Доказуючи себе бути вірним підданцем царя Христа

Багато людей вірять, що Христос є їхнім Відкупителем, але забувають, що він також є й Царем. Що це значить для вас?

ЧИ ВИ є один із тих 900 мільйонів осіб на землі, що визнають себе бути християнами чи ні, то справа про вірність до Царя Христа є справою над якою ви повинні серйозно та ревно застановитися. А чому?

Це тому, що Христове царство є урядом, або так як апостол Павло називає його, “адміністрацією”, яка приведе “все назад до Христа, все в небі й все на землі”. (Ефес. 1:10, НС) Крім цього, нас зустрічають докази, що цей уряд, із його небесної столиці, вже явно, об’явив його наміри керувати й мати царське управління над кожним квадратним стопом цієї землі, яка займає 196,950,284 квадратних миль. (Пс. 2:6, 8, 9) Звичайно, це буде включати країну й область у якій ви живете.

Чи ви думаєте, що сьогоднішні держави, чи вони будуть всередині чи поза так званим “Атомним Клюбом”, спокійно приймуть таке царське правління? Чи Біблія доводить нас вірити, що релігійні організації так званого Християнства переконають держави, щоб вони прийняли його? Ні, вона показує, що вони всі будуть “воювати проти Агнця, але тому, що він є Господом господів, і Царем царів, то Агнець поборить їх”.— Одк. 17:14; 16:14—16; 19:11—18, НС.

З цього виринає питання тепер, Чи ви, окремо від народів, можете особисто коритися владі цього надходячого Світового Провідника? Чи ви можете доказати себе бути його вірним підданцем, гідні життя під його правлінням? Коли так, то як це можна зробити?

ГОРОДЯНИ ТА ПІДДАНЦІ ЦАРСТВА

У цих турботних часах, тисячі осіб перемагають страшні перепони, навіть рискуючи своє життя лише, щоб дістатися до якоїсь іншої країни. Звичайно, вони шукають більше розкішних вигод або більшої стійкости та безпечности в цьому безладному світі. Можливо ви будете оціняти, як воно є трудно перенестися та набути права статися мешканцем якоїсь нової країни. Але, щоб вам статися вірним підданцем царя Христа, вам не треба вибиратися десь інше або зрікатися вашого теперішнього горожанства. Однак, щоб вам статися кваліфікованим підданцем його, то ще більша зміна мусить статися, зміна, яку спонукує щось більшого від економічної або політичної безпечности. А яка є ця зміна?

Вірний підданець Христового царства мусить вибирати шлях, яким ходили вірні люди за передхристиянських часів, як-от Авраам, Ісак і Яків, які, хоч і не дістали царських обітниць у своєму житті “бачили їх в далекій майбутності, привітували їх й публічно звіщали, що вони були чужинцями й приходьками в країні”. (Жид. 11:13, НС) Цим вони показували, що їхні надії, віра й довір’я спочивала в надходячім царстві, а не в політичних народах, в яких кордонах вони мешкали.

Ці обітниці про царство перше почали здійснюватися коли Ісус Христос воскрес до неба. На свято П’ятидесятницю в 33. р. З.Д., він вилив свого святого духа на тих віруючих присутніх, які мали статися спільниками спадкоємцями з ним у його царстві. Таким чином він почав царювати як цар над такими вірними. Тому то апостол за свого дня міг сказати, що Бог “визволив нас від власті темряви й пересадив нас до царства сина своєї любови”. (Кол. 1:13, НС) Бог вибрав їх статися спадкоємцями з його Сином у небесному царстві. Хоч ці християни далі шанували й дотримували закони держав у яких вони мешкали, то біблійна історія показує, що вони перенесли їхню вірність від світських урядів до Божого помазаного Царя.

Але це не значить, що правління Христового царства було засноване до всієї землі з її народами в тому 33 р. З.Д. Апостол Павло писав про Христове вознесення роки після зіслання святого духа на свято П’ятидесятниці: “Цей чоловік подав одну жертву за гріхи, і назавжди засів по правиці в Бога, далі чекаючи аж поки вороги його не стануться підніжком ногам його”. (Жид. 10:12, 13, НС) Бог не міг наказувати Своєму Синові: “Пануй поміж ворогами своїми”, аж поки не прийде передсказаний “час кінця”, в якому ми тепер живемо. Це значить, що Христос прийняв повну силу свого царства.— Пс. 110:1, 2; Мат. 25:31—33; Одк. 12:7—12.

Сьогодні націоналістична гордість швидко стається одна з найбільш розділюючих сил у світі, спонукуючи тих, які посідають її відчувати, що вони є інші від, або й вищі від інших осіб, які не належать до їхньої світової держави. Бувши вірним підданцем Царя Христа, чи ви можете мати таке саме відношення? Коли ви будете так робити, то це покаже, що ви не зробили потрібної зміни у вашому житті. А також ви не будете дивитися на цю справу так як Ісус.— Порівняйте Ефесян 2:11—18.

У листі до християнського собору в Филипії, апостол Павло напоминав їм про це. Хоч люди цієї округи в Македонії гордилися тим, що вони посідали римське горожанство, то Павло писав своїм християнським братам у Филипії: “Щодо нас, то наше громадянство існує на небесах, звідки ревно ждемо Спасителя, Господа Ісуса Христа”. Також, Павло писав тим в Ефесії, які вже віддали свою вірність Цареві Христові: “Отже, ви вже не чужі й не приходьки, співгорожани святим, і члени дому Божого”.— Фил. 3:20; Ефес. 2:19, НС.

Правда, Писання показують, що це небесне горожанство є обмежене лише до 144,000 осіб, які були “відкуплені від землі”. (Одк. 14:1—4) Але всім людям на землі, що є нахилені до праведности дається нагоду статися земними підданцями того небесного уряду. І воно є правильно називати їх “підданцями”, бо вони віддали свою вірність цареві й дістають його охорону та благословенство, але не участвують з ним в його царській силі.— Одк. 7:9, 10.

Тисячі осіб кругом світу сьогодні користають з цієї нагоди коли вони чують добру новину про Христове царське правління. Вони щиро бажають, щоб він перебрав владіння цілої землі, тому що вони мають обітницю, що “за днів його праведний буде процвітати, а достачі спокою буде аж поки місяця не стане. І він буде мати підданців від моря до моря й від ріки до кінців землі”.— Пс. 72:7, 8, НС.

НАБУВАЮЧИ БАЖАНОГО СТАНУ

По багатьох країнах, коли якийсь чужинець хоче статися повним горожанином або підданцем тієї країни, то насамперед він мусить виповнити “Заяву Наміру”. Цим чином він стається “заявником” й переважно набуває охорони від тієї держави коли він мешкає в її кордонах. Але, щоб він міг набути повного горожанства, то він мусить доказати себе бути законо-дотримуючим. Проте, його рідний край може вважати таку “заяву” бути зреченням його первісного горожанства, а тому що він ще не набув свого горожанства в новій країні, то таку особу тепер можна вважати “без країни”. Коли він виїде поза кордон своєї нової країни, то він не дістає охорони від неї.

Так само й сьогодні, коли хтось хоче статися підданцем Царя Ісуса Христа, то він мусить висказати свій намір. Так як сам Цар заявив: “Отже я кажу вам, що кожен, який визнає єдність зі мною перед людьми, то Син людський буде визнавати єдність із ним перед ангелами Божими. Але той, що відцурається мене перед людьми, того я відцураюся перед ангелами Божими”.— Луки 12:8, 9, НС.

Вони також мусять бути слухняні. Чи ви можете щиро казати, що тих 900 мільйонів осіб, які визнають себе бути християнами дійсно живуть згідно з наказами та принципами Христового уряду так як про нього пишеться в Біблії? Ні. їхня невдача робити це відпирає їхнє привлащування бути його вірними підданцями. Коли б який-небудь чужинець поводився в такий спосіб, то його ніколи не прийняли б за горожанина або підданця.

Воно також не вистачить вам лише робити себе “заявником” Христового Царства, можливо студіюючи Слово Боже або говорячи іншим про царство. Ви мусите цілком підкоритися, якщо ви хочете запевнити себе, що ви будете мати охорону й ласку тепер і в новому ладі, якого Христове правління предбачає для землі. Коли ви вернетеся назад до вашого попереднього стану й будете попирати теперішній лад, то ви тоді не дістанете ніякої охорони від нього.— Жид. 10:38, 39.

Переважно з переходом кілька років в новій країні чужинець може виповнити “Петицію Натуралізації” (це значить прийняття державою іноземця в своє громадянство) даючи доказ де він живе, поводження й дотримування державної конституції. Щоб приготовити себе взяти цей крок, то іноземець мусить навчитися й зрозуміти історію тієї країни й познайомитися з її принципом та урядом. Коли його приймуть, тоді іноземець мусить присягнути, що він зрікається свого попереднього горожанства й тоді присягає бути вірним до нового уряду, якого він тепер стається горожанином або підданцем.

В духовному змислі, особа, яка прагне життя в новому ладі під правлінням царства, повинна показати щирість свого бажання, відлучаючи себе від теперішнього ладу й приблизитися до Христового царства, визнаючи, що воно є її правдивою надією. Вона також показує своє бажання коли буде товаришувати з тими, що вірно служать тому Царству. Хоч і ці є порозкидані по всіх країнах, то однак вони всі є з’єднані люди, які стоять твердо по стороні Христового правління. Між ними ми можемо приготовляти себе ревним студіюванням, щоб навчитися, що вимагається від нас, як підданців його. Коли це є ваш намір, то вам треба буде навчитися історії того обіцяного уряду, яка є записана в Біблії. Це включає й Єврейські Писання з їхнєю історією про те царство з його провідниками з Давидової родини, яке то царство зображало Христове правління. Вам треба буде навчитися про будову та принципи того уряду, щоб ви могли розвивати правдиву посвяту та вірність до нього. Вам також треба привести ваше поводження в гармонію з його праведними принципами.

Нарешті, той, що шукає повного горожанства перед Царем мусить прохати, щоб цей прийняв його й він може зробити це коли посвятить своє життя, не урядові царства, не Цареві, але самому Джерелові того Царства й Авторові, Богові Єгові. Таке посвячення об’являється публічним хрещенням у воді. Сам цар дав цей наказ. (Мат. 28:18—20) Коли зробите це, тоді ви станетеся частиною тієї “великої громади” про яку говориться в Одкритті 7:9, 10, і яка походить із “всіх народів, поколін і людей та язиків, стоячи перед престолом і перед Агнцем. . . . І вони кажуть великим голосом, ‘Спасенням ми задовжилися Богові нашому, який сидить на престолі й Агнцеві’”.

Така присяга посвяти Богові Єгові й вірности Цареві Синові Ісусові Христу, є дуже важним кроком, що приносить із собою обов’язки багато важніші від тих, яких робиться присягою земському урядові. Тому то коли релігійний Найвищий Суд їх рідної країни наказав Ісусовим апостолам не проповідувати більше про Царство, то вони вірно відповіли: “Ми мусимо Богові коритися замість людям”.— Дії 5:29, НС.

НАГОРОДА ЗА ВІРНІСТЬ

Ті, що тепер сталися вірними прихильниками Божого Царства через Ісуса Христа є запевнені про його піддержку. Вони можуть сподіватися переслідування, але навіть коли їх покличуть і перед царів та провідників, то вони мають обіцяння свого власного царя: “Я дам вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші. . . . Ви станетеся предметами ненавости всіх людей через ім’я моє. Однак ані волосина з голови вашої не впаде” Луки 21:12—19, НС.

Навіть так як ставалося з декотрими першими учнями та апостолами, декотрі сьогодні можуть умерти за їхню вірність до Христа Царя, не тому, що вони зробили щось злого, але тому що вони намагаються жити згідно з його правильними принципами й відмовляються нарушувати його накази. Але коли б вони й тимчасово вмерли, то вони мають його запевнення, що вони воскреснуть до життя під Божим новим порядком.— Луки 9:23, 24.

Ті вірні підданці, які доживуть побачити як Христос устане проти всіх противників його царства, не зазнають нещастя так як інші, які вповали на свої світові уряди й які не хотіли ставатися підданцями Христа. Коли теперішні лади правління розпадуться в Армагеддоні, то ті, що вповали на світові уряди раптом знайдуть себе бути чоловіками та жінками “без країни”. Протилежно цьому, при кінці тієї війни, покірні підданці Христового царства почують його запрошення: “Прийдіть ви, що маєте благословенство Отця мого, наслідіть царство приготовлене для вас від засновання світу”.— Мат. 25:34; Луки 19:26, 27.

З вдячністю до Отця Царя, Бога Єгови, молитва таких вірних, так як вона тепер є, буде: “Дозволь нам, щоб ми, визволившись із руки ворогів, відважно служили йому, у вірності й праведності перед Ним, по всі дні життя нашого”. (Луки 1:74, 75, НС) Коли це є ваша молитва, то докажіть себе бути вірним підданцем Царя Христа тепер.