Дії — Запис відважного і ревного свідкування

НА ПРОТЯЗІ коло трьох років з половиною Ісус Христос відважно проповідував про Боже царство. Тоді Він був забитий. Чи Ісус Христос справді був Син Божий, так як Він твердив? Згідно з принципом, якого пізніше висловив єврейський вчений Гамаліїл, якщо б Ісусова діяльність походила б від Нього Самого, то Його смерть була б закінчила всю ту справу. Але якщо Його праця була від Бога і Він справді був Син Божий, тоді Його смерть не закінчила б Його роботи.— Дії 5:35—39.

Відважне і ревне свідкування Його учнів, після воскресення Ісуса доказало, що Ісус справді був Син Божий і що Його робота походила від Його Отця. Незважаючи на всю гірку опозицію, яку Його учні зустрічали, то вони таки дістали силу поширювати добру новину Божого царства далеко і широко. Про все це описується в книзі Дії Апостолів.

Хто написав книгу Дії Апостолів? Доказ, внутрішній, як і зовнішній, показує, що її автор був Лука.a У книзі Дій учень Лука показує, що він не лише був справедливий і спостережливий хронолог, але також точний та добре освічений історик.

Книга Дії Апостолів починається з вознесенням Ісуса і кінчається ув’язненням Павла в Римі. Вона покриває коло двадцять вісім років, від 33 до 61 р. З.Д. Правдоподібно вона була написана коло 61 р. З.Д., бо в ній нічого не згадується як Павло явився перед Кесарем, або про те, що Нерон переслідував християнів, яке то переслідування відбулося приблизно у 64 р. З.Д. Тому що Лука був Павлів друг у Римі (Кол. 4:14; 2 Тим. 4:11), то можна прийти до висновку, що Лука написав Дії Апостолів у Римі.

Перших дванадцятьох розділів Дії Апостолів головно застановляються над Петровим проповідуванням, а решта шістнадцять над Павловим. Дії Апостолів також говорять про свідоцтво, якого було дано, перше євреям, а тоді самаріянам, а нарешті поганам. Вона також поміщає історію поширення доброї новини, від Єрусалиму до Риму.— Дії 1:8.

Безперечно, що Ісусові учні не могли зробити цього з своєї власної сили. Це Божий святий дух давав їм сили так відважно і ревно проповідувати. Вони свідчили про воскреслого Ісуса Христа. Але вони також свідчили про Бога Єгову і Його царство. По суті, у Діях Апостолів знаходимо, що про Бога згадується два рази більше, ніж про Ісуса Христа. А особливо коли вони проповідували поганам, то перше вони свідчили про існування і добрість Творця, Бога Єгови.— Дії 14:14—17; 17:22—31.

ПЕТРО БЕРЕ ПРОВІД

Книга Дії Апостолів починається з прощальними словами Ісуса з Своїми учнями і Його вознесенням до неба. Маттія є вибраний заступити місце Юди Іскаріотського, вчинок в якому Петро брав провід. Тоді 120 учнів слухняно чекають у вищій кімнаті в Єрусалимі, щоб Бог Єгова зіслав обіцяного утішителя або святого духа на них, якого Він висилає на святочний день П’ятдесятниці. Це уможливлює їх говорити відважно і в різних мовах до євреїв, які посходилися з різних країн обходити свято П’ятдесятницю в Єрусалимі. Апостол Петро знову бере провід, і того дня 3.000 душ прийняли його слово, і охрестилися’.— Дії 2:41.

Розділи 3 до 5 говорять більше, як апостоли відважно і ревно свідчили про ,єдине ім’я під небом, яким можна спастися’. (Дії 4:12) Через відважність Петра та Івана їхні вороги пізнали, що вони були з Ісусом. (4:13) Коли їм наказали більше не проповідувати, вони відважно відповіли: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога? . . . Не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули”. Після того, як їм погрозили і відпустили, вони зійшлися з своїми людьми і оповіли, що сталося. Тоді вони всі „разом” моляться, щоб Бог поміг їм ,говорити [Його] слово із повною сміливістю’. Коли їм знову наказали не проповідувати, вони відважно відповідають: „Бога повинно слухатися більш, як людей”.— Дії 4:19, 20, 23, 24, 29, 31; 5:29.

У наступних двох розділах довідуємося про Степана, один із сімох вибраний розповсюджувати їжу вдовам. „Повний віри та сили” він чинив великі чуда і дає велике свідоцтво, якому противники не можуть заперечити. (Дії 6:8) Розстроєні, вони приводять його перед синедріон, де його відважне свідоцтво так розлютило його противників, що вони вкаменували його на смерть, і таким чином він стався перший християнський мученик. Переслідування збільшується, але чи учні перестають проповідувати? Цілком ні. Де б вони не розпорошилися, то „вони Слово Боже благовістили”.— 8:4.

Розділ 9-ий розказує, як жорстокий переслідувач Саул з Тарси навернувся. А як це сталося? Воскреслий Ісус появився йому у засліплюючому світлі. Діставши свій зір назад, Саул, який пізніше був знаний, як Павло, також стається відважний і ревний проповідник і тоді його переслідують. Розділ 10-ий є дуже знаменитий, тому що описує, як Бог ужив Петра принести добру новину першому поганському наверненому римському сотникові на ім’я Корнилій.

Пізніше ми читаємо, як Ірод забив апостола Якова, щоб задоволити євреїв і як він заарештував Петра, щоб і його забити. Проте, Бог мав щось іншого на думці для Петра, отже ангел визволив його з тюрми. „Слово ж Боже [Єгови] росло та помножувалось”.— Дії 12:24.

ПАВЛОВІ ТРИ МІСІОНЕРСЬКІ ПОДОРОЖІ

Розділ 13 оповідає, як Павло і Варнава рушили в їхню першу місіонерську подорож. Вони подорожували сотки миль, відвідували багато міст, чинили багато чуд і ,говорили з такою відвагою’, „що безліч юдеїв й огречених увірували”. Раз-у-раз вони мусіли втікати з міст через буйне переслідування. В одному місті Павла навіть каменують і лишають, як мертвого. Прийшовши до притомності, він далі „зміцняючи душі учнів, просячи перебувати в вірі та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже царство”.— Дії 14:1, 3, 22.

Про зібрання апостолів і старших в Єрусалимі, щоб залагодити питання про обрізання, описується в 15-му розділі. Ні, обрізання не вимагається від поганських навернених, бо „зводилось духові святому і нам,— тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного: стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду”.— Дії 15:19, 20, 28, 29; 21:25.

Для другої місіонерської подорожі Павло вибирає Силу і по дорозі Тимофій прилучається до них. Діставши повідомлення через видіння у сні, щоб прийти до Македонії (сьогоднішня Греція) і допомогти людям, вони входять у Филипи. Через успіх їхнього проповідування, знову виринає переполох і Павло та Сила є ув’язнені. Через землетрус вони є визволені, і сам тюремник навертається. Пішовши до Солуні та Верії, вони мають багато успіху, але мусять втікати через буйне переслідування. (Дії 16:9 до 17:15) Прийшовши до Атенів, Павло відважно проповідує на ринку, а звідтам філософи взяли і повели його в ареопаг, де він дає чудове свідоцтво про Бога Творця, про єдність людської родини, і про воскресення Ісуса. (17:16 до 34) Зайшовши в Коринт, він знаходить так багато зацікавлених осіб, що перебуває там вісімнадцять місяців.— 18:1—17.

Вернувшись до свого дому Антіохію і вживши трохи часу проповідувати, Павло починає свою третю місіонерську подорож. Він прибуває до Ефесу і, ввійшовши до синагоги, „промовляв відважно”, як і по інших місцях на протязі двох років. (Дії 19:8—10) Чимало чудес він виконує і багато навертаються. Знову через його успіх виринає переполох, але цей раз йому не треба втікати. По дорозі назад до Єрусалиму, він скликує старших Ефесу зустріти його в Мілеті, де він звертає їм увагу на свій власний несамолюбний шлях і дає гарну пораду: „Пильнуйте себе та всієї отари, в якій святий дух поставив вас надзирателями”. На закінчення він говорить: „Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим”. Він також наказує їм пам’ятати Ісусові слова: „Блаженніше давати, ніж брати”.— 20:17—35.

ПЕРЕД ПРОВІДНИКАМИ І В ТЮРМАХ

Останніх вісім розділів Дій Апостолів переважно мають справу з Павловими досвідами. Там є показано, як він відважно проповідував євреям і римським провідникам, Феліксу, Фестові та цареві Агриппі. Обороняючи себе він розказує, як Ісус чудесно появився перед ним і дав йому наказ проповідувати, щоб дістати справедливого суду Павло вдається до Кесаря.

Велика буря перериває подорож до Риму і корабель сідає на мілину та цілком розбивається, але так як ангел був запевнив Павла, всі припливають безпечно до берега. Три місяці пізніше Павло й його подорожуючі приятелі рушають у Рим і зустрічають християнських братів у портовому місті Путеолі, а звідти до Риму. У Римі він скликає старших з-поміж євреїв і дає їм свідоцтво; деякі увірують, але багато не хочуть повірити. На протязі двох років Павло мешкає у ,найнятім домі своїм, і приймає усіх, хто приходить до нього, і проповідує Боже царство’.— Дії 28:30, 31.

Дійсно, що історія цих перших християнів дуже ясно доказує, що робота, яку Ісус почав була від Бога, а не від людей. Під проводом свого воскреслого Господа і з допомогою сили Божого святого духа, вони могли давати відважне, ревне та плодотворне свідоцтво так, що багато тисяч повірили. Так, як апостол Павло каже в одному з його листів, через їхню ревність, добра новина була „проповідувана всьому створінню під небом”.— Кол. 1:23.

[Примітки]