Затримуйте добре сумління
Що це є сумління? Як воно повинно діяти?
НЕХАЙ ваше сумління буде вам провідником”, кажуть деякі люди. Цим вони мають на думці, що ваше сумління буде провадити вас чинити те, що є правильне.
Але проте, можна запитати, яке сумління? Хто його тренував, під якими обставинами, оточенням або наукою? За чиїм розумінням “праведности” воно буде провадити вас? “Премудра” приказка не подає відповіді на ці критичні питання.
Сумління злодія дозволяє йому красти. Сумління брехуна дозволяє йому говорити неправду. Сумління вбивці дозволяє йому вбивати. Ясно є, що якого роду сумління ми посідаємо робить велику різницю. Бо є погане сумління як і добре сумління. Поганого сумління можна набути коли будемо харчувати розум поганою інформацією й коли все будемо поступати проти того, що ми знаємо є правильне. Сумління тоді стається тупим, затверділим, аж поки воно нарешті не зможе розпізнавати правильного від неправильного. Замість цього, то те, що є корисне може заступити сумління за провідника нашого поводження.
РОЗВИВАЙТЕ ДОБРЕ СУМЛІННЯ
Сумління значить мати внутрішнє пізнання правильного від неправильного відносно наших нахилів і вчинків. Сумління є та здібність розума, яка спонукує людину виконувати або не виконувати правильних вчинків й помагає її обминути або чинити те, що не є правильне.
Певно, що любимець праведности хоче обминати те, що не є правильним, бо погані вчинки значать утрату Божої ласки навіть саму’ можливість на наше життя. Апостол Петро перестерігав: “І багато-хто підуть за гордістю їхньою, . . . Суд на них віддавна не бариться, а їхня загибіль не дрімає”.— 2 Пет. 2:2, 3.
Але, як можна розвити добре сумління? Боже Слово радить: “Думайте про те, що вгорі”. (Кол. 3:2) Все думаючи про Божі речі й про мудрість, що приходить від Нього, людина тоді може зачати розвивати добре сумління. Ця мудрість приходить від знання Божих намірів як вони знаходяться в Його Слові в Біблії. Апостол Павло показав це коли він сказав: “Одягніться в нову особистість, яка через акуратне знання робиться новою”.— Кол. 3:10, НС.
Щоб розвивати здорове сумління, то людині треба набирати акуратного знання про те, що є правильне й неправильне. Але вона й мусить дотримувати того знання. Не дотримувати того, що людина знає бути правильним, за час заступить добре сумління, яке вона старається набути. Людина тоді поступово занепадає в неправильний спосіб думання і діяння. Важним є чинити а не лише слухати, так як ученик Яків зауважує. “Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби й прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі. Будьте ж ви виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих зводять”.— Якова 1:21, 22.
ДОБРЕ СУМЛІННЯ В РОБОТІ
Неначе руль корабля, який керує його через буйні води, сумління треноване в слухняності до Божого Слова керує нас правильно через каламутні моря людства й суперечні рівні того, що є правильним та неправильним. Воно діє неначе кийок, щоб затримати нас у Божих правильних шляхах і буде колоти або мучити нас коли ми зробимо щось неправильного.
Мабуть ви самі мали досвід цього коли ви зробили щось, що ви знали не було правильним. Воно дуже турбувало вас. Можливо ви не спали через нього або навіть й оплакували його. Це значить, що ваше сумління працює, впливаючи на вас, помагаючи вам, караючи вас за ваші помилки, так, щоб вам обминати подібні помилки в майбутньому. Це є подібне до людини, яка не заплатила свій прибутковий податок так, як вона мала заплатити, але яка роки пізніше вислала гроші до бюро податків, тому що сумління гризло її весь той час! Отже сумління, треноване в правильний спосіб є сильною силою для добра.
В будуванню й затриманню доброго сумління, воно є важним признавати Божу велику милість у прощанню минулих помилок. Ми не повинні дозволити нашому сумлінню все мучити нас через помилку, яку ми зробили перед тим ніж ми набули доброго сумління або й помилку, яку ми вчинили за яку вже просили прощання хоч це й сталося після того коли ми набули доброго сумління. Божа гарна обітниця є: “Я бо прощу провини їх і не згадуватиму вже гріхів їх”. (Єрем. 31:34) Також через Ісаїю, Бог запевняє: ‘Прийдіть і розсудемося’, говорить Єгова. Коли б гріхи ваші були як кармазин, я мов сніг їх убілю; коли б як багряниця були червоні, обмию їх як вовну”. (Іса. 1:18) Повірмо цьому любимому та милосердному Богові й маймо довір’я, що Він прощає минулі помилки коли ми щиро просимо прощення й коли далі будемо вірно служити Йому.
Ще одну важну точку треба признати а це, що хоч Боже Слово дає нам акуратне знання, яке є потрібне для правильного мислення й правильних вчинків, то воно не подає точних ситуацій в яких ми можемо знаходитися з відповідями про що нам робити під такими обставинами. Проте, воно дає нам принципи, яких можна приложити до кожної оказії. Кожний християнин потребує тренувати своє сумління, так, щоб він міг прикладати ці принципи правильно й щоб йому не треба все ходити до когось за порадою коли треба вирішувати між правильним а неправильним. Дійсно, християни знаходяться під обов’язком до Бога прогресувати до зрілости в своїх рішеннях. Вони мусять “статися дорослими в силах розуміння”.— 1 Кор. 14:20, НС.
НЕ ЯК БЛИЗЬКО, АЛЕ ЯК ДАЛЕКО
Декотрі міркують, що коли Боже Слово або Його видима організація особливо не забороняють якусь річ, то воно є правильно брати участь у ній. Але, лише тому, що якась річ не є заборонена не значить, що християнам є правильно чинити її. Ісус сказав про своїх послідовників: “Вони не є з світу, як я не з світу”. (Йоан 17:14) Отже, християнин не буде старатися, щоб приступити так близько як він може до світових поганих звичаїв лише, тому що вони не є точно заборонені, але він буде тренувати своє сумління, щоб воно тримало його так далеко як лише може від таких вчинків, щоб йому не статися зараженим ними.
Людина може розуміти, що воно не є правильно поповняти перелюб, красти, п’янствувати або поповняти якісь інші гріхи. Вона відчуває, що вона ніколи не хоче практикувати тих речей, яких Біблія ясно забороняє. Але чи вона дозволяє собі брати участь в ділах, які можуть довести до таких вчинків? Коли людина не хоче поповнити перелюб, чи вона дозволяє собі мати близький контакт із особою протилежної статі крім свого власного супутника життя? Це не є спосіб, яким можна затримати добре сумління, бо він дозволяє собі статися дуже суворому випробованню, можливо й поза свою власну тривалість.
Людина, що хоче затримати добре сумління буде обминати не лише те, що явно не є правильне, але також й те, що може довести до нього. Вона буде показувати, що вона має Божий закон в своєму серці й, що вона поводиться правильно, що вона любить праведність а не лише, тому що вона наслідує довгий список чого можна або не можна чинити. (Єрем. 31:33; Матт. 6:33) Вона буде мати таке саме відношення, яке Ісус Христос мав про якого є сказано: “Ти полюбив правду й зненавидів беззаконня”. (Жид. 1:9) Наприклад, коли ми хочемо здержуватися від неморальности, то ми не повинні мати близької дружби з кимось, що не є наш власний супутник життя. Ми повинні стерегтися й не товаришувати близько з іншими з протилежної статі коли ми ще за молоді одружитися. Пізніше, коли сватається і маючи намір женитися, то треба далі затримувати добре сумління пам’ятаючи, що це не є дозвіл на неморальність.
Коли хтось хоче чинити те, що є правильне, то він ніколи не буде товаришувати з людьми, які не цікавляться Богом. Бо напевно, “ледаче товаришування псує добрі звичаї”. (1 Кор. 15:33) Чим більше товаришується з тими, що не стараються затримувати доброго сумління, то тим більше наше сумління буде псуватися. Цього факту не можливо обминути. “Не обманюйте себе: З Бога насміхатися не можна, що бо чоловік сіє, те й жатиме”. (Гал. 6:7) Боже Слово ясно показує, що погане товаришування псує добрі звичаї. Не насміхайтеся з Бога говорячи або поводячись неначе б ви не вірили цьому.
НЕ НАРУШУЙТЕ СУМЛІННЯ
Як ви стараєтеся затримати добре сумління, то вам треба пам’ятати, що ваше поводження буде мати вплив над іншими. Наприклад, чинити щось чого Боже Слово не заперечує можливо не нарушить вашого доброго сумління, але воно може нарушити сумління когось іншого. Можливо ви любите пити вино, їсти деяку їжу або робити щось іншого, якого Біблія не забороняє. Але, що коли образиться сумління когось слабшого? Тоді воно було б краще не намагатися на ваші права, але покинути те, що буде разити чиєсь сумління. Послухайте Павлової перестороги: “Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа. Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їстиму м’ясива до віку, щоб не блазнити брата мого”.— 1 Кор. 8:12, 13; 10:24, 25.
Противне також може бути правдиве. Можливо те, що не нарушує сумління іншого дозрілого християнина буде нарушувати ваше. Це не значить, що ви мусите робити те, що він робить й тим нарушувати ваше власне сумління. Коли ви відчуваєте, що чинити якусь річ не є правильно, то так довго як ваше стримання не нарушує Божих принципів, не робіть нічого, що ви відчуваєте не буде правильним. Можливо пізніше ви зрозумієте справу так як хтось інший розуміє її. Тоді ви зможете робити те, що він робить і не будете нарушувати вашого сумління. Коли ви не є певні, то не робіть нічого. Ви не пошкодите собі цим, але коли ви не звернете уваги на ваше сумління, то цим можете пошкодити йому й будете приготовляти дорогу до більше серйозного нарушення сумління.
Ні, не дозволяйте, щоб яке-небудь сумління провадило вас. Щиро працюйте набути й затримувати добре сумління, яке є треноване Божим Словом. Не відпускайте вашого доброго сумління навіть коли будете обкружені тими, яких сумління не є добре. Не покидайте вашого доброго сумління так як декотрі роблять, бо це знищить вашу віру й ви загубите Божу ласку. (1 Тим. 1:18—20) Коли ви любите праведність і коли хочете жити під тим праведним новим порядком, якого Бог обіцяв, тоді всякими способами старайтеся “затримати добре сумління”.— 1 Пет. 3:16.