Нехтуючи дім Творця неба й землі

1. З якою дійсністю цей “дім” має до діла?

ЦЕЙ “дім” має до діла з найбільшою дійсністю з усіх існуючих речей. А що це за дійсність? Ця дійсність є великий Творець, який сотворив усе, видиме й невидиме. Він сотворив знаний всесвіт, якого ми бачимо через телескопи та мікроскопи, навіть не згадуючи нічого про радіо, і який є завеликий, щоб нам не застановлятися над його Творцем.

2. (а) Як недавно відкритий “квасар” порівнюється з звіздою? (б) Що розширення всесвіту пригадує астрономам про його початок?

² Відносно величности, чи ви знаєте, що “квасар” є? Недавно астрономи віднайшли те, що вони називають ‘Квасістелар Радіо Джерела’, або вкоротці квасарі. Це є астрономічні частинки, які видають дуже багато енергії у формі світла та радіохвиль. Подібний до звізди, квасар “здається є мільйони разів більший й більйони разів ясніший. Декотрі квасарі бються ритмічно”. Тепер уже віднайшли около сорок таких знаних квасарів, і 17-го травня, 1965 р. найдальшого квасаря назвали 3С-9.a Кажуть, що цей квасар є так далеко, що він приближається до початку всесвітнього часу. “Світло цього квасаря є так далеко, що воно почало подорожувати до землі зараз після знаного народження всесвіту”. Правдоподібно, що життя цих квасарів закінчилося більйони років тому, яких було треба, щоб їх світло досягнуло нашу землю. Каже один звіт: “Спостережена норма, якою всесвіт розширюється навіває нам, що він народився однією точкою около тринадцять більйонів років тому — а це робить його около три рази старшим від землі”.— Нью-Йорк Таймс, 18-го травня, 1965 р., сторони одна й друга.

3, 4. (а) З цього, що ми заключаємо про думку, що Бог займає дім тут на землі? (б) Що так зване Християнство вчить про те, що Бог зробив себе таким малим, але, що Павло сказав поганським атенянам?

³ А що ми заключаємо з вище поданого відкриття? Оце: Що Бог, який є Творцем таких страшно величезних речей є завеликий, щоб займати дім тут на землі. Казати, що Бог займає чоловіком вироблений дім тут на нашій землі виглядає смішним, а головно нашим науковцям двадцятого століття. Як це можливо такому Богові так зменшити себе? Однак священики так званого Християнства кажуть, що Бог зробив себе таким малим, що зайняв мацюпеньке яєчко в утробі жидівської діви, Марії. Свята Біблія не вчить цього. Вона вчить, що Бог Творець переселив життя Свого однородженого Сина з неба в утробу цієї діви, щоб цей народився чоловіком Ісусом, який пізніше називався Христос. Згідно з тим, що ангел Гавриїл проголосив жидівській діві Марії, то її перворідний син не був самим Богом, але Сином Божим. Вона не була матір’ю Бога, але матір’ю Сина Божого. (Побачте Луки 1:26—33) Але про самого Бога Творця, християнський апостол Павло каже поганським грекам:

⁴ “Мужі атенські, я бачу, що в усьому ви більше боїтеся божествів ніж інші. . . Бог, що зробив світ і все, що в ньому, бувши як Цей є, Господом неба і землі, не живе в рукотворених храмах, і людські руки не доглядають Його немов Йому чогось бракує, бо Він сам дає всім людям життя й дихання й все. І Він створив із одного чоловіка ввесь людський рід, щоб жили на поверхні цілої землі. . . . Отже, бувши Божим родом, то ми не повинні уявляти собі, що Божество є немов золото, срібло або камінь, немов якесь вирізане мистецтво або людською вигадкою”.— Дії 17:22—29, НС.

5. (а) Чи Бог займає будинок так як ідол займав храм? (б) Що Бог може зробити з будинком де Його почитання проводиться, так як сталося з Соломоновим храмом?

⁵ Отже, Бог про якого Свята Біблія вчить не перебуває в земному матеріяльному будинкові так як якась золота, срібна або кам’яна статуя займає храм, паґоду або ват якоїсь поганської релігії в цьому світі. Але правдивий Бог неба й землі може висвятити храм, який був побудований за Його наказами. Він також може покласти Своє ім’я на такий будинок, який Він висвятив або зробив святим. Отже, такий храм можна називати “домом Божим”, не домом у якому Він живе як особа, але домом у якому можна провадити Його чисте почитання. Це було правдою про храм, якого цар Соломон побудував в Єрусалимі в 1027 р. перед Загальною Добою. У відповідь на молитву царя Соломона, Бог сказав до нього: “Я вислухав молитву твою й просьбу твою, якою ти благав передо Мною. Я освятив цей дім, якого ти збудував, щоб покласти Моє ім’я на ньому до часу необмеженого; й Мої очі та серце Моє будуть в ньому всі дні”.— 1 Цар. 9:3, НС.

6. За чим Соломон молився до Бога про храм, якого він побудував?

⁶ Коли цар Соломон, який побудував храм, посвячував цей дуже гарний релігійний будинок на горі Морії в Єрусалимі, то він ясно показав, що він не сподівався, щоб Всемогучий Творець неба й землі перебував в ньому в буквальний спосіб. У своїй молитві посвячення цар Соломон сказав: “Але чи ж справді Бог буде домувати на землі? Ось! небеса, так, небо небес, саме не може помістити Тебе; тож як менше цей храм, якого я збудував! І Ти зглянешся на молитву Свого слуги й на його просьбу, Єгово, Боже мій, щоб вислухати благання та молитву Свого слуги, якою він молиться перед Тобою сьогодні; щоб Твої очі були відкриті на цей дім уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав, ‘Моє ім’я буде на ньому’, щоб вислухати молитву, якою Твій слуга молиться на цьому місці”.— 1 Цар. 8:27—29, НС.

7, 8. (а) Як Бог зображав Свою присутність у Соломоновому храмі? (б) Як це годиться з Десятьма Заповідями й Божою величністю?

⁷ Цар Соломон був розсудливий. Ми також мусимо бути розсудливими, так само як Свята Біблія є розсудлива, коли ми думаємо про Божий дім. В храмі, якого цар Соломон побудував, не було чоловіком виробленої статуї, щоб представляти Бога. Присутність Бога Єгови в цьому храмі представлялася світлом, яке називалося ‘Шекайна’, а це було світло, яке чудово освічувало середину храму називаючись Святиня Святих. Коли кожного року в День Покути в неї входив первосященик, щоб покропити жертівну кров перед святим ковчегом заповіту, то первосвященик мав привілей бачити це чудове світло.— 3 Мойс. 16:11—17, НС.

⁸ Крім цього в храмі не було ніякої статуї або образу, щоб представляти Єгову. Дійсно перша й друга з Десятьох Заповідей точно забороняли їм виробляти або обожати рукотворені ідоли або образи. (2 Мойс. 20:1—6) Це годиться з фактом, що живий та правдивий Бог хоче, щоб Його сотворіння почитали Його прямо, бо Він є завеликий, щоб поміститися в чоловіком виробленім храмі.

9. Що Бог сказав Соломонові в пересторозі про храм?

⁹ Коли закінчили будувати перший храм в Єрусалимі, то Бог Єгова сказав цареві Соломонові та його царським наступникам у пересторозі: “Якщо ж справді відвернетеся від Мене ви та ваші сини, і не будете дотримувати заповідей та законів Моїх, яких Я поставив перед вами, і ви дійсно підете та будете служити іншим богам, і будете припадати перед ними, то Я відріжу Ізраїля з поверхні землі, яку дав їм; і дім, який Я освятив на ім’я Моє, відкину від Себе, а Ізраїль станеться за приповістку та за посміховище серед усіх народів. І цей дім станеться купою руїн. Всі, що будуть переходити біля нього будуть дивитися та свиснуть із здивовання, кажучи, ‘За що Єгова вчинив так цій землі та домові цьому?’”.— 1 Цар. 9:6—8, НС.

10, 11. (а) Що показує чи ця пересторога Божа була марною? (б) Чи ми можемо легко відкидати цей історичний факт, і що Павло каже про це?

¹⁰ Те, проти чого Бог тут перестерігав дійсно сталося з храмом, якого Соломон побудував. Це сталося тому, що більшість із ізраїльських царів опоганювали храм або дім Єгови. Літом 607 р. перед З.Д. вавилонське військо, під царем Навуходоносором, цілком знищило той храм. Коли б Ізраїль був шанував Божий дім, то його не знищили б. Але ізраїльтяни не шанували того дому, на якого Бог положив Своє ім’я Єгова, отже ця пересторога здійснилася. Сімдесят років, від 607 до 537 р. перед З.Д., цей дім лежав зруйнований, а ізраїльтяни були забрані в неволю до чужого Вавилону. Чи ми сьогодні можемо відкидати цей факт ніби то він не мав ніякого значення? Ні; бо християнський апостол Павло, який говорив про історію Ізраїля перестерігав нас:

¹¹ “А ці події сталися прикладами нам, щоб ми не були особи бажаючи шкідливих речей, так як вони бажали їх. І не будьте ідолянами, так як декотрі з них; . . . І не станьмо чинити блуду, так як декотрі з них блудодіяли, . . . Ані не випробовуймо Єгову, так як декотрі з них випробовували Його, . . . Ані не нарікайте, так як декотрі з них нарікали, лише загинути від погубителя. Усе це сталося з ними, як приклади, і було написане нам на пересторогу, на яких прийшов кінець систем. Отже, нехай той, який думає, що він стоїть твердо, стережеться, щоб не впасти”.— 1 Кор. 10:6—12, НС.

НЕХТУЮЧИ ВІДБУДОВАНИЙ ДІМ

12. Ми не хочемо бути так як який рід жидів, але чому ми хочемо бути так як губернатор Неємія з Юдеї був?

¹² Майбутні покоління можуть повторяти помилки попередніх поколінь, хіба будуть приймати до серця науку минулої історії, а головно науку з біблійної історії. Отже так як колишні люди, вони терплять подібні наслідки за подібне погане поводження до Божого дому. Ми, з теперішнього покоління повинні бажати бути такими як Неємія, губернатор Юдеї, в п’ятому століттю перед З.Д., був. Він брав сильні кроки, щоб припинити нехтування або занедбання Божого дому між його вибраними людьми. Це не був Соломонів храм, який був знищений в сьомім століттю перед З.Д., але був храм, якого побудували в шостому століттю перед З.Д., коли останок покірних жидів вернувся з Вавилону до Єрусалиму. Коли могутній Вавилон упав перед мідянами та персами в 539 р. перед З.Д., то Юдея сталася перською провінцією під Киром Великим. В 455 р. перед З.Д., цар Артаксерксіс із Персії настановив Неємію бути губернатором юдейської провінції та Єрусалиму. Неємія не нехтував жидівською історією. Він не хотів, щоб повернені жиди з його покоління потерпіли нещастя за помилки подібні до помилок їхніх предків. До цієї мети він уживав силу своєї посади.

13. Що сталося з Божим храмом у 70 р. З.Д., й що показує чи це була вина Неємії?

¹³ Це не була Неємійова вина, що відбудований храм в Єрусалимі потерпів знищення з рук римлянського війська під генералом Титом у 70 році нашої Загальної Доби. Храм Єгови, який тоді був знищений, ніколи не був відбудований й сьогодні на його місці стоїть інша будівля, яку називають Бання Скали, яка є посвячена до мусульманського або магометанського бога Ала. Дослід причин цього знищення показує, що його знищили через зловживаня. Справді, що Неємія правильно цікавився цим храмом і він не зневажав цієї справи. Нам було б добре переглянути, які кроки він брав.

14. Про яку роботу Неємія насамперед подбав і після 24-го місяця тішрі, як ізраїльтяни поводилися?

¹⁴ Перше, Неємія зорганізував поміч повернених жидів, щоб відбудувати мури Єрусалиму й це за п’ятдесят два дні. Тоді він звернув свою увагу більше до самого храму й до духовного стану юдейських людей. (Неємії 6:15 до 7:5; 8:1—9) Двадцять четвертого дня місяця тішрі, саме по закінченню будування єрусалимських мурів, люди закінчили святкувати кучки в Єрусалимі й зібралися для більше серйозної справи, “в пості та в веретищах з порохом на собі”.— Неємії 9:1, НС.

15, 16. (а) Що вони читали на цій оказії, і про що вони признавалися? (б) Яким відношенням і до якого невільництва та “вірогідного розпорядка” вони закінчили тодішню молитву?

¹⁵ До того часу писання всіх (39) книг надхненого Єврейського Писання вже було закінчене крім книг Неємії та Малахії. Але протягом четвертої частини того дня (три години) на цьому побожному зібранню читали лише з “книги закону” (п’ять книг Мойсейових) після якого то читання вони визнавали свої гріхи як і гріхи своїх предків, і поклонялися перед Єговою, Богом їхнім. Тоді деякі Левити, які стояли на піднешеній плятформі молилися за цілий народ. Молитва закінчилася цією заявою як вона є записана в Неємії 9:36—38, НС.

¹⁶ “Ось! Сьогодні ми є слугами; а ця земля, яку Ти дав нашим предкам, щоб їсти плід її та добро її,— ось! ми є слугами на ній, і вона множить урожай для царів, яких Ти настановив над нами за наші гріхи, і над тілами нашими вони панують і над нашими свійськими звірятами, за своїм уподобанням, і ми є в великому нещастю. Отже через те все ми робимо вірогідний писаний розпорядок засвідчений печаткою князів наших і Левитів та священиків наших”.

17. Хто прилучився до запичатування цього розпорядку, і як люди поперали його?

¹⁷ Сам Неємія був одним із князів і головою людей, що посвідчив печаткою до зв’язуючої сили цього договірного писаного розпорядка. Решта з людей, вбрані в веретищах і з порохом на собі, поперали своїх князів, священиків та левитських представників, і їхньою присягою вони підлягали прокляттю від цього вірогідного розпорядка, щоб привести себе в гармонію з Божими законами й вимогами.— Неємії 10:1—29, НС.

18. Що вони вирішили про супрежество, суботу, грошову підтримку для Божого дому, і дерева для вівтаря?

¹⁸ В цей спосіб вони знов признали, що вони були під обов’язком уникати всі змішані супружества з поганськими сусідами в тій землі й в тій окрузі. Вони також будуть вимагати, щоб люди дотримували тижневий день суботу й суботу кожного сьомого року в якому вони будуть касувати всі довги своїм ізраїльським братам. А щодо “дому Бога нашого”, цього шістдесят одинолітнього храму в Єрусалимі, вони наложили на себе податок із третини шекля (около 20 центів сріблом), якого вони мали приносити кожного року, щоб покривати кошт храма й підтримувати служби в ньому. Також було потрібно багато дерева для вогню вівтаря на якому вони жертвували кожного дня; й постачення цих потреб вони поділили поміж всіма людьми.

19, 20. (а) Якого іншого датка треба було приносити відносно Божого закона крім десятини? (б) Цю матеріяльну підтримку приносили в заплату за які служби?

¹⁹ Крім цього Божий закон вимагав, щоб ізраїльтяни приносили первоплоди з їхнього поля, садів, стад і челяд разом із первоплодами людської утроби, їхніх перворідних синів.

²⁰ Ці датки були додатком до десятини, яку вони мали приносити кожного року з своїм побільшенням, підтримувати священиків та левитських слуг, які регулярно служили в “домі Бога нашого”. Навіть Левити, які служили в храмі були під законом приносити десятину або десяту частину того, що вони діставали й вони мали давати її священикам, так що Левити в храмі також мали участь у цьому розпорядку приносити десятину підтримувати Божий дім. (4 Мойс. 18:26—32) В храмі були “посуди храму” разом із священиками, які вживали їх, крім сторожів та співаків. Усім цим треба було матеріяльної підтримки в заплату за їхню духову службу.

21. Що занедбання приносити таких речей значило, і чому воно не було б корисно ізраїльтянам нехтувати його тепер?

²¹ Нехтувати й не приносити цих потрібних речей, щоб підтримувати слуг і покривати кошт храма значило нехтування дому або храму Бога Єгови. А головно тепер, у лиці написаного свідоцтва “вірогідного розпорядка” й присяги та можливости попасти під прокляття Бога, якого ізраїльтяни тепер прийняли, вони не повинні знов бути винні у нехтуванню. Неємія, губернатор Юдеї, включив себе в цій присязі коли він сказав: “Ми [не ви] не повинні нехтувати домом Бога Нашого”.— Неємії 10:30—39, НС.

ВАРТА ПАМ’ЯТАТИ ТА ДОТРИМУВАТИ

22. Яке зацікавлення Неємійові відвідини до Єрусалиму показували, але який нахил грішного тіла він знайшов між жидами?

²² О, яка сильна заява, яку годиться пам’ятати та шанувати є Неємієва заява до жидів, які були посвячені яко народ Богові Єгові й які визнавали себе бути Його поклонниками! О як людське грішне тіло є нахилене піддаватися матеріялізмові та занедбанню духовних речей та користей й так стати нехтувати або недоглядати дім Божий! Губернатор Неємія добре зазнав це. Після служби як губернатор дванадцять років він вернувся назад до перського царя, “в тридцять другому році Артаксеркса, царя [завойованого] Вавилону”. (Неєм. 13:6, НС) Тоді бувши відсутнім від Єрусалиму, час про якого він нічого не згадує, Неємія вернувся назад до Юдеї та Єрусалиму під дозволом перського царя. Неємія далі цікавився домом Божим, але він знайшов, що люди в Юдеї вже не дуже цікавилися ним.

23. Кого первосвященик Єл’яшів прийняв до храму, і що Неємія сказав про це?

²³ Первосвященик Ел’яшів прийняв у храм аммонітського Товійя, який противився відбудуванню єрусалимських мурів. Він також стався родичом Товійові й призначив одну їдальню де раніше тримали засоби підтримувати слуг у храмі для його особистого вживання. Це не годилося з Божим наказом у 5 Мойсея 23:3—6. Люди дозволяли те, що в очах первосвященика виглядало бути добрим. Але Неємія не терпів цьому! Він каже нам: “Мені здавалося це бути дуже зле. Отже я повикидав усі Товійїні меблі з дому його поза їдальню. Тоді я дав слово й вони вичистили їдальню; і я почав вертати туди посудини дому правдивого Бога, з хлібною жертвою та ладаном”.— Неєм. 13:4—9, НС.

24. Що первосвященик Єл’яшів не виконав на користь Левитів у храмі, і з якими наслідками?

²⁴ Первосвященик Ел’яшів не лише прийняв небажаного аммонітського ворога до їдальні в храмі, але він також не брав кроків, щоб затримувати Левитів по їх Богом призначених посадах у храмі. Він дозволив, щоб датки ізраїльської десятини відпадали, так що левитські слуги, які не діставали потрібної помочі мусіли покидати роботу в храмі й вертатися до своїх домашніх міст і працювати на полях і постачати їжу для себе та їхніх родин. Отже, що Неємія зробив?

25. Що Неємія каже, що він зробив про це?

²⁵ Він каже: “Я довідався, що Левити не діставали данини, і вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки, що робили свою працю. І я докорив заступникам та й казав: ‘Чого ви опустили дім правдивого Бога?’ Отже я зібрав їх докупи та поставив їх на їхніх місцях”. Він не чекав на провідників, але зробив розпорядки, щоб усі мешканці Юдеї приносили десятину до коморів у храмові.— Неєм. 13:10—12; 4 Мойс. 35:1—8, НС.

26. В цьому змислі, яке призначення Неємія зробив на користь слуг у храмі?

²⁶ Крім цього, Неємія не чекав на злочинного первосвященика Ел’яшіва, але, так як він сам каже: “Я настановив священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів над скарбницями; і під їх владою були Ханан, син Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були вірні; й на них припав обов’язок роздавати (частки) братам своїм”. (Неєм. 13:13, НС) Отже тепер священики Левити не мали причини втікати додому!

27, 28. (а) На підставі яких вчинків Неємія молився, щоб Бог запам’ятав його за його добро? (б) Чому він виступав проти правнука первосвященика, і як?

²⁷ Пізніше, коли Неємія молився до Бога Єгови, щоб Він пам’ятав його за добро, яке він чинив, то до чого Неємія відносився за основою такої просьби? Чи він згадував, що він мусів покидати свою службу як чашник в перського царя й подорожувати такою довгою дорогою до Єрусалиму, щоб до п’ятдесят двох днів відбудувати його мури всупереч перешкоди ворогів? Ні! Але він говорив про свою роботу в Божому домі. Він молився: “Пам’ятай же мене, Боже, за це, і не затирай моїх добродійств, які я виконав у Божому домі та в сторожах”. Він вимагав, щоб чисті слуги служили в Божому домі; не так як первосвященик Ел’яшів, який дозволив свойому правнукові одружитися з донькою самарійського ворога, Санваллата, хоронянина. Про це Неємія каже:

²⁸ “І один із синів Йояди, сина Ел’яшіва, первосвященика, був зятем хоронянина Санваллата. І я вигнав його від себе”.— Неєм. 13:14, 28, НС.

29. По його закінчуючих словах, що Неємія робив про зіпсуте ‘священство й угоду слуг у храмі?

²⁹ Неємія кінчає історію про свої вчинки на користь Божого дому, кажучи при кінці книги, яка містить Його ім’я: “О, запам’ятай же їх, Боже мій, ради зіпсуття священства, заповіта священицького та левитського. І я очистив їх від усього чужого, й почав призначувати обов’язки священикам та Левитам, кожному, по його власній роботі, навіть постачувати дерева в призначених часах, і для первоплодів. Запам’ятай же мене, О Боже мій, на добро.— Неєм. 13:29—31, НС.

ЗАПАМ’ЯТАВ ЙОГО ЗА ТЕ, ЩО ВІН НЕ ЗНЕВАЖАВ

30, 31. (а) Чи Бог дасть відповідь на молитву Неємії, й яке правило дане в Жидів 6:10 можна приложити в цьому змислі? (б) Які відповідні слова написав пророк Малахія про тих, що бояться Єгову?

³⁰ Чи Бог Єгова дасть відповідь на молитву Неємії з двадцять чотири століть тому? Так; і це на вічне його добро. Бог Єгова не є несправедливий, щоб забути і не нагородити губернатора Неємію за все добро, яке він виконав ради Божого дому в Єрусалимі. Він запам’ятав молитву Неємії й записав її в надхнених Святих Писаннях. Єврейським послідовникам Ісуса Христа, які виконували більшу службу на користь Божого дому є правильно написано: “Та Бог не є несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку ви показали в ім’я Його, в тім, що ви служили й далі служите святим”. (Жид. 6:10, НС) Так само сталося й з Неємією. Він справді боявся Бога Єгову; й в писанню Малахії, який правдоподібно був сучасником Неємії в відбудованому Єрусалимові, ми знаходимо ці відповідні слова:

³¹ “В той час ті, що боялися Єгову промовили один до одного кожний до друга свого, і Єгова звернув увагу на них та вислухав їх. І почав записувати пам’ятну книгу про тих, що боялися Єгову, і про тих, що задумувалися над ім’ям Його”.— Мал. 3:16, НС.

32. (а) Яку нагороду Неємія дістане, і що він тоді навчиться? (б) Про що він буде визначним прикладом?

³² Неємія ще далі спить сном смерти в Шеолі або Гадесі, в звичайному гробі померлого людства. Але протягом тисячолітнього царювання “Месії Провідника”, Неємія дістане свою нагороду через воскресення з мертвих. (Дан. 9:24—27, НС) Коли він воскресне, то він не побачить матеріального храма Бога Єгови стоячого на горі Морії в Єрусалимі. Він довідається про те, що сталося з тим останнім єврейським храмом у 70 р. нашої Загальної Доби, так як Ісус Христос, Син Божий передсказав. (Мат. 23:37 до 24:2; Луки 19:36—44; 21:5, 6) Він навчиться про Божий духовий храм, якого зображував матеріяльний храм на горі Морії в Єрусалимі. Він навчиться як послідовники великого Первосвященика затримували цей духовний храм від занепаду. Сам Неємія прилучиться до інших вірних на землі в почитанню Бога Єгови через цей підвищений духовний храм! Він буде визначним прикладом того, як люди, що не занедбують Божого дому дістануть свою повну нагороду.

[Примітки]