Чи вас експлуатують фальшивими словами?

КОЛИ ходить чутка, що в вашім суспільстві циркулюються фальшиві гроші, то ви зараз переглядаєте свої власні гроші, знаючи, що якщо б у вас була така підробка, то це було б великою втратою для вас, а ще гірше, може завдати вам багато клопоту якщо б ви старалися передавати їх комусь іншому. І ця підробка може бути такою незамітною, що ви мусіли б йти до банкіра, щоб розпізнати її. Фальшиві слова можуть бути ще більш обманними та шкідливими. Ви б мусіли піти до вірогідного джерела правдивих слів та фактів, щоб розпізнати такий обман.

Апостол Петро, один із найближчих апостолів Господа Ісуса Христа, зараз перед своєю власною смертю написав надхнену пересторогу християнському соборові, наказуючи їм стерегтися, бо, він сказав, що дехто з по-між християнських соборів ставшись пожадливі, “будуть ловити вас словами облесними”. (2 Пет. 2:3) Ми можемо бути певні, що те, що часами представляє себе бути християнським справді не є християнським й що ця підробка не є якесь слабе та незначне зусилля, але глибоко вложений плян маючи сильну силу зводити інших. На щастя, через Боже доглядання ми можемо, заглядаючи в Біблію, джерела правдивих слів, дослідити початки та розвиття цього обманного Християнства, виявити цей обман. Як? Ці вірогідні авторітети вияснюють для нас багато питань між якими є: Чому є так багато різних сект та розділів по країнах, які називають себе християнськими, коли Християнство дійсно почалося з одною особою, Ісусом Христом?

У попередніх числах ми бачили змагання між Вавилоном а Сіоном, або Єрусалимом. Ми бачили як те стародавнє місто спустошило Єрусалим, але пізніше було присилуване звільнити його поневолених. Вавилон почав поступово розпадатися, але його релігія лишилася й була дуже сильно об’явлена в релігії поганського Риму. Після упаду Вавилону до перського Кіра, бог вавилонської релігії, Сатана Диявол, мусів уживати різні хитрощі воювати проти Бога. Вдаючись до самолюбства та жадоби провідників єврейського народу, він змішав ту релігію й завів відступницький стан. Ця релігія відступила так далеко від правдивого поклоніння Бога, що спричинила цих провідників забити Месію, якого Єврейські Писання передсказали. Наслідком цього, Бог відкинув їх. Бог уже не міг вживати Ізраїля за Свій святий народ. Одначе, там був вірний єврейський останок, який не хотів наслідувати своїх провідників, але тримався правдивого поклоніння Бога й прийняв Месію. Ці склали осередок Християнства. Диявол знав, що Месія, Ісус Христос, був Насінням, який був передсказаний покрушити йому голову в призначеному часі й що проповідування про Христове царство було дуже сильною силою проти нього. Отже, він мусів уживати вавилонську релігію знову, щоб поставити опір проти цього нового Божого розпорядку. Він мусів, якщо б було можливо, знищити Християнство.

Але приготовляючись воювати проти Християнства, вавилонська релігія зустрічала щось цілком нового й іншого. Християнство було багато сильніше, крім того, воно було місіонерською релігією — його проповідувалося по всіх народах. Перші християнські собори дуже швидко розросталися й під провідництвом дванадцятьох апостолів, процвітали і в той самий час тримали свою орігінальну чистоту проти єврейського та офіціяльного переслідування. Вавилон мусів уживати більш ефективні хитрощі. Як вавилонська релігія почала воювати проти Християнства своїми диявольськими хитрощами й який поступ вона зробила є дуже цікаво, і ми повинні це знати. Тут будемо розв’язувати цю таємницю.

ІСУС ПЕРЕДСКАЗУЄ ФАЛЬШИВСТВО

Ісус Христос, провідник Християнства, передбачив цю боротьбу й її кінець. Він перестерігав своїх учнів, даючи їм слідуючу притчу:

“Царство небесне подібне до чоловіка, що посідав був добре насіння на полі своїм. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: ‘Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?’ А він їм відказав: ‘Чоловік супротивник накоїв оце’. А раби відказали йому: ‘Отож,— чи не хочеш, щоб пішли ми й його повиполювали?’ Але він відказав: ‘Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть,— хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї’ ”.— Мат. 13:24—30

Коли Ісуса запитали про значення цієї притчи, він пояснив їм, що він сам був сіячем; поле було світ; добре насіння — це правдиві християни як сини Царства; а кукіль були сини лукавого, яких Диявол засіяв — лицемірні християни. Жнива буде кінець цієї системи, а жнії були ангели.

Дияволове засіяння так званих синів Царства в християнському соборі не мало довго чекати після Ісусової смерти, ні, воно мало відбутися коли люди спали, а це відноситься до смерти дванадцятьох апостолів Христа, до розумового спання або коли призначені надзирателі християнського собору не стерегли соборів духовно.

ДЕ ФАЛЬШИВСТВО ПОЧАЛОСЯ

Диявол тепер почав розвивати підробку. Це був багато корисніший спосіб припинити поширення правдивого Християнства ніж явна боротьба проти нього. Попираючи Ісусові слова й показуючи звідки ці обманні так звані християни будуть походити, Петро сказав: “А між людом були й неправдиві пророки, як і будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль. І багато-хто підуть за пожадливістю їхньою, а через них дорога правдива зневажиться. І в зажерливості вони будуть ловити вас словами облесними. Суд на них віддавна не бариться, а їхня загибіль не дрімає”.— 2 Пет. 2:1—3.

У Петрових словах таємниця про спосіб, яким Сатана буде воювати вживаючи вавилонську релігію є розв’язана. Так звані християни будуть сильно визнавати Християнство, але відвернуться від правди. Вони стануться провідниками, які навіть будуть засновувати секти заявляючи бути християнськими, але, які дійсно будуть нищити правдиве Християнство. Вони зречуться власника, який викупив їх, не явно, але своїм лицемірським поступом. Апостол Павло ось як говорить Титові про них: “Вони твердять, немов знають Бога, але відкидають вчинками, бувши бридкі й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні”. (Тита 1:16) Наслідок між так званими християнами буде розпуста й через це шлях правди буде зневажений.

Коли апостоли Ісуса Христа були ще живими, вони ревно працювали на підкріплення християнського собору, щоб він стояв твердо проти такого відступництва, яке вони знали мало прийти, і їхні зусилля не були даремні, бо правдиве Християнство пережило. Прикладом маємо собор у Коринті, в якому декотрі старалися завести розділ, але Павло зараз “викорінив” тих, що спричиняли такий розділ. (1 Кор. 1:17—19) У 56 р. З.Д., двадцять три роки після смерти й воскресіння Ісуса Христа, апостол Павло відбув зібрання з надзирателями собору в Ефесії й дав їм слідуючу пересторогу: “І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи царство Боже. . . . Пильнуйте себе та всієї отари, в якій святий дух вас поставив надзирателями, щоб пасти собор Божий, якого власною кров’ю набув він. Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть. Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою. Тому то пильнуйте”.— Дії 20:16, 17, 25—31, НС.

Павло помер около десять років пізніше, або около 65 р. З.Д. В його листах до Тимофія, останній, який був написаний лише перед його смертю, він повторно перестерігав Тимофія про відступництво даючи йому сильне заохочення ревно працювати, щоб підкріпити християнський собор і стояти твердо проти відступництва.— 1 Тим. 4:1—3; 3:15; 6:3—5, 20; 2 Тим. 2:1, 2; 3:1—7; 4:1—5.

Щоб побачити як ця огидна підробка не була собі якимось звичайним ворогом, але постійно підносила свою голову, ми можемо звернути увагу на те, що сталося при кінці першого століття. Около 98 р. З.Д. апостол Іван писав: “Діти,— остання година! А що чули були, що антихрист іде, а тепер з’явилось багато антихристів, з цього ми пізнаємо, що остання година настала! Із вас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залишилися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші”.— 1 Ів. 2:17—19.

В Об’явленні, дано Іванові около 96 р. З.Д. Господь Ісус Христос сказав йому написати до собору в Ефесії, якому Павло давно перед тим дав пересторогу словом і писанням до Тимофія в Ефесії. Ісус сказав слідуюче, через Івана: “Отож, пам’ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду, незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся. Але маєш оце, що ненавидиш учинки Николаїтів, яких і я ненавиджу”. На пересторогу соборові в Пергамі, Іван мусів написати: “Але трохи я маю на тебе, бо маєш там тих, хто тримається науки Валаама, що навчав був Балака покласти спотикання перед синами Ізраїля, щоб їли ідольські жертви й розпусту чинили. Так маєш і ти таких, що тримаються науки Николаїтської так само. Тож покайся! Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і воюватиму з ними мечем своїх уст”.— Об. 2:1, 5, 6, 12, 14—16.

Знаком вавилонського впливу в Пергамському соборі була “наука Валаама”, тому що первісний Валаам походив із Месопотамії, країна стародавнього релігійного Вавилону. Пергам або Пергамос було місто, якого вавилонське священство, втікаючи від упаду Вавилону в руки Кіра, зробило центром своєї релігійної колегії. Там на місці Валтасаря та його потомків вони поставили царів Пергама, і цим чином наповнили посади, яких Валтасар і його наступники, які були головами вавилонської релігії колись займали.— 5 Мойс. 23:4, 5; 4 Мойс. 22:5; 31:8, 16.

ДЕ МИ ЗНАХОДИМО ЦЮ ПІДРОБКУ СЬОГОДНІ

Можливо читаючи цю статтю ви вже пригадуєте собі речі про які ви чули від багатьох сект, які заявляють бути християнськими й від їхніх представників. Від цих джерел ви пізнали деякі облесні слова. Рівняючись із цим, опис із Біблії ясно показує, що ту велику підробку представляють релігійні секти так званого Християнства, і що їхні релігійні провідники, священство так званого Християнства, є ті проти яких апостоли Павло й Петро перестерігали. Павло дуже докладно говорить про діла цієї кляси релігійних обманників і називає її “таємниця беззаконня”. Так як Ісус Христос у своїй притчі про пшеницю й кукіль, Павло також показує, що в часі кінця, в часі другої присутності Господа Ісуса, відступництво разом із його прихильниками, зустріне свою загибіль. Ану застановімся над словами апостола Павла, як він ясно виявляє цю підробку, щоб ми знали, що ми повинні робити, щоб вони не використовували нас облесними словами. Павло з великим запалом радить:

“Благаємо ж„ браття, ми вас, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа й нашого згромадження до нього, щоб ви не хвилювалися зараз умом та не жахались ані через духа, ані через слово, ані через листа, що він ніби від нас,— ніби вже настав день Господній [Єгови].

“Хай ніхто жодним способом вас не зведе! Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль, що противиться та несеться над усе, зване богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме. Чи ви не пам’ятаєте, як ще в вас живши, я це вам говорив був?

“І тепер ви знаєте, що саме не допускає з’явитись йому своєчасно. Бо вже діється таємниця беззаконня; тільки той, хто тримає тепер, буде тримати, аж поки не буде усунений він із середини. І тоді то з’явиться той беззаконник, що його Господь Ісус заб’є духом уст своїх і знищить з’явленням присутности своєї. Його присутність — за чином Сатани — буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами, і з усякою обманою неправди між тими, хто гине, бо любови правди вони не прийняли, щоб їм спастися. І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили, щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду”.— 2 Сол. 2:1—12.

Тут зауважуємо, що апостол Павло називає так званих християнських провідників “беззаконником”. Це не може відноситися до якоїсь одної особи, бо Павло каже, що цей чоловік уже виконував своє діло ще за Павлового часу й нарешті буде знищений в часі присутности Господа Ісуса. Один чоловік не може жити так довго, ані виконати все те, що Павло каже “беззаконник” має виконати.

Беззаконня, яке цей чоловік поповнює не є проти урядів цього світу, хоч деколи він був винним у цьому. Але ми бачимо, що священство так званого Християнства є панібратами з провідниками цього світу й старається впливати на них у політичних справах. А часами коли щось не було до їхньої вподоби, то вони навіть чинили беззаконня проти таких провідників. Але беззаконня про яке тут згадується є беззаконня проти самого Бога. Воно не є лише відступлення від Християнства, але навмисно уплянований бунт проти Божого суверенітету. Зводячи людей і експлуатуючи їх облесними словами він дійсно відвертає їх від Царя Ісуса Христа, який володіє в Боже ім’я. Священики наслідують приклад єврейських священиків відкидаючи Месію, Царя, якого Єгова післав до їхнього народу. Гордість цього “беззаконника” є така велика, що “він противиться та несеться над усе зване ‘богом’ чи святощами”. Такий приклад ми знаходимо в словах Луціуса Фераріса, писатель вісімнадцятого століття з Франціського Ордеру монахів, який сказав:

“Папа є з такої великої поважности та високости, що він не є собі простим чоловіком, але, немов Бог, заступник Бога. . . . Папа є, немов Бог на землі, єдиний принц вірних Христа, найбільший цар за всіх царів, посідаючи подостаток сили, якому уряди земного та небесного царства є дані. . . . Папа має таку велику власть та силу, що він може міняти, оголошувати або тлумачити божественний закон. . . . Папа може часами касувати божественний закон, обмежуванням, поясненням”, і тим подібно.a

Так, вони противляться Божому суверенітеті й слова та закон самого Бога Єгови ставлять на виклик. І то не тільки католицьке священство робить так, але священство всього так званого Християнства, приймаючи те саме відношення, навчаючи вавилонську науку та поповняючи духовний перелюб з урядами цього світу. Вони тримають свої традиції й власні опінії вище Божого Слова й заявляють мати владу над всіма людськими релігійними справами. Коли Свідки Єгови входять у місто або сусідство проповідувати правду Біблії, то вони противляться їм кажучи, що вони нападають на їхнє пасовисько. Вони не шанують правдивих християнів, посвячених братів Ісуса Христа, які приносять їм вістку Царства, ані не шанують слів самих апостолів. Вони заявляють бути живими каміннями духовного Божого храму, складаючи Його собор.

Павло, продовжає казати, що це відступництво було стримане в його часі, але, що ця стриманість буде відібрана, і тоді “беззаконник” буде процвітати й станеться славним. Читаючи листи апостолів ми можемо бачити, що ця стриманність зникла зі смертю апостолів та їхніх друзів, які жили довше від них. Отже це відступництво не мусіло чекати довгий час, після закінчення першого століття.

‘З УСЯКОЮ СИЛОЮ’ ДІЛА, ЯКІ ЗВОДЯТЬ БАГАТЬОХ

Щоб бути ефективним обманником, то “беззаконник” мусить виконувати “з усякою силою” діла. Це не значить обов’язково чудеса так, як робив Господь Ісус Христос, але наприклад, він виконував ці сильні діла навертаючи людей державою, наверненням цілого населення, з’єднанням церкви з державою, своїми походами. Такі сильні діла виконувалися не лише католицькою частиною так званого Християнства, але також так званою протестантською частиною, такими рухами як реформацією, руководженням урядів, заводячи сильні закони, щоб тримати людей в більшому підкоренню до своїх організацій. Маємо й “знаки”, які тримають людей у страсі, наприклад, їхнє заявлення апостольського наслідства, їхні ради, поправки, школи й лікарні, якими керують релігійні ордени, храми де вони заявляють вигоїння, Католицька Акція, екуменічні ради, Світова Рада Церков, енциклики, появи перед і вплив над організацією Об’єднаних Націй, і багато інших подібних речей. Вони навіть признають спіритизм та астрологію й прощають політичним провідникам коли вони ходять до віщунів і спіритистів відносно поради в державних справах. Такі діла можливо виглядають добрі й мають добрий вплив на людей та політиканів, але не на Ісуса. Він каже: “Багато-хто скажуть мені того дня: ‘Господи, Господи, хіба ми не ім’ям твоїм пророкували, хіба не ім’ям твоїм демонів ми вигоняли, або не ім’ям твоїм чуда великі творили’. І їм оголошу я: ‘Я ніколи не знав вас! Відійдіть від мене, хто чинить беззаконня”.— Мат. 7:22, 23.

Тому апостол Павло каже, тому що ці високі та могутні особи вихвалювали себе понад Нього й не хочуть прийняти любови правди, щоб спастися, то Бог дозволив помильці піти до них, щоб вони дійсно повірили лож. Вони є ті, “що гинуть”, але вони є обманені і прийняли Сатанську підробку до ступня, що вони дійсно вірять, що вони є святі і що Бог простить їм.

Таким чином Сатана, через вавилонського “беззаконника” звів багатьох від правдивого Християнства, але що йому не вдалося цілком викорінити його можна бачити в тім, що ми можемо читати, розуміти й пізнати хто сьогодні є цією великою підробкою, а також у тім, що більше як мільйон християнів сьогодні проголошують добру новину Царства людям кругом світу. Незабаром слова апостола сповняться — а це, що Господь Ісус, тепер у силі й у великій славі на небесах, знищить його духом своїх уст і принижить його до попілу.

Застановляючись так над Біблійними пересторогами та фактами історії першого століття, ми пізнаємо хто ця підробка, яку вавилонська релігія вживала в своїй боротьбі є, і ми наближаємося до повного зрозуміння, хто цей Вавилон Великий є. Одначе, ми ще маємо багато навчитися про історичні факти, не лише про вхід самолюбних осіб у головних посадах завести відступництво й заснувати “беззаконника”, але також як вони завели вавилонську науку у відступницьке так зване Християнство. Ми мусимо знати ці речі, щоб нам цілком виявити цю підробку. Бо коли цей “беззаконник” буде використовувати нас облесними словами, то ми попадемося в руки Вавилону Великого й будемо знищені таким знищенням, яке його чекає. Читаймо наступні числа цього журнала, щоб довідатися про ці історичні факти.

[Примітки]