“Нехай повстане Бог, і розпорошаться вороги Його”
“Нехай повстане Бог, і розпорошаться вороги Його, і нехай від лиця Його повтікають Його ненависники”.— Пс. 68:2, НС.
1, 2. Кого Бог має за ворогів, деякі з цих не знаючи це?
БОГ має ворогів! Мільйони людей сьогодні противляться самій думці, що Бог існує, що Він є Всевишній й Всесильний, Божественне Єство, Який не має ні початку, ні кінця, Творець неба й землі, Творець людини, Той перед яким все інтелігентне людське сотворіння на землі є відповідальне, цілком уповаючи на Нього.
2 Є ще інші люди, які роблять вигляд, що вони поклоняються Богові, але, які дійсно є Його ворогами, правдоподібно Його найгіршими ворогами, тому що вони неправильно представляють Його й цим чином стаються релігійними лицемірами. Це так як сказав один любимець Бога давно тому назад: “Вони твердять, немов знають Бога, але зрікаються Його вчинками, бувши бридкі й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні”. (Тита 1:16, НС) Сотні мільйони інших людей без їхнього знання є ворогами Бога, не тому, що вони поклоняються фальшивим богам, але тому, що вони є приятелями цього світу: “Чи ж ви не знаєте, що дружба зі світом, то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається”. (Як. 4:4) Нема жодного сумніву, Бог має ворогів, на нещастя для них!
3. (а) До якої міри Єгова тепер повстане проти Своїх ворогів? (б) Який є Його намір так, як є записано в Ісаї 28:21, і про що це повинно спонукувати ворогів думати?
3 Прийшов час Богові повстати проти Своїх ворогів на землі й зовсім розпорошити їх. У сторінках історії маємо записані випадки де Бог повстав проти декотрих ворогів, щоб вони не протистояли проти Нього. Але тепер, згідно з Його висказаним наміром, Він повстане вичистити землю з Його ворогів сьогодні одним розмахом, не дозволяючи ні одному нагоду втікти. Він не забув Свій висказаний намір, хоч він й був записаний двадцять сім століть тому: “Бог Єгова повстане, немов на горі Перацім; затремтить Він у гніві, немов у долині в Гів’оні, щоб Свій чин учинити, предивний Свій чин, щоб зробити роботу Свою, незвичайну роботу Свою”. (Іса. 28:21, НС) В історії є записано те, що сталося в Перацімі на тій оказії, і це повинно вистарчити спонукати ворогів Єгови сьогодні подумати як Його руїнницькі сили вибухнуть немов непереборні води змести їх і їхні ідоли.
4, 5. (а) Хто посвідчив про те, що Бог учинив у Перацімі і Гів’оні, і яку роль мав цей виконати проти Божих ворогів, у всій країні? (б) У Псалмі 68:2—4, що він молився відносно ворогів і праведних?
4 Чоловік, який бачив те, що сталося в Перацімі, як і в Гів’оні пізніше в одинадцятому столітті перед нашою Загальною Добою був цар Давид із Єрусалиму. (2 Сам. 5:17—25; 1 Пар. 14:8—17) Знищення тих филистимлянських ворогів у Перацімі й Гів’оні не знищило всіх ворогів Божого царства, якого Єгова заснував на Середньому Сході з царем Давидом як Свого видимого представника на престолі в Єрусалимі. Там ще було багато інших ворогів у тій частині землі, яку Бог Єгова обіцяв дати Давидовому предкові, патріархові Авраамові, кавалок землі, що тягнувся від великої ріки Ефрат до Єгипетської ріки. (1 Мойс. 15:17—21; 12:1—9; 13:14—18) Інші могутні вороги, як-от сирійці, ще лишилися в цій загальній околиці й їх також треба було знищити або покорити. Цар Давид був під наказом від Бога поводитися з тими ворогами в такий спосіб, щоб виповнити Божу обітницю дати “всю землю” потомкам Свойого вірного друга Авраама. Давид десь мусів мати цих ворогів на думці, коли він писав початкові слова 68-ої Псалми, НС (стихи від першого до третього):
5 “Нехай повстане Бог, і розпорошаться вороги Його, і нехай від лиця Його повтікають Його ненависники! Як дим розвивається, так їх розвій, як топиться віск від огню, отак несправедливі загинуть перед Божим лицем! А праведні будуть радіти, і будуть тішитися перед Богом, і веселитися в радості будуть”.
6, 7. (а) Кого псалмоспівець Давид там наводив, і що був той наказаний зробити на представлення Божої присутности? (б) Коли і чому цей сказав слова, яких Давид наводив?
6 Тому що в Обіцяній землі ще були непокорені вороги, то переможний марш Бога Єгови проти Його ворогів ще не закінчився. Отже придатно, цар Давид був надхнений записати й навести слова чоловіка, якого Бог Єгова вживав коли почав цей переможний марш, а саме, пророка Мойсея, в шістнадцятому столітті перед З.Д. У той час Мойсей був у Сінайській пустині в Арабії, разом із дванадцятьма племенами синів Ізраїлевих, а також із “великою змішаною громадою” не-ізраїльтянів. (2 Мойс. 12:38; 4 Мойс. 11:4) Цілий табір складався з мільйонів людей. Весною попереднього року Бог Єгова чудово визволив усіх цих із Єгипту, навіть знищив ворогів Єгипту під Фараоном, коли ці старалися нагнати втікаючих ізраїльтянів, які переходили сухим дном Червоного моря. Третього місяця після того ізраїльтяни й “змішана громада” дійшли до гори Сінай, і там Бог Єгова заснував із ними народну згоду або договір.
7 Згідно з законом тієї народної згоди вони збудували святий намет поклоніння Богові. У внутрішню кімнату цього намета вони внесли золотий ковчег заповіту представляти Божу присутність у ньому. Коли ізраїльтяни переходили з місця на місце, то священики переносили цього ковчега заповіту на своїх раменах. Цим чином Бог і Його люди марширували перебрати Обіцяну Землю. Багато ворогів було на перешкоді. Розуміючи це, Мойсей як посередник між Богом та ізраїльським народом покликав Бога взяти провід, так як Четверта Книга Мойсея 10:35, 36, НС, показує слідуючими словами: “І бувало, коли ковчег вирушав, то Мойсей промовляв: ‘Устань же, о Єгово, і хай розпорошаться Твої вороги, і хай повтікають Твої ненависники з-перед Твойого лиця’. А коли він ставав, то говорив: ‘Вернися, о Єгово, до десятьтисячок тисяч Ізраїля’ ”.
8, 9. У Псалмі 68:5—7, що цар Давид закликував своїх людей робити відносно Бога?
8 Перемоги Єгови й всі Його милостиві вчинки Своїм людям належалось святкувати піснею похвали. Псалмоспівець, цар Давид, який був співаком і музикантом, закликав своїх людей, дванадцятьох племен Ізраїля, робити це:
9 “Співайте Богові, виспівуйте Йменню Його, рівняйте дорогу Тому, Хто їде на хмарах, [Єгова] Йому Ймення, та перед Ним веселіться! Сиротам батько й вдовицям суддя, то Бог у святому мешканні Своїм! Бог самітних уводить до дому, витягає в’язнів з кайданів, тільки відступники мешкати будуть у спаленій сонцем землі!”— Пс. 68:5—7.
10. Як, відносно Ізраїля, Сам Бог показався бути (а) батьком сиротам і (б) суддею вдовам?
10 Жодний народ або люди на землі сьогодні не можуть мати кращого провідника від того, якого мав стародавній ізраїльський народ у свойому Богові, свойому невидимому Цареві. Ввесь народ стався незаслужено й неохочо ув’язнений в поганському Єгипті; але Бог Єгова спустошив єгипетську землю десятьма чудовими карами й дав Своєму народові добробут, який досягнув свою повноту в часі царя Давида. В Єгипті, ізраїльський народ був немов сирота, але Єгова доказався бути його батьком, називаючи ввесь народ “Мій перворідний”. (2 Мойс. 4:22) Коли Він вивів Ізраїля, Свого перворідного, з пригнічення Бога-зневажаючого Фараона, то всі первороджені мужиської статі були забиті в Єгипті. Божі люди були немов безпомічна вдова в Єгипті, яка не мала нікого прохати за неї в суді, і Він виступив немов справедливий Суддя Найвищого Суду й постарався, щоб цей страждаючий народ був визволений. Він стався як людина Своїм людям.— Іса. 54:5; Єрем. 3:14; 31:31, 32.
11. Як Бог віднісся до “самітніх” у порівнянню до “впертих”, і з яким ім’ям Він проїжджав?
11 Бувши трактовані за небезпечних невільників в Єгипті, ізраїльтяни були немов самітні особи в неприязній пустині, не маючи дому до якого вернутися. Але Єгова вивів їх і помістив їх немов у домі, в Обіцяній Землі. Тих, що доказалися бути Його ворогами й вперто протистояли Його, Він лишив жити без відсвіжаючих благословенств божественної ласки у землі спалена сонцем. Його ім’я є Яг, скорочення ім’я Єгова. Він об’явив Своє ім’я Єгова Своїм людям в Єгипті способом, якого їхні вірні предки не знали до того часу. (2 Мойс. 15:1, 2; 17:16) З цим ім’ям, яким Він придбав багато слави, Він провадив Своїх людей через пустиню до землі обітниці. Заспівайте пісню Йому!
МАРШ ВІД СІНАЙ ДО СІОНУ
12, 13. Так як псалмоспівець Давид пригадує нам, що Бог може зробити, щоб показати Свою силу яв Творець, і як Він зробив це в Сінаю?
12 Це не тяжко цьому Всемогущому Богові Єгові зрухнути небо й землю показати, що Він є Богом сотворіння і всіх законів. Він показав Свою силу біля гори Сінай в Арабії, до якої Він привів Своїх людей третього місяця після їхнього визволення з Єгипту. Перед тим ніж Він дав їм Десять Заповідей на горі Сінай, Він постачив страшні демонстрації на землі й небі, показати ізраїльським людям, що їхній Законодавець не був собі лише якесь маленьке людське сотворіння, але Богом неба і землі. Якщо неживі речі творення рухаються Його невидимою присутністю, то чому Його інтелігентному людському сотворінню, які бачать Його чудесні діла творення, також не бути зворушеними? Він може рухнути небом й землею виконати Свою волю. Псалмоспівець, цар Давид, запам’ятав і згадав таку Божественну силу, на славу Єгови, кажучи:
13 “Боже, коли перед народом Своїм Ти виходив, коли йшов Ти пустинею . . . то тряслася земля, також капало небо було перед Богом, Сінай затремтів перед Богом, Богом Ізраїля! Дощ добродійний спускаєш Ти краплями. Боже, на спадок Свій перемучений — міцно поставив його. У ньому сиділо Твоє многолюддя, у Своїй доброті все готуєш Ти бідному, Боже”.— Пс. 68:8—11.
14. (а) Як Бог відсвіжив Свою спадщину, коли Він стався втомлений? (б) Як довго Його народ був “громадою наметів”, і який опір вони нарешті зустрінули?
14 Ізраїльський народ був узятий від поганських народів статися Божим власним виключним посіданням, і Він назвав його Своєю спадщиною. (5 Мойс. 32:8, 9) Єгипет знущався над цим народом; і коли він прийшов до долини гори Сінай в пустині, то правдоподібно він був втомлений, немов спрагла земля. Але там, давши їм Десять Заповідей й всі інші закони Своєї згоди та заснувавши Його чисте зорганізоване поклоніння, Бог Єгова злинув на них духовні благословенства. Це духовно відсвіжало людей, Його спадщину, і підкріпило їх немов харч. Вони зрозуміли, що вони повинні жити не тільки фізичною їжою, але кожним словом, виходячи з Божих уст. Вони перебули довший час — сорок років — у громаді наметів у пустині і поза кордонами Обіцяної Землі. Але у кінцевих роках Єгова привів їх до кордонів “землі текуча молоком і медом”. Тоді тутешні царі почали протистояти. Що ж тепер вони мали робити? Послухайте:
15, 16. Так як було сказано в Псалмі 68:12, яку участь мали жінки в Ізраїлі відносно Божих перемог через їхніх мужів?
15 “Єгова дає слово: провісниць велика многота: ‘Царі військ утікають, утікають, пані ж дому розділює здобич’. Коли ви спочиваєте між обійстями — то крила голубки покриті сріблом, а пера її — зеленкавістю золота. Коли Всемогутній царів розпорошував в краї, то сніг Ти спускав на Цалмоні”.— Пс. 68:12—15, НС.
16 За стародавніх часів жінки не брали участи у битві, але коли їхнє переможне військо верталося додому, то вони виходили з своїх домів святкувати й оголошувати добру новину танцями, співами та музикою. Маріям, Мойсейова сестра, провадила ізраїльських жінок танцем та піснею коли їхній Бог Єгова перекинув єгипетське військо в Червоному морі. (2 Мойс. 15:20, 21) Яфетова донька привітала батька танцем та піснею коли він вернувся з його перемоги над ворожнечими амонітами. (Суд. 11:34) Коли цар Саул із своїм генералом Давидом вернулися з перемоги над филистимлянами, то жінки поприходили з усіх міст привітати їх музикою, піснею та танцями. (1 Сам. 18:6, 7) На таких оказіях жінки не мали мовчати. Це їхні мужі були ужиті воювати під Богом, а їм належалося прилучитися до святкування перемог і віддавати славу та честь Богові, якого то волю їхні чоловіки чинили.
17. (а) Чому жінки сьогодні є під обов’язком розказувати “добру новину”? (б) Яке було “слово”, що Бог дав стародавньому Ізраїлі, і що послух цьому “словові” мав постачити?
17 Такі жінки не є ворогами Бога. Хоч то була добра новина, яку вони розказували в часі коли псалмоспівець Давид записав, то жінки цієї сучасної доби мають ще кращу новину розказувати, і цим чином доказують, що вони не є ворогами, але друзями Бога. Вони дістають цю добру новину від Бога, і це є їхнє право та обов’язок розказувати її. У той час коли Ізраїль ще був молодим народом, ‘Сам Єгова дав слово’. А яке було те слово? Коли ізраїльтяни наблизилися до Обіцяної Землі відібрати її з рук Божих ворогів, Його ‘слово’ до них було відважно йти й зайняти землю, вигубляючи оружжям Божих ворогів, які посідали Обіцяну Землю без Божого дозволу. А послух цьому наказові або ‘словові’ зі сторони воюючих мужів в Ізраїлі мав мати який наслідок? Бог, до якого ця молитва відносилася “Нехай повстане Єгова, і розпорошаться вороги Його”, запевняв, що наслідок буде перемога! Наслідок був “доброю новиною”, яку жінки святкували музикою й танцями та розказували її піснею.
18. (а) В якому відношенні можна сказати, що Бог дав “слово” жінкам? (б) В який спосіб почав “сніг” падати в Цалмоні, коли Бог розпорошив ворожих царів?
18 Воюючи за своїх людей і даючи їм перемоги, Єгова постачав жінкам новину розказувати. Він постачав тему для їхньої святочної пісні; Він постачав їм добру новину. У цьому відношенні можна сказати, що Він давав слово. На переможних святах жінки розказували як поганські царі ворожого війська втікали від Бога Єгови, коли Він повстав проти них у битві. Жінки розказували як Всемогущий Бог розпорошив ворожих царів, то їхні мертві трупи покривали поле немов сніг, як-от у Цалмоні; або даючи перемоги Своїм людям, Він витворив чудовий сніг у Цалмоні. Переможні вояки Бога верталися додому з здобичею від побореного ворога, і вони ділилися зі своїми жінками, які доглядали дім.
19. Як, хоч військо лежало між купами попілу у таборі, був голуб покритий дорогоцінними металами?
19 Може бути, що хоч Боже військо мусіло лягати між купами попілу, то там був голуб вирізблений з дорогоцінного металю, з срібним пір’ям та зеленкуватим золотом, узяти додому як здобич або трофей Єгової перемоги. Але, ізраїльський народ називався також “голубом”. (Пс. 74:19, НС) У цьому відношенні, хоч вояки цього “голубинного” народу Бога мусіли лежати між купами попілу у таборах, у часі битви з Божими ворогами, то вони вернулися немов голуби, міцні крилами та чисті на вигляд, блискучі немов покриті сріблом та зеленкуватим золотом. Цим чином Бог не пустив Свого голубинного народа в руки Його ворогів.
20. Що роблять вороги від 1914 р., так що Єгова мусить повстати проти них в Армагеддоні?
20 Божі вороги сьогодні повинні завважити силу цієї поетичної історії про Божі вчинки. Ці вороги стоять на перепоні Богові виконувати Його намір до Своїх людей, заводячи їх успішно в праведний новий порядок, якого Він обіцяв. “Час кінця” так, як Його Слово передсказує вже прийшов на народів цього світу, починаючись ще у 1914 р., коли ‘Час Поган’, “призначені часи народам” закінчилися. Вони не хочуть позбутися своєї сили в часі “кінця” й спокійно піддатися Божому суверенітету над землею, що є Його сотворення. Отже Всемогущий Бог повинен вигнати їх. Він мусить повстати проти них у битві. Він зробить це на полі битви в Армагеддоні. Тим часом ворожі народи далі ставлять перепону поступові Божих людей, які працюють просувати земні справи Божого царства.
21. Так як було з Давидом, як вороги старалися, щоб Ісус Христос не зацарював, і з яким наслідком?
21 Це царство не є царство стародавнього Давида в земному Єрусалимі, але царство обіцяного Сина Давидового, Ісуса Христа, який народився Божим чудом у Давидовій родині через єврейську діву Марію. Вороги старалися, щоб Давид не царював на горі Сіон в Єрусалимі, але Бог поборов їх повставши проти них. Так само вороги старалися, щоб Син Давида, Ісус Христос, не царював над ними, але вони також були поборені. Вони забили Ісуса Христа поза Єрусалимом на день єврейської пасхи, але Всемогущий Бог воскресив його з мертвих статися славним безсмертним духовним Сином. Цей Син Давида тоді вознісся до свого небесного Отця. Там Бог Єгова заложив його як царського Камня на небесному Сіоні, щоб він почав володіти в Божому призначеному часі, себто у 1914 р. Тоді Бог почав робити всіх поганських народів підніжком ногам цьому Давидовому Синові.— Луки 21:24; Іса. 28:16—21; Пс. 110:1, 2; Дії 2:34—36; Євр. 10:13.
22. Проти чого поганські народи протистояли від 1914 року?
22 Від 1914 р. поганські народи не хотіли признати, що кінець “призначеного часу народів” уже прийшов і не хотіли статися підніжком царюючого Давидового Сина. Але в Армагеддоні їхній впертий опір докажеться бути даремним.
ДАЮЧИ НАРОДАМ ПОВІДОМЛЕННЯ
23, 24. (а) Яке було “слово”, що Єгова дав у 1914 році? (б) Що Ісус передсказав мало статися після 1914 р., і чи це приходить під наказовим “словом”?
23 Так як було сказано давно в Псалмі 68:12, НС: “Єгова дає слово”, при кінці ‘Часів Поган’ у 1914 р. Бог Єгова дав слово вигнати ворожих народів із землі. Вони є в їхнім “часі кінця”. (Дан. 11:40; 12:4) А про те, що мало статися протягом цього “часу кінця”, Син Давидів, Ісус Христос, передсказав, не лише світові війни, голод, хвороби, землетруси й страждання народів, але також проголошення доброї новини про новий уряд, правильний уряд для землі, а саме, Боже царство. Передсказуючи переслідування своїх вірних послідовників, Ісус сказав: “Ця добра новина царства проповідуватиметься по всій залюдненій землі, на свідоцтво всім народам; і тоді прийде кінець”.— Мат. 24:7—14, НС.
24 Таким способом Бог повідомляє ворожих народів. Він дав “слово”, щоб народи підкорилися, сталися немов підніжком ногам Давидового Сина. Це наказове “слово” також містить повідомлення перед тим ніж Він повстане проти них в Армагеддоні. Чи таке повідомлення було дане?
25. (а) Що значило давання цього повідомлення для свідків Царства, а що для Бога? (б) Так само, що значило народження царства, і наслідок цього був у якій новині?
25 Так, особливо від 1919 р. Після того року свідки царства Єгови мусіли боротися. Але ці свідки царства молилися: “Нехай повстане Бог, і нехай розпорошаться вороги Його”. На відповідь Бог приготовив дорогу для них дати таке повідомлення ворожим народам проповідуванням доброї новини, що Боже царство було засноване в руках Давидового Сина у 1914 р. Це значило багато перемог для Єгови, і сьогодні те царство проповідується у 199 країнах і в 164 мовах. Саме народження Божого царства на небі було перемогою для Нього над Сатаною Дияволом і його бісами. (Об. 12:5—12) Поширення цієї роботи повідомлення царства багато більше народам було дальшою перемогою для Бога Єгови. Такі божественні перемоги служать за добру новину, яку годиться розказувати людям.
26. (а) Як це є правда, що сьогодні “жінки, які розказують добру новину” є велике число? (б) Чому слово “військо” є добре слово для цього гуртка жінок?
26 Досі такі духовні Божі перемоги були святковані по цілому світі. Боже “слово” не було даремне. Наслідком таких успішних перемог, “жінки, що розказують добру новину є велике військо”. (Пс. 68:12, НС) Факти доказують це. У квітні 1967 року кругом світу було 1,154,079 вісників, які розносили повідомлення Божого царства й сповіщали його переможний марш до Армагеддону. Це є велика громада святкуючих. Як переглянемо особи цієї великої товпи, то ми побачимо, що більшість із них є жінки. Отже з тих 1,154,079 вісників жінки складають “велике військо”. І “військо” є добре слово для цього гуртка жінок, що “розказують добру новину”. А чому? Тому що вони воюють під Божим проводом, якого ім’я є Яг або Єгова. Багато з цих жінок мусять доглядати дім, яко матір, дружина або донька, але вони беруть участь у здобичі Божих перемог через Його свідків царства на землі. Ходячи від дому до дому проповідуючи, ці жінки виконують більше роботи від чоловіків.