Послання Якова — заохочення до практичного Християнства
ПРАВДИВЕ Християнство є практичне. Це не значить лише вірити або заявляти бути християнином. Воно значить ВИКОНУВАТИ Божу волю за прикладом Ісуса Христа. Христос підкреслював цей факт прикладом і Своїми ясними словами: „Що звете ви Мене ,Господи! Господи’, та не робите того, що Я говорю?” Дійсно, можна сказати, що виконування Божої волі є тема книги Якова, бо в ній він підкреслює потребу християнських вчинків і поводження.— Луки 6:46—49.
А хто був цей Яків? Певно, що він не був апостол Яків, син Зеведея, бо той Яків був ще раніше замучений. (Дії 12:2) Обставини про яких Яків згадує показують на багато пізніший час.
Ісус мав зведеного брата, що називався Яків, який, разом із його братами, став віруючий після Ісусової смерти і воскресіння. (Дії 1:14) Ісус явився спеціально цьому зведеному братові Якові після Свого воскресення. (1 Кор. 15:7) Також, нема ніякого сумніву, що цей Яків був один із найголовніших „основ” раннього християнського збору. (Дії 12:17; 15:13; 21:18; Гал. 1:19; 2:9, 12) Але, якщо цей Яків був Ісусів зведений брат, то чому він не згадує цього в свойому посланні? Правдоподібно тому що є скромний. Чи ж він не противився Ісусові продовж цілої Його земної служби? Також, чи одного разу Ісус не сказав, ,Хто браття Мої?’ а тоді відповів; „Хто волю Мого Отця чинитиме, що на небі”? — Мат. 12:48—50; Марка 3:21; Ів. 7:5.
Коли Яків написав це послання? Тому що він нічого не згадує про знищення Єрусалиму в 70 р. З.Д., то правдоподібно він написав його до того року. Згідно з Джосіфусом цього Якова замучили коло 62 р. З.Д., тому правдоподібно він написав своє послання до того часу.
ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ
Послання Якова пригадує нам Проповідь на Горі. Так, як Ісус, Яків любить зображати свої точки відносячись до таких фізичних речей, як тварини і рослини, моря і кораблі. Таким чином Яковові вислови про фігове дерево, яке не родить плоду пригадує нам те, що Ісус був сказав про фіґи, яких не збирається з будяків.— Мат. 7:16; Як. 3:12.
Так як Ісус, Яків повторно вживає особи з Єврейського Писання, щоб доказувати свої точки, наприклад, коли говорить про потребу діл так, як робили Авраам і розпусниця Рахав; нагороди за витривалість так, як можна бачити з досвіду Йова і про дієвість молитви так, як можна бачити з випадку Іллі.— Як. 2:14—26; 5:11, 17, 18.
Обидва, Ісус й Яків, радять нас, щоб наше „Так” було Так, а „Ні”, щоб значило Ні (Мат. 5:33—37; Як. 5:12); щоб не судити інших (Луки 6:37; Як. 4:11, 12); щоб не були лише слухачі, але виконавці слова (Мат. 7:21—27; Як. 1:22); щоб вірили, що Єгова буде відповідати на наші молитви (Луки 11:11—13; Як. 1:5, 6, 17) і щоб радіти в часі проб.— Мат. 5:10—12; Як. 1:2.
КОРИСНЕ НАГАДУВАННЯ І ПЕРЕСТОРОГИ
Яків не говорить багато про доктрини, але поміщає багато практичного нагадування і пересторог. І він сильно доказує свої точки вживаючи протилежності. Його послання переповняється „наказовими” висловами, тобто, накази про те, що нам, як християнам, годиться, а що не годиться чинити.
Тому що Яків так дуже підкреслює потребу вчинків, щоб доказати нашу віру, то деякі роблять висновок, що він перече те, що апостол Павло каже, що особа визнається праведною через віру. Але це не так. Павло нагадує, що не вчинки під Законом, але віра в Ісуса Христа є основа за якою Бог Єгова визнає когось праведним. Проте, можна сказати, що Яків додає до цього, кажучи, що віру треба доказувати постійними вчинками, яких вона спонукує.
Найпрактичніша є пересторога, яку Яків дає, щоб самолюбні бажання не плодилися в наших серцях, бо ці доведуть до гріха, а гріх до смерти. Також, він радить, щоб у наших серцях не таїти гірку заздрість або недовірливість до наших братів. Дозволяти таким речам, як і чуттєвим палким жаданням перебувати в наших серцях стягає несхвалення від Єгови і заводить боротьбу між нами самими.— Як. 1:13—15; 3:14—16; 4:1—4.
Практичне Християнство також вимагає, щоб ми вгамовували наші язики. Якщо хтось виглядає релігійний, але не контролює свого язика, то його релігія є марна. (Як. 1:26) Бувши недосконалі, ми всі спотикаємося в уживанні наших язиків. Хоч контролювати язик є дуже тяжко, то ми таки мусимо запанувати над ним, тому що він може керувати наш шлях так, як кермо керує кораблем. Тоді ми не будемо вживати язик благословити Бога і разом з тим говорити зло про людей створених в Божий образ, бо це був би цілком протилежний шлях.— Як. 3:2—12.
Особливо підкреслюючи практичну натуру Християнства є Якова пересторога, щоб вчинками підтримувати і доказувати нашу віру. Сама віра не вистачає. Дияволи також вірять, що Бог існує і тремтять. Ті, що чують, але не слухаються і не відкликуються обманюють самі себе. Віра без діл мертва, навіть так, як тіло без духа або життєвого дихання є мертве. Якщо особа справді є мудра і має вирозуміння, то покаже це гарними вчинками. В дійсності, мудрість із верху виявляється такими гарними вчинками, як чистота, спокійність, лагіднісь, покірність, милосердя і розсудливість.— Як. 1:22—25; 2:14—26; 3:13, 17.
Яків перестерігає нас проти лукавого світу. Залишатися незаплямованими світом є знак правдивої релігії. Але бути дружніми із світом робить нас ворогами Божими. (Як. 1:27; 4:4) Поміщено в таких пересторогах маємо Якові слова про заможних, з якими дехто ставалися прихильні. Матеріальне майно нічого не значить у Бога і в Своєму часі Він стягне горе на заможних, які гноблять убогих християнів і які обманюють своїх робітників.— Як. 1:9—11; 2:1—4; 5:1—6.
Найпрактичніше також є нагадування Якова: „Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать”. Коли будемо покірні, то Бог прославить нас. Мусимо берегтися, щоб не хвалитися.— Як. 4:6, 10, 13—15.
Якове нагадування про молитву також дуже помагає нам. Коли не знаємо, як боротися з пробами, то повинні просити мудрости в Бога, і треба прохати з вірою. Ми повинні молитися один за одного, з довір’ям, що молитви праведного чоловіка мають велику силу.— Як. 1:5—7; 5:13—18.
Як християнам, нам треба витривалости, отже, ми повинні тішитися, коли переносимо проби, тому що вони підкріплять і довершуть нас. Ми повинні терпеливо витримувати так, як рільник коли чекає на жнива. І любов також є важна. Християни, що люблять своїх братів не будуть судити їх, не будуть нарікати на них.— Як. 1:2; 5:7, 8.
Об’єднано з всіма цими практичними нагадуваннями, Яків виявляє гарне оцінення Бога Єгови. Він є Давач усякого доброго дара і всякого досконалого подарунка; як Отець небесних світил, у Нього нема переміни чи тіні відміни; коли будемо приближатися до Нього, то Він приближиться до нас; хоч Він є суддя, Який може спасти і знищити, то Він також є „вельми милостивий та щедрий”. Таке оцінення Бога Єгови повинно допомогти нам ставатися правдивими ВИКОНАВЦЯМИ Божого Слова.— Як. 1:17; 4:8, 12; 5:11.