Прийміть Ваші Християнські Обов’язки
“А хто каже, що в нім пробуває, той повинен поводитися так, як поводився він”.— 1 Йоана 2:6.
1. (а) Які питання виринають коли ми говоримо про християнські обов’язки? (б) Що це є обов’язок, і як ми можемо казати, що християни є під обов’язком до Бога?
ХРИСТИЯНСЬКІ обов’язки! Чи може бути така річ як християнські обов’язки? Чи християнинове почитання та служба не є добровільні? Правда, християнське почитання є добровільне. Його приступ до Бога, посвячування його життя Богові й подавання прийнятої служби є добровільні, які стаються наслідком вживання його вільної волі, так як були жертви стародавніх ізраїльтян. (2 Пар. 29:31; Пс. 110:3; Одк. 22:17) Однак християнин має обов’язок чинити Божу волю. А як це може бути? Згідно з Вебстеровим Повним Словарем, то обов’язок значить, що “особа є зобов’язана наложеним законом, обітницею, згодою або присягою виконувати якийсь обов’язок . . . стан у якому особа стається задовжена через вчинок ласки або послуги”. Отже, чи християни є під обов’язком? Певно, що так. Найперше, всі люди, включаючи й не-християнів, є задовжені Богові за ласку або добрість життя, яке вони дістали від Нього. Зауважте, що є сказано в Одкриття 4:11, НС: “Достойний Ти, Єгово й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все”. Достойність Творця отримувати славу й честь тому, що Він сотворив нас кладе всіх людей під обов’язок віддавати Йому таку славу.
2, 3. (а) В які інші способи християни є під обов’язками? (б) Які писання доказують це?
2 Але християни є ще більш задовжені. А як це? Це тому, що вони прийняли викуп від смерти до вічного життя, якого Бог постачив через Ісуса Христа — й це є дуже дорогоцінна ласка. (1 Пет. 1:18, 19; 1 Кор. 7:23) Єгова може зобов’язувати нас на цій одній підставі, але, замість цього, Він показує Свою любов і вдається до нас на підставі любови. “Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Улюблені,— коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного”. (1 Йоана 4:10, 11) Тому що Бог простив наші гріхи, то ми є під обов’язком прощати й тим, що грішать проти нас. (Мат. 18:32—35) З цієї причини ми є винні нашому сусідові щось; ми є винні показувати йому любов.— Рим. 13:8.
3 Дальше, обов’язок може бути яке-небудь ‘зобов’язування наложене законом’, або наказом, і християни, наприклад, є під наказом любити один одного. (Йоана 15:9—11; 13:34, 35; Мат. 22:37) Крім наших обов’язків, тому що ми вже є обов’язані до Бога, і через Його накази, ми маємо обов’язки наложені на нас нашим посвяченням до Бога на підставі Його провізії через Ісуса Христа: “А хто каже, що в нім пробуває, той повинен поводитися так, як поводився він”. (1 Йоана 2:6) “Виконуй свої обітниці Всевишньому”.— Пс. 50:14; 61:8; Луки 9:23.
4, 5. (а) В який спосіб християни сталися під обов’язком до інших? (б) Як апостол Павло показав, що він був під обов’язком?
4 Отримавши користі Христового викупу, ми тепер є під обов’язком помагати й іншим отримати такі користі. “Ми з того пізнали любов, що душу свою він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за наших братів”. (1 Йоана 3:16) Так, коли ми будемо доглядати наших братів і проповідувати добру новину іншим, то ми можемо завести нашу свободу, а навіть наше власне життя в небезпеку, але ми є під обов’язком робити так. Дальше, ми отримали добру новину, тому що хтось інший постарався проповідувати нам, можливо вживав багато годин роблячи поновні відвідини й студіював із нами. Тепер ми є під обов’язком зробити наш даток поширювати царську роботу проповідуванням, помагаючи нашими грішми й показуючи гостинність. “Бо вийшли вони ради ймення Його, нічого не взявши від поган. Отож, ми повинні приймати таких, щоб бути співробітниками правді”.— 3 Йоана 7, 8.
5 Апостол Павло, сказав, що він був під обов’язком проповідувати тим, що були з поган. “Гелленам і чужоземцям... я боржник. Отже щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати добру новину”. (Рим. 1:14, 15, НС) І говорячи про тих, що були з народів, які дістали правду від учнів в Єрусалимі, Павло писав: “Бо визнали за добре, та й боржники вони їхні. Бо коли погани стали спільниками в їх духовнім, то повинні й у тілеснім послужити їм”. (Рим. 15:27) Отже, Павло знав, що він був під обов’язком проповідувати. Він не казав, що він буде проповідувати лише коли йому буде вигідно й коли йому схочеться, сперечаючись, що його проповідування було добровільне. Його свідомість цього обов’язка спонукала його боротися проти тілесного бажання. Він знав, щоб отримати життя, то він мусив добре боротися. (Луки 13:24) Він показав своє почуття цього обов’язка, коли писав: “Бо коли я звіщаю добру новину, то нема чим хвалитись мені,— це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю доброї новини”.— 1 Кор. 9:16, НС.
6. (а) Чому декотрі християни сталися знеохочені в їхній службі до Бога через неправильне розуміння 1 Коринтян 9:17? (б) Які доводи показують, що воно є властиво християнинові примушувати себе чинити те, що є правильне?
6 Але декотрі може будуть сперечатися, “Чи Біблія не є проти зобов’язаної служби? Чи Павло також не каже в цьому розділі, що він дістане свою нагороду лише тоді коли його служба буде добровільна, що значить, будучи цілком вільним від всякого почуття обов’язку? Отже, коли хтось не відчуває спонуки та бажання проповідувати, то чи воно не є даремно йому силувати себе, лише тому що він знає, що воно є правильно так робити? Чи його бажання не повинно походити від серця?” Так, бажання повинно походити від серця, але ми знаємо, що людське серце часто є самолюбне й зрадливе. (Єрем. 17:9, 10) Часто воно бере багато студіювання Божого Слова, багато молитов і ревного старання, щоб перемогти самолюбний нахил тіла. (Рим. 7:18—25) Декотрі християнські свідки, почувши повище поданий аргумент сталися знеохочені й пригнічені своєю службою, і перестали проповідувати, тому що вони не відчували природної спонуки або бажання проповідувати. Вони відчувають, що коли їм треба дисциплінувати себе чинити те, що є правильне, то все буде даремне. Але це не є правда. Ми є під обов’язком дисциплінувати себе, щоб не чинити зло. “Тому то, браття, ми є під обов’язком, не до тіла, щоб жити за тілом”. (Рим. 8:12, НС) І ми мусимо дисциплінувати себе чинити те, що є правильне вживаючи наші сили розсудку.— Рим. 12:1.
7. Що це було, що Павло казав він виконував добровільно, і про яку нагороду він говорить у 1 Коринтян 9:17? Що він був під обов’язком виконувати?
7 Але, що апостол Павло мав на думці коли він писав у 1 Коринтян 9:17: “Тож коли це роблю добровільно [за моїм власним вибором, Нова Англійська Біблія], то я маю нагороду”. Що це за “добровільна” робота про яку він говорить, і яка була “нагорода”? Чи ця робота була проповідування, а “нагорода”— життя? Ану перегляньмо зміст цього стиха. Павло признає в свойому листі до Римлян (1:14), що він був довжником грекам, отже він був під обов’язком проповідувати добру новину грецьким коринтянам, і це він потверджує коли він каже: “Горе мені, коли я не звіщаю доброї новини!” (1 Кор. 9:16, НС) У дев’ятому розділі цього листа Павло обороняє своє апостольство проти критиків ‘хвалячись’, що він проповідував за своїм власним коштом; але він не привлащував собі права отримувати грошової помочі за цю роботу. (1 Кор. 9:15) Отже робота, яку він виконував охоче, добровільно, не було проповідування, але проповідування за його власним коштом. “Нагорода”, про яку він згадує є його право хвалитися про те, що він робив цю роботу з його власного вибору, без обов’язку. Він був під обов’язком проповідувати; це не було його вибором, і роблячи це він не міг привлащувати собі “нагороди”, щоб мати право хвалитися. (Луки 17:10) Отже він пише: “Яка ж нагорода мені? — Та, що благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову добру новину, не використовуючи особистих прав щодо благовістя”.— 1 Кор. 9:18, НС.
ПРИНЦИПИ ПІД ЯКИМИ ПРИЙМАЄТЬСЯ ОБОВ’ЯЗКИ
8. До кого є головний обов’язок християнина, і що тут є включено?
8 Отже з Писання потверджується, що християни мають багато обов’язків, між якими є включений обов’язок проповідувати добру новину. Це є належні тягарі, які християни мусять переносити. (Мат. 11:30; Гал. 5:6) Щоб нам прийняти всіх наших християнських обов’язків, то ми мусимо знати точно, які вони є, і в якому порядкові їх треба доглядати. Щоб ми були успішні у виконуванні наших обов’язків, то нам треба наслідувати деяких основних принципів. Перше, наш головний обов’язок є до Єгови. “Бійся правдивого Бога, й дотримуй заповіді Його. Бо це є ввесь обов’язок людини”. (Еккл. 12:13, НС; Мат. 22:37) Усі Божі заповіді є обов’язками для християнина, включаючи проповідування, дотримування нашої вірности й наслідування побожних принципів повсякчасно. (Гал. 5:22, 23) Ці перші обов’язки спочивають на всіх посвячених християнах, не робить різниці, яке місце вони займають у Божій організації.
9, 10. (а) Чи ми є звільнені від деяких християнських обов’язків тому, що ми прийняли інших? Поясніть? (б) Як християнин повинен уважати додаткових обов’язків від Бога?
9 Слідуюче, всіх християнських обов’язків треба доглянути. Ми не є звільнені від деяких обов’язків, тому що ми прийняли інших. Ісус ясно пояснив цей принцип коли він сказав фарисеям, що були під Мойсейовим законом: “Ви десятину даєте з м’яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того не лишати”. (Луки 11:42; Мат. 23:23) Зауважте, що дотримування обов’язку приносити десятину з рути та інших речей не звільняло їх від виконування “важніших справ” у законі, і протилежне також було правдою.
10 Третій принцип є, що посвячення себе Богові зобов’язує християнина чинити Божу волю, так як вона є відкрита; і коли додаткові обов’язки від Бога приходять, то треба і їх приймати. Бог може побільшити обов’язків, побільшуючи їхні деталі або додати нових обов’язків, так як Йому хочеться. Християнин має обов’язок доказати собі “добру й прийняту та досконалу волю Божу”. (Рим. 12:2, НС) Побільшення знання та розуміння усвідомить нас про додаткові обов’язки.— Фил. 1:9, 10; 3:15, 16.
11, 12. (а) Як може виринути ‘суперечність у зацікавленні’ коли християнин буде приймати свої обов’язки, і яких біблійних принципів він тепер мусить пам’ятати? (б) Як християнин може зробити місце для побільшаючих обов’язків?
11 Четвертий принцип є, що тут не може бути ніякої суперечности у зацікавленні. Тому що цілий обов’язок людини є дотримувати Божі заповіді, то християнин не є вільний приймати інших обов’язків, які противляться головному обов’язку до Бога. Ставшись рабами відкуплені дорогоцінною кров’ю Христа, то ніхто з нас не може ставатися рабами іншого пана. “Бо жоден вояк не в’яжеться в справи життя, аби догодити тому, хто військо збирає”. (2 Тим. 2:4; Мат. 6:24) Християнинові було б добре застановитися над цією справою коли він вибирає роботу або провадить торгівлю або приймає інші обов’язки.
12 П’ятий принцип є, тому що обов’язки можна побільшати й тому що ми не можемо нехтувати деякими християнськими обов’язками, щоб приймати інших, то воно є потрібно мати відповідну рівновагу, “упевнитися про більше важні речі”. (Фил. 1:9, 10, НС) Це значить, що ми будемо збуватися обов’язків, яких ми не є під обов’язком виконувати, щоб зробити місце для побільшаючих обов’язків Царства. (Ефес. 5:15, 16) Отже пам’ятаючи цих п’ять принципів ми тепер побачимо, що християнські обов’язки включають.
ГОЛОВНІ ХРИСТИЯНСЬКІ ОБОВ’ЯЗКИ
13. (а) Поясніть докладно, які головні обов’язки припадають на всіх християнів. (б) Які писання доказують це?
13 Перше, головний обов’язок, що спочиває на всіх християнах є бути кваліфікованими Божими вісниками, підтримувати ім’я Єгови й Його наміри ділом як і словом. Тому що тут є включено виконування спеціяльних наказів, які походять від Бога в якомусь призначеному часі, то в цьому “часі кінця”, це включає проповідування доброї новини про царство по цілому світі на свідоцтво всім народам. (Мат. 24:14) “Приписуйте Єгові славу, яка належить Його ймені”. (Пс. 96:2—4, 8, 10, НС; Одк. 14:6, 7) Це значить ходити від дому до дому, вживаючи Боже Слово в нашій науці, тримаючи добрий запис усіх зацікавлених людей й тих, яких нема вдома, щоб усі мали нагоду почути свідоцтво, і щоб робити поновні відвідини на зацікавлених осіб. Це значить приготовляти проповіді, робити поновні відвідини, провадити студії Біблії, як і привчати інших ставатися знавцями цієї роботи. “Силкуйся поставити себе перед Богом гідним працівником, який не має чого соромитися, правильно управляючи Словом Божим . . . . будь привітним до всіх, кваліфікованим навчати”. (2 Тим. 2:15, 24, НС) Головний обов’язок усіх християнів включає особисте студіювання Божого Слова, а також ходити та брати участь у всіх соборних зібраннях, включаючи й конвенції. (Жид. 10:24, 25; 2 Пет. 1:19—21; 3:2, 18) Іншими словами, ми маємо обов’язок виконувати все, що є потрібне, щоб спасти себе й тих, що будуть слухати нас.— 2 Тим. 3:14—17; Рим. 15:4; 1 Тим. 4:16.
14, 15. (а) Крім обов’язків проповідувати, то які інші обов’язки християнин має? (б) Яку позицію ці обов’язки займають у спорідненні до обов’язка проповідувати?
14 Щоб заслужити головного обов’язка, то християнин мусить і доглянути всяку точку свого особистого та родинного життя, його споріднення з дружиною, дітьми, родичами, християнськими братами, надзирателями в соборі, світськими роботодавцями або робітниками, сусідами, з якими він провадить торгівлю, як і світськими урядовими властями. (Ефес. 5:2, 28; 6:1, 4—9; Кол. 3:22—4:1; Рим. 12:17; 1 Тим. 5:8; Рим. 13:1—7) Отже, коли ви є чоловіком або батьком, то включено між вашими обов’язками є добре дбати про матеріяльні та духовні потреби вашої родини. Коли ви є одружена жінка, то ви маєте жіночі та християнські обов’язки бути помічницею вашому чоловікові та доглядати ваших дітей. Коли ви стаєтеся християнином посвячений Єгові маючи обов’язки проповідувати й ходити на зібрання, то через це ви не повинні нехтувати вашими родинними обов’язками, але швидше ви повинні краще доглядати їх. А як це? Це тому, що тепер дбати про ваші родинні обов’язки сталося більшим від простого людського або громадського обов’язку. Це тепер стався християнський обов’язок, частиною дотримування Божих заповідей. Але через догляд родинних обов’язків ніхто не повинен нехтувати обов’язків проповідувати та брати участь у зібраннях у соборі.
15 Виконування родинних та соборних обов’язків не звільняє або вибачає вас від обов’язків бути чесним й вірним із вашим роботодавцем, робітниками, товаришами в торгівлі, з урядовими властями або з іншими. Крім звичайних законних обов’язків, такі тепер стаються більш примусові яко християнські обов’язки. Християнин є під обов’язком провадити морально чисте й справедливе життя. Його вчинки й мова повинні бути гарним прикладом. “Тож, коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше робите, робіть усе на Божу славу”.— 1 Кор. 10:31; Кол. 3:17; Тита 2:1—10.
16. (а) Яке неправильне відношення декотрі можуть розвивати до їхніх обов’язків? (б) Чому християнин є під обов’язком приймати всі додаткові обов’язки від Бога?
16 Християни тепер не лише мають багато обов’язків, але тому що ми вже живемо в “часі кінця” коли товариство Нового Світу поширюється, то певно, що обов’язки також будуть побільшатися. Ми не можемо казати: “Коли я хрестився, то не було всіх цих обов’язків, як-от давати проповіді, навчати, програм для тренування, призначені мети в годинах служби, і інших речей, отже вони не зобов’язують мене. Я є під обов’язком чинити лише те, що я згодився чинити коли я прийняв хрещення”. Ми можемо запитати таких осіб, “А що ви згодилися чинити? Чи ви згодилися лише проповідувати добру новину з карткою або фонографом, або можливо давати проповіді? Зовсім ні! Ваше присвячення було чинити волю Єгови так як вона є відкрита через Ісуса Христа, святим духом і Біблією”. Отже через наше присвячення ми є під обов’язком виконувати всі додаткові обов’язки, яких Єгова може наложити на нас. І коли ми застановимося над нашим задовженням до Бога, то ми маємо ще й більше причин приймати наші додаткові обов’язки. Пам’ятайте, ‘ми є під обов’язком ходити, так як той ходив’.— 1 Йоана 2:6; Луки 24:48.
17. Як Єгова побільшив обов’язки ізраїльтян коли вони входили в Обіцяну Землю, і головно на яких полях?
17 А що Єгова може поширити наші обов’язки й побільшити їхні спеціяльні деталі або додати нові обов’язки можна бачити по Його відношеннях із народом Ізраїля. Вони дістали основні закони й обов’язки на горі Сінай, які є записані в Другого, Третього й Четвертого Мойсея. Але коли вони були готові увійти в Обіцяну Землю, їхні обов’язки побільшилися, декотрі поширилися, декотрі були більш докладніші, а декотрі були зовсім нові. Це можна бачити з порівняння закона даний на горі Сінай з П’ятою книгою Мойсея, яка також називається “Повторення Закону” або “Другий Закон”. Наприклад, хоч про навчання та його важливість згадується в законі з гори Сінай, однак в П’ятого Мойсея відповідальність навчати — коли, як і чому — подається більш докладно. Не лише важливість показувати любов, але й багато способів, якими любов можна об’являти в практиці, і багато вчинків, які любов спонукує є більш докладно описані в П’ятій книзі Мойсея. Поширені обов’язки були більш точно подані відносячись до їхнього громадського й родинного життя, релігійних свят, точність чистого почитання і багато пересторог проти фальшивого почитання. Вони дістали точні інструкції як пізнавати й вичищувати відступників. Отже тут Єгова показав, що Він міг і що Він дійсно поширював Свої праведні вимоги або обов’язки Своїх людей.
18-20. Як можна бачити збільшення обов’язків у товаристві Нового Світу (а) на полі знання й науки? (б) у нашій службі? (в) в розвиттю любови та духовности? (г) у точності чистого почитання?
18 Сьогодні в християнському товаристві Нового Світу, ми бачимо як Єгова зі Своєю мудрістю й піклуванням про Своїх людей постійно побільшив наші обов’язки приготовляючи нас для життя в Його новому порядкові. Застановіться над знанням та навчанням. З переходом років число тижневих зібрань у соборі побільшилося й вони сталися більш докладніші в їхньому намірі, вимагаючи більшого приготовлення й більшої особистої участи, але з цього приходять більші користі. Тепер маємо конвенції області та району, як і народні та міжнародні конвенції, і всі ці є частиною взірця наших зібрань для побільшення знання й докладного тренування. І в нашій службі ми дістали більше докладної інструкції даючи нам більше особистої відповідальности. Особисте навчання від дому до дому, на поновних відвідинах і студіях Біблії, розповсюдження журналів, відвідування всіх людей у нашій території тримаючи відповідні записи, вживання проповідей й програм для тренування інших, усе це кладе більше обов’язків на нас особисто. Також у цьому полі наші обов’язки будуть продовжати побільшатися. Лише сам час може положити більше обов’язків на нас. “Звертаючи увагу на час ви повинні бути вчителями”.— Жид. 5:12, НС.
19 Це збільшення не було однобічне, воно не було збільшення лише в організації та здібностях нехтуючи любов та духовність. Ні, бо в той самий час ми більше докладно навчалися про потребу молитви й як триматися близько Бога, як показувати любов до Бога, наших родин і наших співхристиян. Ми діставали добру пораду як показувати більше любови в проповідуванні і як помагати іншим в соборі доглядаючи потреб кожної особи.
20 У тому самому часі, в пораді сторінках цього журнала було більше точної перестороги про чисте почитання, кладучи більше обов’язків на кожного з нас особисто, точної поради про моралі, чесність, нейтралітет і такі вимоги, як-от показувати пошану до святости крови. Собори затримуються чистими від поширюючого відступництва такими карами як пробами або виключенням де було потрібно. Але й цю точність зрівноважується милосердям та любов’ю.
21, 22. (а) Як християнин повинен вважати збільшення обов’язків? (б) Як ми можемо приймати цих обов’язків й не зазнавати великого тягару?
21 Коли б ми дивилися на всі ці обов’язки з людської точки, то ми сталися б знесилені, але нам не треба лякатися. Єгова знає наші потреби та здібності, і Він веде Своїх людей немов любий пастух, який добре знає наші обмеження. Але ми мусимо приймати кожний обов’язок так як він приходить і цим способом збільшення обов’язків не станеться задуже великим тягарем. Коли ми станемося позаді, тоді тягар невиконаних обов’язків може статися завеликий. Отже пам’ятайте, що ваші перші обов’язки є проповідувати добру новину про Боже царство й давати гарний приклад християнського життя. Тоді вирішіть чи ваше місце в соборі дає вам більших обов’язків, і які ці обов’язки є. Слідуюче, розкладіть ваш час практично в такий спосіб, щоб уживати трохи часу на кожному обов’язкові й не відвертайтеся від цього розкладу. Жодного обов’язка не можна відкладати. Наслідуйте Ісусів приклад, бо ми є під обов’язком “поводитися так, як поводився він”.— 1 Йоана 2:6.
22 Але як нам добиватися більших обов’язків? Що ці обов’язки включають і як про них можна подбати? Над цими точками будемо застановлятися в слідуючій статті.