Виводячи головного Начальника Божественного володіння

“Його Бог підвищив Своєю правицею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів”.— Дії 5:31.

1. Чому ми не можемо спастися коли будемо відкидати Головного Начальника Божественного володіння?

МИ НЕ можемо позволити відкидати того, кого Божественний Провідник всесвіту підносить бути Його Начальником і Спасителем. Якщо б ми відкидали того Начальника, а старалися поклонятися Божественному Провіднику, то цим не дістанемо спасіння. Лише через Свого Начальника Божественний Провідник дає нам нагоду спастися до досконалого життя і щастя в блаженному новому порядку, якого цей Божественний Провідник обіцяв. Усім людям треба знати цей важний факт.

2. Через який недавній вчинок Єрусалимського синедріону суд мусів знати про цей факт?

² Дев’ятнадцять століть тому найвищим релігійним сановникам треба було знати той факт. Ті сановники складали найвищий суд країни, синедріон. Своїм вироком кілька тижнів перед тим, вони засудили Ісуса Христа на смерть. Перед ними тепер стояло дванадцять головних послідовників тієї суперницької особи. Перед судом Симон Петро й решта одинадцять послідовників сказали, що той чоловік, якого вони були засудили на смерть став Божим “Начальником і Спасителем”. У відповідь судовому приказові вони сказали:

3. У відповідь на приказ синедріону, що тих дванадцятьох послідовників присудженого чоловіка казали про послух і Головного Начальника?

³ “Бога повинно слухатися більш, як людей! Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть заподіяли, повісивши на дереві. Його Бог підвищив Своєю правицею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. А тих справ Йому свідками ми й святий дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому”.— Дії 5:29—32.

4. Що той, який був підвищений на Головного Начальника і Спасителя мав дати Ізраїлеві, і за якою угодою Божою?

⁴ Без різниці чи це подобалося високому судові в Єрусалимі чи ні, то розп’ятий Ісус був живий, а навіть засів по правиці Бога, і таким чином міг стати Начальником та Спасом для Божественного Провідника на користь ізраїльського народу. Але “Начальником і Спасом”, для якої цілі? “Щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів”. Це “прощення гріхів” мало прийти згідно “новою угодою”, яку Божественний Провідник обіцяв заснувати з Його вибраними людьми.— Єрем. 31:31—34; Луки 22:20.

5. (а) Перед Ісусовою смертю через кого проповідувалося покаяння Ізраїлеві? (б) Які питання про покаяння і прощення гріхів та споріднення членів синедріону з Богом тепер виринули?

⁵ Той високий суд в Єрусалимі знав, що перед приходом Ісуса Христа до землі Іван Хреститель проповідував: “Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне”. Тоді, після того, як Іван Хреститель був ув’язнений, цей Ісус Христос, якого Іван був охрестив почав проповідувати ту саму вістку, кажучи: “Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне”. (Мат. 3:1, 2, 13—17; 4:12—17) Це проповідування продовжалося аж до самої смерті Ісуса під підбуренням Єрусалимського суду синедріону. Чи тепер була якась різниця у справі ізраїльського покаяння? Які гріхи треба було простити? Чи члени суду не повинні були добре подумати над тим, що Симон Петро був сказав перед ними? Як це тепер упливало на їхнє споріднення з Богом? Чи це споріднення спочивало на тій самій підставі, як раніше? Ану побачимо.

6. Як Єгова став під обов’язок викупити Своїх людей Ізраїля з Єгипту, і як Він відкупив їх?

⁶ Ізраїльський народ почав існувати ще в Єгипті, в часі 215 тимчасового перебування Якова (Ізраїля) і його потомків. (1 Мойс. 49:28—33) Якийсь час по смерті єгипетського прем’єра Йосипа, сина Якова, ізраїльтяни пішли в неволю, і зусилля було зроблене знищити той народ. Але в Божому передсказаному часі Він вивів цих потомків Якова (Ізраїля) “зі землі Єгипетської, з дому невільництва”. Це сталося після того, як Бог наказав їм святкувати нову вечерю, Пасхальну вечерю, там в Єгипті 14-го нісана 1513 р. перед З.Д. Вечером того дня пасхальне ягня було зарізане і його кров покроплена на одвірках ізраїльських домів, тоді цілий агнець був спечений і ізраїльтяни з’їли його поза покропленими дверми. Бог прийняв ту жертву пасхального агнця і визволив їх із Єгипту по тій жертовній вечері. Він, немов викупив їх через того пожертвованого пасхального агнця. (2 Мойс. 12:1 до 13:18) Таким чином ізраїльський народ став народом, якого “Бог приходив викупити його Собі за народ”.— 2 Сам. 7:23.

7, 8. (а) Як при Червоному Морі, Бог дальше заснував Свою власність Ізраїля? (б) У що Єгова почав уходити з Ізраїлем коло гори Сінай, і що Він пропонував Мойсейові?

⁷ Під проводом пророка Мойсея, Бог провів відкуплених ізраїльтянів через води Червоного моря, але затопив єгипетське військо, яке гналося за ними. (2 Мойс. 14:1 до 15:21) Це чудове визволення ізраїльського народу ще сильніше заснувало Божу власність їх; вони тепер справді належали до Нього. Третього місяця (сіван) після їхнього виходу з Єгипту, Бог привів їх до долу гори Сінай арабського півострова. Там пророк Мойсей, як посередник між Богом, а ізраїльським народом, пішов на гору Сінай (Гореб) ділати з Богом на користь цих відкуплених людей. Тепер бралися кроки заснувати угоду, себто, урочисту згоду, між Богом, а цим відкупленим ізраїльським народом. Зауважте, що Бог наказав Мойсейові сказати людям:

⁸ “Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе. А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим”.— 2 Мойс. 19:3—6.

9. Чи Бог поступав на підставі Свого права, завести Ізраїль у святу угоду з Ним, або як Він відносився до цієї справи?

⁹ Цим чином обов’язки тієї угоди були докладно виставлені й угода дістала точну ціль, а це, витворити “царство священиків”, і “святий народ”, належачи до Бога. Тут треба зауважити, що Бог не силував цієї угоди на ізраїльський народ. Він не сказав: ‘Я викупив вас із невільництва в Єгипті і також визволив вас від вод Червоного моря, отже тепер Я маю повне право над вами, бо викупив вас. Я можу робити з вами, що схочу і те, що Я скажу буде законом для вас, а ви будете мусіли слухати його’. Замість цього, те, що Бог наказав Мойсейові сказати людям показує, що Бог хотів знати чи цей відкуплений народ, охочо ввійде в святу угоду з Ним. Замість по-диктаторськи, силувати угоду на них, Бог чекав, щоб вони висказали їхню волю в цій справі. Коли вони не будуть охочі, тоді не буде угоди!

ЧЕКАЮЧИ НА ВИСКАЗАНУ ВОЛЮ ВІДКУПЛЕНИХ ЛЮДЕЙ

10. Чому та угода вимагала посередника, і який людський фактор Бог признавав у цій справі?

¹⁰ Це була угода або урочиста згода між двома партіями. Оскільки це мала бути угода між Всевишнім Святим Богом, а недосконалим, грішним людством, які вспадкували засудження і смерть від Адама й Єви, то для цієї угоди треба було посередника, якого Бог признавав як праведного через його віру, а саме, Мойсея, син Левита Амрама. (Гал. 3:19, 20) Бог, одна Партія, хотів входити в угоду, але, яка була воля тієї другої партії, яку запрошувалося входити в цю угоду? Формальне урочисте відкриття цієї угоди між Богом, а Ізраїлем чекало на людей, щоб вони висказали свою волю. До такої міри Бог шанував і признавав людську волю.

11. Яке відношення Ізраїль висказав до пропонованої угоди, і перед тим визнанням, що Єгова не сказав їм?

¹¹ А яке відношення люди, які були представлені їхніми народними старшими, набирали до тієї угоди? Біблія каже: “І прибув Мойсей, і покликав старших народніх, та й виложив перед ними всі ті слова, що Господь [Єгова] наказав був йому. І відповів увесь народ разом та й сказав: ‘Усе, що Господь [Єгова] говорив, зробимо!’ А Мойсей доніс слова народу до Господа [Єгови]”. (2 Мойс. 19:7, 8) Аж поки Бог Єгова не отримав цей вираз охочости від людей, то Він не давав їм із гори Сінай Десять Заповідей, основні закони пропонованої Закон угоди.— 2 Мойс. 19:9 до 20:22.

12. (а) Отже, що людям тепер лишалося робити про ту угоду? (б) Як нам назвати той вчинок ізраїльтянів до угоди, і який зображальний вислів уживається в Римлян 6:13?

¹² Тепер залежало від людей чи вони будуть приймати чи відкидати те божественне пропонування. Вони тепер мусіли рішити чи будуть ставати спеціяльною “власністю більше всіх народів” для Єгови чи зрікатися такої власності під умовами тієї угоди. Отже коли цей відкуплений народ відповів як один чоловік до того божественного пропонування: “Усе, що Господь [Єгова] говорив, зробимо”, або ‘будемо сповняти’, то що вони робили? Якими іншими словами можна назвати їхні вчинки? Чи це є перебільшення говорити, що тут вони віддавали себе Богові Єгові чинити Його волю так, як Він висказував її? Чи це сходиться з тим, що християнський апостол Павло сказав християнському зборові в Римі: “Віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші — Богові за знаряддя праведности”? (Рим. 6:13) Американський Переклад каже, “Віддайте себе Богові”. Нова Англійська Біблія: “Поставте себе під Боже розпорядження”. Поправлений Стендард Переклад: “Піддайтеся Богові”. Мофатів Новий Переклад: “Ви мусите посвятити себе Богові”.

13, 14. (а) Чому Єгова давав їм угоду замість силувати її на Ізраїля, і своїм відношенням, що вони дійсно робили? (б) Коли вони наново потвердили свою волю, і чим вони стали для Єгови?

¹³ Єгова не намовляв ізраїльтянів, кажучи: ‘Я визволив вас із Єгипту і через Червоне море. Крім цього, ви є природне насіння Мого друга Авраама. Отже, мусите входити в угоду зі Мною’. Правда, то з цих причин Бог дав їм нагоду входити в споріднення з Ним і Він запрошував їх зробити угоду з Ним. Але це залежало від Ізраїля чи вони будуть ставати людьми Бога вибираючи Його за їхнього Бога. Отже, коли вони казали: “Все, що Господь [Єгова] говорив, ми зробимо”, то цим посвячували себе Єгові бути Його народом, чинити Його волю так, як вона знаходилася в угоді. Пізніше, давши їм Десять Заповідей і серію законів через Мойсея, Він узаконив той заповіт кров’ю тваринних жертов. І цим ізраїльтяни стали посвячений народ Богові через зобов’язуючу угоду з Богом Єговою. На тій оказії люди наново потвердили свою постанову чинити волю Єгови, бо історія в 2 Мойсея 24:7, 8 каже:

¹⁴ “І взяв він [Мойсей] книгу заповіту, та й відчитав вголос народові. А вони сказали: ‘Усе, що говорив Господь [Єгова], зробимо й послухаємо’. І взяв Мойсей тієї крови, і покропив на народ, тай сказав: ‘Оце кров заповіту, що Господь [Єгова] уклав із вами про всі оці речі’ ”.— Побачте також Євреїв 9:18—20.

15. Як довго та угода мала тривати, і кого вона зобов’язувала?

¹⁵ Та угода, яку запровадилося з членами тих відкуплених людей при горі Сінай, не лише була зобов’язуюча для тих присутніх, але також для їхніх тілесних, природних потомків. Це була ‘угода до необмеженого часу’ або “вічний заповіт. (3 Мойс. 24:8) Вона завела всіх їхніх природних потомків у споріднення з Богом так довго, як та угода була в силі. Тому то ті ізраїльтяни, що народилися в пустині родилися в ту угоду з Богом навіть у їхньому сороковому та останньому році мандрування. Отже вони продовжали бути посвяченими людьми або народом.

16. На моавських степах, скільки вибрали не лишитися в спорідненню з Єговою?

¹⁶ Проте, в тому останньому році (1473 р. перед З.Д.) тисячі членів того посвяченого народу не вибрали лишитися в спорідненні з Єговою. Вони доказали це на моавських степах. У Мойсейовому писанні про це ми читаємо в 4 Мойсея 25:1—5:

“І осівся Ізраїль у Шіттімі, і народ зачав ходити на розпусту до моавських дочок, а вони закликали народ до жертов їхнім богам, і народ їв та вклонявся богам їхнім. І Ізраїль приліпився був до пеорського Ваала. І запалав гнів Господній [Єгови] на Ізраїля.

І сказав Господь [Єгова] до Мойсея: ‘Візьми всіх голів народу, та й повішай їх для Господа [Єгови] навпроти сонця. І відвернеться палючий Господній гнів від Ізраїля’. І сказав Мойсей до Ізраїлевих суддів: ‘Позабивайте кожен мужів своїх, приліплених до пеорського Ваала’ ”.

17. (а) Скільки там померло, тому що зламали свою угоду з Єговою? (б) Як Єгова, в Осії 9:10 каже, що вони прилучилися до пеорського Ваала?

¹⁷ Там померло двадцять чотири тисячі, тому що вони зламали свою згоду чинити “усе, що Господь [Єгова] говорив”. (4 Мойс. 25:9; 1 Кор. 10:8) Більше як сімсот літ пізніше Єгова відносився до цього випадку, через Свого пророка Осію. Він перше каже, який бажаний Ізраїль був, а потім як багато ізраїльтянів зробили себе огидними для Нього. Єгова каже: “Немов виноград на пустині, знайшов Я Ізраїля, як фіґу поранню на фіговім дереві, Я бачив був ваших батьків на початку його, та вони до Ваал-Пеору прийшли, і себе присвятили для Бошета, і стали гидотою, як полюблене ними”. (Ос. 9:10) Переклад Мофата каже: “Вони віддали себе Ваалові Огидному”. (Також Лісерів переклад) Тому що ті ізраїльтяни тепер відлучалися від Бога Єгови переходити до іншого божества, то Поправлений Стендард Переклад каже: “Вони . . . посвятили себе Ваалові!” (Також Американський Стендард Переклад: Нова Американська Біблія: Нова Англійська Біблія)

18. (а) Як переклад Товариства Жидівського Видавництва переводить Осії 9:10 виявляючи їхню невірність до Єгови? (б) Як невірність виявляється відносно того самого єврейського дієслова в Єзекіїля 14:7, 8?

¹⁸ Ті невірні ізраїльтяни були посвячені єдиному живому і правдивому Богові, але тепер вони відлучали себе від Нього, щоб посвячуватися Ваалові. Щоб виявити такий невірний вчинок, Біблія Товариства Жидівського Видавництва каже: “Вони відлучили себе для гидоти”. Важне єврейське дієслово тут є назар, і його вживається відносно того, що жидівський назарянин робив, коли спеціяльно відлучував себе до Бога. (4 Мойс. 6:1—8) За днів пророка Єзекіїля, зараз по першому знищенні Єрусалиму в 607 р. перед З.Д., було багато ізраїльтянів, які поводилися подібно до тих на моавських степах. Про цих невірних Єгова сказав до пророка Єзекіїля:

“Бо кожен чоловік із Ізраїлевого дому або з чужинців, що мешкають серед Ізраїля, коли відступить від Мене, і допустить своїх божків у своє серце, і покладе спотикання своєї провини перед обличчям Своїм . . . і вигублю його з-посеред Свого народу, і пізнаєте ви, що Я — Господь [Єгова]”.— Єзек. 14:7, 8.

19. (а) Чи посвячення тих невірних ізраїльтянів до пеорського Ваала виключає яке інше посвячення? (б) Замість казати, що вони прилучилися до пеорського Ваала, що 4 Мойсея 24:3 докладно каже?

¹⁹ Ці вислови показують, що відступницькі ізраїльтяни колись були в спорідненню і під угодою з Богом Єговою, в яке то споріднення їхні предки завели їх коли сказали посередникові Мойсейові: “Усе, що говорив Господь [Єгова], зробимо і послухаємо”. (2 Мойс. 24:7; 19:8) Але тепер, покинувши ту угоду і переходячи до ідолослужіння, вони ламали своє посвячення Єгові і посвячували себе ідолові. 4 Мойсея 25:3, замість казати, що Ізраїль відлучився до Ваала, точно каже: “Отже Ізраїль приліпився [зв’язав себе, ПС; АС; дався зв’язати, Ро; прилучився, Юґa; Мо; Лі; Єрb; також 5-ий вірш] до пеорського Ваалу”. Це повинно бути пересторога для нас сьогодні, якщо ми є в спорідненню з Богом Єговою. (1 Кор. 10:6, 11) Ми не хочемо зробити подібної смертельної помилки. Такий вчинок виявив би невірність або бунт проти божественного володіння.

БЕРУЧИ ПРОВІД ДО НОВОЇ УГОДИ

20. (а) Чому та перша угода не була бездоганна, отже на що це дозволяло? (б) Через якого пророка нова угода була передсказана, і що Мойсей казав про кращого посередника?

²⁰ Угода, яку Єгова зробив через пророка Мойсея з посвяченим Ізраїлем була “угода до необмеженого часу”. Та угода, яка була зроблена на горі Сінай не була нехибна через недосконалість ізраїльтянів та їхнього посередника Мойсея. Отже тут було на місці завести кращу, нову угоду. Згідно з цим Бог Єгова мав намір дати народові природного Ізраїля нагоду і привілей ввійти в другу угоду. Бог передсказав цю нову угоду через пророка Єремію ще в сьомому столітті перед приходом того кращого посередника, а це більше як шість століть перед тим, як ця нова угода була заснована через цього нового посередника. (Єрем. 31:31—34; Євр. 8:6—13) Пророк Мойсей передсказав прихід цього кращого і більшого Посередника, кажучи, що цей новий посередник буде піднесений з-поміж ізраїльтянів; він буде природний ізраїльтян.— 5 Мойс. 18:15—19; Дії 3:22, 23; 7:37, 38.

21. (а) Коли, де, і з яким проголошенням народився цей кращий посередник? (б) Чому Ісус обходив жидівську Пасху, і на останній Пасці, чим Він виявив себе бути, і як?

²¹ У 2-му р. перед З.Д. той кращий Посередник народився, як потомок царя Давида в Давидовому місті, Віфлеємі. Він також був Син Божий, і при його народженні, Божий ангел проголосив пастухам, що доглядали стада в полі біля Віфлеєму: “Я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, який є Христос Господь”. (Луки 2:10, 11) Народившись від жидівської матері, цей, що мав статися “Христос Господь” був природний єврей і під Закон угодою, якої Мойсей був посередником між Богом, а Ізраїлем. На підтвердження цього ми читаємо, в Галат 4:4: “Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом”. Бувши під Закон-угодою з Ізраїлем, Ісус Христос святкував Пасху. На його останній Пасці, в 33 р. З.Д., він виявив себе бути тим Посередником обітованої нової угоди. А як він зробив це? Він зробив розпорядки на те, що називають Господня Вечеря, і коли подав чашу вина своїм вірним апостолам він сказав: ‘Оця чаша — (значить) Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається”. (Луки 22:20) Ісус пролив свою власну кров, щоб узаконити ту угоду.

22. (а) Коли Ісус зобов’язався стати посередником нової угоди? (б) Чому Іван на початку противився і не хотів охрестити Ісуса?

²² Одначе, так як пророк Мойсей, Господь Ісус мусів стати тим Посередником нової угоди. А коли він згодився зробити це? Коли охрестився в Йордан річці. Коли йому було тридцять років, він покинув теслярство в Назареті і приступив до Івана Хрестителя, щоб охреститися у воді. Це було нове хрещення, яке Іван мусів виконати. До того часу, так як ми читаємо в Марка 1:4, НС “Іван Хреститель появився в пустині, проповідуючи хрещення на символ покаяння і прощення гріхів”. (Луки 3:3) Але Ісус Син Божий не приступив до Івана Хрестителя, щоб хреститися на символ покаяння і прощення гріхів. Ісус був досконалий і без гріха. (Євр. 7:26) Він не приступав до Івана з винним сумлінням “просити в Бога доброго сумління”. (1 Пет. 3:21, НС) Іван знав це і тому ми читаємо, що “перешкоджав він Йому й говорив: ‘Я повинен хреститись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?’ ” А що Ісус відказав на це?

23. Як Ісус відповів Іванові, і чому він казав, що воно “годиться нам виповнити усю правду” хоч він дотримував закон?

²³ “А Ісус відповів і сказав йому: ‘Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду’ ”. (Мат. 3:13—15) А що Ісус мав на думці, коли сказав це? Як природний єврей, він дотримував закон Мойсейської угоди. Про це він пізніше сказав у проповіді на Горі: “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов. Я не прийшов руйнувати, але виконати”. (Мат. 5:17) Певна річ, що Закон-угода з Ізраїлем була Божа воля, але Ісус виконував Божу волю у цьому відношенні ціле своє земне життя до самого хрещення. Отже Ісусові слова, ‘уся правда’, значили щось іншого і сягали поза Закон-угоду, які мали сповнитися в символізмі Закон-угоди. Це була ‘уся правда’, бо це була Божа воля для нього виконати її. І він згодився зробити це в часі свого хрещення.

24. Згідно з Євреїв 10:5—10, яке особливе пророцтво Ісус сповняв коли представив себе на хрещення?

²⁴ Коли Ісус охрестився, то цим він сповнив слова “Пророків”. Апостол Павло показує котрі пророцтва Ісус сповнив, у книзі до Євреїв 10:5—10, де ми читаємо про Ісуса, коли він приступив до хрещення: “Тому то, входячи в світ, Він говорить: ‘Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував. Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав’. Тоді Я сказав: ‘Ось іду,— в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже’. . . . У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз”. Цим чином Ісус сповнив Псалму 40:7—9. “Воля” Божа вимагала, щоб Ісус пожертвував себе, своє “тіло”.

25. (а) Отже на що Ісусове хрещення у воді було символом? (б) Як Ісус уже був посвячений і відкуплений?

²⁵ Якщо пророцтво вимагало цього, то Ісусове сумління було б мучило його як би він не прийшов робити Божу волю і не приступив до Івана охреститися. Ясно є, що Ісусове хрещення було символічне. Його хрещення не було “на символ покаяння на прощення гріхів”. Воно символізувало те, що Ісус прийшов або представив себе чинити Божу волю, яка то божественна “воля” включала пожертвування Ісусового тіла раз назавжди. Як природний єврей він уже був під законом Мойсея і членом єдиного народу на землі тоді, який був посвячений Богові чинити ‘усе, що Єгова говорив’. Також, народившись як первороджений Син у Марії, якого її чоловік Йосип усиновив за свого власного первородженого сина, Ісус був посвячений Богові і належав до Нього. (2 Мойс. 13:1, 2) З цієї причини Йосип і Марія мусіли відкупити Ісуса, щоб Він міг брати участь у світській роботі. (4 Мойс. 3:13—51; 18:14—16) Отже Ісусове хрещення не представляло Його посвячення Богові, але Його представлення чинити Божу волю навіть до жертовної смерти.

26. (а) Як Бог виявив, що Він прийняв Ісуса, коли цей представив себе Йому? (б) До якої міри Ісус у тілі виконував божественну “волю”?

²⁶ Бог Єгова показав, що Він прийняв Свого Сина Ісуса, бо вилив святого духа на хрещеного Ісуса і сказав із неба: “Це Син Мій улюблений, якого Я вподобав”. (Мат. 3:16, 17) Відтоді Іван Хреститель казав, що помазаний Ісус був “агнець Божий, що на себе гріх світу бере”. (Ів. 1:28—36; Дії 10:37, 38) Ісус виконував Божу волю до останніх днів Свого тілесного життя на землі. Останньої ночі Свого життя на землі Він молився до Бога і сказав: “Отче мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, не як Я хочу, а як Ти”. (Мат. 26:39—44) Слідуючого пополудня десь коло третьої години коли Ісус висів на мученницькому дереві так, як Івана 19:30 каже: “Ісус промовив: ‘Звершилось’ . . . І голову схиливши, віддав Свого духа”. Таким чином, згідно з волею Божою, Ісусове тіло було пожертвоване раз назавжди.

27. (а) Яке воскресення Ісус Христос дістав, і чому? (б) Як він тоді дістав усе людство, і що мертві можуть сподіватися?

²⁷ У гармонії з пожертвованням Ісусового досконалого людського тіла, Він воскрес із мертвих третього дня, не в тілі, але духовно. (1 Пет. 3:18; 1 Кор. 15:42—45) Сорокового дня після Його воскресення, Ісус вознісся на небо і там представив перед Богом цінність Своєї людської жертви на користь усього людства. Коли Він був на землі Він казав, що прийшов “послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох”. (Мат. 20:28) Апостол Павло каже, що Ісус умер, “щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх”. Павло також каже, що “людина” Христос Ісус, що дав самого себе на викуп за всіх”. (Євр. 2:9; 1 Тим. 2:5, 6) Таким чином, Ісус Христос представивши перед Богом цінність своєї людської жертви відкупив все людство, а людство навіть не просило його зробити це. Тому то, під небесним царством буде “воскресення праведних і неправедних”. (Дії 24:15) Вони всі належать до Ісуса Христа.

28. (а) Чим воскреслий Ісус Христос тепер став відносно спасіння людства? (б) Для чого більшого він також служить, як Головний Начальник?

²⁸ У цей спосіб, згідно з божественною “волею” Ісус Христос, Син Божий став головним Начальником спасіння всього людства. Так треба розуміти книгу до Євреїв 2:9, 10, де є сказано: “Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від ангелів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх. Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й все від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання”. І до Євреїв 5:9, 10: “А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння, і від Бога був названий Первосвящеником за чином Мелхиседековим”. Цей доказався гідним послужити за Головного Начальника Божественного володіння.

[Примітки]