Чому ми старіємося і вмираємо
КОЖНА нормальна особа бажає життя з добрим здоров’ям. Ми шукаємо полегшення від болю та страждання, яке приносять хвороби та прагнемо в якийсь спосіб минути ослаблення нашого тіла, що приходить із старим віком. Нам, також, не приємно дивитися, як ці речі разять наших любих. Тому то, багато осіб запитують: “Чи все це було частиною Божого оригінального наміру? Коли Бог сотворив людину, то чи Його намір був для людини старітися, ставатися глухим та сліпим? Чи Він хотів, щоб шкіра людини морщилася з віком, щоб її серце ставалося хворе та щоб інші органи псувалися? Дійсно, чи Бог сотворив людину вмирати?”
Ні, Бог Єгова не сотворив людину для такої мізерної майбутности. Біблія каже, що Єгова постачив першій людській парі гарний дім і поблагословив їх. Переглянувши Своє творче діло, Бог правильно сказав, що воно було “дуже добре”. (1 Мойс. 1:28, 31) Це значить, що Адам і Єва були сотворені досконалими, без жодної розумової або тілесної хиби. (5 Мойс. 32:4; Прип. 10:22) Вони мали нагоду жити вічно.
Цікаво, сучасні науковці знають, що людське тіло відновлює себе постійно замінюючи свої власні клітини новими клітинами. І вони кажуть, що під правильними обставинами, воно може жити вічно. Один науковець, що отримав Нобельську премію, д-р Лінус Полінґ, пояснив, що тканини людського тіла заступають себе новими, й що цей процес може продовжатися вічно. Біохімік Вілям Бек також завважив: “Я не бачу жодної причини чому смерть, природно, мусить бути неминуча”. Одначе всупереч своєї природи, люди далі старіються й вмирають. Чому? Боже Слово Біблія дає нам задовольняючу відповідь.
НАСЛІДКИ НЕСЛУХНЯНОСТИ
Коли Єгова сотворив Адама й Єву, вони сталися земною частиною Божої великої родини, яка вже включала багато духовних сотворінь на небесах. Бог був Отцем людської пари, тому що Він дав їм життя. Але цей дарунок життя, одначе, був умовний: себто, вони житимуть так довго як будуть дотримувати вимоги й любо слухати їхнього небесного Отця. Слухняність до закону є потрібна для продовжаючого миру й доброго порядку, отже вони мусіли признавати Бога за їхнього Найвищого Управителя. Чи вони знали це? Так, бо Єгова дав їм пробу, яка нагадувала їм про серйозність слухняности. Він сказав Адамові: “Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш”.— 1 Мойс. 2:16, 17.
Ця проба їхньої слухняности не була тяжка. Від них не відбиралося потрібної їжи, і вони могли легко дотримувати її. Одначе, їхня слухняність покаже, чи вони оціняли їхнє споріднення з Богом. (1 Ів. 5:3) Хоч декотрі особи думають, що цей ‘заборонений овоч’ мав до діла з половими зносинами між чоловіком а жінкою, то це не є правда. Сам Бог сказав їм уже “плодитися й розмножуватися, і наповняти землю”. (1 Мойс. 1:28) Коли Бог наказав їм не їсти овочу з певного дерева, то це лише значило, що Бог вибрав якесь одно дерево з багатьох дерев в Еденському саді й наказав тій людській парі не їсти його овочу.
А чому те дерево називалося “дерево знання добра й зла”? Тому, що через Божий наказ, його овоч символізував знання, навіть окремо від Божого висказаного наказу, того, що було “добре” і того, що було “зле” для них. Отже, для людської пари їсти цей овоч значило, що вони відверталися від їхнього небесного Отця й відкидали Його божественний провід та досконалу волю. Хоч ця проба була легка, то вона включала багато. Вона включала залежність людини від її Творця й признання людини божественної влади. Пам’ятайте також, що Ісус Христос пристосовував до недосконалого людства правило, що “Хто вірний в найменшому,— і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому,— і в великому несправедливий”. (Луки 16:10) Як багато більше це правило стосувалося до досконалих сотворінь!
А чому Єва поламала Божий закон й з’їла овоч? Вона не розвила цю думку, але її представило духовне сотворіння вживаючи й говорячи через низького змія. Тому то те духовне сотворіння, яке Біблія показує було Сатаною Дияволом, також називається “первісний змій”. (Об. 12:9, НС) Те невидиме сотворіння, що говорило через змія явно заперечило правду Божого наказу, якого Єва наводила йому. Воно представило овоч того дерева бути овочом, який зробить її як Бог, даючи їй змогу рішати, що було “добре”, а що було зле”. Тоді Єва почала страшно бажати того овочу і з’ївши його не послухала Бога. Адам, чоловік і голова її, дізнавшись, що вона зробила не докорив їй, але прилучився до неї.— 1 Мойс. 3:1—6; Як. 1:14, 15; 1 Кор. 11:3.
Цим беззаконним вчинком вони згрішили й стягнули на себе кару гріха. (1 Ів. 3:4) Застановляючись над законністю Божого рішення ми не повинні робити помилки судити серйозність того, що Адам і Єва вчинили за поглядами, яких багато людей мають сьогодні. Сьогодні неслухняність родичів можна бачити кругом без кари. Крадіж також є звичайна, і багато думають собі, що якщо вкраджена річ є маленька, то це не робить багато різниці. Сьогодні також є багато бунтування та нарікання на владу. Але це не робить такі вчинки правильними! Багато з сьогоднішнього поганого овочу, якого ми бачимо в формі поширюючого злочину і неслухняности є тому, що родичі як і інші, які мають владу не поправили справ із самого початку.— Прип. 13:24; Еккл. 8:11.
Бог заохочував би злочин якби не покарав їх за порушення Свого власного закону. Своєю неслухняністю Адам і Єва показали великий брак любови до Того, що так гарно постарав їм усі їхні потреби. Вони були винні у крадіжі, тому що вони взяли те, що Творець сказав не належало до них. Ще гірше, вони прилучилися до Божого ворога й їхнім поводженням назвали Бога неправдомовцем. Єгова був задовжений Сам Собі й цілій Своїй всесвітній родині підтримувати закон. І Він так зробив. Через їхній навмисний гріх він вигнав цю безбожницьку пару вмирати поза Еденом.— 1 Мойс. 3:22—24.
Наслідок цього гріха над ними можна пояснити тим, що стається з кавальчиком гарної машини коли її не вживається згідно з інструкціями. Машина розвине слабкості й з часом цілком поломається. Подібно до цього, тому що вони відкинули інструкції їхнього Творця, Адам і Єва загубили їхню досконалість. Їхні думки й тіла почали розпадатися, і нарешті цілком перестали діяти, в смерті. Так сталося з ними за неслухняність коли Бог відібрав Свою ласку від них. (1 Мойс. 3:16—19) Адам, зуживши велику життєздатність свого колись-досконалого тіла, помер у 930 р. віку. Це сталося в тім символічнім “дні” тисячу років довгий, якого Бог призначив.— 1 Мойс. 5:5; 2 Пет. 3:8.
НАСЛІДКИ НА ДІТЯХ
Але, тому що ми сьогодні не поламали Божого закону в Едені, то чому ми також хворіємо й вмираємо? Ось з якої причини: Усі з Адамових нащадків родилися після того як він згрішив і стався виключений з Божої родини. Цим чином його нащадки наслідили гріх і смерть від нього. Усі люди насліджують недосконалість, тому що всі походять від Адама й Єви. Так як книга Йова каже нам: “Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!” (Йова 14:4) Також у Римлян 5:12, Біблія пояснює: “Через одного чоловіка [Адама] ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей”. Так як неможливо виробити досконалого кавальчика машини з недосконалого литва, то так само Адам у своїй недосконалості не міг виводити досконалих дітей, без гріха.— Пс. 51:7.
Наслідок гріха Адама й Єви над їхніми нащадками можна порівняти до того, що часто стається коли люди відкидають Закон Божий, живуть неморально й родять дітей. Такі люди можуть заразити свої полові органи, яких Бог дав їм для розмноження дітей. Діти таких “нечистих” родичів можуть родитися фізично або розумово хворі через гріх родичів. Так само, наші перші родичі сталися “нечисті”, недосконалі, підкорені слабості, й кінець кінцем смерті. Вони могли передати своїм дітям лише те, що самі посідали: недосконалість, хворобу і смерть. Тому то ми старіємося й вмираємо, й тому нам так легко чинити те, що є неправильне.
Одначе, робити помилки через спадкований гріх ненавмисно є одна річ, а навмисно практикувати те, що ми знаємо є зле є зовсім інша річ. (1 Ів. 5:16) Якщо хтось справді покається за свої помилки, яких він чинив через успадковану слабкість, то він може сподіватися, що Бог ласкаво простить йому його гріхи. (Прип. 28:13) Але він мусить уважати, щоб, знаючи, що є добре, навмисно не вибирати шлях, який противиться Божій волі. Робити так значить, що він утратить Божу ласку й саме життя.— 5 Мойс. 30:15—20; Євр. 10:26, 27.
Щасливо, Єгова зробив любу провізію спасти покаяних від поганих наслідків успадкованого гріха й смерти. Це чудове полегшення прийде через викупну жертву Ісуса Христа. Про цю провізію Біблія каже: “Бог Сина Свого однородженого послав у світ, щоб ми через нього жили”. (1 Ів. 4:9) Отже, в Божому призначеному часі, під царством Свого Сина, успадковані тілесні недосконалості будуть поступово усунені й тоді людство вже не буде відчувати наслідків Адамового гріха. Таж навіть смерть, яку ми успадкували від Адама вже не буде мати сили над нами! (Об. 21:3, 4; 1 Кор. 15:26) Ви можете втішатися такими благословенствами. А як? Коли будете використовувати провізії, яких Єгова постарав для вас і доказуючи вашу любов до Нього дотримуванням Його заповідей.— Єрем. 7:23; Еккл. 12:13.