Чи ви можете почекати на Єгову
“Я ВИГЛЯДАЮ на Господа [Єгову], надіюсь на Бога спасіння мого, Бог мій почує мене”. Так говорив пророк Михей.— Мих. 7:7.
Чи ви покладаєте таку саму сильну надію на Бога, як він робив? Чи ви можете чекати на Єгову? Коли надієтеся на щось, що неможливо зараз дістати, чи ви показуєте дитяче нетерпіння або чи ви виявляєте спокійне довір’я до Єгови? Коли приходить біда, то чи ви виявляєте ‘чекаюче відношення до Бога вашого спасіння?’
Чекання не є завжди легке. Особливо це є правда, коли ми довгий час надіємося на щось. Так як надхнена приповістка показує: “Задовга надія — недуга для серця”. (Прип. 13:12) Одначе, час постійно поступає вперед, і благословенства приходять до нас тоді, коли ми робимо все те, що ми можемо, щоб запевнити гарних наслідків беручи до уваги волю Єгови для нас, коли робимо свої плани. Часами також, ми дістаємо несподівані благословенства, від цілком несподіваного джерела, і за ці також ми є вдячні Єгові.
Часами, ми зустрічаємо стани, яких неможливо розв’язати людською силою. Що ж тоді робити? Чекайте на Єгову — так, “Надійтеся на Єгову!” Це не значить бездіяльно чекати, але ревно молитися, щоб Єгова провадив справами, а тоді лишити наслідки в Його руках.— Пс. 27:14; Прип. 20:22.
То є важно зрозуміти, що хоч Єгова знає, що ми потребуємо деякі речі, то Він не завжди відчиняє дорогу для нас дістати їх відразу. Одна річ, ми можливо ще не є готові прийняти відповідальність, що приходить із бажаним даром або привілеєм. Отже тому є потреба на терпеливість.
Також, часами ми думаємо, що нам треба якусь дану річ, але може бути, що ми дійсно не потребуємо її; і ця річ може бути шкідлива для нас. У такому випадку Єгова не дає нам її. Безперечно, що з наполегливим зусиллям ми з часом можемо набути собі якесь неправильне або нерозумне бажання, але в цей спосіб ми не знайдемо правдивого щастя або задоволення. Навпаки, цим ми стягаємо на себе непотрібні труднощі і турботи, бо не розуміли волі Єгови для нас і не чекали на Нього.
Чи ви є молоді? То ви можливо є подібні до більшости молоді бажаючи скоро вирости, щоб утішатися привілеями та правами дорослих. Деякі молоді особи відчувають, що контроля родичів є занадто строга і вони прагнуть дня, коли будуть вільні від впливу родичів. Але Єгова мудро і люблячо постарав, щоб родичі контролювали недозрілу, недосвідчену, імпульсивну молодь, аж поки вона не зможе прийняти відповідальності дорослих. Таким чином чекання є шлях мудрости; цим приймається розпорядок Єгови. Але не ліниве чекання.
За молодого віку, можна багато дечого навчитися і є багато нагод дістати досвіду, майстерности і самоконтролі. Уважно слухаючи родичів та вчителів ви можете щоденно поширювати своє знання у багатьох ділянках і набирати цінного тренування, щоб ви могли доглядати себе в пізніших роках життя.
Чи ви добиваєтеся посади надзирателя, або хочете статися службовим слугою у християнському зборі? (Фил. 1:1; 1 Тим. 3:1) Це вимагає часу, щоб стати кваліфікованим для цих посад. Біблія показує, щоб не призначати ‘новонаверненого’. (1 Тим. 3:6, 10) І молодий хлопець не може відповідно кваліфікувати на посаду “старшого”. Він мусить заслужити пошану за добру розсудливість і бути здібним давати здорової поради. Йому треба розуміти життєві проблеми. Він мусить мати добре знання Біблії, щоб міг відбивати розум Єгови в справах де треба навчати збір і дисциплінувати, коли потрібно. Все це бере часу. Воно вимагає особистого зусилля, щоб розвивати наші здібності. Це також вимагає чекання на Єгову.
ЧЕКАЮЧИ НА ПОЛЕГШЕННЯ ВІД ОПОЗИЦІЇ
Можливо у вашому домі є невіруюча дружина, чоловік або родич. Він або вона може дуже противилася багато років, коли ви хотіли ходити на християнські зібрання або проповідувати добру новину. Ви молитеся за полегшенням. Чи ви просите, щоб позбутися противника? Певно, що ні! Ви молитеся, щоб він став розсудливішим, щоб Божа любов зм’якла його серце, щоб він також повірив. Але дуже часто це бере багато часу. Тимчасом, замість лише бездіяльно бажати полегшення, є певні кроки, яких можна взяти.
Наприклад, апостол Петро заохочує християнських дружин, що вони можуть переконати своїх невіруючих чоловіків без слова. А як? Своєю покорою і прикрашенням себе тихим та лагідним духом. Може поліпшення можна зробити у цих справах. Коли дружина і діти ніколи не будуть давати голові дому причини нарікати, то це напевно може зробити враження на нього, навіть хоч це може взяти роки.— 1 Пет. 3:1, 2.
Один чоловік написав до Товариства Вартової Башти. “Недавно тому я сів і передумав минулих дванадцять років свого життя. Цей аналіз зворушив мене. Я зрозумів як я дуже знущався над моєю дружиною, а вона все зносила покірно. . . . Чим більш жорстокий я був, то тим більше любови і милосердя вона показувала”. Тепер він ходить із нею в християнському поклонінні і діяльності, для її великого щастя і благословенства. Вона є дуже рада, що чекала на Єгову.
Чи ви переносите якусь несправедливість? Ви можете бути між меншою расовою або класовою меншістю у вашій країні і проти вас виступають різними способами. Або, вас навіть можуть узяти до тюрми, тому що ви не підете на компроміс, як християнин. Натуральний нахил є ‘відплачувати’. Ви можете стати огірченим і дозволити ненавості наповнити ваше серце проти тих, що належать до іншої раси або тих, що мають владу над вами. Але, який є властивий шлях для християнина?
Якщо ви зробили все, що є можливо, щоб спокійно дістати полегшення від влади, тоді чекайте на Єгову! “Не кажи: ‘Надолужу я зло’. Май надію на Господа [Єгову], і Він допоможе тобі”. (Прип. 20:22) Ісус показав найкращий приклад. Коли над Ним знущалися, то Він не погрожував Своїм гнобителям і не ображав їх. (1 Пет. 2:21—23) Будьте певні, що Бог бачить всі несправедливості. В призначеному часі Єгови, “лиходії самі будуть відрізані, але ті, що надіються на Єгову посядуть землю”. (Пс. 37:9, НС) Можливо ми маємо нахил бути нетерплячими чекаючи на той час, але Бог люблячо хоче, щоб усі люди спаслися.— 1 Тим. 2:4.
Чи ваша потреба терпеливої витривалости була така велика, як одного молодого християна в Європі, якого заарештували чотири рази за те, що він не пішов на компроміс відносно його християнського нейтралітету, і все це після того, як він відсидів тринадцять років і один день у тюрмі? Він далі чекав на Єгову. Він вірить, що “вміє Господь [Єгова] рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари”. (2 Пет. 2:9) Він вірить, що незабаром Бог заведе праведність і правосуддя на землі через небесне царство в руках свого Князя миру, Ісуса Христа. Чи ви маєте таку віру?
СИЛЬНА НАДІЯ, КОЛИ ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ ХВОРОБУ
Чи вас разить погане здоров’я? Можливо ви вже зробили все, що можливо, щоб поліпшити ваше здоров’я через добру діету, відпочинок, вправу і лікарським доглядом. То що тепер можна зробити? Чекайте на Єгову! Не на якесь чудесне видужання, але на силу витримати, на добру розсудливість рішати, які майбутні лікування будуть найкращі, на полегшення, якого Його новий порядок заведе.
Хоч ми не приписуємо всі наші хвороби та недуги до Диявола, як то було з Йовом, то одначе, ми можемо бути певні, що часами він старається використовувати людей Єгови, коли вони фізично ослабнуть, щоб знеохотити їх, а навіть, щоб вони покинули свою надію. Тоді нам треба помочі від Єгови. Псальмоспівець Давид молився: “Непохитно надіюсь на Господа [Єгову], і Він прихилився до мене, і благання моє Він почув”. (Пс. 40:2) Ви також можете так молитися, коли чекаєте на Єгову. Єгова не покидає Своїх слуг. Він дає їм сили витримати якщо вони надіються на Нього.
Але припустім, що лікар повідомить когось, що смерть є неминуча? Тоді є ще більша причина надіятися на Єгову! Лікарі роблять помилки; але якщо діагноз лікаря є правильний цим разом, то що за чудова надія є, що нам не треба довго чекати в гробі, щоб вернутися назад до життя у воскресенні під царством Божого Сина. Ісус сказав: “Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують, і повиходять”. Йов молився, щоб Бог заховав його в шеолі і в призначеному часі запам’ятав його. (Ів. 5:28, 29; Йова 14:13—15, НС) Так, з таким сильним заохоченням, ми можемо зустрічати навіть смерть!
НА ПОДРУЖЖЯ ТРЕБА ЧЕКАТИ
Чи ви хочете одружитися, але не можете знайти відповідної особи? Або, чи вам треба чекати, бо ви ще замолоді, або доки деякий стан не сповниться? Хоч ми не можемо приходити до висновку, що Єгова приводить деяких осіб разом сьогодні для подружжя, то однак ми можемо чекати на Єгову, навіть у цих справах. А як це, ви можливо кажете? Коли будете підкорятися Його мудрим і люблячим вимогам дружитися “тільки в Господі”, тобто тільки з співпоклонником Єгови. (1 Кор. 7:39) Якщо ми справді любимо Єгову, то чекання не буде тягарем для нас. Та сама любов до Бога спонукує нас наповнити наше життя працею, яку Бог дав всім Своїм слугам виконувати. Це наповнить наші дні діяльністю, і дасть ціль життю. Як будемо чекати на Єгову, то будемо ‘збагачуватись завжди в Господньому ділі, знаючи, що наша праця не марнотна у Господі’.— 1 Кор. 15:58.
В той час як чекаємо на відповідного партнера, або пертнерку, ми можемо вживати час розвивати самоконтролю, щоб поліпшити себе, як християнина. Ми станемося більш духовні, здібніші прийняти більших відповідальностей, і таким чином будемо більш бажаними, як чоловіки, або дружини. З часом ми можемо зустріти відповідного співвіруючого, який шукає таких характерних рис у дружині або чоловіка. В якому б то випадку не було, то ми не були недієві, можливо похмурі, розстроєні, і ми не дозволимо себе емоційно розстроювати. Ми були зайняті в сужбі Єгови і робили християнський поступ.
Писання є повні прикладів осіб, які чекали на Єгову і дістали велике благословенство. Про цих, Павло писав: “Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки”.— Євр. 11:13.
У протилежності тим вірним слугам, ми тепер є на порозі нового ладу, якого вони ‘здалека бачили’. З сильним запевненням, тому, чекаймо на Єгову з витривалістю, бо “не бариться Господь [Єгова] із обітницею, як деякі вважають це барінням”. “Надійся на Господа [Єгову], та держися дороги Його, і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені (відтяті) будуть безбожні”.— 2 Пет. 3:9, 13; Пс. 37:34.