‘Не живучи вже більше для себе самих’
“Бо Христова любов спонукує нас, . . . А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер”.— 2 Кор. 5:14, 15.
1. Яке є загальне відношення до ідеї про свободу і рабство?
ЯКА дорогоцінна свобода є! Зі всіх сторін люди сьогодні вихвалюють свободу і рівність. Ідеї про свободу і незалежність стали такі визначні, що багато бунтуються навіть від самої думки, щоб хтось провадив їх, або щоб вони жили для когось іншого. Ви можливо вже чули як вони кажуть, ‘Я хочу жити так, як мені хочеться’. Вони не хочуть бути рабами нікому. Для більшости людей саме слово “раб” пригадує сцени з минулих століть коли безнадійні раби приковані ланцюгами гребли веслами на морських галерах, працювали по каменоломнях, або служили якомусь жорстокому панові.
2. Чи рабство впливало лише на колишніх людей?
2 Погані наслідки такого невільництва — людей, які ставали лише майном якоїсь іншої особи — тягнеться навіть до нашого часу. Звіт від Організації Об’єднаних Націй в 1972 р. сказав, що ‘джерело суспільної боротьби по багатьох країнах сьогодні можна прямо приписати різним формам невільництва. Багато недавньої різанини в кількох країнах підбурили колишні невільники проти тих, що колись панували над ними’.
3. Чому можна сказати, що рабство сьогодні є більш поширене ніж переважно думають?
3 ‘Але це не має нічого до діла зі мною; я не є невільником’, ви можливо думаєте собі. Одначе, славний письменник, який бачив невільництво під Римською Імперією доказав, що кожна особа в тій Імперії була невільником у якомусь розумінні. Згідно такої думки, то все людство є невільниками сьогодні. Той славний письменник, апостол Павло, не вважав себе звільненим від такого поневолення, але пишучи до християнів у Римі, сказав: “Я тілесний, проданий під гріх. . . . Та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх”.— Рим. 7:14, 23.
ЧИ МИ СПРАВДІ Є ВІЛЬНІ, НЕЗАЛЕЖНІ?
4, 5. Який доказ є, що всі ми є поневолені?
4 Апостол Павло не мав на думці, що це його власні родичі добровільно продали його в неволю до гріха; так як наші родичі нас не продали. Але Павло розумів, що через добровільний гріх, Адам продав себе самого і всі свої нащадки — все людство — в неволю до недосконалости, гріха і смерти. (Рим. 5:12) Безперечно, цей стан сягає аж до нашого власного часу і включає нас усіх, бо ми бачимо навколо нас і в нашому власному особистому житті доказ цього поневолення — доказ у формі шкідливих помилок, гріха і хворобі.
5 Однак, сьогодні є ті, які відважно проголошують, що вони мають свободу. Деякі проголошують статеву свободу. Але чи спосіб їхнього життя показує, що вони справді є вільні? Правда, вони можуть жити самі для себе і задовольняти свої власні пристрасті. Проте, це лише підкреслює факт, що вони стали невільниками своєї недосконалости і гріха. Що сказати про особу, яку пожадливість гонить накопичувати якнайбільше грошей, майна або престиж? Така людина також старіється і слабне, падає від якоїсь хвороби і наостанку вмирає. Так буває навіть з провідниками цивільного, жіночого і руху меншости, що вимагають своїх “прав”. Кінець усіх цих є однаковий — смерть — доказуючи, що вони всі є невільники Царів Гріха і Смерти.— Рим. 5:21.
6. Це поневолення повинно доводити до яких питань з нашої сторони?
6 Чи це значить, що стан людини є безнадійний? Чи немає визволення від гріха і смерти? І якщо є якась надія і забезпечення визволити його, то чи ви далі можете жити так як ви хочете, або чи є якась вимога, щоб користати з забезпечення?
7. Яке забезпечення було зроблено на звільнення від такого поневолення?
7 Основна наука Біблії є, що Бог милосердно зробив забезпечення, щоб відкупити людину від гріха і смерти. Він зробив це через Свого однородженого Сина, Який став досконалим чоловіком Ісусом. У згоді з Божим наміром для Нього, Ісус віддав Своє життя в жертву, “на викуп за всіх”. (1 Тим. 2:5, 6) Хоч викуп був даний або відкупна ціна за “всіх”, то однак не всі скористають з цього забезпечення. А чому ні?
8. Чому не всі люди користають із викупу?
8 Тільки ті, що будуть мати похвалений стан перед Творцем вповні скористають із забезпечення викупу — вічне звільнення від гріха, хвороби, старого віку і смерти. Хоч усі є запрошені набувати того похваленого стану, то не всі хочуть прийняти його через відповідальність, яку цей розпорядок вимагає. Багато не хочуть поводитися в згоді з тим, що викуп або викупна ціна вже є заплачена за них. Вони не хочуть признати, що вони є куплені і що Бог Єгова та Ісус Христос стали їхніми законними власниками або Панами, яким належиться повна покора. Всі, що намагаються не слухати їх або які пізніше зрікаються Бога Єгови та Ісуса Христа, відкидаючи їх як їхніх Власників не скористають із забезпечення викупу.— Мат. 10:33; Ів. 3:36; Євр. 10:26, 27; 2 Пет. 2:1—3.
9. Який вибір є поставлений перед усім людством?
9 Отже, питання перед усім людством є: Кому я хочу добровільно служити — гріхові і з надією вмерти, чи Богові та Христу з надією на життя? (Рим. 6:16) ‘Це не є такий великий вибір’, хтось може сказати. ‘Я краще б вмер ніж ставав вічним рабом’. Але чи це є здоровий розсудок щодо служіння Богові та Христу? Чи ж Ісус не сказав, що “правда визволить вас”? (Ів. 8:32) Чи ж нам не сподіватися, що служити Богові та Христу дасть таку свободу, яку всі особи чесного серця хочуть? Застановіться:
РІЗНИЦЯ В ПАНАХ
10. Яких “панів” християни мають на небі?
10 Люди мають добру причину хотіти бути рабами Бога і Христа. Вони не є такі, як ті жорстокі пани за минулих століть, які дуже знущалися і використовували своїх рабів, не дбаючи про їхній добробут і щастя. Те, що Бог Єгова та Його Син зробили для людства відбиває глибину їхнього зацікавлення і безмежну любов.
11, 12. Як ми є задовжені Богові?
11 Ми є задовжені Богові Єгові за наше життя. ‘Він усе створив, і через Його волю все існує і створене все’. (Об. 4:11) Він міг знищити Адама та Єву і не дати їм нагоди родити дітей. Ані один із нас не народився б. Одначе, змилосердившись над їхніми ненародженими нащадками, Бог Єгова дозволив тій першій парі жити і народити дітей. Незважаючи на неоціняюче відношення більшости з їхніх нащадків, Він не стримав від людства Його благородні забезпечення для підтримання життя. (Мат. 5:45) Навіть “погани” мусять погодитися з словами апостола Павла, що Бог “добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші”.— Дії 14:17; Пс. 104:13—15, 24.
12 Але Божа любов і незаслужена ласка сягають ще далі. Щоб грішні, незаслуговуючі люди могли вибирати приходити в похвалене споріднення з Ним і звільнитися від гріха і смерти, Бог не “пощадив” Свого найдорожчого Сина від ганебної смерти. (Рим. 8:32) Більшість людства дістануть нагоду жити без смерти, коли воскреснуть із мертвих. (Дії 24:15) Подумайте, Бог Єгова зробив усе це для людей, які навіть не признавали Його владу над їхнім життям. Так як апостол Павло писав християнам у Римі: “А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками”.— Рим. 5:8.
13. Чому ми є задовжені Ісусові Христу?
13 Відкуплення грішного людства “дорогоцінною кров’ю” також був надзвичайний доказ Ісусової власної глибокої любови. (1 Пет. 1:19, 20) Так як Ісус Сам сказав: “Власне життя Я за вівці кладу. . . . Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб і знову прийняти його. Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його”. (Ів. 10:15—18) “Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх”. (Ів. 15:13) Ісус в дійсності зробив ще більше ніж це. Він помер, не тільки за своїх друзів, але за ввесь світ людства, який не признав відповідальності перед Його Отцем. (1 Ів. 2:2) Отже, який чоловік був би готовий зробити таке діло для людей, які не шанували його отця? Справді, що ми є задовжені Ісусові Христу тим, що Він відкупив нас Своїм життям, відчиняючи перед нами нагоду набути свободу від гріха і смерти.
14. Як ми повинні реагувати на таке задовження?
14 Тому що Бог і Христос мають таку велику любов, то чи це не спонукує нас більше служити їм? Чи ви почуваєтеся так, як деякі за стародавніх часів, які, хоч їм давали свободу, добровільно вибирали залишатися невільниками їхніх добрих і великодушних єврейських панів? (2 Мойс. 21:2—6) Таке є сердечне відношення тих, що оціняють те, що Бог Єгова та Ісус Христос зробили для них. Так як Павло писав, “Христова любов спонукує нас”. (2 Кор. 5:14) Зверніть увагу, що він не сказав, що це Бог або Христос спонукує людей вірно служити їм. Навпаки, спонукуюча сила є “Христова любов”. Тому що Бог Єгова має таку саму любов до нас, як Його Син, то Божа любов має подібну спонукуючу силу.
15. Яке є споріднення християнина з Єговою та Ісусом Христом?
15 Споріднення, яке ви можете розвити з Богом і Христом, якщо ви ще не ввійшли в таке споріднення, не є формальне або неособисте, але тепле і близьке. Останньої ночі як людина із своїми учнями, Ісус дружньо запевняв їх: “Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця”. (Ів. 15:15) Цими словами Ісус не сказав, що вони вже не були рабами, бо своїм життям вони далі були задовжені Богові, і незабаром Христос мав дати “відкупну ціну” за них. Він мав на думці, що Він не поводився з ними як звичайними рабами, які лише дістають призначення роботи без дружньої інформації. Ні, Він поводився з ними як з “друзями”, яким можна було довірити і шанувати.
16. Чому служити Богові і Христу не є тягарем?
16 Отже можна бачити, що бути рабом Бога і Христа не є нічого тяжкого. Їхні заповіді є основані на любові і охороняють покірних осіб від шкоди, запевняючи їм вічне щастя і добробут. (1 Ів. 5:3) Ті, що з любови вибирають зрікатися самих себе, щоб стати рабами Бога і Христа, не зазнають пригнічаючого ярма. “Прийдіть до Мене”, сказав Ісус Христос, “усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий”. (Мат. 11:28—30) З такими любими панами, то який чоловік чи жінка справедливого напряму схоче ставати самовільно незалежна?
ЧИЮ ВОЛЮ РАБ ВИКОНУЄ ПЕРШЕ?
17. Як любов до Бога і Христа повинна впливати на наше життя?
17 Якщо любов Бога і Христа спонукує вас служити їм, то ваше життя буде відбивати цей факт. Ви не будете жити для себе. Так як писав апостол Павло: “Вмер Він [Христос] за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес”. (2 Кор. 5:15) А що саме це включає?
18-20. (а) Так як Ісус показав, що приходить перше якщо особа вже не живе сама для себе? (б) Чи Ісус мав на думці, що ми є нікчемні або безкорисні?
18 Подумайте над спорідненням між буквальним рабом, а паном його. Чи ж вірний, довірливий раб відкладав би служити його панові або вважав би таку нагоду служби за неважну? Чи ж він віддавав би першу увагу своїм власним вигодам або особистим справам життя? Певно, що ні! Тепер, що сказати про рабів Бога і Христа?
19 Притча Ісуса Христа дає нам сильну відповідь на це питання. Він говорить, що раби, які працювали в полі, також мусіли приготовляти вечерю для їхнього пана. На це дивилися ніби панові належалося такої служби. Ісус сказав: “Чи ж [пан] не скаже йому [слузі]: ‘Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити’? Чи ж він не дякує тому рабові, що наказане виконав?” Тоді, про сповнення Свого призначення, Ісус порадив Своїх учнів сказати: “Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були”.— Луки 17:7—10.
20 Ісус тут не радить християнам стало принижувати себе, применшувати себе, і думати, що є нікчемні. Ні, Він радив їм добре пам’ятати їхнє споріднення з Богом та Його Сином. У християнина на першому місці не повинні бути особиста воля і вигоди, бо Христос помер, щоб вони “вже не жили для себе самих”.
21. Чому ‘жити не для себе самих’ часами є дуже тяжко?
21 Безперечно, що служити Богові і Христу не завжди є легко, але така служба ніколи не є причиною на клопіт. Сама по собі вона є джерелом радости і відсвіження. Це безвірні люди і злі духовні сили, що роблять службу тяжкою для християнів. (Ефес. 6:11, 12; 2 Сол. 3:1—3) За теперішніх часів свідки Єгови мають такий досвід, а особливо по диктаторських країнах. Часто їх дуже переслідують, тому що вони коряться Ісусовому наказові проповідувати і навчати Боже Слово. (Мат. 28:19, 20) Іншими часами їх переслідували, тому що вони залишалися вірні Богові і не хотіли мішатися в народні політичні та військові справи. (Ів. 6:15; 17:16) ‘Лінія найменшого опору’ була б піддатися і лише жити ‘добре, моральне життя’, задовольняючи вимогам тоталітарних урядів. Але ці християни не живуть самі для себе. Вони є слуги Бога і Христа. Оціняючи безмежну любов, яку їм показалося, вони є готові страждати, так, навіть умерти, у вірній службі.
22, 23. (а) Що молоді Свідки в Чехословаччині переносили? (б) Що помогло їм залишатися вірними?
22 Тому, в книжці Навіть Під Небом є Пекло (в англійській мові) (1971 р., ст. 117) один чехословацький репортер сказав про жорстоке трактування свідків Єгови в комуністичному робітничому таборі у 1951 році: “Я ніколи не забуду, як Єговістів [Свідків Єгови], переважно молодих хлопців, які відмовлялися служити при війську, засуджували. Навіть тут вони залишалися вірні... і відмовлялися працювати в копальнях урану. Начальники таборів уживали все, що мали, щоб змусити їх працювати, але нічого не вдалося; більшість із них були готові вмерти замість працювати, щоб підбудовувати Радянську атомну загрозу. Начальник табору Палацек змушував їх стояти кілька днів перед штабом у снігових заметах, коли було [-]30 градусів Ц. [-22 градуси Ф.] морозу і ще поливав на них воду аж поки вони замерзали. Це був такий страшний вид, що буде мучити мене до самої смерти”.
23 Що ж помогло цим молодим людям залишатися вірними? Вони оціняли, що були куплені “дорогою кров’ю” і не хотіли ставати фальшивими своїм Власникам, Богові Єгові та Ісусові Христу. Вони були твердо переконані, що хоч би люди і вбили їх, то Бог і Христос не забудуть про них і відновлять їх знову до життя. Вони вірили в надхнені запевнення: “Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показували в Ім’я Його”. (Євр. 6:10) “Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її, а коли хто погубить, той оживить її”.— Луки 17:33.
24. В яких споріднених станах можна показати, що ми вже не ‘живемо самі для себе’?
24 Хоч ви особисто можливо ніколи не зустрінете такої великої проби вашої віри в Бога, то одначе, чи ви тепер ставите Його на першому місці. Проба вашої вірности можливо приходить від членів вашої родини — може вони знущаються над вами, кажучи, що ‘ви задуже серйозно берете свою релігію’. Або, може бути, що ваші школярі або приятелі на роботі натискають на вас, щоб ви покинули ваші християнські принципи. Що ви тепер робите і будете робити в обличчі таких труднощів? Піддаватися переслідуванню або натискові нібито зробить життя легшим, більше зносимим; оскільки залишатися вірним Богові може значити дальше або й ще більше терпіння на якийсь час. Якщо будете пам’ятати, що ви є задовжені Богові і Христу, то будете робити правильні рішення. Ви будете далі “прославляти Бога”.— 1 Кор. 6:20.
ВЖИВАЮЧИ ВАШ “ВІЛЬНИЙ” ЧАС
25. Що більшого від вірної витривалости під час переслідування є включено коли ми вже ‘не живемо для себе самих’?
25 Вже більше не жити для себе самих включає щось більше від вірного терпіння під переслідуванням. Християнів заохочується: “І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві [Єгові], а не людям! Знайте, що від Господа [Єгови] приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Господеві Христові”. (Кол. 3:23, 24) Отже, вже більше не жити для себе самих включає кожну точку життя — моралі, мислення, вчинки, мову і діла, жіночу покору, чоловіче головування, і покірність родичам.— Кол. 3:5—22.
26. Які винятки так звані християни роблять у свойому поводженню?
26 Проте, ви можливо зауважили, що багато так званих християнів роблять винятки. Усім відомо, що навіть між іменними християнами, які мають деяку мірку порядности, здержливости, то п’янство, неморальність і знищення майна часто відбуваються під час святкування церковних святих днів. Під час вакацій, вечорами і в суботу та в неділю все більше і більше людей почуваються, що можуть “жити” як їм хочеться.
27, 28. (а) Хоч є час для розривки, то що правдиві християни не будуть робити або думати? (б) В які гарні способи вони вживають свій “вільний” час?
27 Певна річ, що відпочинок і приємності помагають нам досягнути зрівноважене життя і особистість. І правдивий християнин правильно вживає трохи свого часу, щоб відпочивати і мати приємності. Але він не живе тільки для самих задоволень і приємностей. Він не відкладає якийсь час у свойому житті кажучи, що “цей є мій час”, в якому забуває, що він служить Богові.
28 Що це так є можна бачити з гарного способу в який християнські слуги Єгови вживають свій “вільний” час. На самому вершку їхніх приємностей є діла прямо зв’язані з їхнім поклонінням. Вони люблять говорити про свого Творця і приходити на християнські зібрання щотижня. Здорова дружба та інструкції, яких вони дістають роблять ці зібрання дуже приємні. Навіть коли родини подорожують, то вони можуть поміщати трохи християнських зібрань у своїх планах. Тут вони мають ще іншу втіху — нагоду зустріти нових друзів, духовних братів і сестер, в іншому місті або країні. Коли далеко від Залі Царства, або коли таборують десь у лісі, то вони люблять роздумувати (міркувати) про свого Творця і говорити про Біблію з родиною. Також багато свідків Єгови беруть свої вакації в часі річної конвенції, щоб вповні скористати з неї.
29. Коли подумаємо про вживання нашого “вільного” часу, то над чим можна корисно застановитися?
29 Отже, коли ви особисто задумуєтеся над забавами, або вакаціями, то серйозно подумайте про ваш стан перед Богом і Христом. Старайтеся виконувати те, що відсвіжить вас фізично, розумово або духовно. Зробіть своїм наміром набувати силу, яку можна вживати в службі Богові, коли “вільний” час закінчиться. Хоч світ може говорити: ‘Покиньте все на якийсь час та забудьте про заведений порядок’, то ви покажіть, що оціняєте те, що Бог і Христос зробили для вас. Не робіть нічого, що може турбувати ваше сумління і пізніше ви будете жалувати над тим, що інакше міг би бути відсвіжаючий час.
30. Які питання виринають відносно тих, що заявляють вірити в Бога, але живуть лише для приємностей?
30 Справді, Божий раб повинен мати на думці чинити все на славу своєму Творцеві. (1 Кор. 10:31) Хоч недосконалий, то він таки може старатися контролювати грішні напрями і не ‘представляти себе рабом гріха’. (Рим. 6:16) Ви може зауважили, одначе, як деякі кажуть, що вірять у Творця та Його Сина, але однак, зосереджують своє щоденне життя над приємностями тут і тепер. Що ж тут бракує? Чи може бути, що вони не мають надії на майбутність? Як майбутність впливає на ваше щоденне життя? Над цим будемо застановлятися в наступній статті.