“Не лякайтеся тих, хто тіло вбиває”

1-3. (а) Яке придатне питання можна запитати про промовця слів у Маттея 10:28? (б) Що левітський священик був наказаний робити на користь жидівських вояків, які були зібрані до битви?

“І НЕ лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло занапастити в Геєнні”.a

² Промовець мусів мати добру причину говорити ці слова. Чи він промовляв їх до вояків, готові до битви, які мали марширувати проти ворога озброєні вбивати людське тіло? Кілька століть перед цим, коли люди цього промовця були зібрані разом готові до битви, левітський священик призначений до цієї військової служби говорив до війська цими словами, щоб заохочувати в них відвагу. Він наслідував наказ записаний пророком Мойсейом у п’ятнадцятому століттю перед Хр.

³ “Коли ти вийдеш на війну проти свого ворога, та побачиш коні й вози, та народ, численніший від тебе, то не будеш боятися їх, бо з тобою Єгова, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю. І станеться, коли ви приступите до бою, то підійде священик і буде промовляти до народу, та й скаже до них: ‘Слухай, Ізраїлю, ви приступаєте сьогодні до бою проти ваших ворогів. Нехай не зм’якне серце ваше,— не бійтеся, і не страшіться, і не лякайтеся їх, бо Єгова, Бог ваш, Він Той, що йде з вами воювати для вас з вашими ворогами, щоб спасти вас’ ”.— 5 Мойс. 20:1—4, НС.

4. Хто промовив слова в Маттея 10:28, до кого й на якій оказії?

⁴ Ісус Христос не був левітським священиком. Коли він промовив ті слова записані в Маттея 10:28, він не промовляв до жидівських вояків, яких могли вбивати коли вони воювали проти ворогів своїх. Ні, Ісус Христос прийшов із новою наукою, бо коли його власне життя було в небезпеці, він сказав: “Всі, ті, хто візьме меча від меча і загинуть”. (Матт. 26:52) Ті, яким Ісус Христос напоминав не боятися тих, що вбивають тіло були дванадцять спокійних чоловіків. Вони були його дванадцять спеціально вибрані ученики, яких він назвав апостолами й вони не служили в ніякому війську. Правда, що їх тіло було в небезпеці смерти, але не з рук ворогів на війні. Вони були вислані на спокійну місію, яка не заслужувала смерти. Однак, саме перед цим у його промові до цих самих дванадцятьох апостолів Ісус Христос сказав:

5. В гармонії з його словами в Маттея 10:28, що Ісус сказав трошки раніше в промові до апостолів?

⁵ “Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки. Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть. І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам. . . . І видасть на смерть брата брат, а батько — дитину, І діти повстануть проти батьків і їх повбивають. І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений. А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого”.— Матт. 10:16—23.

6, 7. (а) Як Ісусові інструкції до його апостолів показували, що вони не мали брати участи в жорстоких нападах або обкрадати когось? (б) До яких наслідків вони мали лишати неввічливих, і як Ісус натякнув про це в Маттея 10:15?

⁶ Чи зброя цих дванадцятьох апостолів мала бути військова? Чи вони мали входити в доми й жорстоко обкрадати їх? Ні; бо Ісус сказав їм: “Не беріть ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів, ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці. Бо вартий робітник своєї поживи. А як зайдете в місто якесь чи в село, то розвідайте, хто там достойний,— і там перебудьте, аж поки не вийдете. А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: ‘Мир дому цьому!’ І коли буде достойний той дім, нехай зійде на нього мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас вернеться. А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх”. (Матт. 10:9—14) Отже вони не мали іти до людей неначе нападаюче військо з вогнем і мечем. Вони не мали поступати ворожо проти нікого навіть проти тих, що не були приємні до них. Струшуючи порох із ніг своїх вони цим показували, що вони лишали той несприятливий дім або місто до наслідків, які мали пізніше прийти до нього з вищого джерела, з неба.

⁷ Ісус натякав які ті наслідки будуть коли він додав: “Поправді кажу вам: Легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому”.— Матт. 10:15.

ЧОГО ВОРОГИ ХОТІЛИ ВБИВАТИ ТІЛО

8. З якої причини вони ставалися предметами ненавости всіх людей так, що деякі шукали вбити їх?

⁸ Коли апостоли Ісуса Христа поводилися так спокійно, то чого вони сталися предметами ненавости до такої міри, що деякі старалися вбивати їх тіло? Причина цього мусіла бути вістка, яку Ісус Христос вислав їх проповідувати. Маттея 10:5—8, НС показує нам, що це за вістка була, кажучи: “Цих дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: ‘На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте, але йдіть радніш до овечек загублених дому Ізраїлевого. А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наближилось царство небесне. Уздоровляйте недужих, воскресайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте!’ ”. Їх вістка була, що царство небесне, царство Боже, вже наближилося.

9. Як апостоли мали показувати близькість Царства, на якій підставі й за що ця вістка про Царство мусіла бути відповідальна?

⁹ Ті “овечки дому Ізраїлевого” молилися й виглядали цього царства. Факт, що воно наближилося мав бути доказаний такими гарними чудами, як от уздоровленням недужих, воскресенням мертвих, очищенням людей від прокази й визволенням тих, що були під упливом демонів, яких ці проповідники царства виконували. Все це вони мали робити даром, не збираючи колекції по тарілках. Отже це мусіла бути вістка про Боже царство, яка зворушила людську ненавість і опозицію до такої міри, що вони жорстоко стали переслідувати апостолів.

10. Що апостоли мали робити з їх вісткою й чого це вимагало від них?

¹⁰ Апостоли не мали боятися проповідувати те, що Ісус наказував їм хоч вони були певні, що інші будуть противитися їхній вістці. Вони мали розголошувати цю вістку так широко, як лише могли. Ісус сказав їм: “Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться. Що кажу Я вам потемки — говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте — проповідуйте те на дахах. І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в Геєнні”. (Матт. 10:26—28) Отже, щоб проповідувати вістку про Боже царство апостоли не мали боятися людей.

11. Як апостоли показували потрібну відважність і з яким наслідком?

¹¹ Ці апостоли показали потрібну відвагу: Луки 9:6 каже: “І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи добру новину та всюди вздоровляючи”. Нема ніякого записа, що на цій кампанії проповідування хтось старався вбивати їх. Луки 9:10 каже: “А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда”. Отже вони всі вернулися непошкоджені.

12. Рік пізніше, чим Ісус заплатив за його проповідування про Царство, з чиїх рук і про яку вину?

¹² Але менше як два роки пізніше або в 33 р. Хр. Доби, Ісус Христос заплатив своїм власним життям за те, що проповідував Боже царство. Люди, що вбили його тіло були релігійні провідники міста Єрусалиму, столиці Ізраїля. Коли вони видали Ісуса римському губернаторові в Єрусалимі, вони обвинувачували його за учителя кажучи: “Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі”. Вони примусили його розп’яти Ісусове тіло до дерева поза Єрусалимом. Але губернатор прибив надпис поверх Ісусової голови, який казав: “Це — Цар Юдейський”. (Луки 23:1—6, 38) Цей римський губернатор не знав, що Бог небес помазав Ісуса Христа бути царем над всім людством, а не лише над жидами.

13. Яке трактування Ісус показав, що його ученики отримають, і згідно з біблійною історією чи його апостоли діставали такого трактування?

¹³ Коли Ісус так терпів за те, що проповідував Боже царство, то чого його ученики мали сподіватися? Саме перед тим, коли він наказував їм не боятися тих, що вбивають тіло він сказав: “Учень не більший за вчителя, а раб — понад пана свого. Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб — як господар його. Коли Вельзевулом [назва Сатани Диявола] назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його”. (Матт. 10:24, 25) Цим він дав його апостолам розуміти, що вони могли сподіватися такого самого переслідування, яке він сам переносив за проповідування Божого царства. Вони дійсно перенесли таке переслідування не лише від їх власних людей, але також і від не-жидів або поганів. Апостол Яків, що був брат апостола Йоана, помер від меча царя Ірода Агриппи 1-го з Єрусалиму. Цар також мав намір убити апостола Петра в той самий спосіб, але ангел Божий попсував його плани.— Діян. 12:1—11.

14, 15. (а) Особливо, який собор був переслідуваний, і який член того собору доказався бути визначним мучеником? (б) Що жид, який прийняв відповідальність за його смерть пізніше сказав про переслідування християнів?

¹⁴ Не лише апостоли були так переслідувані, але також і решта з учеників Ісуса Христа, а головно собор у Єрусалимі. Найбільше визначним між цими мучениками був ученик Стефан, якого жиди закаменували на смерть. Один із тих, що прийняв відповідальність за Стефанову смерть був жидівський фарисей, Савло з Тарси. Роки пізніше, коли він стояв перед царем Іродом Агриппою ІІ-им, він згадував про те переслідування кажучи:

¹⁵ “Правда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина, що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в’язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них. І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах”.— Діян. 26:1—11.

16. За яку роботу цей самий навернений жидівський фаресей терпів переслідування і в який спосіб він виконував багато з цієї роботи?

¹⁶ Цей жидівський фарисей сам був чудово навернений статися членом собору Ісуса Христа. Він стався тим, якого пізніше назвали апостолом Павлом. (Діян. 9:1—25) Тоді він сам переносив переслідування за те, що проповідував Боже царство по азіатських як і європейських містах. Павло багато проповідував від дому до дому; так як на одній оказії він сказав мешканцям міста Ефесії в Малій Азії: “Я нічого корисного від вас не стримував, навчаючи прилюдно й від дому до дому. Але я навчав жидів як і греків про покаяння до Бога й про віру в нашого Господа Ісуса. . . . І ось я знаю, що більше лиця мого не будете бачити, всі ви між якими я ходив проповідуючи Царство Боже”.— Діян. 20:17—25, НС.

17. Що Павло робив про проповідування про царство під час його ув’язнення, і звідки він написав його послідній лист?

¹⁷ Незабаром апостола Павла взяли до тюрми; але це не злякало його до покинення проповідування про Боже царство. Протягом його першого ув’язнення в Римі “він приймав усіх, хто приходили до нього, і проповідував він Боже царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа”. (Діян. 28:30,31) Здається, що послідній лист апостола Павла був написаний протягом його другого ув’язнення в Римі перед тим, коли ті, що вбивають тіло мали забити його.— 2 Тим. 4:16—18.

18, 19. (а) Що помагало тим раннім ученикам бути відважними в лиці жорстокої смерти і хто інший мав отримувати поміч у той самий спосіб? (б) Своїм передбаченням й передсказуванням на наш день чи Ісус бачив потребу такої помочі тепер?

¹⁸ Ті вірні послідовники Ісуса Христа не мішалися в світській політиці. Нема сумніву, що вони проповідували Боже царство як єдина надія для людства. Всупереч буйної смерти Ісусові слова підкріпляли їх й помагали їм не боятися людей. Його слова не стратили їх дорогоцінности сьогодні. Ісус мав на думці, щоб сьогоднішні вісники Царства також пам’ятали їх, бо він передбачив наш час бути часом коли Боже царство буде засноване на небі й дістане свою силу. Ісус Христос був найбільший за всіх Божих пророків на землі, бо ніякий інший не міг так акуратно пророкувати про наш чудовий день так як він. Між іншими речами, він передбачив і передсказав, що в наш день його вірні послідовники будуть проводити найбільшу кампанію проповідування про Боже засноване царство.

¹⁹ Передсказуюче це проповідування в пророцтві про закінчення цього ладу, Ісус сказав: “І будуть ненавидіти вас всі народи за ім’я Моє. . . . Але хто видержить аж до кінця, той спасеться. І буде проповідувана ця Євангелія про царство по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!” (Матт. 24:9—14) Чи ж не сповнилося це пророцтво? Дійсно, що так.

20, 21. (а) Коли почали проповідувати цю вістку, але які організації не мали проповідувати її? (б) Чого та вістка не обороняла, але радше, що вона виявляла?

²⁰ Сьогодні проповідується вістка про Боже царство між всіма народами в такий самий спосіб як апостол Павло проповідував її, “публічно і від дому до дому”. Згідно з історичними записами цю вістку почали проповідувати від 1919 р., зараз по закінченню Першої Світової Війни. Церкви так званого Християнства не проповідували цю вістку, бо їх народи були головними учасниками в тій світовій війні, щоб запанувати над землею й вони далі хотіли панувати над нею. Ту вістку не поширювала Ліга Націй, яку тоді заснували й яку багато з релігійних духовників у Сполучених Штатах Америки в 1919 р. назвали “політичним виразом Божого Царства на землі”. Ту Лігу Націй заступила сьогоднішня організація Об’єднаних Націй, але цей новий засіб завести міжнародний спокій й безпечність не доказався бути “політичним виразом Божого царства на землі” так само як мертва Ліга Націй.

²¹ Вістка, яка виходила від Бога після 1919 р. виявила Лігу Націй як і організацію Об’єднаних Націй бути нічим більшим від людських підробок і обманою!

22. Як ця вістка, яку Ісус Христос передсказав була інакша від тієї, що чоловіком вироблені підробки радили, і як 1914 р. був підкреслений?

²² Правдива вістка про Царство, яку Ісус Христос передсказав у Маттея 24:14 є інша. Вона повідомила всі народи, що Боже царство, уряд, який буде панувати над цілою землею був заснований на небесах при закінченню “часів поган” в 1914 р. Хр. Доби. (Луки 21:24, УВ) В 1914 р. закінчилися тих 2,520 років, яких Бог Єгова дозволив поганським (не-жидівським) народам топтати Його право володіти землю Своїм царством у руках Його Месії, що був потомком царя Давида з Єрусалиму. Тих 2,520 роки, протягом, яких Давидове царство не існувало на землі, почалися в 607 р. перед Хр., коли вавилонці знищили земський Єрусалим і перекинули царський престол царя Давида, який ніколи не був відновлений на землі в Єрусалимі. Отже в 1914 р. прийшов час відновити Боже царство, не на землі, але на небі, в руках того обітованого потомка царя Давида, Ісуса Христа.— Езек. 21:24—27.

23. (а) Що можна сказати про видимі докази засновання Царства, яких Ісус передсказав і яку пересторогу ця вістка дала народам? (б) Який був вплив цього відносно проповідників Царства?

²³ Сам Ісус Христос передсказав видимі знаки, якими сьогодні можна буде пізнати, що те Давидове царство Боже було засноване на невидимих небесах. Ці знаки почали сповнятися після 1914 р., в якому то році вибухнула Перша Світова Війна й завела добу світової жорстокости, яка продовжається аж до нашого дня й чим раз погіршає. Відтоді Божа вістка про те царство перестерігала всі народи й уряди на землі, що коли вони далі будуть відкидати Боже засноване царство й не схочуть передати йому їх народний суверенітет, то вони будуть цілком знищені у “війні великого дня Бога Вседержителя”, яка по-єврейському називається Гар-Магедон (або Армагеддон). (Матт. 24:7—14) Отже воно не є дивно, що проповідники цієї особливої вістки про царство сталися, так як Ісус Христос передсказав у Маттея 24:9, “предметами ненавости всіма народами”. Сучасна історія містить записи такого міжнародного переслідування цих вісників Царства.

“НЕ БІЙТЕСЯ ЇХ”

24. Чого добру новину про Царство далі проповідували незважаючи на переслідування, і яку особливу вістку видали в 1933 р. головно для кого?

²⁴ Коли б ці проповідники Царства піддалися страху людей, які можуть убити тіло, то “ця добра новина про царство” ніколи не була б проповідувана під тяжким переслідуванням. Тридцять один років тому, або 1933-го року, цей самий журнал Вартова Башта в його числі з 1-го листопада, містив головну статтю під заголовком “Не Бійтеся їх”. Це число дискутувало Маттея 10:26—28, так само як ця стаття, яку ви тепер читаєте. Вона була написана для тих, що тоді входили в небеспеку, іменно для “останка” або “церковної класи”, як доказується тим, що в цілій статті, від її другого аж до сорок другого й посліднього параграфа повторно згадується про той останок. (Одк. 12:17) Тут нічого не згадується про “інші вівці”, яких Добрий Пастир, Ісус Христос збирає до своєї отари даючи їм надію жити вічно серед райських обставин. (Йоан 10:16) Та стаття про відважність була дуже вчасна для “останка”, що тоді ще був на землі, цебто сказати ті вірні послідовники, які стануться царями з Ісусом Христом в його небеснім царстві.— Рим. 8:16, 17.

25, 26. (а) Що римо-католицька ієрархія зробила того року? (б) Але однак чому той був критичний рік?

²⁵ Той 1933 р. був критичний рік. Правда, що папа в Ватикані виголосив його бути святим на пам’ятку смерти Ісусового тіла дев’ятнадцять століть тому. Отже римо-католицька ієрархія висказувала надію, що “хвиля релігії повстане й змете народи в спокій й добробут”. Проте, в Німеччині, націстський провідник Адольф Гітлєр, стався канцлером і 23-го березня німецький уряд постарався, щоб він стався диктатором Німеччини. В Італії, Беніто Муссоліні вже був диктатором. Він завів той народ під фашистське правління й зробив угоду з папою в Римі, за якою папа стався совереном Ватикану.

²⁶ Японія також була в руках воєнних провідників, що мали імперіалістичні наміри, і вони старалися стати учасниками націстської Німеччини й фашистської Італії. 27-го березня імператор розгірчився проти Ліги Націй і проголосив, що Японія перестала бути членом тієї організації. Отже світова ситуація прямувала, не до “міжнародного спокою й добробуту”, але до вибуху Другої Світової Війни й знищення Ліги Націй. Разом із всім таким політичним розвиттям навіть по “демократичних” країнах, католицька акція кооперувала з римо-католицькими диктаторами в Європі.

27. Чию віру й відвагу та стаття “Не Бійтеся їх” підкріпила, і який досвід вони пізніше мали?

²⁷ Та стаття у Вартовій Башті “Не Бійтеся їх”, підкріпляла віру й відвагу проповідників Царства, а особливо Свідків Єгови в націстській Німеччині й по країнах, які впали під контролю Третьої Німецької Імперії. Вони були перші на яких націстське диктаторство нападало. Їх кидали в тюрми й огидні концентраційні табори за те, що вони не хотіли зректися Божого царства й не хотіли почитати націстської держави. Однак по цілій землі, не виключаючи й “демократичних країн”, Свідки Єгови почали відчувати побільшення в переслідуванню й опозиції, тому що вони відважно проповідували Боже царство.

28. При закінчення Другої Світової Війни в 1945 р., скільки вісників Царства зустрінули смерть, і до чого вони не піддалися?

²⁸ При закінченню Другої Світової Війни у 1945 р. і перекинення націстського та фашистського диктаторства разом із імперіалістичними воєнними володарями в Японії, проповідники Божого царства, тисячі вісників Божого царства зустрінули смерть із рук “тих, що вбивають тіло”. В націстській Німеччині, з десять тисяч Свідків Єгови, які були забрані до тюрми і концентраційних таборів, лише вісім тисяч вийшли живими. Вони не піддавалися страхові простого чоловіка.

29. Сьогодні, яку ситуацію зустрічають проповідники Царства, так що їм все треба пригадувати слова записані в Маттея 10:28?

²⁹ Сьогодні, тридцять один рік після видання тієї дуже потрібної вістки “Не Бійтеся їх”, у журналі Вартовій Башті, ми зустрічаємо гіршу ситуацію. Організація Об’єднаних Націй не могла заснувати той бажаний спокій й безпечність у світі. Страх третьої світової війни з атомними бомбами й іншою диявольською зброєю переслідує всі народи. Націстські, фашистські диктаторства вже зникли, але на їх місце настали інші включаючи політичний комунізм; і заразлива гарячка самолюбного націоналізму розширюється неначе якась пошесть. Почитання народного суверенітету й політичної держави поширюється й набирає нових виразів. Марш народів до Армагеддону в опозиції до суверенітету Божого небесного царства подвоївся. За всяких часів, захисники й проповідники Божого царства мусять пам’ятати Ісусові слова до його апостолів у Маттея 10:28.

30. Отже, які стихи з Одкриття, які покликають за вірою й тривалістю відносяться до сьогоднішнього часу, і до кого іншого, опріч тих про які згадується в тих стихах, вони відносяться?

³⁰ Наш день, з його зусиллям примусити все людство почитати символічного “дикого звіря”, що представляє світову політику й його образ, організацію Об’єднаних Націй, є час на сповнення слів в Одкритті 13:10: “Отут терпеливість та віра святих”. Також прийшов час на сповнення Одкриття 14:12: “Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру”. Але сьогодні не лише “останок” тих “святих” цікавляться цим пророцтвом. До них прилучилася чим раз побільшаючись “велика громада” складаючись із “інших овець”, які згодилися брати участь у проповідуванню Царства. Для цієї великої громади “інших овець склад подій на міжнародній сцені також вимагає віри й тривалости, щоб дотримати їх християнську вірність. Ці “інші вівці” не можуть дотримати їх вірність і в тім самім разі боятися людей, що вбивають.

[Примітки]