Чи лише бути членом церкви вистачає?

‘ЧИ Я буду між тими визволеними в Божому новому порядку?’ Кожний, хто вірить у Божі обітниці буде питати те питання. Багато також хочуть знати: ‘Чи моє членство в церкві запевняє мені Божу ласку?’

Над такими питаннями справді годиться серйозно застановитися, а особливо, тому що тепер існує так багато церков із суперницькими науками та звичаями.

Але, що сказати про тих, що є хрещені члени свідків Єгови? Ці також повинні запитати: ‘Чи моє товаришування, включаючи мою участь по зібраннях свідків Єгови і проповідування від дому до дому, запевняє моє визволення коли цей лад буде знищений?’

Щоб дати відповідь на ці питання треба перше подумати, що Бог вимагає від мене? Він каже: “Я — Господь, Бог твій, Бог заздрісний [або, “Бог вимагаючи виключної посвяти”]”. (5 Мойс. 5:9, Дуя Переклад; порівняйте з Перекладом Нового Світу.) Отже від вас як особа Він вимагає виключної посвяти. Ви особисто мусите служити Йому, цілим серцем своїм, з докладним знанням того, що догоджає Йому.— 1 Хрон. 28:9; Мат. 22:37.

ЗНАННЯ БОЖОГО СЛОВА Є ПОТРІБНЕ

Це знання можна набути лише з Божого Слова правди Біблії. Хтось визнаючи служити Богові може бути дуже ревний, щирий. Він можливо відчуває, що церковні провідники також є щирі. Але це само в собі не запевняє Божої ласки.

Біблія дає нам гарний приклад цього. Вона нагадує, що навіть щира особа або організація може не дотримувати виключної посвяти до Бога. Апостол Павло сказав своїм жидівським громадянам, яких він любив: “Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння. Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом. Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій”.— Рим. 10:1—3.

Це не є трудно дізнатися чого Бог вимагає коли з відкритим розумом прочитаєте і приймете те, що Біблія каже, роблячи це без упередження через колишню віру або науку. Наприклад: Перед тим ніж Бог говорив про Свою вимогу виключної посвяти, Він сказав:

“Не роби собі різьби й усякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм, і не служи їм”. (5 Мойс. 5:8, 9) Зауважте, що Бог каже “не роби”, не “вклоняйся” їм. Пізніше, Бог сказав: “Я ГОСПОДЬ [Єгова],— оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам”.— Іс. 42:8.

Отже, коли ви вживали ідоли в поклонінні, чи з Христа, ангелів чи з святих, то ви знаєте, без різниці, що хтось може казати, що ви не віддавали Богові виключної посвяти.

Правдоподібно ви можете оціняти, що церква, яка вчить вас уживати образи в поклонінні, хоч і каже, що вони вживаються лише в спорідненому відношенні, не буде хоронити вас лише тому, що ви є її членом. Усе, що не прославляє Бога не є дотримування виключної посвяти. І яка-небудь організація, що вчить науку, яка не прославляє Бога, або яка перечить Його Слово, не приносить Божого благословенства своїм членам. Своїм членством або підтримкою такої організації, особа може бути знищена коли Бог вичистить зі землі усе, що не прославляє Його.— 2 Сол. 1:7—9.

ОСОБИСТЕ ПОВОДЖЕННЯ ДУЖЕ ВАЖНЕ

Знову, ви можете ревно студіювати Біблію. Ви можливо знаєте, що вона вчить, а особливо про моральні принципи. Без різниці чи ви товаришуєте з іншими так званими християнами — дійсно, навіть коли б ви і товаришували з тими, які віддають Богові виключну посвяту — то важне питання є: чи ви дотримуєте ці праведні принципи?

Апостол Петро показав відповідальність, яка спочиває на кожному особистому членові, що визнає себе бути християнином, кажучи: “І коли ви Отцем звете Того, Хто кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок, то в страху провадьте час вашого тимчасового замешкання [живучи у світі, але не бувши частиною його]”. Пізніше він перестерігає: “Бо час уже суд розпочати від Божого дому; а коли він почнеться перше з нас, то який кінець тих, хто противиться Божій Євангелії? А коли ‘праведний ледве спасеться, то безбожний та грішний де зможе з’явитись’?”— 1 Пет. 1:17; 4:17, 18.

Отже, особа не може лише надіятися на членство або зв’язок із своєю церквою. І вона не буде безпечна коли покине церкву, яка поширює злу науку або дозволяє звичаї, які є протилежні до Біблії. Особа мусить брати точні кроки зі своєї власної сторони, пізнати Божу волю, і тоді виконувати її. Це значить, що вона повинна товаришувати і ставати співпрацівницею з тими, які дійсно віддають Богові виключну посвяту і чисто поклоняються Йому.

А навіть тоді треба уважати на себе. Наводячи деякі приклади тих, які хоч колись товаришували з Божими людьми, але загубили Його ласку через злочин в особистому житті, апостол Павло писав християнам у Коринті: “Тому то хто думає ніби стоїть він нехай стережеться, щоб не впасти”. (1 Кор. 10:6—12) Треба завжди стерегтися і розглядати себе, щоб далі служити Богові. Жодна особа або організація не може спасти когось, бо ‘кожний з нас мусить відповісти за себе перед Богом’.— Рим. 14:12; порівняйте Євреїв 4:12, 13.

Навіть такий високо-привілейований як апостол Павло сказав про себе: “Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б’ючи. Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщати іншим, не стати самому негідним”.— 1 Кор. 9:26, 27.

Роблячи підсумок питанню: чи лише бути членом у церкві вистачає? ми відповідаємо Ні! Коли хтось хоче служити Богові, то він мусить покинути свою релігію якщо вона не наслідує Божого Слова. Його другий крок є товаришувати з тими, що служать Богові чистим поклонінням. Тоді віддаючи виключну посвяту Богові Єгові, він мусить жити у такий спосіб, щоб його життя ‘прикрашало науку Спасителя нашого Бога’, у всьому. (Тита 2:10) Хто зробить це може бути певний про Божу обітницю:

Господь [Єгова] близький всім, хто взиває до Нього,

хто правдою кличе Його.

Волю тих, хто боїться Його, Він сповняє,

і благання їх чує та їм помагає”.— Пс. 145:18, 19.