Цареве весілля в Божому намірі
“Царство небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого. І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти”.— Мат. 22:2, 3.
1. Що вже на протязі шістдесятьох років проповідувалося народам, і який історичний приклад показує, чи вони скористають із свого відношення до такого проповідування?
ЦІЛИЙ світ знаходиться в клопоті. Немає жодної причини сумніватися, що лад під яким він існує є в передсказаному “часі кінця”. На протязі минулих шістдесят років “царство небесне”, “царство Боже”, проголошувалося по всіх частинах землі, як “єдина надія” для страждаючого людства. Але більшість людства не вірять у цю божественну надію. Взагалі люди не хочуть Божого царства. Вони є подібні до народа, який, дев’ятнадцять століть тому, не хотів “царства небесного”, коли воно було пропоновано їм. Тому, що вони відкинули те царство, то їхній народ не зазнав добра. У світлі їхнього минулого народного досвіду, то відвертання від “царства небесного” сьогодні також не буде корисне для тих, що вибирають собі людські схеми і розпорядки за “єдину надію” для нашого клопотного світу.— Дан. 12:4; Мат. 3:1, 2; 4:17; Марка 1:14, 15; Луки 6:20.
2. Коли, де і кому почалося проповідування “царство небесне”, і якому народові воно мало бути дане?
2 Давно тому, в першому столітті володіння Римської Імперії над Середнім Сходом, те “царство небесне”, “царство Боже” почалося проголошувати. 33 р. З.Д. був четвертий рік його проголошення. Те царство сталося темою гарячих дискусій в жидівському місті Єрусалимі. Навіть у світославному храмі того святого міста дискутували про те царство. Під час одної дискусії головний Провісник доброї новини про те Царство сказав Своїм багатьом слухачам, включаючи і первосвящеників та членів секти фарисеїв: “Від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити”. (Мат. 21:43—46) Згідно з цими словами, то те царство Боже мало незабаром бути відібране від їхнього народу і передане новому народові, який буде приносити плоди показуючи, що над ними царює царство Боже. Слова цього промовця сповнилися, бо до цього дня той колись привілейований народ немає царства Божого.
3. Як промовець починає притчу, що стосується до Його пророчих слів?
3 А чому так сталося? Промовець тих пророчих слів показав чому, даючи їм одну з своїх значних притч. Один чоловік, що слухав Його записав її для нас і розпочинає цю розмову кажучи: “А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи: ‘Царство небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого. І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти’ ”.— Мат. 22:1—3.
4. Що показує кого “чоловік, цар” в Ісусовій притчі, представляв?
4 Головна особа цієї притчи був “чоловік, цар”. Кого Він зображував? Він представляв Самого Бога, бо притча починається, кажучи: “Царство небесне подібне одному цареві”, беручи деякі кроки, що викликали деяку реакцію. Вислів “царство небесне” значить те саме, що “царство Боже”, тому що Бог є Всевишній володар у невидимих духовних небесах. Наприклад, стародавній володар Вавилону був покорений принижаючим досвідом, щоб: ‘пізнав ти, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче . . . коли пізнаєш, що небо керує”. (Дан. 4:22, 23) Ісус відносився до Бога, коли сказав про Єрусалим: “Не клястися . . . Єрусалимом, бо він місто Царя великого”. До цього небесного, Царя, Ісус навчив Своїх учнів молитися, кажучи: “Нехай прийде царство Твоє. Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”.— Мат. 5:34, 35; 6:9, 10.
5. Хто є “син” для якого небесний Цар справляє “весілля”, і який є доказ на це?
5 Цар в Ісусовій притчі має сина. Але, у Бога, небесного Царя, є сотки мільйони духовних синів, яких по-біблійному називаються “сини Божі”. (Йова 38:7; Дан. 7:9, 10) Який же з цих багатьох синів є син Ісусової притчи? Це є Син над синами Божої небесної родини. То для цього першого сина небесний Цар справляє “весілля”, і Святе Писання показує, що цей син є промовець символічної притчи, Сам Ісус Христос. Іван Хреститель, який охрестив Ісуса, сказав про Нього: “Я — не Христос, але посланий я перед Ним. Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і Його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась”. (Ів. 3:28, 29) В іншій притчі, Ісус відносився до Себе самого коли сказав: “Тоді Царство небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого”.— Мат. 25:1; 9:15.
6, 7. (а) Хто є “невіста” цього Сина небесного Царя? (б) До чого Ефесян 5:23—32 уподібнює споріднення між Ісусом Христом, а Його збором?
6 Так як кожний жених, Ісус мав велику приємність, коли думав і говорив про цю “невісту”, яку Цар, Його небесний Отець, дасть Йому. Певна річ, що та “невіста” не є особа, не є особистий учень Ісуса Христа. Навпаки, вона є складна або групова особа, Його ціле тіло або збір вірних помазаних учнів. Це не повинно дивувати нас. У Біблійних пророцтвах, стародавній ізраїльський народ уподібнений до дружини Бога Єгови, бо народ був, мов одружений з Ним, коли прийняв закон Угоду через пророка Мойсея при Горі Сінай в Арабії. (Іс. 54:5; Єрем. 3:14; 31:31, 32) Отже споріднення між Сином Божим, а Його помазаним збором є уподібнене до споріднення між чоловіком, а дружиною; так як читаємо:
7 “Бо чоловік — голова дружини, як і Христос — голова збору, бувши Сам Спаситель тіла! Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив збір і віддав Себе за нього. Ця свята таємниця є велика. Я говорю про Христа та про збір”.— Ефес. 5:23, 25, 32, НС.
8. Де і як одруження Сина небесного Царя з Його “невістою” має відбутися?
8 Завершення шлюбу між Царевим Сином, а Його символічною “невістою” прийде тоді, коли Ісус Христос з’єднається з Його вірним збором у духовних небесах, у “царстві небесному”. Члени цього помазаного збору мусять бути вірні, так як заручена діва, Ісусу Христу до самої смерти. У нагороду за їхню дівочу вірність до кінця їхнього земного життя, вони воскреснуть із мертвих стати Його небесною “невістою”, Його Невіста збір, навіки в домі небесного Отця і Царя.— 2 Кор. 11:2, 3.
“ТІ, ЩО БУЛИ ЗАПРОШЕНІ НА ВЕСІЛЛЯ”
9. В Ісусовій притчі, яке споріднення запрошені на “весілля” мали з царем, і що їхнє добре відношення до такого запрошення покаже?
9 Цар зробив велику ласку, коли висилав запрошення на весілля свого сина. Він запрошував тих над якими царював. Вони були його підданці. Він знав усіх по імені. Він знав де вони мешкали в його країні, отже міг вислати своїх слуг до їхніх домів, щоб повідомити їх про час, коли весілля буде готове, на яке вони вже були запрошені. Коли запрошені будуть брати сприятливу акцію з огляду цього повідомлення, що весілля вже готове, то цим вони покажуть належну пошану своєму цареві. Отже, кого ті “запрошені на весілля”, в Ісусовій притчі представляють?
10. У часі притчи, Бог Єгова був Царем над якими людьми, і через який розпорядок?
10 Тому що цар представляє Бога Єгову, то хто були ті люди над якими Він тоді царював? Кому то Ісус був сказав: “Від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити”? Це був жидівський народ. У 1513 р. перед З.Д., Бог Єгова завів їх під угоду зі Собою через посередника пророка Мойсея, при горі Сінай. Вони добровільно ввійшли в цю угоду, дотримувати її закон, якого основою були славних Десять Заповідей. (2 Мойс. 19:1 до 24:8) Головно через цей розпорядок, Єгова став небесним царем над Своїми людьми, і це значило, що як народ, вони тоді стали “народом” піддані Йому. (5 Мойс. 33:5) Ізраїльтяни вже співали Йому хвалу, як Своєму Цареві, коли Він визволив їх від смерти в Червоному Морі, співаючи: “Єгова зацарює навіки віків”.— 2 Мойс. 15:18, НС.
11, 12. (а) Як ізраїльський народ став народом Божого імені? (б) Як це, що Бог міг висилати їм запрошення по їхньому народному імені?
11 Цей небесний Цар має ім’я — Єгова — і тому що Він завів ізраїльський народ під закон угоду з Ним, як їхній Бог, вони стали людьми по Його іменні. Їх називали Його ім’ям. Сказав посередник Мойсей Ізраїлеві під угодою: “Господь [Єгова] поставить тебе Собі за святий народ, як присягнув був тобі, коли ти будеш додержуватися заповідей Господа [Єгови], Бога твого, і підеш дорогами його. І побачать усі народи землі, що Господнє ім’я [Єгова] кличеться на тобі, і будуть боятися тебе”. (5 Мойс. 28:9, 10) Цьому вибраному народові, Єгова сказав, через уста Свого пророка Амоса: “Тільки вас Я пізнав зо всіх родів землі”. (Ам. 3:2) Народ не тільки був ототожнений Його іменем, але Він знав той народ по імені.
12 До цього, Він був сказав через уста пророка Ісая: “А тепер отак каже Господь [Єгова], що створив тебе, Якове, і тебе вформував, о Ізраїлю: ‘Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім’я твоє, Мій ти’ ”. (Іс. 43:1) Отже, коли Він мав бажання відсилати їм запрошення, то Він міг зробити це, запрошуючи їх по їхньому народному імені.
13. Як небесний Цар знав адреси “запрошених на весілля”, і цей факт став ясний коли хто народився?
13 Цар Ісусової притчи знав адреси тих, що запрошував на весілля. Подібно Єгова знав “адреси” Своїх вибраних людей, запрошених людей. Він знав де вони мешкали. Вони мешкали в країні, яку Він був обіцяв їхнім предкам Авраамові, Ісакові і Якові, в яку Він був вірно завів їх. Навіть після їхнього поневолення у Вавилоні, Єгова знову повернув їх до тієї самої землі. І Цар Єгова післав був Свого Сина до тієї землі. Це не була помилка або якийсь випадок, що Ісус, Нащадок Авраама і царя Давида народився в Юдейському місті Віфлеємі, в осени 2 р. перед З.Д. Цар Єгова був передсказав це чудове народження через Свого пророка Михея кілька століть наперед.— Мих. 5:2.
14. Чи відвідини вісників повідомлення був перший раз, що запрошувалося “запрошених”, або яке споріднення було між повідомленням, а запрошенням?
14 У сповненні Ісусової притчи, Цар Єгова знав адреси або замешкання “запрошених на весілля”. Звичайно, Він знав куди посилати вісників, щоб повідомити їх, що весілля, на яке вони були запрошені, вже було готове і що вже прийшла година для них приходити. Перше запрошення не було дане їм, коли вісники прийшли повідомити їх, що бенкет вже був готовий і щоб вони зараз прийшли. Такі відвідини були додаткове повідомлення, а не перше запрошення. Отже, коли й як вони вже були “запрошені” або коли перший раз їх відвідалося?
15. (а) В якому році було доручене запрошення на “весілля”, і кому? (б) На тій оказії у чому містилося те запрошення, і на яких умовах?
15 Це сталося в 1513 р. перед З.Д., коли Бог Цар завів їх, як ізраїльський народ, в Закон угоду через Мойсея, як посередника. Перше покликання або “запрошення” було дане ізраїльтянам, як народу, не особам, бо це народ, а не індівідуальні члени мали існувати аж до Царевого “весілля”. Перше покликання або “запрошення” ізраїльського народа було включене в Божих вимогах, яких Він тоді встановив на користь ізраїльському народові, коли той хотів увійти і дотримувати закон угоду з Богом Єговою. Коли Бог пропонував цю угоду Ізраїлеві при горі Сінай, то Він наказав Мойсейові сказати: “Тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя. А ви станете Мені царством священиків та народом святим”.— 2 Мойс. 19:1—6.
16. (а) На якій основі було заведено Закон-угоду з народом Ізраїля, і як? (б) До кого поширювалися обов’язки і запрошення в тій угоді, і аж доки?
16 Таким чином перед ізраїльським народом була поставлена надія Царства, нагода і дійсне запрошення ставати “царством священиків”. Таке священицьке царство мало діяти, як Божий слуга на користь решти людства. Ізраїльський народ прийняв це запрошення від їхнього небесного Царя, коли прийняв Його пропоновання, кажучи: “Усе, що Господь [Єгова] говорив, зробимо”. Згідно з цим Бог Цар завів Закон Угоду з ізраїльським народом над жертвами через посередника Мойсея. (2 Мойс. 19:7, 8; 24:1—12) Не тільки обов’язки того Мойсейового закону, але також запрошення стати “царством священиків”, були передані природним нащадкам тих ізраїльтянів під угодою, саме до першого століття нашої Загальної Доби. (Рим. 9:4, 5; Дії 3:25, 26) Тому, що ті природні нащадки першого століття З.Д. були “запрошений” народ, то Бог Цар тепер діяв в гармонії з умовами тієї угоди, коли підніс Івана Хрестителя і послав його проповідувати Ізраїлевому народові: “Покайтесь, бо наблизилось Царство небесне”.— Мат. 3:1, 2.
17. (а) Який зв’язок має “весілля” царевого сина з царством? (б) Які інші обов’язки будуть сповняти члени “невісти” Вічного Отця?
17 Але, яке сполучення має “царство священиків” до царевого весілля для його сина? Ісус натякнув, що між цими є зв’язок, коли розпочав Свою притчу слідуючими словами: “Царство небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого”. (Мат. 22:1, 2) Звичайно “невіста”, яку син царя візьме собі стане принцесою і королевою. Подібно до цього, “невіста”, яку Бог Цар дає Свойому Синові Ісусу Христу є Його помазаний збір вірних учнів. На небесах ці вірні помазані учні будуть більше, як “невіста” Ісусу Христу, Який стане “Вічний Отець” відкупленому людству. Вони також є співспадкоємці з їхнім небесним Молодим у Царстві, якого Бог Цар призначає Своєму Синові Ісусу Христу над усім людством.
18. Як Ісус тримав надію на Царство перед Його учнями в Своїй Проповіді на Горі і на Його останній Пасці?
18 Ісус Христос постійно ставив цю надію про Царство перед своїми правдивими учнями. У Своїй Проповіді на Горі, Він був сказав їм: “Щасливі ті, що відчувають свою духовну потребу, тому що Царство небесне належить до них. Щасливі ті, яких переслідують за правду, тому що Царство небесне належить до них. . . . Але знає ваш небесний Отець, що вам треба всього цього. Шукайте ж найперш Царства Божого і його правди, а все це вам додасться”. (Мат. 5:3, 10; 6:32, 33) І вночі останньої пасхи з Його вірними апостолами і коли Ісус установив з ними Господню Вечерю, Він сказав їм: “Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих”.— Луки 22:23—30.
19. Як це є, що царський син не залишиться без царства, і як Невіста-збір бере участь із Ним?
19 Отже Невіста-збір буде брати участь із Ним, бувши Його співспадкоємці, у небесному царстві, а Він бувши їхній Молодим, голова. Він має бути Провідником так, як стародавній Мелхиседек, який був цар Салиму і священик Всевишнього Бога, отже цар-священик. (1 Мойс. 14:18—20; Пс. 110:1—4; Євр. 5:5, 6; 6:20 до 7:28) Ісус Христос є Первосвященик Єгови, а Невіста збір Христа постачає підсвящеників. У цей спосіб правдивий християнський збір стається “царством священиків”. До цього збору, апостол Петро написав, кажучи: “Але ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого”. (1 Пет. 2:9) Таким чином Ісус Христос Син Божий не залишається Син без царства, але Бог Цар призначає Синові спеціальне царство над усім людством, а Його Невіста класа бере участь у цьому Месіянському царстві разом із Ним.— Рим. 8:16, 17.
ВІДНОШЕННЯ “ТИХ ЗАПРОШЕНИХ НА ВЕСІЛЛЯ”
20. (а) Що про те покоління прийшло під сумнів, коли його поінформувалося, що вони мали нагоду прийти на весілля? (б) Яке питання виринає про те скільки прийдуть?
20 Бувши забраний під Мойсейову Закон угоду, то ізраїльський народ мав чудовий привілей і “запрошення”. Відносно “весілля”, якого їхній Бог Єгова, цар, розпорядив, вони були народ “запрошених”. Але в угоді були умови, яких вони мусіли зустріти, щоб стати “царством священиків”. Отже питання виринає: Яке буде відношення цього народу, коли повідомиться його, що те покоління має нагоду прийняти запрошення Царя і прийти на весілля? Чи прийде стільки осіб із цього народу скільки є місць на весіллі? Багато мали нагоду прийти, бо притча показує, що цар запросив багато гостей і що там було багато місць для запрошених.
21. Коли небесний Цар почав висилати своїх “рабів” повідомити “запрошених”, що весілля вже було готове?
21 Коли, у сповненню цієї притчи, Бог Цар послав Своїх “рабів”, щоб повідомити “запрошених”, що час вже прийшов на “весілля” і щоб вони зараз приходили? Це сталося після Ісусового хрещення у воді і коли він став помазаним Божим святим духом на Христа, або помазаним на Месіянського Царя. Коли Ісус Христос вернувся з юдейської пустині, де Він був сорок днів, то Іван Хреститель показав на Нього і сказав своїм слухачам: “Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!” Іван не тільки показав, що Ісус був той зображальний Агнець, що жертвою має визволити світ людства від кари гріха, але також свідчив, що Ісус Христос був Син Божий. Незабаром після того Ісус почав Свою працю освіти і деякі стали наслідувати Його, як Месію. Один із цих, на ім’я Андрій, відшукав свого брата Симона і сказав до нього: “ ‘Знайшли ми Месію’ (що визначає, за перекладом, Христос)”. (Ів. 1:26 до 2:2) Таким чином Ісус почав формувати групу учнів.
22. Яка довга була перша доба повідомлення, і хто тоді були ті повідомлені?
22 Ісус Христос не тільки навчав і проповідував про Боже Месіянське царство, але Він також вислав Своїх юдейських учнів проповідувати з Ним: “Наблизилось Царство небесне”. (Мат. 10:1—7; Луки 9:1—6; 10:1—9) У цей спосіб небесний Цар, Бог Єгова, вислав Своїх “рабів” під Законом угодою, щоб дати перше повідомлення. Це тягнулося від осени 29 З.Д. до весни 33 р. З.Д., або три і пів року. Цих “рабів” посилалося лише до “тих запрошених”. Тобто, до юдейського народу під Мойсейовою Закон-угодою, яка давала їм нагоду стати ‘царством священиків’. Признаючи “тих запрошених” Ісус сказав Своїм учням виславши їх проголосити, що час уже прийшов: “На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте, але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого”. А про Себе, Ісус сказав: “Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого”.— Мат. 10:5, 6; 15:24.
23. Як Ісус показав, що вже прийшов час на перші відвідини, але як Його притча виявила відношення запрошених?
23 Тоді був відповідний час дати перше повідомлення. Ісус пригадав “дому Ізраїлевому” про цей божественний час, коли Він сказав юдеям: “Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію”. (Марка 1:15) Але чи через таке широке проповідування “рабів” небесного Царя народ покаявся, навернувся і прийняв Сина Царевого за царського Месію? Це було майже при закінченні першого повідомлення, що Ісус показав як вони віднеслися до цих перших відвідин. У притчі Він сказав: “Та ті не хотіли прийти”.
24. Які вперті були ті “запрошені”, і якою подією закінчилися перші відвідини?
24 Так, вони не навернулися, не прийняли Царевого Сина Ісуса Христа за Месію, для якого справлялося царське “весілля”. Вони були такі вперті, що аж переконали римського губернатора, Понтійського Пилата, вбити Його на день Пасхи 33 р. З.Д. Таким чином Ісус помер, як “Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере”. (Ів. 1:29, 36) Його смерть, як досконала людська жертва мала принести вічні користі “запрошеним” на Цареве дійсне “весілля”. Проте, ця жертовна смерть закінчила Ісусову особисту участь у цій роботі повідомлення. Таким чином, закінчилися ті перші відвідини “запрошених”.
25. (а) Чому Божий намір для весілля не був невдачою тоді? (б) Чому Бог далі признавав тих перших “запрошених” під Закон-угодою?
25 А що ж тепер? Чи приготовлення Царевого “весілля для його сина” було даремне? Чи воно тепер було невдачою? Ні, бо це не був намір Бога Царя. Всемогутній Бог воскресив Свого вірного Сина Ісуса Христа з мертвих і підніс Його до царського престолу по правиці Бога на небесах. (Дії 2:32—36; Пс. 110:1, 2; Мат. 22:41—45) У Божій присутності, воскреслий Ісус представив цінність Своєї людської жертви, як Агнець Божий, і це закінчило Мойсейову Закон-угоду з її нижчими тваринними жертвами. Незважаючи на це скасування Закон-угоди і засновання нової угоди з Ісусом Христом як Посередником, Бог Єгова Цар далі милосердно признавав тих “запрошених на весілля” згідно з Закон-угодою. Він зробив це тому, що вони були природний “дім Ізраїля” і природні, тілесні нащадки вірного патріарха Авраама, Божого друга.— Дан. 9:24, 27.
ДРУГЕ ПОВІДОМЛЕННЯ “ЗАПРОШЕНИХ”
26. Як воскреслий Ісус показав, що буде друге повідомлення запрошеним, щоб заповнити всі місця на весіллі?
26 Цар Бог Єгова мав причину обурюватися проти народу “Запрошених”, але Він дав народові ще дальшу нагоду заповнити всі місця на “весіллі Його сина”. Він послав їм друге повідомлення, але останній раз. Ісус Христос показав Боже милосердя тим запрошеним, коли сказав Своїм учням саме перед вознесенням до неба: “Та ви приймете силу, як дух святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі”.— Дії 1:8.
27. Як Ісус зобразив відношення тих запрошених до другого повідомлення?
27 А яка реакція була переважно того народу до цього другого повідомлення, Ісус передсказав у Своїй притчі, кажучи: “Знову послав він інших рабів, наказуючи: ‘Скажіть запрошеним: ‘Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля’. Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг. А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх”.— Мат. 22:4—6.
28. Коли почалося друге повідомлення, і яке обвинувачування жидівського Найвищого Суду показує, що народ запрошених був повідомлений?
28 Ця частина Ісусової притчи почалася на день свята П’ятдесятниці 33 р. З.Д., коли був вилитий святий дух на Ісусових чекаючих учнів і вони почали звіщати добру новину Божого Месіянського царства жидам і необрізаним ноновірцям Юдаїзму в Єрусалимі. Скільки соток тисяч святкуючих із різних частин землі там зійшлося до Єрусалиму, надхнена історія не говорить. Тисячі святкуючих почали чути добру новину про воскреслого Ісуса Месію. Незабаром, жидівський Найвищий Суд сказав дванадцятьом апостолам Ісуса Христа: “І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас”. (Дії 5:27, 28) Немає ніякого сумніву, що народ “запрошених” тепер був повідомлений другий раз.
29. Як ті запрошені віднеслися до церевого другого поклоніння, і яка історія показує правду Ісусової притчи в цьому відношенні?
29 А як маси народу віднеслися до Царевого другого пригадування про їхнє запрошення на готове “весілля”? Вони образили Царя і зневажили Його Сина, коли цікавилися більше особистими матеріалістичними справами, замість поважати Царя своєю присутністю на весіллі Його Сина! Вони навіть убивали його слухняних “рабів”, християнських вісників доброї новини Божого Месіянського царства. Особа лише може прочитати книгу Дії Апостолів, від третього до дев’ятого розділу, і там знайти історичний запис відносно того, яка правдива Ісусова пророча притча була в цьому відношенні.
30, 31. (а) Коли закінчилося друге повідомлення? (б) У притчі, що цар робив коли відкинулося його друге повідомлення?
30 Те друге повідомлення запрошених мусіло закінчитися так, як пророцтво показувало. І так сталося в 36 р. З.Д., три і пів роки після смерти Ісуса Христа в Єрусалимі. А як? Ісусова притча зображала як це мало статися. Показуючи кару, яка мала прийти на народ “запрошених” за їхнє невірне відкинення запрошення свого небесного Царя, Ісус сказав:
31 “І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. Тоді каже рабам своїм: ‘Весілля готове, але недостойні були ті покликані. Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте кличте їх на весілля’. І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась”.— Мат. 22:7—10.
32. Чи порядок Ісусових слів значить, що цар відкладав весілля аж поки не знищив місто “запрошених”?
32 З вищенаведених Ісусових слів, як Він дає деталі притчи, ми не повинні робити заключення, що цар, перед своїм зверненням більшої уваги на весілля, вислав свої війська проти міста неоціняючих “запрошених”, щоб “знищити тих убійників і спалити їхнє місто”. Бо це значило б, що небесний Цар, Бог Єгова не відсилав Своїх рабів запрошувати людей нерозбірливо на весілля аж до пізна 70 р. нашої Загальної Доби, в якому то році римські війська, під генералом Титом, сином імператора Веспасіана, знищило Єрусалим. У тому році, ті “убійники” справді загинули. Так як каже Флавіюс Джосіфус, 1.100.000 жидів загинуло в облозі і в знищенні Єрусалима, а 97.000 пішли в неволю де їх продавали за невільників.— Луки 21:20—24; 19:41—44.
[Ілюстрація на сторінці 38]
У притчі про царя, який приготовив весілля, Ісус показав деяким, які думають ніби вони підуть до неба, що вони не дістануться туди