Ваше життя є в небезпеці — Як? Чому?

БІЛЬШІСТЬ людей признають, що кожного дня їхнє життя є в небезпеці. Статистики показують, що можливість смерти через випадки, злочин, вогонь і з інших причин постійно збільшується.

А до того ще маємо погрозу від атомної війни. Ця погроза є така велика, що відповідальність за світовий мир положили в руки міжнародної організації, Організації Об’єднаних Націй. Але, як миротворець ця організація розчарувала людей.

Але ще існує багато серйозніша небезпека від цих. А що ж це за небезпека?

Людські духовні справи є в небезпеці. А це тому, що духовні справи мають до діла з вічним життям або вічною смертю. А як це? Тому що Бог є Життя-Давець, і надії на вічне життя залежать від нашого стану з Богом.— Ів. 17:3.

Релігійні провідники, а особливо так званих “християнських” народів, посідали посади опікунів людських духовних справ. Вони заявляли провадити ці народи шляхом Бога Біблії. Вони визнавали бути послідовниками Божого Сина Ісуса Христа. Але, чи вони дійсно провадили народи до поклоніння Бога?

Застановіться над їхньою історією протягом Першої Світової Війни. Священики католицької, протестантської й православних релігій проповідували своїм стадам убивати одні одних у тому конфлікті. Націоналізм узяв перевагу над поклонінням Бога.

Але, чи ці священики покаялися, відвернулися від цього шляху і провадили людей до Божого царства, як єдину надію для людства? Чи вони підтримували Біблію й її принципи? Ні. Їхній шлях відтоді, включаючи час Другої Світової Війни, показує, що вони не робили цього.

Отже, тому коли хтось хоче бути визволений в Божий новий порядок, то йому треба кращого духовного проводу від того, якого священики дають.

БОГ ЦІКАВИТЬСЯ ВАШИМ ЖИТТЯМ

Бог Єгова, Всевишнє Духовне Єство, не дозволить невдачі цих фальшивих релігійних провідників спотикнути осіб чесного серця, щоб вони не спаслися до життя в Його новому порядку. Єгова є Пастир і Надзиратель Своїх людей. (1 Пет. 2:25; Пс. 23:1) Тому, Він підніс Свого “раба”, групу осіб, які були вірні, надійні й не бунтівливі. Він дав цій групі трудне призначення, тому що вони мусіли проголошувати сильну вістку публічного обвинувачення проти так званого Християнства. А чому? Тому що людям праведного серця треба дати пересторогу, щоб вони ясно бачили свою небезпеку. Ці особи мусять покинути всяке товаришування і зв’язки з фальшивою релігією. Вони мусять твердо стати по стороні правди Божого Слова та Його Месіянського царства, щоб спастися.

Єзекіїль, ізраїльський священик зображав ту групу, яку Бог буде вживати. Рік 613 перед З.Д. був пізній час в сороковому році “часу кінця” для Єрусалиму. Єрусалимові лишилося лише шість років перед тим ніж те місто й Юдея будуть цілком спустошені. Єрусалимські, як і єврейські релігійні провідники в неволі у Вавилоні з Єзекіїльом були неспроможні і невдачою і були відповідальні за їхній стан.

Так само, теперішній лад уже є далеко в його “часі кінця”, і духовний стан так званого Християнства є дуже поганий. Отже з великим зацікавленням ми переглядаємо те, що Єзекіїль був наказаний робити і що воно представляло на наш день.

ПРИЗНАЧЕННЯ ПРОПОВІДУВАТИ

У видінні, Єзекіїль бачив велику небесну колесницю, яка прикотилася перед ним з півночі. З верха цієї колесниці, разом із херувимами, і яка представляла велику небесну організацію, Бог Єгова говорив до Єзекіїля, давши йому призначення. Тоді Єзекіїльові було дано звій, із наказом: “З’їж цього звоя, і йди, говори до Ізраїлевого дому”.— Єзек. 3:1.

Звій мав на собі “пісні плачу, стогін та горе” пописані спереду та ззаду. (Єзек. 2:10) Це була повна вістка через повноту Ізраїлевих гріхів. Чи Єзекіїль з’їсть звій і буде проголошувати ту сумну вістку, як приклад сучасному “Єзекіїльові”?

Єзекіїль зробив так як йому було наказано. Поступово він з’їв звій. (Єзек. 3:2, 3) Дивно, цей звій повний смутку, був солодкий як мед у його роті. Це тому, що Єзекіїльове призначення було добрим, здоровим, приємним досвідом для цієї спеціяльної роботи з руки самого Всевишнього Бога. Апостол Іван, сімсот років пізніше, мав подібний досвід. Іван, бувши в’язнем на острові Патмос в Егейському морі через те, що вірно проповідував слово Боже, пише про своє видіння:

“І голос, що я чув його з неба, став знов говорити зо мною й казати: ‘Піди, та візьми розгорнену книжку з руки Ангела, що стоїть на морі й землі’. І пішов я до ангела та й промовив йому, щоб дав мені книжку. А він мені каже: ‘Візьми, і з’їж її! І гіркість учинить вона для твого живота, та в устах твоїх буде солодка, як мед’. І я взяв з руки ангела книжку та й з’їв її. І була вона в устах моїх, немов мед той, солодка. Та коли її з’їв, вона гіркість зробила в моїм животі”.— Об. 10:8—10.

Іванів досвід не був лише сповненням Єзекіїльового досвіду, бо таке повторення не мало б ніякого значення. Навпаки, воно показувало, що Єзекіїльове видіння було пророче і що він представляв те саме, що Іван, який, як духом-породжений учень Ісуса Христа, правдоподібно останній з переживших апостолів, представляв останок духом-породжених помазаних братів Ісуса Христа на землі.

Уявний звій, якого Єзекіїль з’їв не представляв пророчу книгу Єзекіїля, бо книга Єзекіїля містить не лише сумні співи, плач та стогін. Вона також містить пророцтва для Божих людей. Звій представляє вістку Єгови публічного обвинувачення Єрусалиму і Юдеї, закінчуючись декларацією проти їхніх поганських ворогів, закінчуючись з Єзекіїльом 35:15.

Подібно, помазаний останок дістав символічний “звій”, коли прийшов час починати їхнє світове проголошення про Царство в 1919 р. Цей звій також не представляв книги Єзекіїля. Але, він представляв усі декларації з цілої Біблії, що відносяться до засудів, духовних пораз і клопотів, що мають прийти на так зване Християнство та його релігійних та політичних прихильників у “часі кінця”. Як слуги Божі бачили й прийняли своє призначення, то воно було дуже солодке для них.

“МОВА”, ЯКУ ВЧИТЕЛІ ТАК ЗВАНОГО ХРИСТИЯНСТВА МОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ

Тому що це життя стад церков так званого Християнства є в такій великій небезпеці, то останок помазаних подібних до Єзекіїля на землі буде післаний до них. Бог сказав Єзекіїльові:

“Сину людський, іди, ввійди до Ізраїлевого дому, і говори до них Моїми словами. Бо ти посланий не до народу чужої мови та тяжкого язика, але до Ізраїлевого дому, не до численних народів чужої мови та тяжкого язика, що ти не розумієш їхніх слів. Та коли б і до них послав тебе, вони будуть слухати тебе. Але Ізраїлів дім не захоче слухатися тебе, бо вони не хочуть слухатися Мене, бо ввесь Ізраїлів дім, твердолобі та жорстокосерді вони. Ось Я зробив твоє обличчя твердим проти їхнього обличчя, і чоло твоє твердим проти лоба їхнього. Як той діямант, твердішим від скелі, зробив Я чоло твоє, не бійся їх, і не лякайся перед ними, бо вони дім ворохобности”.— Єзек. 3:4—9.

Єзекіїльові не треба було вчитися нової мови. Він був післаний до своїх власних людей. Бог завжди перестерігає тих, які визнавали служити Йому, і Він зробив цю пересторогу дуже ясною, термінологією, або виразами, з якими вони були добре обізнані. Отже до євреїв Він післав промовця, який говорив їхньою мовою.

Це було так само коли Ісус Христос був на землі. Він сказав, що Бог післав його спеціально до Ізраїля. (Мат. 15:24) Він говорив до жидів їхньою звичайною мовою. Вони також мали Писання, на яких Ісус повторно звертав їм увагу й які свідчили про Нього. (Ів. 5:39) Вони знали про що Ісус говорив, коли Він відносився до їхньої історії, їхніх звичаїв, уживаючи їхні релігійні вислови. Він сказав тим жидам:

“Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі. Але кажу вам: ‘Легше буде дня судного Тиру й Сидоні, ніж вам. А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до [аду] гадесу ти зійдеш’. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день. Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі”. “Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона”.— Мат. 11:21—24; 12:41.

Так само помазаних вісників Царства, яких Єзекіїль представляв, посилається до ‘своїх власних’ людей, до людей, які говорять тією самою загальною біблійною мовою, і які так, як вони визнають бути християнські. Коли свідки Єгови говорять людям по “християнських” країнах про Біблію, то люди знають, що вони кажуть. Вони є добре обізнані з біблійними висловами. Вони не мають оправдання, що не розуміють того, що сучасний “Єзекіїль” говорить. Якщо вони не відгукнуться, то це тому що вони не хочуть.

ВІСТКА ЛЮБОВИ

Так як дуже мало з жидівського народу ввірували в Ісуса, то дуже мало з так званого Християнства приймають вістку свідків Єгови. Взагалі так зване Християнство доказалося бути бунтівничим домом, не бачучи небезпеки, яка висить над ним. Хоч так зване Християнство є твердолобе і твердосерде, то Єгова таки підкріпив Своїх слуг, так, що вони не бояться коли проголошують Божу вістку їм. Він зробив чоло Своїх слуг дуже твердим, як діямант. Вони не є спаралізовані страхом людей. (Прип. 29:25) Проте, наполегливість свідків Єгови проповідувати під усякими обставинами часами виглядає фанатична. А в дійсності, це любов і дух Божий, що спонукує їх, бо Єгова, любий Бог, знає які великі небезпеки зустрічають Його людей і Він хоче визволити всіх тих, яких серця є ще можливо дотикнути доброю новиною.— Єзек. 33:11.

Бог дальше говорив Єзекіїльові: “Сину людський, усі Мої слова, які говорю Я до тебе, візьми в своє серце та слухай вухами своїми. І йди, піди до вигнанців, до синів твого народу, і будеш говорити до них і скажеш їм: ‘Так говорить Господь [Єгова]’, а вони чи послухаються, чи занехають”.— Єзек. 3:10, 11.

УТІКАЙТЕ ВІД ДУХОВНОГО ПОНЕВОЛЕННЯ

Євреї між якими Єзекіїль проповідував були вигнанцями у Вавилоні. Подібно, люди по “християнських” країнах сьогодні також не практикують правди, яка визволяє від поневолення гріхом. Крім цього, вони є в духовній неволі Вавилона Великого, світової імперії фальшивої релігії. В дійсності вони є “заслані” від Бога та Його правдивого поклоніння. (Ів. 8:31, 32, 34) Їхні практики є чужі чистим принципам Біблії. Так звана “нова моральність”, наприклад, відкидає рівні в Біблії і заперечує Богові право наставляти рівні, яких люди повинні наслідувати.— Гал. 5:19—21.

Отже, сучасний Єзекіїль мусить діяти. Це було зображено тим, що потім сталося з Єзекіїльом. Він каже:

“І підійняв мене дух, і я почув за собою гуркіт громового голосу: ‘Благословенна слава Господня [Єгови]’ і свого місця, і шум крил живих істот, що дотикались одне об одне, і цокіт коліс рівночасно з ними, і гуркіт громового голосу. І Дух підійняв мене, і взяв мене. . . . І Господня рука була надо мною сильна! І прийшов я до вигнанців в Тел-Авіві, що сидять при річці Кевар, і там, де вони сидять, сидів і я там серед них сім день остовпілий”.— Єзек. 3:12—15.

А яке було “Його місце” з якого мали благословити славу Єгови? Не храм в Єрусалимі, який називався Його місце, бо він був споганений, забруднений ідольським і бунтівничим поклонінням жидів. “Місце” Єгови було з Його призначеним пророком Єзекіїльом. Сьогодні слава Єгови не благословиться в так званому Християнстві, яке поверхово заявляє бути місцем, що звіщає Його славу. Її благословлять Його вірні помазані особи, які дійсно звіщають Його ім’я і славу Його царства як Його прилад, яким Він визволить людство в Свій новий порядок.

Чи ви бачите, що ваші духовні справи є в небезпеці і тому ваше життя також? Чи це турбує вас? То послухайте Божого наказу до всіх людей чесного серця по релігійних ладах Вавилона Великого: “Вийдіть із нього, люди Мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його. Гріхи бо його досягли аж до неба, і Бог ізгадав про неправди його”.— Об. 18:4, 5.

Вийшовши з нього, ставайте одним із тих, який звіщає іншим Божу славу і має Його ласку та визволення. Будьте між тими, яким Він каже: “Тому то вони перед Божим престолом, і в храмі Його служать Йому день і ніч. А Той, Хто сидить на престолі, розтягне намета над ними. Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже і не буде палити їх сонце [божественне несхвалення], ані спека [Божа кара] яка. Бо Агнець, що серед престолу, буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре”.— Об. 7:15—17.

[Запитання для вивчення]

1. Як наше життя є в небезпеці щоденно?

2. Де народи поставили відповідальність на світовий мир, і яким успіхом вони досі втішалися?

3. Яка багато більша небезпека існує?

4. Хто прийняв собі відповідальність доглядати людських духовних справ?

5. Які були наслідки священицького проводу в так званому Християнстві?

6, 7. (а) Чи священицький провід поліпшився після Першої Світової Війни? (б) Що є потрібно?

8. (а) Тому що священики виявилися неспроможними, то що Єгова зробив? (б) Яка робота була поставлена перед Божим “рабом”?

9, 10. Який був стан із Єзекіїльом, і який є стан сьогодні?

11, 12. Що було на звої, якого Єзекіїль мав з’їсти?

13. Як звій смакував Єзекіїльові, і чому?

14. Розкажіть про подібний досвід, якого мав Іван.

15. На кого Єзекіїль був прообразом коли з’їв звій?

16. Що докладно той звій представляв, в Єзекіїльовому часі?

17. Що звій представляв у сучасному часі, і чому він був дуже солодкий для Божих людей?

18, 19. До кого Єзекіїль був післаний, і як він був приспособлений?

20. До кого останок Єгови є головно посланий, і чому люди не можуть оправдуватися, що не відгукуються до їхнього проповідування?

21, 22. Чи євреї розуміли те, що Ісус казав їм? Як вони були гірші від поганів?

23. (а) Які були наслідки проповідування Царства у так званому Християнстві? (б) Як Бог підкріпив тих, що проповідують, і який намір та сила спонукує їх?

24, 25. В якому стані є люди в так званому Християнстві сьогодні, подібний до євреїв за Єзекіїльового часу?

26, 27. Що сталося коли Бог закінчив говорити до Єзекіїля?

28. Що було “місце” Єгови з якого Його слава мала благословитися в Єзекіїльовому часі, і що є те “місце” тепер?

29. Що ті, які цікавляться своїм життям мусять робити, з якими надіями?