Божественне володіння над людством з самого початку
“Господь [Єгова] міцно поставив на небі престола Свого, а Царство Його над усім володіє”.— Пс. 103:19.
1. Що за нашим розумінням є “установа” в яку ми всі народилися, і як ми повинні оцінювати її?
МИ ВСІ народилися в “установу”. Тим словом ‘установа’, чи ми маємо на думці лад, який існує тут на нашій землі? Ні! Ми говоримо про установу в якій наша земля є лише маленькою частиною. Ми маємо на думці установу, яка поширюється далеко в зовнішній простір. Вона містить більше ніж галактику Молочний Шлях, якої наше сонце є лише одно з багатьох подібних сонець. Вона містить усі галактики зорей, яких людина може бачити лише через найбільші телескопи. Ця установа є така велика, що її можна зміряти лише “світильними роками”. Без різниці, яка велика вона є, то всі мусять признати, що вона є чудова установа. Вона існувала ще перед тим як бунтівнича молодь появилася тут, або перед початком людини на землі. Ми всі були народжені в цю установу. Чи ж нам тепер протестувати проти неї?
2. Чому є неможливо, щоб людина була відповідальна за рух цієї “установи”, і хто, наш розсудок показує, керує нею?
2 Хто веде цю величезну установу? Вона регулярно функціонувала ще перед існуванням людства. Отже вона не потребує нас, щоб функціонувати навіки, висіти у просторі і діяти так гармонійно. Нічого вже не згадуючи, що вона є завелика для нас, щоб наша сила впливала на неї. Ми не можемо контролювати її із землі стрілами, або ракетами. Це не є якась припадкова установа. Якщо б ми хотіли вирахувати наукою, то це було б неможливо, щоб така високо-зорганізована, досконала “установа” появилася випадково. Вона не може появитися з нічого, бо нічого ніколи не починається з нічого. Таке могутнє зосередження динамічної енергії, як ця установа має в собі, ніколи не може появитися з порожнечі. Так як розсудок показує, вона мусіла походити від центрального невиснаженого джерела сили й енергії. І те “джерело” мусить бути інтелігентне, маючи знання і всемогутню здібність. Вона мусить керувати установою.
3. (а) До якого заключення ми мусимо приходити відносно володаря цієї видимої “установи”, і яке є відповідне ім’я для Нього? (б) Який є титул даний Йому в Святій Біблії?
3 Ми не хочемо бути “глупі”, чи не так? Себто сказати, безглузді, нерозумні, нерозсудливі, що також значить бути ненаукові? Розсудливі, інтелігентні люди мусять признати, що великий Розпорядник цієї чудової “установи”, краси, взірця і сили є інтелігентна Особа, хоч ми не можемо бачити її нашими слабими очима. Чи хтось із нас може знайти кращої назви на таку Особу від “Бог?” Найкраща Книга на землі називає ту Особу Богом. І вона робить це в першому реченні, кажучи: “На початку Бог створив небо та землю”. В оригінальній мові в якій ця частина Книги була написана, на наше українське слово “Бог” уживалося Елогім. Так як Святе Ім’я Біблія (переклад), яка цілком відкидає титул “Бог” переводить це речення на англійську мову з якої переводимо на українську мову: “На початку Елогім створив небеса і землю”. (1 Мойс. 1:1) Цей Самий Творець небес і землі приймає відповідальність за цю Книгу книг, Святу Біблію, і від самого початку до кінця ця Книга, з більше як тисячу сторінок показує, що цей інтелігентний Творець є Бог досконалої активности, досконалого розуму, правосуддя, любови і сили. Він може керувати цією видимою “установою”.
4, 5. (а) Так як Біблія показує, на чому ця земля висить, і як наша земля порівнюється з цілою установою розміром? (б) Які питання поставлені Йовові тепер годиться запитати науковців?
4 Наша земля висить у просторі. Так як та Книга книг каже в своїй історії про патріарха Йова, майже три тисячі п’ятсот років тому назад, в двадцять шостому розділі, в сьомому вірші: “Він над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив”. У порівнянні з незчисленними тілами на небесах, наша земля є немов маленький порох серед великої хмари пороху. Тому що Творець Бог орудує або керує цією великою установою, то Він мусить бути провідником землі. Його володіння, а не людське є правдиве оригінальне та правильне володіння для землі. Творець повинен володіти Своїм власним творінням. Людина не мала нічого до діла з творенням цієї землі на її вічний дім. Про цю важну точку годиться поставити те саме питання перед сучасними науковцями та прихильниками еволюції, яке Бог поставив перед патріархом Йовом про творення землі. Він сказав Йовові:
5 “Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни! Де ти був, коли землю основував Я. Розкажи, якщо маєш знання. Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура? У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її, коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини? . . . Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце, щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні?”— Йова 38:3—13.
6. (а) Хто Бог казав бачив творення землі? (б) Чому ми не є в позиції судити Боже проголошення, якого Він зробив шість тисяч років тому відносно Його творчих діл?
6 Щоб відповісти на ці питання, ми всі сьогодні мусимо покірно сказати, що ми не були на землі тоді. Ті, яких Бог тут називає “ранні зорі” і “всі сини Божі” бачили творення землі, і всі дуже тішилися цією маленькою частиною видимої “установи”. Ну отже, чи ми грішне людське створіння маємо якусь причину критикувати Бога за спосіб, яким Він створив наш земний дім? Коли Бог закінчив приготовляти землю для людини і поставив її на неї тоді останній вірш першого розділу святої Біблії каже: “Бо побачив Бог усе, що вчинив. І ото,— вельми добре воно”. (1 Мойс. 1:31) Тому що Творець Сам подивився на Своє земне творення і сказав, що воно було “вельми добре”, то хто ж ми такі, які появилися шість тисяч років пізніше, можемо казати, що воно не було “вельми добре” згідно нашим людським поглядом? Хто ми такі сьогодні судити, який стан землі шість тисяч років тому був, коли Бог створив першого чоловіка і жінку в людській досконалості і поставив їх у Рай Розкошів? Забруднений стан землі сьогодні не є жодною основою на правдиве осудження.
7. (а) Яке володіння людина мала на початку, але в якому відношенні люди володіли землею продовж тисячі років? (б) Яке питання про володіння ми тепер мусимо рішити?
7 Ми є тут через ласку Творця. Хто ми такі думати, що маємо право управляти цією землею так, як нам хочеться не звертаючи уваги на Творця, Бога? Однак, історія показує, що люди вже так володіли землею продовж тисячі років. На початку, в часі творення людини, вона втішалася божественним володінням. Сьогодні людина страждає під людським володінням, яке відкидає Бога і не кориться божественному володінню. Недосконалі людські провідники хочуть, щоб усі люди надіялися лише на людське володіння і відкидали божественне так, як вони, людські провідники роблять. Як ніколи раніше, питання, яке ми тепер мусимо рішати є, Божественне володіння — чи ми є за ним, чи проти нього? Якщо ми є за ним, то що це значить для нас? Якщо ми є проти нього, то що це значить для нас і тих, що надіються на нас? Ану побачимо, бо ми хочемо вибрати те, що буде приносити нам і іншим щастя.
ШЛЯХ ТИХ, ЩО ПРОТИВЛЯТЬСЯ ЙОМУ
8. (а) Кого особи на землі, які противляться божественному володінню можуть мати в своїй громаді? (б) Що вони є під обов’язком признати чи ворожість проти божественного володіння існувала завжди?
8 Ті, що сьогодні противляться божественному володінню, себто Божому володінню землі, мають багато прихильників. Правдоподібно більше, ніж вони знають. Правдоподібно між ними є ті, які соромляться признати, що вони стоять по їхній стороні або товаришують із ними. А що ми маємо на думці? Тому що вони признають матеріялістичну філософію, то вони не хочуть признати духовного, а навіть заперечують існування Бога Духом, який є. Принаймні вони серйозно не застановляються над Богом, і над існуванням інших духовних осіб. Дійсно вони не мають жодної основи брати таке відношення; однак, вони тримаються такого переконання і засліплюють себе до явних фактів. Але, вони мусять признати, що ця ворожість до божественного володіння мала початок. Історія доказує, що вона почалася шість тисяч років тому. Ця ворожість не почалася з людиною, однак, людина була втягнена в нею.
9. (а) З ким почався опір проти божественного володіння, і чий досвід із цим доказав його дійсність? (б) Чиє володіння Йов підтримував, отже, що Сатана хотів випробувати про Йова?
9 Але, з ким ця ворожість проти божественного володіння почалася? Не з таким нелюдським створінням як змій, але з надлюдським створінням, одним із тих, про яких Бог казав патріархові Йовові були “сини Божі”. (Йова 38:7) Йов мав неприємний досвід із початківцем цієї ворожости до божественного володіння. Йов знав, що його ім’я було Сатана. В Йововій мові ім’я Сатана значить “Противник”. Але чий противник? Певна річ, що противник Бога! Йов був на стороні божественного володіння. Сатана доказав, що він противився Богові коли старався знищити Йова, тому що він підтримував Боже володіння. Сатана не був якоюсь недійсною особою. Коли тяжкий досвід Йова закінчився, Бог відкрив йому хто був відповідальний за його страждання і проби. Це був цей Сатана. На зібранні “синів Божих” на небі Сатана появився між ними. Там він вимагав, щоб Бог відібрав Його охорону від Йова і дав йому нагоду випробувати Йовову вірність до божественного володіння.
10. Що Сатана казав, коли б дістав нагоду, він примусить Йова зробити, і що Якова 5:11 показує чи Йов піддався йому?
10 Сатана сказав, що коли б дістав нагоду, то він постарався б, щоб Йов прокляв Бога в Його обличчя. Це було в сімнадцятому столітті нашої Загальної Доби. Проба Йовової терпеливости й вірности є записана в біблійній книзі Йова, щоб ми могли самі прочитати її. Чи Сатані вдалося присилувати Йова в табір Божих ворогів, які противилися божественному володінню? Більше як шістнадцять століть пізніше християнський учень Яків, двоюрідний брат Ісуса Христа писав про це, кажучи: “Отож, за блаженних ми маємо тих, хто витерпів. Ви чули про Йовове терпіння та бачили Господній кінець його, що “вельми Господь [Єгова] милостивий та щедрий”.— Як. 5:11.
11. Як історія показує, що Бог переміг Сатану, коли Йов не прокляв Його в обличчя Його?
11 У цій справі з Йовом Єгова став переможцем, бо доказав Сатану бути неправдомовцем. А як це? Бо коли Сатана наводив проби на Йова, ми читаємо: “При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного”. Коли здавалося, що Йовові вже не було виходу, його дружина стратила надію і сказала йому: “Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!” Але Йов відповів: “Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних. Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?” Тому історія далі каже: “При всьому тому Йов не згрішив своїми устами”. Нарешті, заки Єгова завернув стан для Йова, Він сказав його трьом лицемірним критикам: “Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов”. (Йова 1:1—22; 2:9, 10; 42:7, 8) В дійсності, це доказалося бути докором Сатані, і показало його бути наклепником або Дияволом.
12. Як давно перед Йововим часом і в якому місці виринуло питання про божественне володіння, з яким наслідком Божому сьомому творчому дневі або суботі?
12 Отже ця історична особа, Йов із землі Уз, лишилася вірна Всемогутньому Богові. Йов підтримував божественне володіння. Однак, це сталося більше як дві тисячі чотириста років перед пробою Йова, що Сатана Диявол поставив на виклик божественне володіння. Це сталося зараз по тім, як Творець Бог Єгова, засадив Еденський Сад кілька сотків миль на північносхід від Уз. У той Рай Розкошів Єгова поставив першого чоловіка і жінку, щоб вони жили у покорі до Його божественного володіння. Це було тоді на початку Єговового сьомого творчого дня, коло 4026 р. перед З.Д., або майже шість тисяч років тому. (1 Мойс. 1:28 до 2:3) Чи цей сьомий творчий день, цей великий День Суботи або відпочинку для Єгови щодо земного творення далі був спокійний, де всі створіння на небі і на землі були покірні божественному володінню? Наш власний людський досвід сьогодні, як і земна історія за минулих шість тисяч років відповідає Ні. Спокійність цього великого Суботнього Дня Єгови почала розпадатися майже від самого початку.
13. Як небесний “син Божий” дозволив спокусі розвитися в ньому, і в який шлях ця спокуса втягнула його?
13 У тому критичному часі один із “синів Божих” на небі, що дивився як Єгова творив чоловіка і жінку в Еденському Саду дозволив самолюбному бажанню ввійти в його серце і відвернути його від божественного володіння. Він почав бути заздрісним до Божого правильного володіння над цією людською парою, яким Бог наказав виводити велику щасливу родину і наповнити цілу землю, поширювати Еденський Рай до самих кінців землі. (1 Мойс. 1:26—28) Цей небесний “син Божий” тепер прийшов під спокусу свого власного творення бажаючи того володіння над першою людською парою й їхньою родиною, якою вони будуть наповняти землю. Він розвивав це самолюбне бажання аж поки воно не запліднилося і не породило гріх. Той гріх почав його спір проти Божественного володіння, Всемогутнього і Всевишнього Бога Єгови. Таким чином цей небесний “син Божий” перемінив себе в Сатану або Противника. Жодним способом не можна винити Бога, що Він спокусив когось на небі або на землі до лукавства, поганих вчинків.— Як. 1:13—15.
14. Як це, що Сатана в Едені поводився інакше відтоді, коли він був на зібранні “синів Божих” перед Єговою, і як він присилував Єву послухати його?
14 В Еденському Саду нічого не згадується про зібрання небесних синів Божих перед Богом Єговою. Ні, Сатана не виявляв, що було в його серці так, як у випадку з Йовом, і не просив Всевишнього Провідника Єгови відібрати свою охорону від Адама і Єви в Еденському саду. Хоч тоді не було ніякого лукавства, то першій людській парі не треба було охорони. Отже Сатана не мусів просити, щоб Єгова дав йому нагоду спокусити Адама і Єву згрішити проти Бога. Піддавшись своїй власній спокусі, він почав робити себе Великим Спокусником і поставив спокусу перед Адамом і Євою. Не виявляючи свого самолюбного наміру перед іншими небесними синами Божими, він хитро вжив змія в Еденському саду за свого чинника приготувати пастку. Жінка Єва, хоч була тілесно досконала, не знала, що це невидиме духовне створіння, Сатана, говорило до неї через змія, щоб спокусити її. Отже, вона послухала його.
15. Як Сатана обернувся в Диявола, і який шлях він впливав на Єву вибрати?
15 Через цього змія, зрадницького сина Бога, Сатана виступив проти закону Божого про дерево знання добра і зла, ніби Бог зловживав Своє божественне володіння. Сатана тепер перемінив себе в Диявола, що значить Наклепник, називаючи Бога неправдомовцем, який не міг присилувати кари за порушення Його закону не їсти заборонений плід. Чи Єва тепер помре за те, що виступила проти божественного володіння? Ні! сказав Сатана через змія. “Умерти — не вмрете. Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло”. Єва не могла бачити Сатану Диявола так, як ми сьогодні не можемо бачити його нашими очима. Дозволивши тепер цьому новому самолюбному бажанню забороненої речі притягнути та привабити її, вона почала плекати людський гріх сумніваючись божественному володінню і зламала божественний закон. Сатана Диявол знав, що переступниця Єва тоді буде старатися переконати свого чоловіка, свою голову, Адама з’їсти заборонений плід з нею.— 1 Мойс. 3:1—6, НС.
16. Як Адам дістав заборонений плід, і яку основну справу він тепер мусів рішати, і на кого це буде впливати?
16 Єва хотіла приятеля в своїм переступі. Вона хотіла, щоб чоловік прилучився до неї. Адам не зірвав плоду з дерева, бо його дружина подала йому той плід. Вона почала дуже просити, спокушати його, щоб він з’їв разом із нею заборонений плід. Під обманою, вона не думала, що цей плід вб’є Адама, коли він скоштує його. Адам тоді мусів рішати для цілої людської родини. Він мусів рішати, не лише для себе, але для всіх своїх ненароджених потомків. Він зустрічав велику спірну справу, Божественне володіння — чи я за ним чи проти нього? Замість слухати перестороги свого небесного Отця про смертельні наслідки, які прийдуть, коли він з’їсть заборонений плід, Адам послухав голосу своєї дружини. Він не старався доказати, що “змій” був неправдомовцем, а Бог правдивий. Протилежно, він вибрав догодити своїй дружині. Він узяв заборонений плід від неї і з’їв його.— 1 Мойс. 3:6, 12, 17.
ЛЮДСТВО ПРИЙШЛО ПІД ДЕМОНСЬКЕ ВОЛОДІННЯ
17, 18. (а) Чиє володіння Адам вирішив прийняти, і на чию сторону він поставив себе? (б) Як апостол Іван розсуджує під чиє володіння Адамів первороджений син поставив себе?
17 Тут почався опір проти божественного володіння на землі. Адам, земна голова людської родини, вибрав людське самоволодіння. Він також вибрав щось іншого, хоч у той час не розумів цього. Так як його дружина Єва, він не бачив Сатани Диявола, який говорив через “змія”, але однак, Адам вибрав володіння Сатани проти божественного володіння. Адам і Єва тепер стали по стороні Сатани Диявола — проти божественного володіння, проти теократичного володіння. Тому то Бог вигнав Адама й Єву з Раю Розкошів, розмножувати свою родину за Еденом на землі на якій тепер спочивало Боже прокляття. Їхній первороджений Син, Каїн, показав під чиїм володінням він був, коли забив свого богобоязливого брата Авеля. (1 Мойс. 3:17 до 4:16) Показуючи це апостол Іван пише:
18 “Бо це та звістка, яку від початку ви чули, щоб любили один одного, не так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого забив. А за що він забив його? Бо лукаві були його вчинки, а брата його — праведні”.— 1 Ів. 3:11, 12.
19. Так як Каїн, як людство тепер доказує, що воно не кориться божественному володінню?
19 Усе це показує серйозні наслідки, які приходять коли хтось виступає проти божественного володіння. Чи ми бачимо, що брат вбиває брата сьогодні? Ніхто не може заперечити, що ми маємо це у великому масштабі, особливо в часі світових війн. Люди, мудрі в мудрості цього сучасного світу можуть казати, що Сатана Диявол не має нічого до діла з цим. Але ми маємо кращу інформацію від авторитетних джерел ніж від цих самозарозумілих осіб. Сьогоднішні ненависники та вбивці своїх братів походять від того самого лукавого, як за днів Каїна й Авеля, лише тепер їх є більше ніж було в першому столітті людства. Так, і їх тепер є більше ніж було в першому столітті Християнства, коли апостол Іван записав вищедані слова про братерську любов і ненависть. Отже, доказу є дуже багато, що людство сьогодні не є лише під людським володінням, але незнано, також є під володінням Сатани. Збільшаючий брак любови доказує, що людство не кориться божественному володінню. “Бог є любов”, ми читаємо в 1 Івана 4:8, 16.
20. У чийому часі зламалося Сатанське володіння над людством, і які особи лишалися вірні божественному володінню?
20 Із самого початку коли Адам і Єва виступили проти божественного володіння, дотепер, була лише одна перерва в Сатанському володінні над людством. Це сталося за днів патріарха Ноя, десятого чоловіка по Адамові. Перед Ноєм, вірний мученик Авель був на стороні володіння Божественного Єства, Якому він поклонявся. Також, пророк Енох, сьомий чоловік по Адамові, підтримував божественне володіння. Ясно є, щоб безбожницькі противники не забили Еноха, Бог Єгова чудово забрав його із землі, коли йому було 365 років. (1 Мойс. 5:18—24; Євр. 11:4, 5; Юди 14, 15) Чиє володіння Ной підтримував стає ясно з історії в 1 Мойсея 6:9, де ми читаємо: “Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив”.
21. (а) У світлі якого Ісусового пророцтва нам було б добре звернути увагу на стан, який існував за Ноєвого часу? (б) Як історія в 1 Мойсея показує, що божественне володіння не було признане перед потопом?
21 Сьогодні нам було б добре звернути увагу на світовий стан за Ноєвого часу, коли йому було шістсот років. А чому? Тому що Ісус Христос сказав у свойому пророцтві про світові обставини про “закінчення цього ладу”: “Як було за днів Ноєвих, так буде і присутність Сина людського. Бо так само, як за днів до потопу. . . вони не звертали уваги, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, так буде й присутність Сина людського”. (Мат. 24:3, 37—39, НС) Крім того, що вони їли, пили і дружилися, так як люди робили перед Потопом, там був стан через який Творець мусів знищити світ потопом. Про нього описується в 1 Мойсея 6:11, 13, де ми читаємо: “І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством. І промовив Господь [Єгова] до Ноя: ‘Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось я винищу їх із землі’ ”. Справді, що тоді божественне володіння не було признане.
22, 23. (а) Перед потопом, як володіння Сатани набирало більшої сили відносно ‘жінок, що виходили заміж’? (б) Як ставало ясно, що потомки велетнів подружжя між ангелами, а людьми не помагало людству морально?
22 За тих днів перед Потопом, Сатанське володіння над людською родиною взяло більшу силу. А як це? Коли Ісус звертав увагу на дні Ноя, він сказав, що жінки “заміж виходили”. (Мат. 24:38) Між тими жінками було багато, що виходили заміж за тих, яких 1 Мойсея 6:4 називає “сини правдивого Бога”. Це були небесні “сини Божі”, таким, яким Сатана Диявол колись був, але вони були спокушені прийти на землю, тому що там жили “вродливі” доньки з якими вони могли дружитися.
23 Отже ці небесні “сини правдивого Бога” матеріалізувалися на чоловіків і “взяли собі жінок із усіх, яких вибрали”. Можливо, вони вибирали собі більше від одної дружини. Між потомками такого ангельського-людського подружжя були ті, яких Біблія називає Нефилими, “силачі”, або велетні, які могли легко побороти когось силоміць. Вони були “славні від віку”. (1 Мойс. 6:1—4) Ці потворні велетні або силачі не підкріпляли моральність людства, бо Біблія каже, що земля руйнувалася і наповнялася насильством. Це доказує, що ті ангельські “сини правдивого Бога” поводилися грішно коли дружилися з “людськими доньками” для статевого задоволення.
24. (а) Чи ті “сини Божі”, що дружилися грішили, отже на чию сторону вони поставили себе? (б) У Потопі, що сталося з велетнями, і що “сини Божі” були під обов’язком робити?
24 Що ті небесні Божі сини згрішили коли покинули свою духовну невидиму сферу і Божу небесну службу говориться в Біблії. (1 Пет. 3:19, 20; 2 Пет. 2:4, 5; Юди 6) Це поставило їх проти божественного володіння на небі і на землі. Це також поставило їх під Сатанське володіння і по його стороні. Їхні потворні потомки, велетні, або Нефилими не пережили світовий потоп; Ной не взяв ані одного з них у ковчег. Бувши тілесні, тому що вони родилися від тілесних матерів, вони загинули в Потопі, разом із їхніми земними родичами. Їхні ангельські батьки розматеріалізувалися і зникли в духовну сферу. Там вони були під обов’язком прилучитися до Сатани Диявола.
25. Як володіння Сатани перервалося, і під чим людство дістало новий початок?
25 Світовий потоп перервав Сатанське володіння людської родини. Ной та його дружина з їхніми трьома синами та невістками, стояли по стороні божественного володіння. Вони пережили ту світову катастрофу, але всі ті, що виступали проти божественного володіння загинули в потопі. Отже, коли Ной та його родина вийшли з ковчегу в чисту землю, то людська родина знову прийшла під божественне володіння. На доказ цього Бог Єгова, як божественний Провідник сказав Ноєві та його родині робити те, що Адам і Єва мали робити в Едені, а саме, наповнити землю своїми потомками, за деякими божественним законами. (1 Мойс. 6:13 до 9:7) Таким чином людство дістало ще один початок під божественним володінням.
26. Щоб погодитися з цим, чому Бог тепер цікавиться обставинами на землі, й як ми знаємо чи Він буде робити щось про них так, як за часу Ноя?
26 Тому що про знищення землі і наповнення її насильством перед потопом за днів Ноя годилося згадати в Святій Біблії, то певно, що про більше знищення землі і наповнення її ще більшим насильством у цьому двадцятому столітті також годиться згадати. Чи Бог Творець не цікавиться теперішніми багатьма гіршими світовими обставинами? За кожним правилом послідовности Він повинен цікавитися багато більше ними, і отже є під обов’язком робити щось про це, як Творець неба і землі. Ісус Христос, вірний Син Божий, пророкував, що Бог зробить щось про ці обставини.
[Ілюстрація на сторінці 7]
Люди перед Потопом їли, пили і дружилися “не звертаючи уваги, аж поки не прийшов потоп” і знищив усіх тих, що відкидали божественне володіння. “То буде так само й за днів Сина людського”.— Луки 17:26, 27.