Пастирі отари під одним Господом

1. Хто є “гарний пастир”, і яке є Його споріднення з “вівцями”?

КОЛИ Господь Ісус Христос був на землі, Він доказався бути “гарний пастир”. Ті, що слухали Його голосу і наслідували Його, ставали Його “вівці”. Він сказав, що віддає Свою душу за них. (Ів. 10:1—15) Тому Ісус Христос порівнював Своїх послідовників до овець у стаді. В Луки, записано 12:32, Ісус говорив про “чередко мале”, яке дістане Царство, а в Івана 10:16 Він згадав про “інші вівці”, які також будуть слухати Його голосу і стануть частиною одної отари з Ісусом Христом їхнім пастирем.

2. Чому підпастирі мусять трактувати стадо ніби щось дуже дороге?

² Пізніше, християнські писателі Біблії вживали подібні вислови, коли говорили про християнських надзирателів, які були призначені служити за пастирів під Господом Ісусом Христом. До надзирателів в Ефесії, Павло сказав: “Пильнуйте себе та всієї отари, в якій святий дух вас постановив надзирателями, щоб доглядати збір Божий, який Він викупив Своєю власною кров’ю Його Сина”. (Дії 20:28, НС) Тут Павло нагадує пастирям, що збір належить до Бога і що він був куплений кров’ю Його власного Сина, яку то кров Бог уважає дуже дорогоцінною. Отже, ці пастирі мусять поводитись з отарою як з чимось дуже дорогим у Бога і Христа, до яких отара належить.

3. (а) У першому столітті, що сподівалося від кожного члена стада? (б) Як єдність у зборі підкріплялася?

³ Коли Павло дав цю пораду, то члени християнського збору не були в одному місці або одному місті, але були порозкидані по зборах різних міст Римської Імперії. Вони знаходилися по різних місцях, але однак були одною отарою, під одним пастирем, Ісусом Христом, і кожний член отари мав бути в єдності, з іншими, згідно з Ісусовою молитвою перед Його смертю: “Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я — у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав”. (Ів. 17:20, 21) Ті, що були призначені служити зборам у першому столітті мали підбудовувати їхню єдність, справляючи їм увагу на призначеного Голову збору, Ісуса Христа, і заохочуючи всіх наслідувати Його тримаючись правди та практикувати правдиву любов. Так як є записано в Ефесян 4:15, 16: “Щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він — Голова, Христос. А з Нього все тіло, складене й зв’язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов’ю”. Отже, хоч між ними були різні обов’язки, то ті, що виконували цю працю дійсно були одно тіло, складаючись із багатьох членів, під одною Головою, Ісусом Христом.

4. (а) Що Ісус нагадував Петрові? (б) Що Петро пригадував старшим?

⁴ Петро був один із тих, що виконував пастирську працю під проводом Головного Пастиря, Ісуса Христа. Після Його воскресення Ісус нагадував Петрові, так як є записано в Івана 21:15—17, що показується любов до Христа годуванням або доглядом маленьких ‘овець’. Багато років пізніше Петро писав співхристиянам, які також були старші у християнському зборі, кажучи в 1 Петра 5:1—4: “Тож благаю між вами старших, співстарший та свідок Христових страждань, співучасник слави, що повинна з’явитись, пасіть стадо Боже, що в вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно, не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір. А коли Архипастир з’явиться, то одержите ви нев’янучого вінка слави”. Таким чином цим старшим, цим пастирям під Ісусом Христом пригадувалося, що стадо належить до Бога, що його треба доглядати і що старші повинні дуже цікавитися ним.

5. (а) Що це значить християнське надзирательство? (б) Як Ісус нагадував про це?

⁵ Християнський пастир є надзиратель, але не в такому розумінні, як світ може мати надзирателя над робітниками або на плантації. У християнському зборі не панується над тими, що є Божий спадок. Надзирательство не значить вихвалювання осіб. Петро добре навчився цього від Ісуса Христа на останній вечері, яку Ісус відбув із Своїми апостолами. Історія в Луки 22:24—27 каже: “І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого. Він же промовив до них: ‘Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться. Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде як менший, а начальник — як службовець. Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець’ ”. Учні помилялися, коли так сперечалися, однак, як мило Ісус поправив їх!

6, 7. (а) Як Ісус був дуже гарний приклад майбутнім пастирям? (б) Про яку рису Петро також нагадував? (в) Як збір користає з цієї риси?

⁶ Головний Пастир поставив дуже гарний приклад тим майбутнім пастирям. Іванова історія про ту вечерю Ісуса з Його учнями показує це, кажучи: “Під час же вечері. . . [Він устає] і здіймає одежу, бере рушника й підперізується. Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний”. (Ів. 13:2—5) Ісус був добрий вчитель, отже став пояснювати чому Він обмив їм ноги, кажучи: “Чи знаєте ви, що Я зробив вам? Ви Мене називаєте Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є. А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив”.— Ів. 13:12—15.

⁷ Петро був дуже вражений прикладом Ісуса Христа і потребою для пастиря покірно поводитись зі стадом, завжди бути готовим служити йому. Отже Петро писав: “Не пануйте над стадом Божим, але будьте для стада за взір”. Ця покірність є прикмета, яку Ісус Христос хотів бачити у всіх тих, що будуть займатися пастирською працею у стаді Божому. Отже, Петро далі каже: “Також молоді, коріться старшим. А всі майте покору один до одного, бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать. Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас свого часу повищив”. (1 Пет. 5:5, 6) Покірність має велику користь. До покірного легше приступати, щоб розв’язати проблеми, і цей дух єднає цілий збір в любові. Служити з любов’ю та покірністю буде усувати всякі бажання панувати над тими, що є Божий спадок. Правдивий пастир хоче бути прикладом для стада.

8. (а) Яке є основне значення грецького слова єпіскопос? (б) Чому це слово більше стосується до християнських надзирателів від грецького слова киріос?

⁸ Слово “надзиратель”, якого перекладається з грецького слова епіскопос, визначає когось, що є опікун або наглядає над чимось. Корінь слова епіскопос значить охоронний догляд. Отже християнський надзиратель є той, хто цікавиться стадом Божим і доглядає цього стада, так як пастир доглядає дійсних овець. Як надзиратель він не буде панувати над Божим стадом. Слово “панувати” походить із грецького слова киріос і означає мати силу або владу над іншими, як господар дому або голова родини. Його також переводиться “господар”, “власник”, а навіть “пан”. Власник рабів підпадає до цього класу, але сьогодні нема багато таких власників. Однак, сучасні роботодавці або наставники будуть сходитися з значенням киріос або “господь” (пан). Але старші не повинні вважати своє споріднення з їхніми братами ніби це було споріднення між роботодавцем, а робітником. Старші є пастирі, і пастирі провадять і керують овець до доброго пасовиське та джерел води, і охороняють їх, стараються загоїти їхні рани або хвороби. У християнському зборі пастирі заохочують своїх братів працювати в Господній праці стаючись співпрацівники з ними, признаючи, що ми всі маємо одного небесного Господа і Пана під Яким служимо і перед Яким будемо відповідати.

9, 10. (а) Як Петро був гарним прикладом покірности? (б) У протилежності до фальшивої релігії, яка риса підпастирів додає до єдности, і як Ісус нагадував про це?

⁹ Петро сам поставив гарний приклад цього; він не вихвалював себе. Коли він писав до старших у свойому листі 1 Петра 5:1, НС, то сказав, що “Я сам є співстарший”. Цей погляд є цілком інший від погляду, якого світ має відносно Петра, стараючись підносити його до якогось першенства або позиції папи. Петро не поставив такого прикладу.

¹⁰ Без сумніву, що Петро добре пам’ятав Ісусові слова, коли Він говорив про письменників та фарисеїв як вони вихваляли себе і тоді сказав, так як є записано в Матвія 23:8—12: “А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати. . . . І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос. Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде! Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться”. Християнська покірність у пастирях, які служать під Ісусом Христом, додає до єдности стада і приносить благословенство Єгови.

11. Який гарний приклад Павло і Варнава поставили для надзирателів сьогодні?

¹¹ На одній оказії, Павло і Варнава, як подорожуючі надзирателі зустріли проблему, коли деякі навчали, що треба було обрізуватися, щоб спастися. У Діях Апостолів 15:2 показується, що Павло і Варнава не погоджувалися з цим вченням, але заперечували його. Однак, задля єдности цілої організації, вони представили це питання перед урядовою установою апостолів і старших в Єрусалимі. Коли над цією справою докладно застановилися і урядова установа вирішила справу, то місцеві подорожуючі надзирателі, як-от Павло, сердечно прийняли їхнє рішення і передавали зборам цю важну духовну науку. Дії 16:4, 5, НС, каже: “Як міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші. А збори зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю”. Цим збільшилося єдність та одну думку між стадом і очевидно, що це було приємно Єгові, тому що Він збагачував збори і збільшав їх. У пошані до урядового розпорядку у християнському зборі, Павло і Варнава поставили добрий приклад для сьогоднішніх надзирателів.

12. (а) Кому Павло завжди віддавав славу? (б) Як Павло поводився з надзирателями збору?

¹² Хоч Павло мав участь у поширенні правди і бачив поширення роботи, то у зразковий спосіб таки віддавав честь Єгові, щоб відвернути увагу від себе та інших слуг Божих, кажучи: “Тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить”. (1 Кор. 3:7) Цей лист до коринтян також показує, що надзирателям коринтянського збору треба було пригадати про деякі вимоги Божого закону, яких вони не дотримували. Розділ 5-ий показує, що у зборі була розпуста, але що нічого не робилося відносно цього. У Писанні нема нічого показати, що Павло бажав, щоб усіх надзирателів відпустили від посади через їхні помилки. Навпаки, Павло наказав їм не товаришувати з тими, що заявляють бути братами, але нарушують Божий закон і щоб виключити лукавих з-поміж них. Павло був терпеливий з ними, даючи їм нагоду поліпшити їхній пастирський догляд і поправитися. Це не значить, проте, що надзиратель або службовий слуга ніколи не може загубити свій привілей служби. Якщо б він дійсно доказався невірний або заслуговував догани, то буде некваліфікований займати посаду.

ЄДНАЮЧА СЛУЖБА

13. Як надзиратель повинен вважати свою відповідальність?

¹³ Надзиратель має велику відповідальність. Але це є приємна відповідальність, великий привілей! І такий погляд зменшить його тягар. Пам’ятайте, що “гарний пастир” нам каже: “Ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий”. (Мат. 11:30) Таким способом Ісус дивився на цю справу. Його підпастирі, які є в ярмі з Ісусом у виконуванню волі Єгови за Його прикладом, повинні так само дивитися на неї. Багато залежить від того чи будемо класти ‘перші речі на перше місце’.— Мат. 6:33.

14. Яка була Ісусова велика праця, і в чому Він навчав Своїх учнів?

¹⁴ Тепер ближче придивімся на Ісусів приклад. Яка була Його велика праця на землі? Коли заарештували Івана Хрестителя, то Ісус пішов у Галілею й почав Свою службу: “Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: ‘Покайтеся, бо наблизилось Царство небесне’ ”. (Мат. 4:17) Проповідування про Царство була Ісусова головна праця. І Він привчав Своїх учнів для тієї роботи. (Луки 8:1; 9:1, 2; 10:1, 8, 9) При кінці Своєї служби на землі Він сказав Пилатові: “Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду”. (Ів. 18:37) Чи ж підпастирі, які є у ярмі з Ісусом, мають меншу мету?

15, 16. (а) Які проблеми надзирателів усі повинні розуміти? (б) Які благоловенства можуть приходити, коли надзирателі будуть мати рівновагу між проповідуванням, навчальними відповідальностями, а пастирською працею?

¹⁵ Проте, для багатьох надзирателів це представляє проблему і це легко зрозуміти. Так багато часу треба відкладати для догляду родинних відповідальностей і відвідування членів збору у пастирській праці, що тяжко знайти час для ревної служби від дому до дому та для іншої справи. Але навіть під такими обставинами, чи неможливо мати якусь рівновагу між проповідуванням, навчанням і пастирською працею? (Ефес. 4:11) Коли надзиратель планує іти на службу з збором, то нехай подумає, що іншого можна зв’язати з його службою: Часто, надзиратель може взяти свою власну родину на службу, даючи йому нагоду тренувати її членів разом із іншими. Коли родина регулярно ходить на службу, то це приносить велику радість і так можна поставити приклад іншим, щоб вони також знайшли радість.

¹⁶ А що сказати про пастирську працю? Вертаючись із служби, надзиратель може відвідати якусь родину, і розказуючи про свої свіжі досвіди в службі, цим заохочувати її. Деякі коротко відвідують братів, коли вертаються додому з світської роботи. Коли такі відвідини добре планується, то вони не будуть відбирати багато часу від служби. Сьогодні надзирателі можуть висловитись так як апостол Павло: “Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії”. (1 Кор. 9:16) Як відсвіжаючо це є для християнина, коли він тримається зайнятий проголошенням доброї новини, і коли стадо оціняє такий гарний приклад надзирателя!

17. Як Ісус виконував Свою службу?

¹⁷ Всі ті, що служать за ‘євангелистів, пастирів і вчителів’ можуть багато навчитися від Ісусової служби. Він проголошував Царство де Він знаходив людей. Сьогодні ми виконуємо цю роботу головно від дому до дому. Але зверніть увагу на те, як Ісус публічно проповідував і разом з тим приватно навчав Своїх учнів. Одного разу Ісус промовляв до великої товпи понад берегом з човна: “І багато навчав Він їх притчами”. Розказавши їм притчу про сівача, учні запитали Його чому Він навчав людей притчами. Приватно Він відповів на їхнє питання. Тоді Він промовляв багато більше “до товпи притчами”. І, пішовши “в хату”, учні приступили до Нього і Він знову поміг їм “зрозуміти” Його науку.— Мат. 13:1—3, 10, 11, 34—36, 51.

18. Які користі можуть прийти коли служба надзирателів буде спрямована до Божого поля?

¹⁸ Отже, Ісусова служба була спрямована головно на Боже поле. Багато надзирателів сьогодні повинні подібно робити. Коли працюють у службі з групою, то можуть працювати з різними вісниками. Це може дуже підкріпити групу. Працюючи з різними вісниками можна пояснювати їм причини на різні обставини, і показати як подолати місцеві проблеми, яких зустрічають між людьми. Можуть бути нагоди, а особливо, коли вони кінчають службу, подискутувати питання, яких хтось може мати. Таким чином, коли підкріпляють запал братів для служби, то надзирателі також можуть звертати увагу на пастирську працю і навчання.

19. Який визначний приклад Ісус поставив, як “гарний пастир”?

¹⁹ В Івана 10:3, 4, ми читаємо про “гарного пастиря”: “І свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх. . . . і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його”. Подібно, підпастирі сьогодні можуть заохочувати вісників, коли вони ведуть стадо на службу, люблячо застановляючись над потребами осіб і цікавлючись помагати всім поліпшити свої здібності навчати і проповідувати добру новину. Ісус Сам поставив стадові такий гарний приклад.— Пс. 40:10.

20. (а) Чому стадо не повинно критикувати надзирателів? (б) Як члени стада можуть вірно підтримувати надзирателеву люблячу працю?

²⁰ Часами, проблеми забирають багато часу надзирателів, а ці проблеми треба доглянути. Ніхто не повинен критикувати надзирателів коли часами через проблеми вони не можуть вести вісників на царську службу. Усі в стаді оціняють їхню любовну працю. Вони оціняють, що надзирателі стараються зробити рівновагу між проповідуванням, навчанням, а пастирською працею. Часто, службові слуги та інші вісники збору можуть облегшити тягар надзирателів, коли будуть доглядати інших відповідальностей, які не вимагають увагу надзирателя. Службові слуги та інші помічники, які вірно служать разом з надзирателями, “помагаючи” де можливо, є велике благословенство для збору.— Пс. 149:1.

21. Які будуть наслідки з з’єднаної служби у “говоренні правди”?

²¹ Коли надзирателі, службові слуги та інші вісники збору єднаються “промовляти правду” ревно у службі й один з одним, і коли цілий збір співпрацює з наміром поширювати проповідування царства та в роботі робити учнів, то напевно всі будуть ‘зростати в любові в усьому в Того, Хто є голова, Христос’.— Ефес. 4:15.