Коли бути, як дитиною

ХТО хоче бути дитиною? Чи бути повнолітнім, дозрілим не є найбільш бажане? Певно, що навіть так як апостол Павло показав коли він писав: “Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче”.— 1 Кор. 13:11.

Хоч фізична, розумова й хвилююча дозрілість є корисна й потрібна, то однак є ще одна дозрілість, яка є ще важна. А яка ж? Духовна дозрілість. Ця дозрілість помагає нам розрізняти між добром, а злом. Вона помагає християнинові не похитатися в лиці суперницьких наук, спокус і натисків. Духовна дозрілість помагає нам ‘пильнувати, стояти в вірі, бути мужніми, бути міцними’.— 1 Кор. 16:13; Євр. 5:14.

Тому що духовна дозрілість є така потрібна для християнів, то їм є сказано: “Не будьте дітьми своїм розумом, . . . а в розумі досконалими будьте!” (1 Кор. 14:20) Так, Ісус Христос: “Настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, аж поки ми всі не досягнемо . . . мужа досконалого, . . . щоб більш не були ми малолітками”, нестійкі і яких легко використувати.— Ефес. 4:11—14.

Але разом із усім цим, Біблія також показує, що є деякі випадки в яких було б добре бути, як дитиною. Які ж це випадки і чому це є важно бути, як дитиною відносно них?

ДІТЬМИ ЩОДО ЗЛА

В одній справі де Писання говорять, що християни повинні бути як діти є відносно зла. Отже коли апостол Павло писав: “Не будьте дітьми своїм розумом”, він зараз додав слова, “будьте в лихому дітьми”.— 1 Кор. 14:20.

Нема жодного сумніву, зло є щось в якому християни не потребують досвіду, і вони не повинні хотіти його. Відносно здібности у шахруванні, або грати ролю лицеміра, або відзначатися статевою неморальністю та перекрученням, то є дуже бажано, щоб християни були як діти, невинні, без досвіду.

Сьогодні напрям на полі забав є бути “дозрілим” щодо злого. Цей факт підкреслює американський звичай клясувати кінофільми. У більшості дозрілість рівняється з непристойністю та статевими звичаями, які стоять присуджені в Божому Слові. Отже, християни, які хочуть послухати пораду, щоб бути дітьми до злого повинні відвернутися від кінофільмів, які рекомендуються для “дозрілих”.

О яка придатна є порада бути дітьми до злого! А як же людина може залишитися чесною або невинною? Одна велика поміч є вважати на наше товаришування. “Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї”. (1 Кор. 15:33) Це значить, що ми не повинні товаришувати з розпусниками, перелюбниками, мужоложниками і садистами (тими, що мають ненормальне притягнення до жорстокостей). Воно також значить не думати про таких осіб, не читати про них, щоб набувати чутливого задоволення, не дивитися на них по телевізії або по кінофільмах. Людське серце є зрадницьке і може легко розвити любов до таких речей і бути спокушене завести когось до дійсних вчинків. Багато краще є обминати всі такі спокуси, лишаючись дітьми до зла.— Єрем. 17:9; Фил. 4:8.

ДІТЬМИ ДО ДИТЯЧОЇ ЗАПОРУКИ

На одній оказії Ісус молився: “Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив”. Ісус молився в цей спосіб зараз після того коли сімдесят євангелистів, яких він був вислав вернулися з радістю, тому що вони могли чинити багато речей, як то виганяти демонів.— Луки 10:17—21.

Ісусові покірні учні були як діти у порівнянні з високо освіченими “премудрими та розумними” письменниками, фарисеями та садукеями. Але Бог відкрив їм те, чого високо освічені релігійні противники Ісуса не могли зрозуміти, тому що ці учні були дитячі ще в іншому сенсі.

Одного разу Ісус звернув своїм учням увагу на це коли вони запитали його: “Хто найбільший у Царстві небеснім?” Очевидно, що в цьому питанні він бачив мірку гордости та честолюбности. Отже, щоб навчити їх він покликав молоду дитину до себе і “поставив її серед них, та й сказав: ‘Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство небесне’ ”, вже нічого не згадуючи, щоб бути найбільшим у ньому. “Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший в Царстві небеснім”. (Мат. 18:1—4) Так, замість бути гордими так, як “премудрі та розумні” релігійні провідники, учні мусіли показувати дитячу покірність, і мов дитина покладатися, на свого небесного Отця, Який тепер відкривав їм ці правди через Свого Сина.

Ясно є, що розумова, фізична і хвилююча дозрілість є важні й бажані; а головно бажана є духовна дозрілість. Але духовна дозрілість вимагає, щоб ми “навернулися” і стали, як малі діти в цих відношеннях: бути “дітьми до злого”, маючи дитячу віру й довір’я і позбутися честолюбної гордости.— 1 Кор. 14:20.