “він заслужив докору”.— Гал. 2:11—14.
Сьогодні нам так само є легко статися поневоленими страхом того, що інші подумають. Наприклад, ви може працюєте в бюро й хтось прийде та буде збирати гроші для якоїсь організації й ви знаєте, що це є проти вашого сумління давати подарунок на цю організацію. Всі можуть давати гроші; й декотрі можливо дають із дійсної щирости. Інші дають відчуваючи, що хтось спостерігає їх, і вони хочуть зробити велике враження про себе. А що ви зробите? Чи ви порушите ваше християнське сумління, лише щоб не відрізнятися від інших?
Ви можете зустрінути багато подібних обставин де треба уважати, щоб не попастися в страх людини. Роботодавець може вимагати, щоб ви шахрували покупців, або неправильно представляли його товар. Він може запевняти, що це є корисна торговельна практика, й що майже всі практикують її. Однак, це є обман й тому, не є християнський. Чи ви будете боятися повідомити вашого роботодавця, що ви не можете брати ніякої участі в таких практиках, або через страх, щоб не образити його й не загубити вашої роботи, ви без опору також поринете в безпринципні способи цього світу?
Треба мати відвагу, щоб жити в гармонії з правдою Біблії й відвернути страх людини. Але завжди пам’ятайте, що коли будете покладатися на Єгову, то Він буде хоронити вас. Ви маєте Його запоруку такої помочі: “Сам бо каже: ‘Не оставлю тебе, ані покину тебе”. Отже “Сміло кажіть: ‘Єгова моя поміч; не боятимуся: що вдіє мені людина’”.— Жид. 13:5, 6.