Глибоко ‘з’ясовуючи’ правду в думки і серця учнів
1. Який сумний досвід християнські вісники часом зазнають?
ЯК СУМНО коли дитина народиться і після кількох місяців або рік, ледве починаючи жити, нагло захворює і вмирає. Почуття в серці сумуючих родичів є подібне до почуття християнських вісників, які місяці, а деколи роки помагають декотрим пізнати правду з Біблії, харчуючи таких “молоком” Слова Божого, зростаючи їх у правді, бачучи як вони беруть сторону за праведність, навіть стаючись вісником Слова — а тоді, нагло слабшують духовно і перестають служити. (Гал. 4:19; 1 Кор. 3:2; 1 Сол. 2:7, 8) На нещастя це трапляється, так що деколи на кожних дві особи, які починають служити, одна покидає службу. А чому це так? Чи можна щось зробити про таку ситуацію?
2. Яку слабкість можна зауважити в тих, які покидають дорогу до життя, отже які питання це підносить?
2 Історія таких випадків показує, що багатьом, які почали ходити дорогою до життя, а тоді звернулися з неї, часто бракує дійсного розуміння Божого Слова. У 1968 р., по цілому світі свідки Єгови проводили 977,503 домашніх студій Біблії. Наслідком, 82,842 осіб показали, що вони будували на скелі покірности і прийняли хрещення на символ своєї посвяти чинити волю Божу так, як сам Його Син дав приклад. Чи ці далі будуть служити? Або чи декотрі відпадуть так як сталося з багатьма іншими. Тому що сотки тисяч більше тепер студіюють, то ті з нас, які провадять Біблійну освіту з шукачами правди повинні серйозно запитати себе: Чи ці особи, які можливо будуть завтрішніми новими вісниками Царства, дійсно розуміють Біблійну вістку і що її принципи значать для них у їхньому щоденному життю? Відповідь до такого питання залежить як ми будемо відповідати на інші питання: Чому ми студіюємо з цими особами? Як глибоко ми цікавимося ними? (2 Кор. 12:15; Фил. 2:17; 1 Сол. 2:8) Як добре ми ‘з’ясовуємо’ правду в їхні розуми й серця?
3. Яка повинна бути наша мета у провадженні студії Біблії з зацікавленими особами?
3 Ми повинні, і правдоподібно маємо таке саме бажання до цих зацікавлених осіб, якого апостол Павло мав до тих, що вірили в правду в Ефесії. Його молитва за них була, щоб “Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові, змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання”. (Ефес. 3:17—19) Павло безперечно не лише цікавився ‘рапортувати домашню студію Біблії, щоб досягнути мети’. І він не був задоволений, щоб ті, яким він помагав лише дістали поверховий погляд Божої волі. Він хотів, щоб вони бачили ширину, довжину, вишину й глибину правди. Він хотів помогти їм статися особами великої віри; щоб вони мали Христа не лише в їхніх головах, але в їхніх серцях, із любов’ю. Певно, що ми бажаємо те саме для покірних осіб за нашого дня, чи не так? Ми також хочемо помогти їм поширити їхній погляд Божих намірів, збільшити їхнє розуміння, дивитися далеко в майбутність і піднести їхні розуми й життя до Божих рівнів як вони збільшують своє оцінення до Його провізій. Певно, вони не можуть зробити цього за одну ніч; насамперед їм треба нашої помочі “вкорінитися й заснуватися на основі”. А як ми можемо помогти їм ефективно?
4. Чому не є добре призначати настирливих правил для Біблійних студій?
4 Ми ніколи не повинні забувати, що кожна людина є особа; отже її треба особливо доглядати і помагати згідно з її власними потребами та особистим станом. (Порівняйте Римлян 14:1—8; 1 Коринтян 9:20—23) Тому то між свідками Єгови нема установ за якими вони мусять проводити домашні студії Біблії з зацікавленими людьми. Їхня “катехична” наука не є шаблонна або незмінна. Їхнє недавнє видавництво “Слово Твоє Світильником Ногам Моїм” (анг. мові) (сторінка 94) каже: “Нема ніякого довільного правила провадити студію, але ви повинні бути певні, щоб студент зрозумів точки про які ви студіюєте”. Певно, де є добра спонука, то не треба багато правил помогти комусь зрозуміти Боже Слово.
5. (а) Як можна бачити практичність порад, що приходять через Божу організацію? (б) Яке є найкраще джерело проводу в цій справі?
5 В той самий час, на конвенціях свідків Єгови і через їхній місячник Kingdom Ministry дається багато гарної поради як провадити Біблійні студії. Ці навівання були великим помічником приспособити їх до цієї чудової роботи, якою вони помогли 650,000 особам за минулих десять років посвятити своє життя Богові, символізуючи це хрещенням у воді. Але крім цієї помічної і практичної поради, ми маємо дійсні приклади в Біблії й її провід. Скільки уваги ми звернули на них? Як глибоко ми цікавимося пристосовувати цих для нашої власної найбільшої користі з огляду того, що тут життя знаходиться на карті? — 1 Тим. 4:16.
НАЙКРАЩИЙ УЧИТЕЛЬ
6. В яких точках наука Ісуса була видатна?
6 Який кращий приклад ми можемо мати від Ісуса Христа, Божого власного Сина і досконалого Учителя покірних осіб? Певно, що з доброї причини його способи навчання були записані в Біблії. Коли ви читаєте історію про його службу, то що найбільше справляє враження на вас? Можливо простота його науки. Його способи навчати не були складні, але він завжди цікавився людьми маючи любе бажання навчати їх правди й намірів свого Отця. (Мат. 9:35, 36; Марка 6:34) Це була перша основа; без неї все інше було без вартости. (1 Кор. 13:1, 8) Таке любе зацікавлення робило Ісуса надійним у його роботі освіти. Коли він сказав Закхейові ‘злізти з дерева, бо сьогодні я прийду до дому твого’, то Закхей міг бути певний, що Ісус відвідає його.— Луки 19:1—6, НС.
7. Що іншого Ісус завжди пам’ятав коли навчав інших?
7 Також видатно зауважити як Ісус показував справжнє зацікавлення в людях яко особах. Хоч часто він навчав великі гуртки, то він знав, що кожна особа мала свої власні клопоти й потреби. Кожна, також, мусить дати відповідь за себе перед Богом. (Рим. 14:12) Не робило різниці чи то був Никодим, самаріянка при колодязі, Марія, чи Марта або один із апостолів, Ісус уважно давав свою увагу їм як особам. (Ів. 3:1—21; 4:7—26; Луки 10:38—42; 22:31—34; Ів. 20:24—29) Його наука не була суха або стереотипна. Він цікавився не тільки їхнім розумом, але й їхнім серцем. Ми, також, повинні серйозно застановлятися як нам найкраще помогти особам із якими ми студіюємо.
‘З’ЯСОВУЮЧИ’ ПРАВДУ З ПРОНИКЛИВІСТЮ
8. Мова складається основно з двох речей, і до котрої з них часто треба звернути більшої уваги?
8 Чи ви колись подумали, що розмовляючи з кимось, можна робити лише дві речі? Одна: ви можете давати інформацію. Друга: ви можете давати питання. Хоч є всякого роду інформації й багато роду питань, то вся мова складається основно з цих двох речей. Отже, у домашній студії Біблії, важна інформація знаходиться в Біблії й у підручниках, яких ми вживаємо. Але багато з нашого успіху вкорінити ту інформацію глибоко в розум і серце студента залежить як ми будемо вживати питання. Питання мають велику цінність, можливо більшу ніж ми звичайно думаємо.
9, 10. (а) Як дорослі різняться від дітей щодо науки? (б) Яку потребу це підкреслює в науці?
9 Діти, переважно мають вдачу питатися “чому”, коли вони не розуміють щось, так як який-небудь родич посвідчить. Але дорослі часто є інші; декотрі сміло висказують свої думки, але багато стримуються питатися. Вони можуть нібито годитися з точками, яких розбирається із підручника або з тим, що ми пояснюємо або навіть із тим, що вони самі читають у своїй власній Біблії. Вони навіть можуть казати: “Так, я розумію”. Але дійсно вони можливо не розуміють. (Ів. 11:11—14) Такий брак розуміння може аж пізніше появитися. Тоді, коли представляється глибші точки, трудність зрозуміти цих показує, що в ранішніх студіях така особа не мала правильного розуміння коли студіювалося легші точки Божого Слова.— 1 Кор. 3:1, 2.
10 А що це показує? Воно натякає важливість заохочувати студентів висловлюватися, важливість ставити більше питань, крім тих, що знаходяться в підручнику. Студент скористає багато більше коли будете питати добре вложені питання замість лише казати йому відповідь. (Порівняйте Павлів спосіб у Галатах 3:1—6.) І це не поможе студентові багато лише показати йому відповідь у підручнику, щоб він сам прочитав її слово в слово, мов це була його відповідь. Він може прочитати її, але чи він розуміє те, що читає? І чи він вірить те? Що Матвія 24:15 показує є важна річ коли читається Боже Слово? — Також побачте Дії 8:30—35.
11, 12. (а) З яким безсиллям фальшива “катехичиська” наука так званого Християнства лишала своїх членів? (б) В який спосіб мудре вживання питань помогають подолати це?
11 Так як сказав апостол Петро, ми хочемо ‘збудити в студентів чисте думання’. (2 Пет. 3:1, НС) У світі сьогодні є мільйони людей, які заявляють бути християнами, однак, які дуже мало або й цілком не розуміють Біблії. Більшість із них не можуть пояснити основної науки своєї власної релігії. І коли їх навчали “катехизму”, то він був неправдивий, це була релігія, яку вони деклямували напам’ять. Фальшива релігія ніколи не навчала людей думати, розсуджувати правильні принципи. (Мат. 15:7—9; Луки 11:52) Правдиві християни мусять помогти таким особам чесного серця навчатися як уживати свій розум у гармонії з Божим Словом, щоб “пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова, щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти, щоб мудрости дати простодушним, . . . знання й здібність мислити”.— Прип. 1:2—5; 2:10, 11, НС.
12 Корисні питання спонукують і привчають мислення. Вони можуть провадити розум за порядком від одної точки до другої так, щоб прийти до заключення. (Порівняйте Ісусові питання в Матвія 16:5—12 і Павлові сімнадцять питань у 1 Коринтян 9:1—14) Такі питання помагають ‘розорювати землю’, щоб насіння правди заглибилося і вкорінилося в серці особи. Також, питання при кінці студії повторити головні Біблійні правди є потрібні до легкого стуку молотком заклепок стальової структури будинка побачити чи вони є сильні чи ні.
13, 14. (а) Дайте приклади показуючи Ісусове оцінення важливости питань. (б) Що цей приклад заохочує нас робити?
13 Ісус вживав питання в знаменитий спосіб. Знаменито не лише частотою вживання питань, але також способом, яким він навчав ними, роблячи це, коли воно було б легше й забирало б менше часу лише сказати особі. Наприклад, зауважте коли митники приступили до Петра, запитати його чи його вчитель платив храмовий податок. (Мат. 17:24—27) Петро, часто говорячи імпульсивно, відповів “Так”. Тоді він пішов всередину можливо запитати Ісуса про цю справу або дістати грошей заплатити податок. Але, “як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: ‘Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих?’ А як той відказав: ‘Від чужих’, то промовив до нього Ісус: ‘Тож вільні сини’ ”. Правда, Ісус поміг Петрові заплатити податок; але чи ми бачимо намір Ісусових питань? Певно, що вони помогли йому думати, розсуджувати й пам’ятати.
14 Подумайте про ту ніч коли Ісуса заарештували. Серед тих турботних обставин, Петро навально вжив свій меч. Ісус тоді запитав його троє питань: “Чи ж не мав би я пити ту чашу, що Отець дав мені?” “Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити свого Отця, і Він дасть мені зараз більше дванадцяти леґіонів ангелів?” “Але як має збутись Писання, що так статися мусить?” (Ів. 18:11; Мат. 26:52—54) Подумайте: Ісус зустрічав товпу, був під великим напруженням, знаючи, що його заарештовання було неминуче і що перед кінцем дня він буде вмирати на дереві страстей — одначе він узяв час вселити ці правди в Петровий розум. (Марка 14:33; Луки 22:44) Чи ж його приклад не повинен спонукати нас застановитися над тим коли ми починаємо думати, що ми є задуже зайняті добре приготовитися для домашньої студії, або думаємо, що ми мусимо швидко поспішати з матеріялом студії, або нагло відходити, через інші справи?
15. Що вимагається, щоб корисно вживати питання при студії, і які проблеми часто зустрічається?
15 Навчати, безперечно, не значить лише питати питання. Вчитель мусить перше добре знати свій матеріял, а тоді вживати питання з наміром, стараючись досягнути не лише розум студента, але також його серце. Часами нас зустрічають клопоти коли ми помагаємо зацікавленим особам укорінитися на основі Біблійної правди й скелистій покорі до Ісусової науки й приклада. Студент має свої власні упереджені ідеї, які можливо є засновані на фальшивій науці від його попереднього релігійного товаришування. Знати їх є великою користю, щоб дати потрібної помочі. Хоч декотрі особи явно висказують свої думки, то інші стримуються. Тактовні питання можуть помогти таким.
16, 17. В історії в Луки 24:17—27, що Ісусові питання досягнули?
16 Застановіться над книгою Луки 24:17—27. Можливо ви пригадуєте як двоє учнів подорожували до Еммаусу, говорячи про Ісусову смерть і поголоски про його воскресення. Ісус приступив до них. І що він перше зробив? Він запитався: “Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте?” Клеопа промовив до нього: “Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?” А Ісус запитав: “Що таке?”
17 Чи Ісус ставив ці питання, тому що він не знав відповідей до них? Безсумнівно ні, бо учні говорили про нього; він особисто зазнав те про що вони розмовляли. Але його питання спонукали їх висказати те, що вони мали на думці й їхній погляд таких справ. Вони розказали йому про Ісусову смерть, вину релігійних провідників, і як вони, ці учні, самі “сподівалися, що це той, що має Ізраїля визволити”, як і про чутки, що декотрі жінки бачили воскреслого Ісуса. Вони не лише виявили, що було в їхніх думках, але важніше, що було в їхніх серцях. Вони дещо сумнівалися про Ісусове воскресення, бо “дебатували” про цю справу. Ісус тепер сказав: “О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому про що сповіщали Пророки. Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в свою славу? І він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про нього було”.
18, 19. (а) Як можуть подібні питання помагати нам давати кращої помочі студентам? (б) Дайте практичний приклад цього.
18 Бути “безумним” відноситься до розуму, але вони також були “запеклі серцем”, так як їхні відповіді на Ісусові питання показували. Правда, Ісус міг знати людські серця без питань; але ми не можемо цього зробити. (Ів. 1:47—50; 2:25) Отже, подібні питання поможуть нам віднайти, що студент думає про деякі Біблійні справи і в тому самому часі довідатися щось про відношення його серця. Тоді ми можемо помогти йому згідно з його потребами.
19 Як ми робимо це, безперечно, буде залежати від особи й теми. Наприклад, ви можливо будете починати студіювати про “трійцю” в домі якоїсь особи, можливо вживаючи підручника “Речі, в Яких Богові Не Можна Сказати Неправди” (анг. мові), двадцятий розділ, під заголовком “Бог Особа — або Три Особи в Одному Богові, Котре?” Навіть перед початком студії, ви можете перше запитати: “З того, що ви чули про ‘трійцю’, що вона значить? Коли студент виявить свій погляд, ви тоді можете дадатково запитати: “Чи це розсудливо вірити так? Чи ви розумієте її?” Без різниці як він відповість ви можете сказати: “Ану побачмо, що Біблія дійсно каже про це”. Ви вже досягнули свою первісну мету, а це пізнати щось про його знання, погляди й відношення щодо цієї теми й тепер є в кращій позиції помогти йому набрати дійсного розуміння.
20, 21. (а) Покажіть як Ісусів спосіб у Матвія 16:13—16 можна вживати побороти ще одну загальну проблему Біблійної освіти. (б) Як ми можемо подібно приступати до цієї проблеми?
20 Друга проблема є помогти тим із якими ми студіюємо побачити правдиву різницю між Біблійною правдою а релігійною помилкою. Декотрі не бачать цієї різниці, отже наказ ‘виходити з Вавилону Великого’ немає вартости; їхнє життя далі лишаються в небезпеці. (Об. 18:4) Замість говорити гостро або жорстоко, тактовні питання можуть помогти їм побачити цю різницю і також випробувати їхнє розуміння. Повернім тепер до тієї добрезнаної історії в Матвія 16:13—16. Ісус, бувши в Кесарії, Пилипової “питав своїх учнів: ‘За кого народ уважає Мене, Сина Людського?’ ” Вони можливо відповідали один за одним: “Одні за Івана Хрестителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків”. Почувши їх як вони висказували ідеї людей тоді Ісус запитав: “А ви за кого мене маєте?” Симон Петро відповів: “Ти — Христос, Син Бога Живого”. Тепер, що Ісус досягнув своїми питаннями? Перше випитавши, що публіка думала, він тепер показав їм велику різницю між неправильним а правильним поняттям. Він також випробував поступ розуміння учнів й їхнє розвиття правдивої віри.
21 Подібно, можливо ми лише закінчили студіювати таку тему як “Ваша ‘Душа’ є Ви”, у підручнику про якого ми раніше згадали. При закінченню студії можна запитати: “Що більшість людей вірять стається з мертвими?” Коли студент дасть відповідь ви можете запитати: “Тепер, з того, що ми прочитали в Біблії, що ви вірите стається з ними? чому ви так кажете?” Такі питання поможуть людині не лише бачити різницю, але також рішити, що вона дійсно вірить про якусь Біблійну тему. Певно, в декотрих випадках її відповідь може показати, що вона не зрозуміла точок про яких ви студіювали з нею раніше і можливо буде треба знову повторити або навіть перестудіювати їх, щоб укорінити студента і щоб він робив дальший поступ у правді.
22. Чому це не вистачає студентам лише набирати доброго розуміння в студіях Біблії?
22 Але лише вірити не вистачає; акція або діла також вимагаються. (Рим. 10:10) Щоб статися правдивим Ісусовим учнем студент мусить почати будувати на скелі, вживаючи правди, яких він навчився у свойому життю. (Ів. 13:17) Декотрі особи швидше зрозуміють те, що ми студіюємо з ними; вони відповідають добре і правильно. Але можливо не можуть вирішити, що робити про правду. (Як. 1:6—8) Питання, разом із притчами поможуть їм.
23-25. (а) Як Ісусова притча про “доброго самарянина” показує один спосіб, яким ми можемо заохочувати студентів будувати на скелі покори? (б) Покажіть як ми сьогодні можемо робити те саме і поясніть чому цей спосіб є корисний.
23 Ісусова притча про “Доброго самарянина” є всім відома. (Луки 10:29—37) Він ужив її на відповідь чоловікові, який хотів доказати себе праведним і запитав: “А хто то мій ближній?” Ісус тоді розказав про трьох різних осіб, священика, Левита й самарянина, і як кожен із них відносився до нагоди помогти чоловікові, що попався в руки розбійників і якому лише самарянин поміг. Ісус закінчив питанням: “Котрий же з цих трьох на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?” Чоловік відповів: “Той, хто вчинив йому милість”. Ісус тоді сказав йому: “Іди,— і роби так і ти”.
24 Відповідь до Ісусового питання була ясна, чи не так? Однак Ісус провів розум цього чоловіка до певного заключення, заохочуючи його шукати свої власні спонуки, й помогаючи йому зробити рішення відносно майбутньої акції. У нашому випадку, припустім, що ми студіюємо сторінки 211, 212 підручника Життя Вічне — у Свободі Синів Божих (анг.). Ці сторінки дискутують опозицію і жорстокість, яку апостоли переносили від натиску начальників у зусиллю припинити їхнє проповідування. Тут ми можемо внести Матвія 24:14 у дискусію, попросіть студента прочитати цей стих, і тоді поясніть, що це є робота на наш день. Тоді ми можемо вжити ілюстрацію або приклад, можливо з трьох осіб у країні де робота є під забороною і де не можна проповідувати доброї новини про Боже царство. З цих трьох осіб один зараз перестає своє проповідування. Другого арештують і він тоді годиться цілком покинути проповідувати. Третього також арештують, а коли його звільнять він далі проповідує як лише може. “Тепер”, ми можемо запитати студента, “котрий з них на вашу думку доказує себе бути правдивим християнином, таким як апостоли були?” Певно, що відповідь є той останній; але після такої відповіді ми можемо запитати: “Чому ви так кажете?”
25 Правда, відповідь до такого питання є цілком ясна, одначе вона може спонукати особу взнати її власний розум і серце відносно справи, думаючи, що вона зробила би під подібними обставинами. Представити проблему з дійсного життя є дуже корисно. Це помагає особі серйозно подумати як вона буде пристосовувати Біблійні принципи в своїм власнім житті й що вона буде робити в майбутності. (Пс. 119:33—37) Також, це натура осіб приймати свої власні заключення ніж заключення когось іншого.
26. Яку увагу ми повинні звернути на сумління студентів?
26 Подібно до повище згаданого треба помогти привчати сумління тих із якими ми студіюємо, помогти їм розрізняти правильне від неправильного. Ми хочемо помогти їм любити те, що є правильне і ненавидіти неправильного. (Євр. 1:9; Пс. 119:101—104) Ісус ставив питання, які повинні були помагати людям розрізняти правильне від неправильного, хоч їхній брак відгуку часом спричиняв його відчувати обурення і був “засмучений закам’янілістю [не розумів, але] їхніх сердець”.— Мат. 12:10—12; Марка 3:1—5.
27. (а) Який є намір питань на сторінці 108 підручника “Слово Твоє Світильником Ногам Моїм”? (б) Як провідник студії може дістати відповіді до цих питань?
27 Недавній підручник “Слово Твоє Світильником Ногам Твоїм” (анг.) (на сторінці 108) містить десять питань над якими провідник Біблійної студії повинен задуматися перед запрошенням студента у службу. Між цими є такі питання як: Чи він вірить, що Біблія є надхнене Слово Бога? (2 Тим. 3:16) Чи він пристосовує до свого життя те, що Біблія каже про чесність? (Ефес. 4:25, 28) Чи він знає, що Біблія говорить про перелюб, і живе в гармонії з цими? (Євр. 13:4; Мат. 19:9) Але зауважте, що це не студент повинен відповідати на ці питання, але той, хто провадить студію з ним і який запрошує його на службу. Це не значить, що він буде мішатися в приватне життя студента. Як же він може відповісти на такі питання для свого власного задоволення? Треба попросити студента прочитати Біблійні стихи, й пояснити їх, це поможе провідникові вирішити чи він розуміє, що вимагається від того, хто буде починати службу Слова Божого. Також, уживання ілюстрацій слідовані питаннями поможе студентові зрозуміти вимог без потреби соромити його відкритими питаннями.
28. Як можна показати правдиву проникливість при вживанні цих способів навчати інших?
28 Ще одно останнє питання, питання, яке Ісус запитав у Матвія 13:51: “Чи ви зрозуміли це все?” Певно, що ми не повинні накидати забагато питань на студента, але вживати їх обмірковано, де вони можуть найбільше глибоко помогти з’ясувати Біблійну правду в їхні думки й серця. І ми не повинні вимагати відповідей якщо студент не бажає відповідати на деякі теми. Коли студент неправильно відповідає до якогось питання або не годиться з якоюсь ілюстрацією, то замість старатися переконувати його в той час ми можемо сказати: “Ну, про цю справу ми можемо подумати, чи не так?” і далі продовжати студію. Ісус, також, був терпеливий й поблажливий.— Ів. 16:12.
29. Наостанку, хто мусить будувати на символічній скелі, але що ми завжди повинні пам’ятати коли з’ясовуємо правду на наших студіях Біблії?
29 Ми можемо тільки помогти тим, з якими студіюємо, почути й зрозуміти Ісусових слів і приклад; але особа сама повинна заложити основу й будувати на ній стаючися виконавцем Слова. Чи ви вживаєте питання, приклади або якісь інші способи, то ніколи не забувайте про серце особи; бо хоч його розум може показати йому потребу, мудрість і нагальність будувати на скелі покори до Ісусової науки й приклада, то лише серце може спонукати його зробити так. Поможіть покірним почути Отця Ісуса Христа, Бога Єгову, як Він каже: “Сину мій, . . . своє серце прихили до розуму”. (Прип. 2:1, 2; 3:1—4) “Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає”.— 1 Тим. 4:16.