Колосянам дається порада про правду і поведінку
Між надхненими листами, яких апостол Павло написав з тюрми в Римі був цей до християнів у Колосії. Хоч може бути, що Павло ніколи не відвідав Колосію, то ревно цікавився духовним добробутом збору у тому місті.
Правдоподібно це Епафра, співпрацівник із Павлом, заснував або поміг заснувати цей збір. І очевидно це звіт, якого Епафра приніс, що спонукав Павла написати до Колосян. З його листа виглядає, що збір стояв досить твердо. Однак, в той самий час, він був обкружений деякою фальшивою наукою, проти якої Павло хотів підкріпити своїх християнських братів.
Лист до Колосян дуже сходиться з Павловим листом до Ефесян. По суті, жодні інші з Павлових листів не є такі подібні. Не лише коло 78 з 155 віршів в Ефесян є дуже подібні, або навіть і однакові з листом до Колосян, але матеріал також є подібно влаштований. За Павловим звичаєм знаходимо пораду співати хвалу; ця порада є майже подібна в цих двох листах, якої то поради не знаходимо в жодному іншому Павловому Писанні. (Ефес. 5:19; Кол. 3:16) Подібно, лише в Ефесян 4:25 і в Колосян 3:9 Павло дуже сильно виступає проти говорення неправди в зборі.
Павло починає цей лист до Колосян з любов’ю, так як багато інших листів, і похвалює їх. Він говорить про їхню віру, надію і любов, пригадуючи нам 1 Коринтян 13:13, де згадується про ці три риси разом. Павло і Тимофій не ,перестали молитися за них, щоб вони наповнялися докладним знанням, мудрістю і духовним розумінням, щоб повністю догоджати Єгові’. Павло також радіє, тому що вони стоять непохитно і твердо у вірі.— Кол. 1:3—12, 23.
ХРИСТОВА РОЛЯ ПЕРШЕНСТВА
Щоб набути ролю першенства, то це значить, що треба прийти першим, і Павло показує, що так сталося з Христом. Відносно Його існування, Він є первороджений зі всього створіння. Щодо Його особи, Він є образ невидимого Бога. Він був єдине Боже пряме створення; всі інші речі, видимі чи невидимі, почали існувати через Нього.— Кол. 1:15—18.
Крім цього, ніхто інший крім Христа не визволив християнів від Сатанського світу темряви до Христового духовного царства. А на якій підставі? На підставі Христового викупу, через якого християнам прощається їхні гріхи. (Кол. 1:13, 14) Два інші рази Павло підкреслює цю важну ролю Христа. Бог бачив, що це вгодно вжити Христа, „щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров’ю, яку Він пролив на мученницькому дереві”. І знову, ,вас, що були колись відчужені й вороги думкою в злих вчинках, тепер же Бог примирив смертю (Христа) в людськім тілі Його’.— Кол. 1:19—22, НС.
Христове першенство також можна бачити в тому, що Він є голова збору Божого так само, як Він був первороджений з мертвих; так, Христос є перший у всьому. Вся повнота існує в Ньому у тому, що Христос постачає все потрібне; нема потреби звертатися до нікого іншого за проводом і поміччю. Через те, хто Він є і через те, що Він учинив, то все, на небі чи на землі, примириться з Богом. Через Його жертву, ця довго-захована таємниця тепер виявилася, яка то таємниця містить в собі надію поган мати участь у небесній славі з Христом. Крім цього, у Христі є поміщені всі скарби премудрости і пізнання.— Кол. 1:24 до 2:5.
СПРОСТОВУЄ РЕЛІГІЙНИЙ БЛУД
Хоч багато віршів у Колосян сходяться з Павловим листом до Ефесян, то таки є дивовижні різниці, показуючи, що в кожному випадку Павло мав якісь певні обставини або факти на думці. Один лист не є лише переписка або копія іншого. До Ефесян Павло наводить просто з Єврейського Писання, але не до Колосян, так як він не наводить з нього в листі до Филип’ян. З другого боку, в його листі до Колосян Павло спростовує деякі фальшиві науки, а цього йому не треба було робити в його листах, які він писав з тюрми до інших двох зборів.
Здається, що в стародавній Колосії були досвідчені світською мудрістю грецькі філософи, послідовники Юдаїзму, і релігійні фанатики. Павло перестерігає християнів проти цих трьох груп. Перше, ,тому що у Христі є заховані всі скарби премудрости і пізнання’, то пощо звертати увагу на цих грецьких світсько-мудрих філософів? Він радить, ,стережіться і пильнуйте, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом’.— Кол. 2:3, 8.
Тепер, на пересторогу проти прихильників Юдаїзму, Павло пояснює, що на підставі Христової жертви, Бог усунув рукописаний закон Мойсея. „Тож”, він каже: „хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи, бо це — тінь майбутнього, а тіло — Христове”.— Кол. 2:13—17.
Наостанку, борючись проти спіритуалістичної фантазії стародавніх фриґіїв, Павло перестерігає проти тих, що дуже люблять показувати нещиру покірність і поклонятися ангелам — або визнають поклонятися подібно до ангелів або дійсно поклонятися самим ангелам. Така лицемірна покора заводить строгі правила відносно матеріальних речей: „Не дотикайся, ані їж, ані рухай”. Все таке може поміщати суворе знущання тіла, але „не має якогось значення відпихати тілесні задоволення”. (Кол. 2:18—23, НС) Правду цього можна бачити у записах мужоложности по релігійних інституціях. Їхні члени практикували здержливість, але не дотримували статевої моральности, пригадуючи нам Ісусові слова про фарисеїв, які відціджували комаря, а верблюда ковтали.— Мат. 23:24.
ПОРАДА ДЛЯ ПОВОДЖЕННЯ
Перше Павло звертав увагу на ці повчальні справи; пристосовуючи тих колосянських християнів, так як нас сьогодні, боротися або відпирати блуд. Тоді він дає пораду їм і нам про наші серця та наше поводження. Щоб правильно поводитися, то ми повинні зосереджувати нашу любов над духовними справами, над Христовими ділами, і умертвляти наші грішні напрями відносно розпусти, моральної нечистоти, невгамованих статевих практик і шкідливих бажань, які дійсно є форма ідолопоклонства, тому що вони стають між християнином, а його Богом. Тому що Павло постійно згадує про статеву неморальність, то це показує, що тодішня Колосія була така статево неморальна, як наш сучасний світ.— Кол. 3:1—5.
Християнське поводження також вимагає, щоб ми позбулися всякої злости, брудної мови та образливої розмови. І, безперечно, бувши християнами ми не можемо говорити неправду один одному. Стараючись поліпшити наше поводження ми можемо позбутися нашої старої особистости і вбрати нову особистість, яка була створена новою, через докладне знання Божої волі і наміра, згідно образом Бога і Христа.— Кол. 3:6—11.
Християнське поводження також має свою позитивну точку. Це значить, що ми повинні вбрати себе ніжною прихильністю, співчуттям, покірністю, терпеливістю і тихістю, бути готові добровільно прощати один одному, так як Бог нам прощав. Ми повинні одягатися в любов, тому що вона є досконалий союз, і щоб мир контролював наші серця, бувши завжди вдячні Богові.— Кол. 3:12—17.
РОДИННІ ТА ІНШІ ОБОВ’ЯЗКИ
Тоді Павло говорить про обов’язки членів родини. Дружини повинні коритися своїм чоловікам. По черзі, чоловіки повинні любити своїх дружин і не бути дуже „суворі до них”. Діти повинні слухати своїх родичів „у всьому”. Разом з тим батьків радиться „не дратувати дітей своїх, щоб на дусі не впали вони”.— Кол. 3:18—21.
А відносно слуг і робітників, вони повинні коритися своїм панам або роботодавцям, так якби старалися догодити Єгові. І „все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві [Єгові], а не людям”. А чому? Бо в належному часі Бог Єгова нагородить таку щиру службу. З другого боку, пани або роботодавці повинні справедливо поводитися з їхніми рабами або робітниками, бо вони також є відповідальні перед Паном, Христом, що є на небі.— Кол. 3:22 до 4:1.
Тоді, при закінченні свойого листа Павло заохочує нас перебувати в молитві і „пильнувати з подякою в ній”. І він просить Колосян пам’ятати його в своїх молитвах, щоб Бог дав йому нагоду виявляти святу таємницю і робити це так, як повинен.— Кол. 4:2—4.
І в свойому листі до Колосян, Павло радить: „Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час”. Наша мова повинна бути завжди ласкава „приправлена сіллю”, тобто, щоб зробити її смачною, „щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати”.— Кол. 4:5, 6.
Після всього цього нагадування й інструкцій Павло тепер звертається до особистих справ і по імені згадує кілька християнів. Тихик та Онисим принесуть до збору цей лист і розкажуть їм, як Павлові поводиться. Кілька християнів і Павло також відсилають свій привіт. А особливо Епафрас молиться за них, щоб „наостанку могли встояти з твердим переконанням у всій волі Божій. Певно, що ми всі хочемо подібно молитися один за одних.— Кол. 4:7—17, НС.
Яку гарну пораду й інструкції поміщає Павлів лист до Колосян! Хоч у багатьох відношеннях листи до Колосян і Ефесян можуть бути досить подібні, то немає сумніву, що кожний був написаний до певного збору з його власними обставинами або проблемами. Хоч деякі вчені люблять сперечатися про те, який з цих листів Павло написав першим, то це не є дуже важне. Важне є, що Бог Єгова надхнув Павла написати обидва листи. Покажім наше оцінення ознайомленням з ними і тоді корімся гарній пораді, яку вони поміщають.