Павло пише филип’янам — лист любови і радости

Місто Филипи заснував військовий геній Филип або Пилип з Македонії (батько Александра Великого), який назвав його своїм ім’ям. Воно стало головним містом Македонії, що тепер є частиною північної Греції і північної Югославії. Історики дуже вихвалюють гарні характерні риси македонців, і здається, що зерна правди, які апостол Павло був посіяв між ними впали на добру землю.— Луки 8:8, 15.

Павло з його подорожуючими друзями відвідали Филипи в часі своєї другої місіонерської подорожі, коло 49 до 52 р. З.Д. Божий дух заборонив їм проповідувати по деяких інших місцях. Тоді одної ночі Павло мав видіння в якому один македонець просив його: „Прийди в Македонію, і нам поможи”. Лука зауважує: „Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію”.— Дії 16:6—10.

Правдоподібно, що в Филипах було мало юдейців. Це можна бачити з того, що замість ходити до синагоги в суботу, так як то був звичай Павла, він пішов за брами міста де жінки сходилися на молитву біля ріки.

Також цікаво зауважити ролю, яку жінки мали в филип’янському зборі. Павло пішов до місця, де жінки сходилися на молитву. Це навернена Лідія виявила надзвичайну великодушність і гостинність, які то риси відзначили той збір. Охрестившись, вона благала цю місіонерську групу: „Якщо ви признали, що вірна я Господеві [Єгові], то прийдіть до господи моєї й живіть”. І Лука додає: „І змусила нас”. (Дії 16:11—15) Також було дві жінки про яких Павло журився, Еводія і Синтихія, ,які в боротьбі за Євангелією помагали мені та Климентові’, що був брат.— Фил. 4:2, 3.

СОЮЗ ЛЮБОВИ

Між Павлом, а филип’янами розвився теплий союз любови. Безперечно, що він показав свою любов, коли перше проповідував їм, а вони тепло прийняли його. Принаймні чотири рази вони посилали допомогу Павлові. Два рази, коли він був у Солуниці, вони були єдині, що допомогли йому, так як він каже: „Не прилучився був жоден збір до справи давання й приймання для мене, самі тільки ви, що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня”. (Фил. 4:15, 16, НС) Хоч у Коринті, Павло був у потребі, то він не ставався тягарем ані одному з братів там, бо ,брати з Македонії поповнили його нестаток’. (2 Кор. 11:9) Тоді, коли Павло був ув’язнений в Римі, филип’яни послали йому подарунок. (Фил. 4:10—14) Здається, що цей подарунок, разом із нагодою скомунікуватися з ними, спонукали Павла написати цього листа до Филип’ян коло 60 або 61 р. З.Д.

Справді можна сказати, що Павлів лист до Филип’ян був лист любови. Тому то Павло представляє себе не в своїй офіціальній ролі, як апостол, але як ,раб Христа’. Це також можна бачити з того, що в листі немає висловів правдивого обурення, ані ганьби за те, що вони прийняли фальшиву науку.

З другого боку, цей лист поміщає такі любовні вислови, як: „Бо Бог мені свідок, що тужу я за вами всіма в сердечній любові Христа Ісуса”. Павло є задоволений, „щоб полишитися в тілі”, тому що „це потрібніші ради вас”. Він називає їх „улюблені” браття.— Фил. 1:8, 24; 2:12; 4:1.

ЛИСТ РАДОСТИ

Павлів лист до Филип’ян також був переповнений доброю радістю. Він є веселий і заохочує їх також радіти. Можна сказати, що його лист переповняється таким самим духом, якого Павло і Сила мали, коли саме тут у Филипах, їх побили, взяли до тюрми і замкнули в колодках, і опівночі вони почали співати і молитися наголос.— Дії 16:25.

З самого початку Павло говорить, що з радости молиться за них. Він далі каже, що через його ув’язнення добра новина була поширена. По суті, всі вояки імператора, називаючись Преторіянська Сторож, знали про його ув’язнення, а брати набирали відваги і говорили Слово Боже ще сміліше. Правда, деякі проповідували Христа з поганим або неправильним наміром, в надії завдати Павлові більше страждання. Тому що через усе це Христос став ще більш відомий, то реакція Павла була ось яка: „Тим я радію та й буду радіти”.— Фил. 1:13—18.

Незважаючи на свою долю, Павло каже: „Я радію та тішуся разом із вами всіма. Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною”. Він відсилає Тимофія до них, щоб коли він вернеться назад він сам став веселим. Він також відсилає їм Епафродита, щоб вони раділи, коли побачать його. „Тож прийміть його в Господі з повною радістю”. (Фил. 2:17—19, 25—29) Подібно він починає те, що тепер є третій розділ, нагадуючи: „Зрештою, браття мої, радійте у Господі”. А як він починає четвертий розділ? „Отож, мої браття улюблені, за якими так сильно тужу, моя радосте й вінче”. І тоді додає: „Радійте в Господі завсіди, і знову кажу, радійте!” Дальше, Павло знову говорить про радість, кажучи: „Я вельми потішився в Господі, що справді ви вже нових сил набули піклуватись про мене; ви й давніш піклувались, та часу сприятливого ви не мали”.— Фил. 4:1, 4, 10.

ДУЖЕ ПРИДАТНА ПОРАДА ДЛЯ НАШОГО ДНЯ

Хоч християнів у Филипах не треба було ганити, то Павло таки відчував потребу дати їм доброї підкріпляючої поради і вказівок про правильне мислення, правильне поводження і старанність, всі ці речі, які є дуже придатні для нашого часу. Він молиться проте, „щоб ваша любов примножалась ще більше та більше в пізнанні й усякім дослідженні, щоб ви досліджували те, що краще, щоб чисті та цілі були Христового дня, наповнені плодів праведности”. (Фил. 1:9—11, 27) Яка придатна ця порада є для нашого дня! Тому що є так багато спокус приваблювати нас до злодіяння, то як ми мусимо уважати, щоб неважні справи не збили нас із дороги! Також, як важно є підтримувати наше проповідування доброї новини гідним поводженням!

Продовжуючи, Павло висловлює бажання почути, що його филип’янські брати „стоять в однім дусі, борючись однодушно за віру євангельську, і ні в чому не боячися противників”. (Фил. 1:27, 28) Тому що сьогодні опозиція до проповідування доброї новини Божого царства збільшається, то це нагадування є придатне для нашого дня.

Павлові наступні слова заохочують нас бути з’єднаними любов’ю, співчуттям, і щоб не чинити нічого з підступом або з чванливости, але ,в покорі майте один одного за більшого від себе’. Щоб підтримати своє нагадування він звертає увагу на Ісусів приклад і нагороду: Хоч Ісус існував у Божій формі, то не був честолюбний, бажаючи стати рівний з Богом, але покорив Себе не лише прийти на землю, як людина, але до такого ступня, що умер на огидному мученицькому дереві. Тому що він зробив це, то Бог дав йому ім’я більше від усякого іншого ім’я.— Фил. 2:1—11.

Павло знову звертає увагу про правильне поводження: „Робіть усе без нарікання та сумніву, щоб були ви бездоганні та щирі” без плями. Обов’язок християнина є свідчити словом, як і ділом, „сяяти, як світла в світі, додержуючи слово життя”. Він також перестерігає проти тих, що гордяться своїм тілом. Він згадує про те, як сам він міг гордитися, але все це вважав за сміття, щоб набути Христа. Забуваючи те все, що залишив позаді, Павло спішиться до майбутнього. (Фил. 2:12—16; 3:2—14) І чи ж всі християни не повинні те саме робити?

Тому що сьогодні світовий економічний стан дуже погіршується, а насильство і злочин збільшуються, то яка вчасна є Павлова порада, щоб ми, всупереч цим обставинам, далі раділи! Також „ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою”. Тоді ,мир Божий, що вищий від усякого розуму, буде берегти серця наші і думки наші’. Також, через гарне споріднення з своїм небесним Отцем, християнин може зазнати спокій й мир.— Фил. 4:6, 7.

Також треба зауважити, що Павло дає нам гарне посереднє нагадування добрим прикладом, який він дав у пильності, оціненні, вірі й задоволенні: „Бо навчився я бути задоволений із того, що маю”. „Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє”.— Фил. 4:11, НС 13.

І певно, що ніхто ще не написав кращих, ані більше придатних слів, показати нам чим наповняти наші серця і розуми від тих, що знаходимо в листі до Филип’ян 4:8: „Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це”. Застановлятися над такими речами буде хоронити нас від безсоромності та порнографії, яких можна бачити всюди.

Справді, що Павлів лист до Филип’ян є лист любови і радости з якого всі християни сьогодні можуть дуже користати.