Оціняючи скарб святої служби

“Богові Єгові мусиш поклонятися, і лише Йому віддавати святу службу”.— Мат. 4:10, НС.

1-4. (а) Ради яких служб багато вважають за честь особисто жертвувати собою, і як світ дивиться на них? (б) Однак, який стан людство зустрічає?

ПРОТЯГОМ багатьох століть чоловіки й жінки вважали це за великий привілей служити якійсь вартісній цілі, яка вони вірили була благородна.

² Сьогодні мільйони людей вважають, що найважнішим є служити політичній державі. Кажуть, що вмираючі на війні за свою країну зробили “найвищу жертву”.

³ Інші особи дивляться поза межі своїх національних кордонів, віддаючи себе службі всьому людству незважаючи на расу або національність. Вони вживають свої таланти і засоби, а навіть жертвують своє здоров’я і енергію, щоб придбати людству якогось добра, можливо винаходжуючи ліки хворобам, або приносячи полегшення убогим та пригніченим. Люди вихвалювали таких чоловіків і жінок, кажучи, що вони є “гуманітарні” і “філантропічні” (людолюбні). Люди пам’ятають вчинки та жертви славніших осіб через будування пам’ятників, і названням публічних будівлей або вулиць їхніми іменами.

⁴ Однак, незважаючи на всі ці служби, у світі немає жодного народу сьогодні, щоб не зазнавав серйозних проблем. Багато народів кишать злочином та корупцією, і більшість їхніх систем переносять загальну кризу. Ціле людство залишається у розтурбованому та вмираючому стані.— Мат. 9:36; Рим. 8:22.

5. Якою службою цікавляться правдиві учні Христа Ісуса, і відносно чого вони можуть бути цілком переконані?

⁵ Правдиві християни повинні дуже цікавитися службою, тому що служба є серце Християнства. Але нам, як Свідкам Єгови, то служба, якою ми цікавимося приносить найбільшу славу і є найважніша за всіх інших. Ця служба може багато коштувати нам — час, зусилля, жертвовання, так, навіть наше життя. Вона не приносить нам слави від світу; на наш спомин не будуть будувати пам’ятників і не назвуть вулиці нашими іменами. Але незважаючи на всі ці фактори, одна річ є певна: Така служба є варта. Так, ми знаємо і є твердо переконані, що можемо брати участь у найбільш благородній, найкращій службі, яка приносить найбільше і найбільш тривале добро: всесвітнє добро. Ця служба значить служити нашому величному Творцю, Богові Єгові, тому справді є свята служба. Так як “знання слави Божої — в Особі Христовій”, це є чудовий скарб.— 2 Кор. 4:6—10, 16—18.

ЧОМУ КРАЩА?

6. Яка є одна причина чому така “свята служба” є багато краща від усякої іншої служби?

⁶ Чому ми повинні високо оцінювати цю “святу службу”, як кращу від усякої іншої? Одна річ, вона поможе людям усіх рас і народів побачити здійснення того, чого людство продовж цілої історії прагнуло, але ніколи не могло здобути — мирний світ в якому не буде голоду, убогости, хвороб та пригноблення. Але, багато більше цього, вона помагає людству здійснити щось на що ніхто навіть не відважиться надіятися — свобода від самої смерти.— Рим. 8:18—21; Євр. 2:15.

7-9. (а) Як Божий Син показав, що більше оціняв “святу службу” у порівнянні з світськими службами? (б) Як це звертає увагу на найважнішу причину оціняти цю службу понад усі інші?

⁷ Жодне людське володіння, жодне філантропічне зусилля не може придбати цих речей. Вони ніколи не можуть здійснитися без Бога і Його наміру. Тому то Його Син, Ісус Христос, не дозволив Своїм співгромадянам, які знали, що Він мав силу придбати людству велике добро, зробити Його царем. (Ів. 6:15, 25—27) Тому то Він також відкинув пропонування перебрати контролю всіх урядів землі, бо той, що давав Йому цю владу цілком виключав Бога. Ціна прийняття такого пропонування становила вчинок поклоніння, не Богу, але тому, хто давав це. Ісус відповів: “Відійди, Сатано! Бо ж написано: ‘Господеві Богові [Єгові] своєму вклоняйся, і служи Одному Йому’ ”.— Мат. 4:8—10.

⁸ Тут лежить ще більша причина чому ми повинні високо оцінювати цю “святу службу”— через Того, Кому служимо. Люди, які живуть під монархіями вважають це за велику річ і славу, коли вони є призначені до посади де можуть хвалитися: “Я служу його Величності”. Як багато величніше та краще сказати: “Я служу Творцю неба і землі, Всевишньому, Суверенові цілого всесвіту”!

⁹ Так, крім задоволення знати скільки більше людство користає з нашої “святої служби” маємо ще більше задоволення зі знання, що вона приносить славу імені Всевишнього Бога. Беручи до уваги всі Його колишні любі вчинки і ті, яких Він буде виконувати в майбутності, то Він за всіх осіб заслужив нашу віддану та оціняючу службу. Від Нього ми дістали життя і все, що маємо і тим, що втішаємося.— Пс. 104:1, 14, 15, 24.

10. Яка чудова нагорода повинна спонукувати нас поступати вперед у такій “святій службі”?

¹⁰ Тому що Він оціняє нашу службу, Бог обіцяє — не пам’ятники, які з часом розпадаються — але життя в праведній новій системі миру, здоров’я, і щастя. Незчисленній товпі людей зі всіх народів і люду, Він обіцяє пережиток через швидко зближаюче велике горе, а тоді вхід у нову систему Його власного творення. Апостол Іван мав привілей бачити цих, що переживуть у пророчому видінні, і писав про них в Об’явленні 7:14, 15: “Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, вибілили її в крові Агнця. Тому то вони стоять перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать”.

11, 12. (а) Хто сьогодні заявляє віддавати “святу службу”? (б) Які обставини кидають сумнів на таку заяву?

¹¹ А як ми можемо бути певні, що ми віддаємо правдиву “святу службу”, що заслужить Божої похвали? Майже більйон осіб тепер ходять до церков так званого Християнства. Вони також вірять, що служать Богові Біблії. Мільйони природних обрізаних євреїв підтримують свої синагоги та раввінів (учителів) і вірять, що також ходять правдивим шляхом поклоніння Богові. Більйони інших поклоняються різним богам нехристиянських релігій кругом світу.

¹² Правда, але коли подивимося на релігійні обставини сьогодні і моральний стан, який існує в країні за країною, то мусимо запитати себе чи їхній погляд не є помилковий. Де є той доказ, що вони очистилися вірою в “крові Агнця” і сталися Його учнями, якого вчинка неможливо відлучити від віри? Чи вони тримали себе окремо від світу, незаплямованими статевою неморальністю, неправдомовністю і від крадіжі, і чи особисто вони помагають іншим зрозуміти Боже Слово, щоб нові учні віддавали Єгові, Всемогутньому Богові “святу службу”? — Ів. 15:27—16:3; Дії 24:13, 14.

13, 14. Чому це таке дуже важне знати, що становить правдиву “святу службу”, а що не є свята служба?

¹³ Усі ми мусимо знати правдиву відповідь, бо коли ці релігійні люди помиляються, то наслідки їхнього шляху можуть бути тільки великим розчарованням. Доказ є, що такі наслідки незабаром будуть виявлені.

¹⁴ У надходячому часі клопоту, Ісус Христос не буде похвалювати, ані хоронити тих, що не поклоняються Богу правдою, так як Він робив. Він сказав: “Багато-хто скажуть Мені того дня: ‘Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?’ І їм оголошу Я тоді: ‘Я ніколи не знав вас. . . Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня’ “. (Мат. 7:22, 23) Помилкова служба не є дійсно “свята служба” і не є шлях до пережитку в надходячому великому горі, що попереджує Божу праведну нову систему.

УСТАНОВЛЯЮЧИ ЗНАЧЕННЯ “СВЯТОЇ СЛУЖБИ”

15, 16. Як грецьке слово ‘віддавати святу службу’ (la-treuʹo) є інакше від слова ‘служити’ (di-a-ko-neʹo)?

¹⁵ Біблія дає нам установити, що становить “святу службу”, яка приносить Божу похвалу і охорону. Грецьке слово, якого Ісус ужив, коли відпирав спокуси є дієслово la-treuʹo. (Мат. 4:10) Це слово є інакше від грецького di-a-ko-neʹo, якого багато перекладів переводять “служити”. А яка є різниця?

¹⁶ Хоч обидва слова відносяться до служби, то di-a-ko-neʹo завжди вживається відносно особистих послуг, яких одна людина чинить другій. (Луки 12:37) Але, la-treuʹo, так, як Писання показують, є обмежене лише до служіння Богові, або, в кількох випадках, до служби, якої віддається тим, яких вважається за богів, фальшивим богам.— Дії 7:42; Рим. 1:25.

17, 18. (а) Як апостол Павло згадує про “святу службу” за перед-християнських часів? (б) Чи “святу службу” християнів обмежується до якихось місцевостей або спеціальної класи в зборі?

¹⁷ Біблія виявляє, що на землі “свята служба” правдивому Богові не почалася з Ісусом Христом і заснованням Християнства. Апостол Павло показує це, коли пише до Євреїв 8:5 про ізраїльських священиків, які “служили в образовій тіні небесних речей”, коли вони служили в скинії, подаючи Богові жертви.— Євр. 9:1, 6; 10:2; 13:10.

¹⁸ Отже, чи “святу службу” християнів обмежується до якогось спеціального місця або околиць, або чи її обмежується лише до спеціальної класи або групи, так як до стародавнього священства в Ізраїлі? Ні, бо навіть між ізраїльтянами, не лише ті, що були призначені служити в святині мали брати участь у “святій службі”. Брати участь у такій службі був привілей і обов’язок цілого ізраїльського народу.— 2 Мойс. 3:12; Дії 7:6, 7; Рим. 9:4.

19, 20. Чому апостол Павло міг сказати, що дванадцять племен Ізраїля “ревно служили [Богові] вдень і вночі”?

¹⁹ Коли апостол Павло став на суд перед царем Агриппою, він сказав, що в тому самому часі не лише покоління Левітське з його Ааронським священством, але всі “дванадцять племен” тілесного Ізраїля чекали сповнення Божих обітниць їхнім предкам. А як вони виявляли цю надію? В Дії Апостолів 26:7, Павло сказав, що вони виявляли її “служачи Богові безперестанно вдень та вночі”. А як вони робили це?

²⁰ Одна з цих була пророчиця Анна, яка так, як показує Луки 2:37, ніколи “не відлучалася [від чого] від храму, служачи Богові вдень і вночі [як?] постами й молитвами”. Вона стало й регулярно служила в храмі. Не всі євреї жили в Єрусалимі; отже, вони не могли бути так часто в храмі. Але євреї цілого Ізраїля могли, і багато з них служили, так як Павло сказав ‘вдень і вночі’ з великим запалом до Закон-угоду з її статутами, і приношенням десятини своїх продуктів для служби в храмі, жертвами та ранніми і вечірніми молитвами, також коли регулярно приходили до синагоги де Боже Слово було дискутоване.a

21, 22. Чому “свята служба сьогодні не зосереджується навколо Закон-угоди з її жертвами?

²¹ Чи “свята служба” Богові сьогодні також включає Закон-угоду з її жертвами? Ні, бо так, як апостол сказав, усе це було лише ‘образ і тінь’ більших майбутніх речей. (Євр. 8:5) І до Євреїв 9:9, 10, НС він сказав, що ті жертви в святині були “законні вимоги, що стосуються до тіла . . . установлені аж до часу направи”.— Порівняйте Филип’ян 3:3.

²² “Час направи” прийшов з Ісусом Христом. Він сповнив ‘тіні’ закону. (Євр. 10:1—4) Як Агнець Божий Він “дав Себе Богові без плями”, віддаючи Своє життя, як досконалу жертву, яку не потрібно повторяти. І так, як апостол каже до Євреїв 9:14, це Христова пролита кров, яка, через нашу віру, “очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому”.

ВЗІРЕЦЬ ДЛЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ “СВЯТОЇ СЛУЖБИ”

23. Чому віддавати “святу службу” вдень і вночі не охоронило багатьох євреїв, коли Єрусалим був знищений?

²³ Служба день і ніч, таку, яку багато євреїв давали за Павлового дня, не дала їм божественної охорони пережитку, щоб лишитися живими в часі великого горя, яке прийшло на Єрусалим у першому столітті, горе, якого передсказав Божий Син. А чому ні? Павло сказав про них: “Вони мають ревність про Бога, але не за докладним знанням”. (Рим. 10:2, НС) Вони не розуміли, що в Христі Ісусі сповнилися Біблійні пророцтва і не розуміли, що через Нього Бог тепер поставив приклад для майбутньої “святої служби”. Вони забули, що серце є ключ до задоволення Богові і вони дозволили своїм серцям стати нечутливими до Божого проводу. (5 Мойс. 10:12—14, 16; Мат. 15:8) Коли ми самі хочемо обминути серйозні наслідки, яких це стягнуло на них, то нам треба тепер навчитися скільки можливо про Божого Сина, щоб наша служба була прийнята Богові.

24, 25. (а) В які різні способи Ісус Христос поставив приклад для “святої служби”? (б) Як Він показував, що мав співчуття до людей?

²⁴ Ісус Христос сказав про Його прихід на землю: “Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду”. (Ів. 18:37) Він свідчив про правду, коли сміливо розказував про неї, займаючись три і пів років тим, що звіщав добру новину Божого царства по цілому Ізраїлі. Але лише говорити про правду не вистачало. Він мусів жити нею. Він мусів доказувати, що Боже Слово було правдиве, чинячи все, що те Слово передсказало про Нього жити таким життям, щоб усі люди могли пізнати і зрозуміти Його Отця та Його способи і рівні. (Ів. 1:14, 18) Він пильнував Своє поводження, щоб не стягнути докір на Боже ім’я, яке Він завжди оцінював понад усе інше.— Мат. 6:9.

²⁵ Так як Його Отець, Ісус мав глибоке співчуття до людей за Його дня. Біблія каже, що “як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха”. (Мат. 9:36) Він потішив їх доброю новиною Царства. І Він не лише говорив і давав промови їм. Він також служив людям милостивими вчинками. Після промови перед великою товпою, яка зійшлася вислухати Його, Він сказав: “Жаль Мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого. А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі”. (Марка 8:2, 3) Коли прокажений сказав, що Ісус міг зцілити його ‘коли б лише хотів’, то Ісус відповів: “Я хочу”, і зараз зцілив його.— Марка 1:40, 41.

26. Основно, що спонукувало ці гуманітарні вчинки Ісуса?

²⁶ А чому Ісус робив такі вчинки, щоб полегшити страждання людей? Лише тому, що був гуманіст і філантропіст? Ні, Він чинив таке фізичне та матеріальне добро, щоб дати людям сильну підставу на віру, що добра новина справді походила від Бога. Він звертав увагу не лише на Свої власні слова, але також на Свої вчинки на свідчення, що Він справді був Божий представник. Як люди могли приймати Його за Месію якби Він вчинками не показував, що мав риси Бога, Якого Він хотів об’явити людям? — Ів. 10:37, 38.

27. Яка повинна бути наша постанова, якщо оціняємо цей привілей віддавати “святу службу”?

²⁷ Сьогодні ми мусимо наслідувати Його приклад, якщо хочемо, щоб Бог прийняв нашу службу. Бачучи, яке велике добро може прийти нам, коли будемо вживати життя в такий спосіб, то залишаймося непохитні і побачимо, як Бог буде підтримувати нас в часі різних труднощей або опозиції. І нехай Бог вислухає нашу молитву, так як Захарії, “щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого”.— Луки 1:74, 75.

[Примітки]