Наша пам’ять про померлих

ЧИ ЦЕ БОГ ВІДБИРАЄ НАШИХ ЛЮБИХ?

ЩО БОЖЕ ВЛАСНЕ СЛОВО ГОВОРИТЬ ПРО ЦЕ?

СМЕРТЬ не є натуральна для людства, тому що людина не була створена вмирати. Це не був намір Творця. Отже тому смерть спричиняє смуток через глибоку втрату, яку відчувають лишаючі родичі та друзя. Ми пам’ятаємо наших любих, їхні особистості, їхню теплість, їхню любов і надії, і це засмучує нас.

Коли особа вмирає, то чи це значить вічна втрата? Чи ж смуток, який приходить із смертю повинен ставати причиною горювання та безнадійности? Писання відповідають, щоб віруючі в Бога не “сумували, як і інші, що надії не мають”. А чому ні? Тому що Бог зробив любий розпорядок, який дуже потішає нас.— 1 Сол. 4:13, 14; 2 Кор. 1:3, 4.

Ну, чи ж ми можемо відповідно сказати, що це Бог “узяв” людину, яка померла? Ні, бо Біблія каже, що смерть є “ворогом”, і Бог не має жодної стичности з ворогами людства. Навпаки, Він обіцяє знищити смерть разом із усіма іншими ворогами людства.— 1 Кор. 15:26.

ПОЧАТОК СМЕРТИ Й ЗНИЩЕННЯ

Як смерть почалася? Це сталося тоді, коли людина не послухала Бога, в якому то бунті Диявол мав участь. Адам збунтувався проти Бога. Отже “як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла смерть у всіх людей через те, що всі згрішили”.— Рим. 5:12; 1 Мойс. 2:17; 3:19.

Це є натурально журитися про стан померлих. Де вони тепер є? ви можливо питаєте? Біблія каже, що вони є в шеолі або в гадесі. Цих двоє слів, в Єврейських і Грецьких Писаннях, значать те саме: звичайний гріб людства. Ті, що пішли в шеол (гадес) дійсно є мертві, вони не страждають. “Вони нічого не знають”. “Немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму”, каже Писання. (Еккл. 9:5, 10; 1 Мойс. 42:38) Сам Ісус був у шеолі три дні. Апостол Петро каже, що Ісус був у гадесі, але Бог не залишив його в ньому, а воскресив його.— Дії 2:31, 32.

Ісус порівняв стан свого мертвого друга Лазаря до непритомності сну. Він сказав своїм учням: “Піду розбудити його”. Коли його учні не зрозуміли, “Тоді просто сказав їм Ісус: ‘Умер Лазар’ ”. В історії нема нічого показати, що Лазар говорив про його досвіди в часі непритомности чотирьох днів у смертельному стані.— Ів. 11:11—14.

Обіцяне знищення смерті через викупну жертву Ісуса Христа дає всім нам, що загубили любих, надію. Безперечно, що лише знищення смерти не поможе мертвим. Їх треба привернути назад до життя. Тому що Христова жертва є “для всіх”, то вона якимось способом мусить бути на користь більйонам мертвих. (1 Тим. 2:5, 6) І так станеться. Бог обіцяє знищити, не лише смерть, але також шеол-гадес, звичайний гріб людства!

Це значить, що цвинтарів уже не буде. А як це може статися? Коли вони будуть випорожнені з мертвих. Бог обіцяє: “З рук шеолу Я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога?” (Ос. 13:14; 1 Кор. 15:55) Апостол Іван говорячи про своє видіння, сказав: “І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад (гадес) дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками. Смерть же та ад (гадес) були вкинені в озеро огняне”.— Об. 20:13, 14.

БОЖА ПАМ’ЯТЬ І ВОСКРЕСІННЯ

Це значить, що наші любі воскреснуть. О, що за благословенство! Що за гарна надія та потіха! Це станеться через Божу пам’ять і силу. Йов молився, щоб Бог сховав його в шеолі і тоді спам’ятав його. (Йова 14:13) Цим він показав віру, що мертві не зникли вічно, що про них не забулося, і що вони воскреснуть. Правдоподібно з таким самим розумінням лиходій, який помер прибіч Ісуса просив, щоб Ісус пам’ятав його коли прийде в своє царство.— Луки 23:42.

Хоч ми є засмучені смерт’ю кількох осіб, то подумайте скільки Бог сумує через жалюгідний стан людської раси в грісі і смерті продовж майже 6.000 років. (Плач 3:33; Єзек. 18:32) І скільки більше Він любить і дбає про тих, що повмирали є доказано тим, що Він докладно пам’ятає їх тривалою пам’яттю. Якщо Бог не забуває ані про одного горобчика і Він бачить кожного, що падає до землі, то справді, що Він цілком пам’ятає людей, яких Він буде воскресати.— Мат. 10:29, 30; Луки 12:6, 7.

Для нас, померлі з часом зникають із пам’яті, але не в Бога. Одначе, ми можемо пам’ятати багато років особистості померлих так, що пригадуємо собі, які вони були, і бажаємо знову побачити їх. Скільки більше пам’ятає Бог, Який так любить людство, що дав Свого однородженого Сина, щоб постачити для них воскресення. (Ів. 3:16) Бог пам’ятає все і може привернути особу, ту саму особистість, назад до життя на землі. Тому що Бог може, якщо Він хоче, знати перед народженням дитини, яка її особистість буде — і Біблія наводить приклади де Він робив це — то як легко для Бога буде наново творити чийсь взірець життя якщо він уже жив і об’являв такі риси.— 1 Мойс. 16:11, 12; 25:23.

Ісус Христос виявив цю здібність привертати осіб назад до життя з усіма їхніми характеристиками — в повній тотожності — коли покликав Лазаря з гробу. Справді, що Лазареві мозкові клітини вже розпадалися, по суті, ціле його тіло вже починало розгниватися. Його сестра Марта сказала: “Уже, Господи, чути,— бо чотири вже дні він у гробі”. Отже привернути Лазаря назад до життя треба було відновити його особистість, як і тіло.— Ів. 11:39—44.

БОГ ЦІКАВИТЬСЯ ПОМЕРЛИМИ

Отже ніколи не думайте, що Бог не цікавиться. Справді, що Він цікавився людством, коли післав Свого однородженого Сина постраждати з рук бунтівників і вмерти, як викуп. І Бог не є несправедливий, щоб користі викупу пішли лише до кількох — а у більшості були марнотою. Іначе, Він був би не надхнув Свого апостола записати: “Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними. ... Як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим”.— Рим. 5:19—21.

Але, чому ж тоді Бог не вживає Своєї сили воскресати мертвих тепер? Навіть тут Він показує Свою доброту. Він не воскресає їх, щоб вони знову переносили страшні порази, які тепер гноблять людство і кожного дня жили в небезпеці смерти. Навпаки, Його намір є відновити їх коли праведне царювання Його Месіянського Царя, Ісуса Христа, буде в силі над цілою землею. Тоді обставини будуть для дійсного життя в щасті. Як Єгова та Його Син чекають той час навіть більше ніж ми! — Дії 17:31; 24:15.

ФАЛЬШИВА НАУКА ВІДБИРАЄ ПОТІХУ

Тому що Бог постарав такі любі розпорядки для живих, як і для мертвих, то як блюзнірсько це є для священиків заявляти, що Бог мучить мертвих у чистилищі або в “пеклі”. І як жорстоко, і безсовісно ці особи здирають гроші від засмучених родичів та друзів вдаючи помагати особам або душам по цих уявлених місцях.

Прикладом як священики не цікавляться тими, що загубили мертвих маємо брошуру Ліги Франціської Служби Божої, яку видав Монастир св. Франціска в місті Нью-Йорку. Вона заохочує читача “вписуватися тепер до Служби Ліги для Живих”. “Не надійтеся так дуже на тих, яких ви лишаєте позаді, щоб вони помогли вам коли попадетеся в руки Господа на суд”, брошура каже, “ ‘Забуття’, буде долею більшости’ з нас”.

Тоді брошура заохочує, щоб вписати “мертвих” родичів і друзів у Службу Божу, “переважний вступ до членства” “для живих є 5 доларів. Це членство продовжається вічно після смерти; Для мертвих, 2 долари”. “Через вас любі ваші можуть страждати в чистилищі”, каже брошура. Тоді цитат наводить з апокрифічної книги, що не є частиною надхненого Писання. “Молитися за мертвих, щоб відпустити їх від гріхів є свята і здорова думка’ (2 Мах. хіі, 46)”.

Проте, можна додати, що Юда Махабій, якого наводять у цьому вірші, не молився за душі страждаючих у припущеному чистилищі, але про їхню надію воскресення з мертвих, так як зміст показує. (Вірші 43, 44) І 45 вірш каже, що мертві не є в чистилищі або в якомусь притомному стані, але, що вони “заснули”.

Священики, фальшивою наукою про стан мертвих і через смуток осіб, які загубили любих у смерті, здирають гроші використуванням страхів та немощів тих, що пережили. Дійсно вони є здирники. Вони брешуть людям, неправильно представляють Бога і відбирають від живих надію та потіху, яких Писання дає.

Згідно з Божими певними обітницями і запорукою, живі можуть мати повну надію і запевнення, що їхні любі мертві вернуться назад до повної нагоди на життя. Тоді під Христовим царством, на яке лиходій прибіч Ісуса надіявся, вони можуть доказати чи вони є особи, що люблять і коряться Божим інструкціям.

Відповідно цьому, що ми живі повинні тепер робити, щоб запевнити наше життя, привітати мертвих і тоді дійсно помогти їм? Ми повинні студіювати Боже Слово, Біблію, з наміром цілком коритися її праведним принципам. Роблячи це, ми зможемо пережити знищення теперішнього порядку, яке то знищення, всі докази показують, уже дуже близько. (Мат. 24:7—14, 34; Соф. 2:3) Як гарно це буде вітати мертвих і мати участь помагати цим воскреслим набирати більшого знання про Бога, яке знання веде до вічного життя! — Ів. 17:3.