Гордий дух перед спотиканням

“ГОРДІСТЬ буває перед загибіллю, а гордий дух перед упадком”, є слова мудрого царя за стародавніх часів. Цей мудрий чоловік признав, що такий принцип відносився до нього як царя. Він іде навіть дальше й відноситься до цілого народу.— Прип. 16:18, НС.

В попередніх числах цього журнала ми говорили про північне ізраїльське царство складаючись із десятьох поколінь, якого столиця була в Самарії, і як воно відпало від дому царів із роду Давидового, що сиділи на “престолі Єгови” в Єрусалимі. Разом із цим це відлучило людей від почитання Бога Єгови в храмі в Єрусалимі й таким чином люди покинули почитання Єгови та Його слова, стаючись гордими до Нього. Неминучо народ почав розпадатися. Він почав спотикатися, бо Бог допустив ворожих народів навколо них нападати на їхню землю. За 257 років це царство цілком розпалося, коли Асирія завоювала його й забрала його людей в неволю розкидаючи їх по далеких країнах.

Юдейське царство нічого не навчилося з упаду Самарії, але так само сталося гордим до Єгови. Нарешті Бог вислав пророка Єремію подати найсильнішу пересторогу. В цьому пророцтві Він уподібнив Свій гнів проти Юдеї до вина, який то гнів мав бути вилитий на виконування Його суду. Чаша представляла знаряд, якого Він мав вживати, щоб виконувати Свої наміри. Навуходоносор мав статися тією чашою, щоб виляти той гнів проти Юдеї та Єрусалиму й багатьох інших народів. Але пізніше за те, що Вавилон був такий лукавий й гордий до людей Бога Єгови, то він сам мусів пити Його гнів з іншої чаші або іншого царя. Наслідки пиття з цієї чаші знаходяться в Божих словах до Єремії:

ПРОРОЧА ЧАША ГНІВУ ПОДАНА ЮДЕЇ

“Ти мусиш промовити до них, ‘Ось що Єгова сил небесних, Бог Ізраїля, сказав: “Пийте, впивайтеся, виметуйте, і падайте, щоб вам уже не встати через меча, якого Я посилаю між вас’”. І мусить статися, що коли вони не схочуть брати чаші з руки твоєї, щоб пити з неї, то ти мусиш сказати їм, ‘Ось що Єгова сил небесних сказав: “Ви будете конче пити. Бо ось у місті на якому спочиває ім’я Моє Я починаю лихо, й чи ви [народи] не будете покарані?”’ ‘Ви будете покарані, бо Я кличу меча на всіх мешканців землі’”.— Єрем. 25:27—29, НС.

В символічний спосіб Єремія мусів насамперед присилувати Єрусалим і юдейську землю та їхніх провідників пити з цієї чаші передаючи їм цю пророчу вістку божественного гніву. Народам не смакувало чути цих слів. Почути їх було наче посмакувати наперед символічну чашу вина. Головно це почало сповнятися за царювання царя Єгоякима, що був третім царем від останнього на юдейському престолі. Єгова сказав Єремійові: “Візьми собі книжкового звоя, і напиши на ньому всі слова, які Я говорив тобі про Ізраїля й про Юду, і про всі народи від того дня [починаючись в 647 р. перед З.Д.], коли Я говорив тобі, від днів Йосії та аж до цього дня. Може дім Юдин вислухає усе те лихо, яке Я думаю вчинити їм, щоб вони вернулися від свого зла, і Я дійсно прощу помилки та їхній гріх”.— Єрем. 36:1—3, НС.

Єремія вимовив вістку Єгови Барухові, а цей записав її. Тому, що в той час Єремія не міг особисто піти та перечитати її, то він вислав Баруха й цей прочитав її наголос у храмі в Єрусалимі у день посту. Цей піст відбувався дев’ять або більше місяців від часу коли Барух почав записувати вістку Єремії на звої. Як Барух сміло читав пророцтво в храмі при вході нових воріт храмових, то Михей, князь Ґемарії прислухувався до нього.

СПАЛЕННЯ КНИГИ

Михей розголосив цю справу і Баруха покликали перед князями, щоб прочитати це пророцтво перед ними. Тоді вони відібрали звій від Баруха й наказали, щоб він та його вчитель Єремія почали ховатися. Почувши про цей пророчий звій цар Єгояким післав за ним. Чи цар тепер послухає та буде віддавати честь цьому пророцтві або чи він буде гордо поводитися проти того, що тепер не лише було промовленим словом, але й надхненим написаним Божим словом?

Всі князі стояли кругом як Єгудій прочитав звій. “А цар сидів у зимовому домі, дев’ятого місяця [листопада-грудня], і перед ним горів розпалений коминок. І сталося, що коли Єгудій перечитав три чи чотири стовпці, то цар відрізував це писарським ножем та й кидав до огню, що горів у коминку”. Троє з князів просили царя не палити Єремійове писання, але він не звертав увагу на них; він спалив цілий звій. Таким чином Єгояким досягнув найвищу точку своєї гордости проти Єгови, і дійсно спалив Боже написане слово. Єгояким навіть старався заарештувати Єремію та Баруха, але йому це не вдалося. “Єгова заховав їх”.— Єрем. 36:4—26, НС.

Тут є добра наука показати народам, які стараються нищити Боже Слово спалюючи або забороняючи його в їхніх країнах, що їхнє зусилля є марне й цілком не корисне; що Слово Єгови стоїть повіки й лукаві особи не зможуть знищити його. Єгова сказав до Єремії: “Візьми собі знову іншого звоя, і напиши на ньому всі перші слова, що були на першому звої, якого Єгояким, цар Юдеї, спалив. А скажеш про Єгоякима, царя Юдиного: ‘Так говорить Єгова: “Ти сам спалив цього звоя, кажучи: ‘Пощо написав ти на ньому, говорячи: “Цар Вавилону, конче прийде й знищить цю землю, і вигубить із неї чоловіка та скотину”?’ Отже ось, що Єгова говорить проти Єгоякима, царя Юдиного: ‘Не буде від нього нікого сидячого на Давидовому престолі, а його власний мертвий труп буде кинений на спекоту вдень та на мороз вночі. І Я покараю його та потомки його, і слуг його за їхню помилку, і наведу на них і на мешканців Єрусалиму й на юдейських людей все те лихо, яке Я говорив проти них, а вони не хотіли послухати’ ” ’ ”.

Єремія послухав Єгову. Він надиктував Своєму писареві “всі слова тієї книги, яку Єгояким, юдейський цар, спалив огнем; і до них було додано багато слів подібних до цих”.— Єрем. 36:27—32; 45:1—5, НС.

ЮДА ПОЧИНАЄ ПРИНОСИТИ ДАНИНУ ВАВИЛОНОВІ

Це сталося при кінці п’ятого року правління царя Єгоякима й в другому році царя Навуходоносора, або в 624 р. перед З.Д. Цар Навуходоносор з Вавилону ще не виступив проти Єрусалиму, тому що Єгояким противився Єремійовому пророцтві, яке передсказувало напад Навуходоносора. (Єрем. 36:9, 29) Це помагає нам зрозуміти час подій, що є записані в 2 Царів 24:1—6: “За його днів Навуходоносор, цар Вавилону, виступив проти нього, і Єгояким стався його слугою три роки. Але він відвернувся й збунтувався проти нього. І Єгова почав посилати проти нього халдейських грабіжницьких зграй, сирійських грабіжницьких зграй, моавських грабіжницьких зграй, та грабіжницьких зграй синів Аммона, і він висилав їх проти Юдеї, щоб знищити їх за словом Єгови, яке Він промовив через слугів, Своїх пророків. Все це сповнилося лише під наказом Єгови. . . . Нарешті Єгояким ляг з своїми предками, а Єгояхін, син його, почав царювати на його місці”.

То не в 628 р. перед З.Д., першого року царювання Єгоякима, але в 620 р. перед З.Д., що цар Навуходоносор зробив Єгоякима своїм підлеглим або слугою. У третьому році цієї служби (не третього року його царювання, але одинадцятого), Єгояким збунтувався й перестав платити данину Вавилонові. Тоді Навуходоносор прийшов другий раз, щоб покарати його. Це сталося в 618 р. перед З.Д.— побачте Гарперів Словар Біблії, М. С. і Й. Л. Милером, видання з 1952 р., сторона 306, під “Єгояким” (анг. мові).

Боже пророцтво казало, що Єгоякима “поховають немов того осла, волочачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму”. (Єрем. 22:18, 19; 36:30) Навуходоносор мав намір забрати царя Єгоякима живим в кайданах в неволю до Вавилону. Так як 2 Паралапоменон 36:6 каже: “Навуходоносор, цар Вавилону виступив проти нього, щоб закувати його в мідяні кайдани й привести його до Вавилону”. Але Єгояким ніколи не був забраний до Вавилону й він ніколи не примирився з ним, але помер в Єрусалимі. Біблія не показує як він помер. Через його “гидкі” вчинки його тіло кинули поза мури Єрусалиму.— 2 Пар. 36:8.

ЗАБРАННЯ ВИДАТНИХ ЛЮДЕЙ В НЕВОЛЮ

Єгояхін і його син царювали лише три місяці й десять днів, такий короткий час, що про нього лише згадується в Єремії 36:30. (2 Пар. 36:9, 10) “В той час . . . Навуходоносор, цар Вавилону виступив проти міста, коли його слуги, облягали його. Тоді Єгояхін, цар Юдеї вийшов до царя Вавилону, . . . і цар Вавилону забрав його восьмого року свого царювання”. Цей восьмий рік царювання Навуходоносора тягнувся від першого жидівського місяця нісана, першого дня до їхнього дванадцятого місяця адара, 29-го дня. Цей останній день мав сходитися з 19 березнем, 617 р. перед З.Д. за григорським календарьом.

В цьому поневоленню “ніхто не лишився позаді крім нужденного народу землі. Таким чином він забрав Єгояхіна в неволю в Вавилон; і цареву матір, і царських жінок, і його євнухів та видатних у землі він вивів у неволю від Єрусалиму до Вавилону. . . . Дальше цар Вавилону настановив Маттанію, дядька Єгояхіна на його місце. Тоді він перемінив його ім’я на Седекію”.— 2 Цар. 24:8—17, НС.

Пророк Даниїл пише про цю подію: “В третьому році царювання Єгоякима, царя Юдеї, Навуходоносор, цар Вавилону, прийшов до Єрусалиму й почав облягати його”. (Дан. 1:1, НС) Цей “третій рік” служби до Вавилону буде одинадцятим роком цілого царювання Єгоякима й мав закінчитися 29-го адара, або 19-го березня, 617 р. перед З.Д. Він помер і не дожив до кінця цього одинадцятого року.a

Отже поневолення й забрання навіть частини жидів до Вавилону не почалося в 625 р. перед З.Д., при кінці третього року незалежного царювання царя Єгоякима в Єрусалимі. Також сімдесят років спустошення передсказане пророком Єремією не почалося того року в 625 р. перед З.Д. І певно, що пророцтво, яке передсказувало перекинення юдейської землі, немов посудини й спорожнення її з мешканців не сповнилося тоді. Навіть вісім років пізніше, в 617 р. перед З.Д., коли Єгояхін разом із видатними людьми в Єрусалимі був поневолений, то лише дуже мала частина людей була забрана до Вавилону. Більшість із людей далі мешкали в Єрусалимі й в юдейських містах, і їхня земля не сталася порожньою пустинєю.b

Тому що вони почали рахувати початок сімдесятилітнього спустошення Єрусалиму й юдейської землі лише три роки по царюванню Єгояхима в Єрусалимі, то хронологи так званого Християнства помиляються принаймні на дев’ятнадцять років й вкорочують час спустошення. Вони роблять цю помилку, тому що вони стараються порівнювати біблійну історію з астрономічним правилом Клавдія Толомія, єгипетським астрономом у другому століттю по Христі, але якого астрономію вже давно тому доказали бути неправильною. Ми не погоджуємося з такими хронологами в цім рахунку.

Отже при поневоленню Єгояхіна в 617 р. перед З.Д., то початок спустошення Юдеї мусів чекати аж до одинадцятого року царювання Седекії, останнього царя в Юдеї, якого Навуходоносор поставив під присягу підкорення.— 2 Пар. 36:13; Езек. 17:12—14.

ПРОРОЧА ЧАША ГНІВУ ПОДАНА ВАВИЛОНОВІ

Гордий цар Єгояким помер ганебною смертю. Але вірний священик Єремія зостався живим далі пророкувати для Єгови. В четвертому році царя Седекії, або в 614 р. перед З.Д., Єремія докладно записав пророцтво про упад Вавилону. Це пророцтво противилося пророкуванню фальшивого пророка Ананії, яким він хотів принижити вплив Єремійового пророцтва проти Єрусалиму. (Єрем. 28:1—4) Того самого року цар Седекія, з своїм офіцером Сераєю відвідали Вавилон ради політичних причин, можливо, щоб запевнити вавилонського царя про їхню вірність, особисто приносячи данину Навуходоносореві. Здається, що в цей час губернатор міста Вавилону був Набонідус, якого цар Навуходоносор думав подружити з своєю любою донькою Нітокрисою.c Єремія хотів скористати з цих відвідин Седекії й передав ним звій, який містив пророцтво про упад Вавилону, щоб Серая прочитав його наголос у Вавилоні. Він каже нам:

“І Єремія почав записувати в одній книзі все те лихо, яке мало прийти на Вавилон. . . Дальше Єремія сказав до Сераї: ‘Коли прийдеш до Вавилону й дійсно побачиш його, то мусиш прочитати ці слова наголос. І мусиш сказати, “О Єгово, Ти Сам промовив проти цього місця, щоб відрізати його, щоб у ньому не лишилося мешканця, ні чоловіка ні свійської тварини, і щоб воно сталося пустинею до часу необмеженого”. І мусить статися, що коли закінчиш читати цю книгу, то прив’яжеш до неї каменя, і мусиш кинути її до середини Ефрату. І мусиш сказати, “Так потоне Вавилон, і ніколи не встане через те лихо, яке Я приведу на нього; і вони конче втомляться”’”.— Єрем. 51:59—64.

З цих подій в останніх днях юдейського царства, де царі з Давидового роду сиділи на престолі Єгови в Єрусалимі ми навчаємося цієї науки: “Нехай той, що думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впав”. (1 Кор. 10:12, НС) Єрусалим, місто великого царя, яке Єгова так дуже благословив, яке Він хоронив багато років після упаду самарійського царства, досягнуло найвищої точки своєї гордости так, що воно навіть спалило Слово Бога Єгови. По цім цілий народ почав дуже швидко упадати й спотикатися до такої точки, що стратив свою свободу й став служити поганському цареві, очікуючи цілковитого спустошення. Як це сталося буде описано в наступних числах цього журнала.

Уряди, які палять Біблії, шукаючи знищити Боже Слово, або які стримують її від своїх людей, арештують тих, що посідають Біблію й переслідують тих, що вірять у неї та проголошують її вістку, також страшно спотикнуться й через їхню гордість та пишність проти Єгови, вони незабаром будуть цілком спустошені до такого ступня від якого вони ніколи не видужають.

[Примітки]

“Але третього року, почувши, що цар Вавилону виступав проти єгиптянів, він не приносив данини; одначе його надія сталася розбита, бо єгиптяни не хотіли воювати в цей час. . . .

“Якийсь час пізніше, цар Вавилону виступив проти Єгоякима: . . . і зробив його сина Єгояхіна царем країни й міста; він також забрав три тисячі видатних осіб з повагою в неволю й привів їх у Вавилон. Між цими був пророк Езекіїл, який тоді ще був молодим. І це був кінець царя Єгоякима, коли він дожив до тридцяти шість років віку й царював одинадцять років. І Єгояхін стався його наступником у царстві. . . .” [Також побачте Езек. 1:1—3].

Отже царювання Навуходоносора, царя Вавилону можна числити після того коли він спеціяльно загрожував Єрусалиму й Юдеї, від 624 р. перед З.Д., або від року коли він поборов фараона Нехо в Каркеміші. З цієї точки, то “сьомий рік” про якого згадується в Єремії 52:28 почався в 618—617 р. перед З.Д., який також був одинадцятий рік єрусалимського царя, Єгоякима. Але відтоді коли Навуходоносор дійсно почав царювати у Вавилоні в 618—617 р. перед З.Д., буде “восьмий рік” його царювання. (2 Царів 24:12) Отже це дійсно було у восьмому році його царювання у Вавилоні, що він забрав повище згаданих невільників, 3,023 жидів у неволю й здається, що це число не враховувало їхніх жінок і родин, яких було тисячями.— 2 Царів 24:14—16.

Рівняючись із повище згаданим, то “вісімнадцятий рік” Навуходоносора, про якого говориться в Єремії 52:29 буде “вісімнадцятий рік” його панування над Палестиною, але “дев’ятнадцятий рік” його всього царювання у Вавилоні, як згадується про нього в 2 Царів 25:8.