Бог, Який обіцяє
ХТО це той Бог, що обіцяє визволити людство? Чому нам вірити в Його обітницю, і як ми можемо покладатися на неї?
Щоб зробити таку обітницю і сповнити її, то Він мусить бути Творець усіх речей, Всемогутній Бог. І Біблія показує, що Він є такий Бог. Ми не повинні сумніватися Його охочості визволити людство в праведний новий порядок; це стається ясно з Його обітниці. Але, щоб упевнитися, що Він дійсно зробить це, то треба перше переглянути Його вчинки і діла, Його сповнення інших обітниць, яких Він зробив.
Крім обітниць визволити людство через Його Месіянське царство, найважніша обітниця, яку Він зробив була, що перше Месія мусів прийти. Чи це дійсно сталося так, як Бог обіцяв?
ІСТОРІЯ ПРО ПЕРШИЙ ПРИХІД МЕСІЇ
Що це дійсно сталося можна доказати з історії. З самого початку Біблія виставляла деякі вимоги, яких Месія мусів зустріти, щоб можна було пізнати його. Деякі з цих вимог є:
(1) Він мусів походити з Юдиного племені і з родини царя Давида:
“Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів”. (1 Мойс. 49:10) Господь [Єгова] присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: ‘Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм’”.— Пс. 132:11; Іс. 9:7.
Ісус походив із цієї родини, так як його родовід, узятий з публічних записів істориків Матвія і Луки, показує. (Мат. 1:3, 6, 16; Луки 3:23, 31, 33) Єврейські провідники, які жили в першому столітті З.Д. не ставили виклик цьому родоводові, взятий з їхніх власних записів, хоч вони нападали на нього, як лише могли.
(2) Він мав народитися в Віфлеємі:
“А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі”.— Мих. 5:1.
Матвій, наводячи вищеподаний вірш, каже: “Народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім...”— Мат. 2:1, 5, 6.
(3) Він мав появитися після шістдесят дев’ять “тижнів років” (483 років) від відбудування мурів Єрусалиму (у 455 р. перед З.Д.):
“Та знай і розумій: від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні. . . . І по тих шостидесятьох і двох тижнів буде погублений Месія, хоч не буде на Ньому вини”.— Дан. 9:25, 26.
Саме на час, у 29 р. З.Д. (483 років від 455 р. перед З.Д.) Ісус приступив до Івана, щоб охреститися. Тоді він став Месія (Помазаний), помазаний Божим духом. (Луки 3:21—23) Євреї знали про це пророцтво і “сподівалися” його коли Іван, попередник Ісуса, почав проповідувати.— Луки 3:15.
Сповнивши ту пророчу обітницю Ісус був “погублений” у смерті, як викуп за людство коло три років з половиною по його хрещенні. Ісая також передсказав жертовну смерть Месії.— Іс. 53:10—12.
Світська історія признає, що Ісус Христос жив на землі і що він був чудовий вчитель. Флавіюс Джосіфус, єврейський історик за першого століття, який не був християнином писав, що Ісус уже був появився в часі Понтійського Пилата, що він був великим учителем, і був Христос; що Пилат присудив його на смерть і що він воскрес і знов явився своїм учням третього дня.— Antiquities of the Jews, Книга 18, Розділ 3, Пар. 3; Ів. 19:15, 16; 20:1, 19; Мат. 27:63, 64; Дії 10:40.
Дехто може не повірити свідченню Христових власних учнів про його воскресення, але застановіться над цими фактами: Там було більше як п’ятсот свідків. Ісусові учні не мали ні сили, ні впливу підкупити сторожу біля Ісусової могили. Є дуже мала правдоподібність, що між такими багатьма була якась таємна згода, а особливо в справі з якої ніхто не міг особисто скористати. Їхнє свідчення про воскресення не могло мати ніякої самолюбної причини; воно відкрило їх до страждання і смерти. Вони свідчили про це в тому самому місці де було найбільше ворогів Месії, де справді було б дуже легко відкрити підкуп. І вони не чекали, але зараз посвідчили, коли гнів жидівських провідників був найсильніший.— 1 Кор. 15:3—8; Дії 2:32; 3:15; 4:10, 18—20; 7:55—58; 8:1.
Що ті свідки, коли свідчили про Ісусове воскресення, не ‘вигадували’ нічого можна бачити з того, що воскресення дуже здивувало їх у часі великого горя і смутку. Вони мали надію, що Ісус станеться людським царем, отже були дуже здивовані, коли він помер. (Луки 24:13—43; Ів. 20:24—29) В дійсності, Ісусове воскресення дало їм велику відвагу посвідчити, відвага, якої найгірше переслідування не могло зламати.
Так докладно Бог сповнив Свою обітницю про Месію у вищезгаданих пророцтвах, як і в багатьох інших, що яка-небудь розсудлива особа переглянувши цей доказ повинна сказати: ‘Справді, що Бог сповняє Свої обітниці’.
СВІДЧЕННЯ ІНШИХ ВИЗНАЧНИХ ЛЮДЕЙ
Боже сповнення Своєї обітниці післати Месію є великий приклад Його певности або надійности. Але маємо ще багато інших прикладів. Багато осіб, які служили Богові бачили та мали досвід із Божою надійністю дотримувати обітниці, не лише раз, але все своє життя. Між цими є Ісус Навин, Давид і Соломон.
Коли Ісус Навин прощався з Ізраїлем, він сказав:
“А ви будете знати всім своїм серцем та всією своєю душею, що не відпало ані одне слово зо всіх тих добрих слів, що про вас говорив був Господь [Єгова], Бог ваш, усе збулося вам, не відпало з нього ані одне слово”.— Іс. Нав. 23:14.
Цар Давид свідчив: “Господні слова — слова чисті”.— Пс. 12:7.
Його син, цар Соломон сказав у молитві перед усім Ізраїлем:
“Благословенний Господь [Єгова], що дав мир Своєму народові Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея”. “Господи [Єгово], Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі. Ти стережеш заповіта та милість. . . . Ти сповнив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виповнив, як цього дня”.— 1 Цар. 8:56; 2 Хрон. 6:14, 15.
Ці особи не були дурними. Вони були мудрі й провідники великого народу, признаючи, що лише через Божий провід і вірність могли сповнитися Його обітниці. І вони не були зрадники. Щирість писателів Писання, виявляючи свої власні помилки, як і помилки своїх провідників, свідчить про їхню правдивість.
НАВЧІТЬСЯ БІЛЬШЕ ПРО ЦЬОГО БОГА
Якщо ми справді цікавимося визволенням від зіпсуття теперішнього ладу, то ми будемо дуже щиро застановлятися над Божими обітницями. Нема іншого джерела, що обіцяє райську землю, відновлення наших любих через воскресення, і вічне життя. У порівнянні, людські обітниці на кращий світ є дуже малі — навіть ті обітниці, яких вони не можуть сповнити.
Крім цього, Бог любить людство, створіння Його рук. Він обіцяє визволення, не тому, що є під обов’язком визволити людство, але з любови. Післання Свого власного Сина на землю, добровільний вчинок Бога, заложило основу на визволення людства. Апостол Павло писав: “А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками”.— Рим. 5:8.
Чому ж тепер сумніватися або відкидати такий любий розпорядок? Замість відкидати його, набирайте більшого знання про Бога та Його обітниці. Свідки Єгови будуть дуже раді помогти вам наслідувати надхнену пораду “Упевніться в усьому; тримайтеся доброго”.— 1 Сол. 5:21, НС.