Молодий чоловік заблудився

1. (а) Чому Ісус так часто вживав притчи? (б) Як Ісус пояснив дійсну притчу трудности?

ІСУС уживав багато притч, і це спонукує в нас бажання знати чому він так часто вживав цей спосіб навчати інших. Переважно притчи вживаються, щоб пояснити якусь незрозумілу точку. Але це загальне правило має виняток, так як стається ясно з цього випадку. Учні запитали Ісуса: “Чому говориш притчами ти до них?” Коли ми прочитаємо його відповідь, то ми зараз пригадаємо собі ті самі речі про яких ми вже напоминали, а саме про потребу схаменутися й про дуже важний напрям серця. Він сказав своїм учням: “Вам дозволилося зрозуміти святі таємниці про царство небесне, але цим людям не дано”. Це може виглядати довільним рішенням з Ісусової сторони, але він дальше показує, що вада знаходиться в самих людях. Наводячи пророцтво з Ісаї, яке сповнялося в його часі, він сказав: “Затовстіло бо серце людей цих, і вухами своїми тяжко вони чують, і зажмурили очі свої; щоб ніколи не побачити очима й не почути вухами своїми, і не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб Я уздоровив їх”.— Мат. 13:10, 11, 15, 34, НС.

2. Як Ісусів спосіб навчати служив за пробу, і з якими наслідками?

² Так, більшість із людей за Ісусового часу любили слухати його як чудового оповідача байок. Але вони не хотіли, щоб він зворушував їхні погляди або способи життя. Вони не хотіли, щоб його вістка так глибоко проникала. Отже вони закривали свої розумові вуха та очі, щоб не зрозуміли його притч і признати свою потребу завернути своє серце й вчинки в цілком іншу сторону. Марко пише, що Ісус дуже “Засумувався над байдужністю їхніх сердець”. (Марка 3:5, НС) Отже Ісусів спосіб навчати людей притчами служив на пробу, якої вони не перейшли й втратили навіть ту інформацію та нагоди, яких вони мали. Так як Ісус сказав: “Хто ж не має, то забереться від нього й те, що він має”.— Мат. 13:12, НС.

3. Який подібний стан існує сьогодні, і який є мудрий шлях?

³ Таке саме є правда й сьогодні, а головно з людьми в так званому Християнстві. Вони мають свою релігію й церкву свого вибору й багато не мають ніякого наміру навернутися або хоч признати потребу навертатися. Коли один із Свідків Єгови відвідує їх сьогодні, щоб звернути їм увагу на вістку з Біблії для сьогоднішнього дня, то вони слухають із неприємністю. Дійсно вони зачиняють свої вуха та очі, а навіть і двері. Вони вже вирішили, що будуть робити. І їхня відповідь є Ні! до Свідків Єгови, не робить різниці як ці стараються говорити до них. Однак, це є їх привілей та відповідальність, але воно не мусить бути так. Так як було за Ісусового дня, так і тепер рішення спочиває з особою. Так як було за Ісусового дня, коли учні просили його, то він пояснив їм значення його притч. Отже й сьогодні, ми добре зробимо коли будемо випитувати про значення й приложення цих віршів із Біблії. Ми знаємо, що вони “були написані на науку нам”, а головно тепер, коли “прийшов кінець цієї системи”.— Мат. 13:36; Рим. 15:4; 1 Кор. 10:11.

4. Який нарис наслідується в притчі про блудного сина?

⁴ Притча про блудного сина є повна значення. Отже, щоб добре познайомитися з нею, то ми переглянемо її історію про чоловіка, який мав два сини. Молодший син просив свого батька, щоб він дав йому його частину маєтку. Батько зробив так, і цей молодий чоловік зібрав усі свої речі та пішов до далекої країни де він промарнував свій маєток. Тоді у ту країну зайшов голод, і цей син у своїй страшній біді знайшов роботу пасти свині, але йому навіть не дозволяли їсти свинячий корм. Знайшовши себе в такому поганому стані, він схаменувся й рішив вернутися назад додому. Він признає своє грішне поводження й буде просити, щоб батько назад прийняв його, не за сина, але за слугу. Але коли батько побачив свого сина ще здалека, він вибіг йому назустріч і сердечно привітав його. Він зараз дав наказ вбрати його в новий одяг, дати йому нове взуття й гарний перстень, та справив обід із музикою та танцями. Але старший син, наближаючись додому й бувши повідомлений, що сталося, дуже розсердився й не хотів прилучитися до забави. Батько став просити його, але він лише сперечався з ним. Тоді батько знову в наймиліший спосіб пояснив йому чому він робив це. На цій точці притча нагло кінчається, не показуючи останньої реакції старшого сина.— Луки 15:11—32.

5. В який спосіб ця притча є небувала?

⁵ В цій притчі є деякі точки зору, що роблять її небувалою. Це є одна з найдовших Ісусових притч, подаючи більше докладний образок й глибше враження. Але визначна риса, що дає нам глибоке враження є родинне споріднення в цій притчі. Інші притчи включають неживі речі, як-от різне насіння або землю, або споріднення між паном а слугами його. (Мат. 13:18—30; 25:14—30; Луки 19:12—27) Але в цій притчі ми маємо близьке споріднення між батьком а синами. Правда, батько не все розвиває таке близьке та приємне споріднення з синами своїми, яких він виховує, щоб вони боялися та шанували його, замість любити його за спонукою. Але нам лише треба прочитати цю притчу, щоб зрозуміти яку теплу любов цей батько мав до своїх синів, і як він показував свою любов, хоч вони й не заслужили її. Сама повість має теплий заклик, так як був Ісусів намір, і нам буде цікаво застановитися над її теперішнім здійсненням.

ОТОЧЕННЯ ПРИТЧИ

6. Які обставини викликали цю притчу і двох інших?

⁶ Насамперед нам треба звернути увагу на обставини під якими ця притча була дана. Це було при кінці Ісусової служби, коли він був у дорозі до Єрусалиму. (Луки 13:22) Те, що викликало цю притчу разом із двома іншими, знаходиться на початку п’ятнадцятого розділу Луки: “Тепер усі митники та грішники наближались до нього [Ісуса], щоб послухати його. А фарисеї ж та книжники стали нарікати, кажучи: ‘Цей чоловік приймає грішників та їсть із ними’ ”. (Луки 15:1, 2, НС) Наслідком цього, Ісус дав три притчі, в кожній показуючи навернення чогось загубленого, а саме загублена вівця, загублена монета і найдорощий за все, молодий син, який “був пропав, але знайшовся”. У кожному випадку, він ставив великий наголос на радість власника цих загублених речей коли вони були знайдені.— Луки 15:32.

7. Як Ісусів погляд та відношення противилися поглядам релігійних провідників?

⁷ Таке мимрення та нарікаюче відношення релігійних провідників не було нічим новим. Вони мимрили ще від початку служби Йоана Хрестителя. Так як Ісус сказав їм, це “митники та блудниці [грішники]”, які повірили та прийняли Йоанову вістку. Релігійним провідникам, які були дуже праведні в своїх власних очах, ця класа була загублена й вони дуже зневажали її. Але в очах Ісуса, хоч ті, з цієї класи заблудили й були в загубленому стані, то однак вони охочо слухали його, схаменулися й ‘багато з них наслідували його’. Дійсно, так як Ісус сказав, вони “випереджують вас [фарисеїв] у Боже царство”. Також так як він сказав, коли Закхей, бувши “головним митником” гостив його, що “Син бо людський прийшов, щоб знайти й спасти загублених”.— Мат. 21:31, 32; Марка 2:15—17; Луки 19:10, НС.

8. Про які точки напоминається в повище згаданих притчах?

⁸ Отже ми можемо оціняти оточення при якому Ісус дав свою притчу про загублених овець і загублену монету, показуючи як загубник мусів шукати за тим, що було загублене. Але, в третій притчі про блудного сина, напоминається нам про іншу точку. Вона показує, що загублені мусять робити.

9. Чому Ісус накладав так багато наголосу на радість?

⁹ Просимо зауважити, що в кожній з цих трьох притч, коли загублений був знайдений, то не лише власник тішився, так як є звичайно та правильно, але він також запрошував цілий дім і всіх приятелів та сусідів веселитися з ним. Ісус пояснив це кажучи: “Я кажу вам, що так само радість буває між Божими ангелами за одного грішника, який кається”. (Луки 15:10, НС) Таким чином Ісус показував, що він наслідував шлях небесної мудрости коли приймав тих, що щиро каялися. Він також показав, що релігійні провідники не були розумні або оправдані в їх самозарозумілому відношенні до їхніх нещасних братів. Так, бувши жидами, вони всі були братами, Божими людьми, які належали до одного Власника й вони всі потребували служб Лікаря, Ісуса Христа, щоб він вилікував та привернув їх назад до Єгови.— Марка 2:17.

10. В який спосіб оточення цих притч поможе нам?

¹⁰ Пам’ятаючи це оточення поможе нам зрозуміти сучасне сповнення цієї притчи про блудного сина. Так як вістка та робота Йоана Хрестителя й Ісуса Христа мала свій наслідок у виявлені двох клас людей, то так само й сьогодні коли послідовники Ісуса проводять подібну роботу та оголошують вістку, ми можемо сподіватися виявлення подібних клас. Ці речі будуть провідником та потіхою для нас, а також пересторогою, так як вони були для Ісусових учнів, яким він перше проповідував “святі таємниці царства небесного”.— Мат. 13:11, НС.

ОТОТОЖНЕННЯ ОСІБ

11. (а) Кого “один чоловік” представляє? (б) Який провід подається про Бога в спорідненні з Отцем?

¹¹ У початкових словах цієї притчи, Ісус згадав про троє головних осіб: “В одного чоловіка було два сини”. (Луки 15:11) Це показує, що між ними існувало родинне споріднення. Той “чоловік”, бувши батьком двох синів, зображає Єгову, як небесного Отця. Питання виринає, Чиєм Отцем є Він? Слово “отець” значить давач життя, але це саме не вирішує відповіді. Духовенство так званого Християнства любить говорити про “батьківство Боже та братерство людства”, але тут вони роблять велику помилку. Ісус сказав фарисеям, жидівському духовенству за свого дня: “Ви є від отця вашого Диявола”, тому що в них був дух ненавости, навіть до точки вбивства. Правда, що Адам був “сином Божим”, але коли він добровільно збунтувався, то Бог відтоді, вже не признавав те споріднення, ні для нього, ні для його людської родини, що народилася після нього. Отже, Писання каже: “Цілий світ лежить у силі лукавого”. В гармонії з цим, Писання показують, що Єгова признає це споріднення, лише в громаді сотворінь, які є гідні набути життя в Його царстві під Ісусом Христом.— Йоана 8:44; Луки 3:38; 1 Йоана 5:19.

12. Про кого можна властиво казати, що вони вертаються до Бога, доводячи до якого заключення про двох синів?

¹² Воно є дуже важним розуміти це, коли ми будемо застановлятися над тим кого ці сини в притчі представляють. Вони не представляють тих, що ніколи не знайшли або не знали правдивого Бога, Єгову. Коли Павло говорив людям в Атенах він заохочував їх “шукати Бога, щоб вони помацьки шукали й дійсно знайшли його”. (Дії 17:27, НС) Але так як ми вже поперед зауважили, Бог не просив відступних ізраїльтянів, щоб вони помацьки шукали Його. Але Він казав: “Верніться ж до Мене, і Я вернуся до вас”, бо вони далі були Його людьми під спорідненою угодою з Ним, хоч вони вже давно відступили від Нього й звернулися до своїх власних нечесних способів. (Мал. 3:7) Так само й два сини цього “чоловіка” представляють тих, що вже достатньо пізнали Єгову й Його наміри, і це стається основою на споріднення з Ним, хоч багато не схочуть користати з цього, але на якийсь час відступають від Нього.

13. Кому Ісус об’явив Єгову бути Отцем, і як цю класу можна пізнати сьогодні?

¹³ Ісус був перший, який відкрив Єгову за Отця тим, що приходили в єдність із Ним. Він навчав їх молитися: “Отче наш, що на небесах, . . .” Він дальше сказав їм. “Не лякайтеся мале стадо, бо сподобалося Отцю вашому дати вам царство”. Це “мале стадо” складається з 144,000, які складають християнський собор. Вони стоять у ряді, щоб набути життя в Царстві, беручи участь із Христом у його престолі на небі. Ці мають право брати участь у щорічному спомині на Господній вечері, і записи показують, що ще є малий останок таких учасників саме тут на землі до цього дня. Цих називають “собором первороджених, які є записані на небі”. Отже дуже придатно, “старший син” в притчі, бувши первородженим, представляє сьогодні тих, що привлащують бути останком правдивої церкви або собору, так як ми раніше згадали.— Мат. 6:9; Луки 12:32; Одк. 3:21; 14:1; Жид. 12:23; також побачте Вартову Башту із 1965 р., сторона 26, (анг. мові).

14. Крім “малого стада”, як Ісус показав, що інші також будуть приходити під його ласку?

¹⁴ Але, яку класу представляє “молодший син?” Крім “малого стада”, які мають небесну надію, Ісус також згадав про “інших овець, які не є з цієї кошари”. Цих ототожнюється із вівцями, яких Христос кладе по правиці в своїй притчі про вівці та козли. Так, вони є в родиннім спорідненню з Богом, бо Цар Ісус Христос, каже до них: “Ходіть, ви, що маєте благословенство Отця мого. . .” Час коли їх збирається є зараз після того коли ‘Син людський прийде у славі своїй, і . . . засяде на престолі слави своєї’, яка то подія сталася в 1914 р. Цар запрошує цих покірних “наслідити царство приготовлене для вас”, не брати участи у небесному престолі з ним, але вони входять яко “праведні у вічне життя” на землі. Так як було обіцяно, “праведні самі успадкують землю, і будуть жити на ній повіки.— Йоана 10:16; Мат. 25:31—34, 46; Пс. 37:29, НС.

15. Чому молодший син не представляє всіх “інших овець”?

¹⁵ Тут маємо дві класи, які дістануть вічне життя в Божому царстві, і які вважають Бога бути їхнім небесним Отцем. Отже, виходить, що два сини в Ісусовій притчі представляють ці дві класи. Але, воно не було б правильно казати, що “молодший син” представляє всі “інші вівці” в Йоана 10:16. Багато з цих, так як бувало з людьми в Атенах на початку” не мали надії й були без Бога в світі”, і не кликали Його як свого Отця. (Ефес. 2:12, НС) Може бути, що вони помацьки шукали Його й бувши щирими, маючи чесні серця, вони вислухали вістку правди й “повірили”, так як сталося коли деякі в Атенах вислухали Павла. (Дії 17:33, 34) Відтоді вони стояли твердо, і тому “молодший син” не буде представляти їх. Отже, кого він зображає?

ПОВОДЖЕННЯ, ЯКЕ ДОВОДИТЬ ДО ЗАБЛУДЖЕННЯ

16. Який шлях молодший син вибрав, об’являючи яке відношення?

¹⁶ Як ми будемо досліджувати поступ молодшого сина, то ми побачимо знаки, які поможуть нам пізнати ту класу, яку він зображає. На початку цього оповідання ми чуємо як він просить у свого батька “своєї частини маєтку”. Батько неохочо згодився й “поділив поміж ними маєток”. Іншими словами, цей молодший син хотів свою частину зараз. Він хотів її грішми або речами, які він міг легко перемінити в гроші. Він зараз взяв свою частину й поїхав до далекої країни де він скоро розтратив ввесь маєток, проводячи розбещене життя. (Луки 15:12, 13) Отже тут ми бачимо нетерпимого молодого чоловіка, який хотів усе чого міг дістати для свого самолюбного задоволення. Йому тепер не подобалося жити вдома під наглядом свого батька, уважаючи це за дуже обмежене життя. Він хотів вести своє власне життя у свій власний спосіб.

17. Коли й як об’явилася земна надія в нашому дні?

¹⁷ Чи за нашого дня є деякі в подібному стані, які поступають так як цей молодший син? Так. Сучасний рух Свідків Єгови почався около сорок років перед 1914 р., і це сходиться з службою Йоана Хрестителя. Противно загальній науці так званого Християнства, то ще в тих ранніх часах Свідки бачили й навчали, що небесна надія не була єдиний спосіб спасення. Надія жити вічно на землі під відновленими райськими обставинами для людської родини, яка є заснована на Христовій жертві, була властива вістка, яку вони тоді проголошували. Цю точку зрозуміли в 1881 р. й описали в книжечці Тіні Скинії про Кращі Жертви. Вона була головною частиною книжки Божественний План Віків, яку видали в 1886 р., і яку то книжку широко розповсюджували й студіювали протягом наступних сорок років. Ще більш точніше, книжечка Мільйони Живучі Тепер Ніколи не Помруть і публічні виклади, що почалися рано в 1918 р. по цілому світі під тією самою темою, дали біблійного доказу, що товпа людей переживе Армагеддон і буде жити повіки на землі під Божим царством.

18. Як декотрі відносилися до вістки, подібно до молодшого сина?

¹⁸ Багато не лише слухали вістку, але й стали товаришувати з організацією Божих людей проголошуючи її. Вони знали й вірили в Божу постачу для відновлення досконалого життя на землі, але так як молодший син, вони не хотіли чекати втішатися життям у Божий спосіб і в Його часі в “новій землі”, під наглядом “нових небес”. (Одк. 21:1) Іншими словами можна сказати, що вони хотіли втішатися тепер їхньою “частиною маєтком від небесного Отця”. Це була передчасна просьба з негідної спонуки.

19. Як класа молодшого сина показала, що вона не бажала мати частину первородженого?

¹⁹ Зауважте, що в Ісусовій притчі, молодший син не просив частину свого старшого брата, що був первородженим. За Божим законом, то “право первородженого” було наслідити “дві частини” маєтку свого отця в порівнянні з одною частиною, що належала до молодшого сина. (5 Мойс. 21:17) Отже таке саме буває в нашому дні. Класа, яку молодший син представляє не плекала небесної надії для себе, знаючи, що вони мусять ходити вузькою дорогою самопожертвовання й життя посвяти. Вони стримувалися й не хотіли посвячувати себе службі Єгови. Оціняючи цей факт, нам треба пам’ятати, що до 1934 р. вірили, що лише ті, які ставалися Божими духовними дітьми, маючи небесні надії перед собою, мусіли посвячувати себе Богові. Того року Вартова Башта ясно пояснила, що воно було зовсім властиво, щоб і “інші вівці” посвячували себе чинити Божу волю, приймаючи занурення в воді як символ їхньої посвяти.— Вартова Башта із 15-го серпня, 1934 р., ст. 250, (анг. мові).

20. Як декотрі сьогодні поступають слідом блудного сина?

²⁰ До 1935 р. не напоминали, щоб збирати “інших овець” перед Армагеддоном. Але відтоді, через сторінки журнала Вартової Башти постачилося багато духовного живлення й помочі, для підкріплення тих, у яких були земні надії. Однак, воно далі було правда, що багато набирали знання про Єгову й Його наміри, зрозумівши, що це була правда, але стримувалися й не хотіли робити дальшого поступу. Вони бачили, що треба було робити. Так як молодший син, вони зараз хотіли щось іншого.

21. (а) Які питання часто виринають коли молоді беруть такий шлях? (б) Що родичі повинні пам’ятати в цьому змислі? (ц) Як треба правильно дивитися на посвячення?

²¹ Факти показують, що в багатьох випадках ці були молоді люди, або можливо діти посвячених родичів, які були добре познайомлені з надією життя в відновленому раю. Декотрі з цих юнаків прийняли хрещення, привлащуючи бути посвяченими. Тоді вони перестали бути Свідками Єгови. Вони цілком захопилися світськими розвагами і розкошами, і деколи брали участь у соромливих вчинках, стягаючи сором на своїх родичів. Тоді родичі, ставшись дуже засмучені, підносили питання чи їхній молодий син або донька дійсно розуміли значність посвяти та хрещення. Але чи це не був поганий час підносити таке питання? Чи не було б краще упевнитися про те в часі коли їхні діти приймали хрещення? Воно є так легко молоді вхопитися чогось нового з великим захопленням на якийсь час, а тоді відвернутися до чогось іншого з подібним захопленням. У таких літах вони лише починають відчувати смак життя, включаючи й привабливість цього світа з його мріями та марнотою. (Екл. 4:7) Вони є сприйнятливі до впливу. Вони бачать як інші їхнього віку приймають хрещення, то ж чому й їм не охреститися? З їхнім знанням правди вони відчувають, що вони можуть відповісти Так на двоє питань, яких ставиться перед ними в часі занурення. Але чи в такому випадку вони дійсно оціняють, що це значить брати крок посвяти вічної “присяги Богові” чинити Його волю увесь час, включаючи ціле їхнє життя? Писання каже: “Краще не обітувати, ніж дати обіт — і не сповнити”, благаючи, що “це була помилка”. “Пощо правдивому Богові гніватися на твій голос, і нищити діло рук твоїх?” Точно це сталося з блудним сином.— Екл. 5:4—6, НС.

22. Що треба заохочувати в особах, але що треба обминати?

²² Певно, що особи, включаючи й молодь, дуже різняться. Декотрі можуть за дуже молодого віку серйозно доглядати деякі обов’язки і дотримувати їх. У Біблії маємо приклад про таких осіб, як-от Самуїл. Ми не можемо поставити загального правила або обмежувати вік. З кожним членом родини треба ділати особисто. Але в тому самому часі ми хочемо обминати поступки, яких нахил буде виводити блудних синів.

23. Які питання виринають про тих, що заблудили?

²³ Багато питань виринає про тих, що заблудили. Вони не є добровільними ворогами. Чи вони ще можуть видужати, і якщо так, то як? Як притча про блудного сина помагає відповісти на ці питання? Яке світло вона кидає не лише на класу блудного сина, але й на відношення та шлях, який мусять брати ті, що стоять близько Божої організації? Ці й інші питання будемо розбирати в наступному числі Вартової Башти.