“Терпеливість нехай має чин досконалий”
“А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали”.— Як. 1:4.
1, 2. Чому всі християни зустрічають питання відносно витривалости? (Мат. 10:22, 36)
ЖОДНА особа, що вірить у Бога не може обминути випробовання своєї віри. Це тому, що дух світу противиться вірі в Бога, і його нахил є стягати тиск на віруючого, щоб зламати його віру. Християнин, тому, буде зустрічати питання відносно витривалости.
2 Випробовання віри може приходити в різні способи. Воно може прийти часто через опозицію від інших, навіть родини та приятелів. Дехто буде насміхатися, ненавидіти, не розуміти, навіть фальшиво обвинувачувати або знеславляти. Це може приходити через фізичне переслідування, а навіть може бути сполучене з хворобою.
3. Які питання християнин може поставити собі коли зустрічає проби?
3 Питання, що стоїть перед християнином є таке: як я буду відноситися до таких обставин? Чи моя віра не ослабне під такими пробами? Чи я буду витримувати все це із зрозумінням, і радо тому, що віра дасть мені терпеливість? Чи моя спонука переносити все це буде через бажання праведности прославляти Бога, а не самого себе? — Мат. 5:10.
ВИТРИВАЛІСТЬ СЛУЖИТЬ ГАРНІЙ ЦІЛІ
4, 5. Вживаючи слова апостола Петра в 2 Петра 1:5—7, покажіть, як з Божого погляду, витривалість служить цілі.
4 Апостол Петро показує, як витривалість діє. Він каже: “Докладіть . . . терпеливість, а в терпеливості — благочестя, а в благочесті — братерство, а в братерстві — любов”.— 2 Пет. 1:5—7.
5 З Божого погляду, тоді ваша витривалість служить гарній цілі — вона виробляє людей побожної посвяти, людей, що мають братерську любов. Крім цього, вона розвине в них більшу любов і буде спонукувати їх виявити свою любов до людей цього світу. Це є люди, яких Бог хоче в Його новій системі. Безперечно, Бог Єгова не любить дивитися на Своїх слуг на землі, які є змушені страждати і переносити труд, але Він хоче очистити їх, щоб вони натурально, від серця могли виконувати те, що Він вимагає від людей, а саме, “чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити смирно”. (Мих. 6:8) Бог робить це через нашу витривалість. Отже, витривалість є дуже важна.
6, 7. З погляду християнина, яке добро витривалість чинить для нього?
6 Особисто для християнина, витривалість дає Божу похвалу. Бог є задоволений таким, і наближається ближче до нього. (Рим. 5:3—5; Як. 4:8) Зі свого власного досвіду, коли успішно витримує, християнин розвиває більшу побожність до Бога. В часі великих проб, він вчиться як цілком покладати всі надії на Єгову, а не на когось іншого, бо лише Єгова, через Ісуса Христа, може постачати його потреби і дати потрібної сили. (Фил. 4:13) Через свою власну витривалість, він розвиває глибоку любов до своїх братів, які також переносять проби — інші проби, але, які також досліджують серце. Це помагає йому співчувати, а не критикувати, коли через проблеми і слабості брати роблять помилки.— 1 Пет. 5:9.
7 Усе це збільшує християнинове оцінення Божої незаслуженої ласки, яку виявляється в багатьох способах. За це він любить Бога. Крім цього, у серці він розвиває більше милосердя до тих, що не є в правді. Він бачить проблеми під якими вони трудяться і стогнуть. (Рим. 8:22) І його любов розширяється помагати таким у їхніх потребах життя-даючої вістки правди.— Мат. 9:36.
ВАЖНА РІЧ Є “ЗНАТИ” БОГА
8. Як слова апостола Петра в 2 Петра 1:8 показують, що витривалість, з рисами, яких вона розвиває в християнинові, помагає йому ставати довершеним?
8 Але, як “терпеливість має чин досконалий”, і як християни стають ‘бездоганні, щоб недостачі ні в чому не мали’? (Як. 1:4) Петро пояснює: “Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа”. (2 Пет. 1:8) Тут маємо ключ — докладне особисте знання нашого Господа Ісуса Христа. А це тому, що знати Ісуса Христа значить знати Бога Єгову, бо Ісус сказав: “Хто бачив Мене, той бачив Отця”.— Ів. 14:9.
9, 10. Як Біблія вживає слово “пізнати” в таких віршах, як Матвія 11:27, Івана 17:3 і в 1 Івана 4:8?
9 Ісус пояснив значення вищезгаданих слів, коли сказав: “Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити”. (Мат. 11:27) Ісус дальше підкреслив важливість цього знання, коли Він сказав: “Це є вічне життя, щоб вони знали Тебе, єдиного правдивого Бога, і того, кого Ти післав, Ісуса Христа”.— Ів. 17:3, Байінґтон.
10 А що це значить знати Отця? Чи це значить знати, що Бог існує? або, признати, що Бог є Суверен і охреститися, щоб служити Йому? Так, це треба знати. Але знати Його значить щось багато більше від цього. Грецьке слово, якого переводиться словом “знати” містить в собі глибше значення від нашого українського слова, хоч часто коли кажемо, що знаємо когось, то маємо на думці, що розуміємо ту особу й її харахтерні риси. У цьому Біблійному дієслові “знати” знаходиться значення “пізнавати, познайомлюватися з кимсь, розуміти”. В Івана 17:3 це слово натякає продовжуюче споріднення між Богом, а особою, яке приносить збільшаюче знання про Бога і Христа; те, що знається про Бога не є лише часткове знання, але є корисне і важне для особи, що зростає в знанню. Воно також значить близькість і довір’я. (Ів. 17:3, Царський Міжрядовий Переклад) По суті, апостол Іван говорить: “Хто не любить, той Бога не пізнав”.— 1 Ів. 4:8.
11, 12. Яка буде особа, яка знає Бога?
11 Отже знати Бога Єгову значить розвивати дружбу з Ним. Тому що це має значення в серці, а не лише в голові, то для християнина знати Бога є те, що він мусить бути в гармонії з Богом і Його способами. Він буде мати таке почуття, яке Бог має у справах. Він буде бачити справи ніби через Божі очі. І він зараз “відчує”, що щось є зле, коли зустріне фальшиві поняття про Бога та Його способи. Він не буде винити Бога за свої проби і труднощі.— Як. 1:13.
12 Християни, які знають Бога будуть особами, що “мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло”. (Євр. 5:14) Вони не будуть звертатися до якогось тлумача Біблії або до когось іншого, щоб знати, що є добре, а що є зле відносно якоїсь справи. Через їхнє християнське навчання, то їм буде натурально любити те, що Бог любить і ненавидіти те, що Бог ненавидить.— Рим. 12:9.
ІСУСІВ ПРИКЛАД
13. Як Ісусове поводження до того, що Він знав було зле, показує, що Він дійсно знав Бога?
13 Ісус був гарний приклад цього передового розвитку у пізнанні Бога. Він сказав: “Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я”. (Ів. 17:25) Ісус, бувши в гармонії з Своїм Отцем, дуже любив добро і ненавидів зло; Він робив від глибини свого серця, коли негайно відкинув пропонування Сатани і погану пораду Петра. (Луки 4:1—12; Мат. 16:21—23) Його дуже боліло чути наклеп на Боже ім’я, або бачити брак віри у людей, які заявляли бути Божими людьми.— Марка 3:5; 8:11, 12; Рим. 15:3.
14. Як Ісусові вчинки до Своїх учнів показують, що Він справді знав Бога?
14 Однак, Ісус сказав, що ніхто не був добрий, крім Бога. (Марка 10:18) Отже Він не був “надмірно праведний”, щоб знаходити ваду або шукати вади в Його учнях, як ‘духовний поліцай’. (Еккл. 7:16) І Він не накидав тягару на них і не знеохочував їх, так як фарисеї робили, щоб поражати їхнє сумління вимагаючи досконалости від них. (Луки 6:1—4; 11:46) Він любив їх і мав глибоке співчуття відносно поганого стану в який гріх завів людство.— Ів. 11:33—36.
15. Як принцип, що ‘витривалість нехай має чин досконалий’ стосується до Ісуса?
15 Принцип, що ‘витривалість мусить мати чин досконалий’ стосувався навіть до Ісуса, бо є написано: “І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був. А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння”. (Євр. 5:8, 9) Через Ісусову досконалу витривалість під стражданням “ми маємо не такого первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха”.— Євр. 4:15.
16. (а) Як можна бачити, що щоб бути “досконалим” то треба завжди бути витривалим? (б) Що апостол Павло мав на думці в своїх словах з 1 Коринтян 13:12?
16 З Ісусового прикладу можна бачити, що це значить бути “досконалі та бездоганні”. Ми можемо зрозуміти, що ми мусимо бути християнами ввесь час, перносячи проби. Апостоли признали це. Павло сказав: “Ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа . . . щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його”. (Фил. 3:8—10) Так як апостол Павло сказав, його мета була: “Тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я”. (1 Кор. 13:12) Хоч Павло знав Бога, то однак розумів, що найвище знання про Бога і найближче споріднення з Ним прийде тоді, коли Павло отримає повну нагороду за його християнський шлях.
17. Чи особа може служити Богові довгий час і не пізнати Його? Зробіть зображення.
17 З другого боку, дехто може служити в Божому зборі на протязі років, однак, не знає Бога. Ізраїльтяни були приклад цього. Вони мали Божий закон. Вони бачили як Він мав справу з ними, а навіть Його чуда. Однак, Бог сказав їм: “Де Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років. Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: ‘Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх’ “.— Євр. 3:9, 10; Пс. 95:9—11.
ЯК “ПІЗНАТИ” БОГА
18. Яка є одна з перших речей, яку християнин мусить робити, щоб пізнати Бога?
18 Як же, тоді, християнин може бути певний, що він пізнає Бога? Перше, він мусить наполегливо молитися за Божим духом, тому що лише при допомозі святого духа особа може зрозуміти Божий розум і Його особистість. Молитва є один із найближчих привілеїв, яких Єгова дав нам. Виливаючи в молитві почуття свого серця Бог тоді стається нашою найбільшою довіреною особою. І молитва має силу, тому що Єгова дійсно слухає і відповідає на молитви в такий спосіб, щоб придбати найбільше добро для тих, що кличуть до Нього.— Пс. 65:3; Рим. 8:28.
19. Як хтось мусить уживати Біблію, щоб пізнати Бога?
19 Ми вже багато разів чули, що студіювати і роздумувати над Божим Словом є дуже потрібно. Це правда. Але, крім цього, християнин мусить практикувати те Слово. Наприклад, коли виринає якесь питання про поводження або проблему в житті, то чи християнин поводиться згідно своєю думкою або чи він перевіряє те, що він робить, щоб воно було в гармонії з Божими способами? Якщо він не є цілком певний, перед тим ніж говорить або діє, то чи він упевняється відносно того чи Біблія підтримує те, що він каже або робить? Чи його відповіді іншим є його власна думка або особистий погляд? або чи він може підтримати свою відповідь ясним доказом із Біблії?
20. (а) Як Ісус показав, що Він дійсно був близько до Бога, знаючи Його і бажав, щоб інші знали Його? (б) Візьміть деякі писання в параграфі, щоб показати як Ісус уживав Єврейські Писання переконувати слухачів.
20 Коли особа робить це, то вона наслідує приклад самого Ісуса, бо Ісус сказав: “Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене”. (Ів. 5:30) Це не значить, що Ісус завжди шукав або наводив писання, але коли пояснював або докоряв, то Він наводив з Єврейського Писання або висловлював принцип з нього, щоб його слухачі знали, що відповідь походила від Бога. Читаючи Ісусові слова, то бачимо, що багато з того, що Він говорив було або наведження або натяк із Єврейського Писання.— Порівняйте Івана 5:31, 32 і 5 Мойсея 19:15; Марка 10:27 і 1 Мойсея 18:14 і Йова 42:2; Матвія 10:35 і Михея 7:6; Івана 10:34 і Псальма 82:6.
21. Як слова апостола в Римлян 12:1, 2 показують, що треба застосовувати знання, щоб дійсно пізнати Бога?
21 Щоб християнин пізнав Бога, то треба часу і досвіду, як і завжди старатися добиватися цієї мети. Апостол Павло радив християнам: “Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа,— добро, приємність та досконалість”. (Рим. 12:1, 2) Щоб доказати, яка є Божа воля, то треба зазнати її добрість, дозволяючи їй діяти в нашому житті, застосовуючи її. Таким способом можемо пізнати Його волю і досконалість — Божий добрий і досконалий спосіб мислення. Ми знаємо, що є вгодне Йому і так набуваємо Його похвали та гарного, близького споріднення. Тоді можемо мати почуття так, як син з дуже люблячим батьком, який дбає про нього й який завжди помагає йому в усякій потребі.
22. Яка є головна річ, яку християнин мусить робити, щоб перемінити своє мислення від світського так, як Павло показує в Римлян 12:3?
22 Пізніше, апостол, пригадавши християнам доказувати собі, що чинять Божу добру волю, продовжає показувати як вони можуть виявляти розум, що не пристосовується до цього світу з його думанням та практиками. Він говорить: “Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив”. (Рим. 12:3) Таким чином християнин буде цікавитися своїми братами і поважати їх, не порівнюючи себе з іншими, або, через те, що він має якусь здібність, думати, що він є кращий від інших або що йому належиться більшої поваги або привілеїв. Апостол продовжує, пояснюючи чому:
23. Яке мусить бути наше споріднення з іншими у зборі, щоб бути “довершеним” у вірі?
23 “Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння, так багато нас є одно тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени”. (Рим. 12:4, 5) З яким наміром ми служимо в зборі? Помагати один одному витерпіти, щоб удосконалити нашу віру через витривалість. Отже ми повинні знайти наше місце в зборі, і старатися робити все, що ми можемо в ньому. Апостол закінчує:
24. Вживаючи Римлян 12:6—8, поясніть різну працю й способи в яких християнин може застосовувати себе, і дух яким він повинен робити це.
24 “І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво [що включає промовляти і проповідувати] — то виконуй його в міру віри, а коли служіння, будь на служіння, коли вчитель — на навчання, коли втішитель — на потішання, хто подає,— у простоті, хто головує,— то з пильністю, хто милосердствує,— то з привітністю”.— Рим. 12:6—8.
25. Як апостол Петро заохочує нас у нашому зусиллі ставати “досконалими” в Божих очах?
25 Якщо ми візьмемо ці слова до серця і будемо серйозно наслідувати їх, то станемося “досконалі” в Божих очах, так як апостол Петро писав: “А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує”.— 1 Пет. 5:10; Як. 1:12.