Апостол Петро ,підкріпляє своїх братів’

СЬОГОДНІ в більше, як сорока країнах, християнську роботу Свідків Єгови обмежується в різні способи. Все більше і більше вони є „засмучені всілякими випробовуваннями” своєї віри.— 1 Пет. 1:6, 7.

У деяких країнах, як за Залізною Заслоною, і також в Африці та на Сході, це переслідування є неймовірне. Перший надхнений лист апостола Петра є великою потіхою для всіх християнів, а особливо для тих, які страждають від таких проб. Пишучи цей лист, він справді робив те, що Ісус наказав йому, а це „зміцнити братів своїх”.— Луки 22:32.

Нема сумніву, що Петро сам написав цього листа. Автор виявляє себе по імені Петро і „старший” та свідок терпіння Христового. За дуже ранніх часів признавали, що цей лист був правдивий.

А коли Петро написав цього листа? З внутрішнього доказу та історичних фактів, можна прийти до висновку, що він був написаний між 62, а 64 р. З.Д. Правдоподібно Петро написав його тоді, коли християни дуже страждали, перед Нероновим переслідуванням 66 р. З.Д.

Звідки Петро написав його? У 1 Петра 5:13, НС (анг.) читаємо: „Вона, що у Вавилоні, вибрана так як ви, висилає свій привіт, а також Марко мій син”. Є кожна причина вірити, що Петро тут говорить про дійсне місто Вавилон, так як він згадує про дійсні провінції Римської Імперії в його вступі: „Петро апостол Ісуса Христа, захожанам Розпорошення: Понту, Галатії, Каппадокії, Азії й Віфінії”. (1 Пет. 1:1) Згідно з єврейським істориком Джосіфусом за нашого першого століття З.Д., у Вавилоні на Ефрат ріці мешкало досить багато євреїв у той час, отже, правдоподібно Петро подорожував на схід відвідувати і проповідувати тим євреям, так само, як апостол Павло подорожував на захід проповідувати поганам.— Гал. 2:7.

Стараючись переконувати, що Петро був у Римі, деякі сперечаються, що коли він згадує про „Вавилон”, то він мав на увазі Рим. Але якщо б Петро дійсно був у Римі, то не мав би жодної причини скривати цей факт і називати Рим „Вавилоном”.a

А до кого ж Петро писав в цих римських областях? Виглядає, що він писав свій лист до єврейських і неєврейських християнів. (1 Пет. 2:9, 10; 4:3—5) З висловів, яких Петро вживає і з того, що сказано в 2 Петра 3:15, 16 можна бачити, що він був добре обізнаний з Павловими листами. У своєму листі він часто згадує про Єврейські Писання.

З Петрового листа можна також бачити, що ті до яких він пише переносили велике переслідування і могли сподіватися ще більшого. Підкріпляючи своїх братів, Петро звертає увагу у своєму листі на гарний приклад, якого Ісус лишив і про гарні наслідки з яких навіть тепер можна користати, коли будемо зносити переслідування, а також про гарну нагороду такої витривалости.

ПОРАДА, ПОТІХА, ЗАОХОЧЕННЯ

Петро починає звертати увагу на славетну надію помазаних християнів, якою вони радіють, „засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими випробовуваннями, щоб досвідчення вашої віри . . . було на похвалу, і честь і славу при з’явленні Ісуса Христа”. „Зміцніть ваші розуми для активности”.— 1 Пет. 1:6, 7, 13, НС.

Щоб підкріпити своїх братів, Петро також показує, що страждати несправедливо ради сумління є „приємна річ у Бога”. По суті, християнів покликалося до цього шляху, бо Сам Ісус поставив приклад Своїм учням, щоб вони наслідували Його. Так, „тіштеся, коли страждаєте за правду”, і це пригадує нам Ісусові слова в Його Проповіді на Горі. (Мат. 5:10) Маючи участь у Христових стражданнях тепер, вони зможуть тішитися при об’явленні Христової слави. Проте, Петро повторно перестерігає їх не страждати за якийсь злочин.— 1 Пет. 2:19—23; 3:13, 14, 16, 17; 4:2, 12, 15.

Крім підкріплення своїх братів, щоб вони могли знести переслідування Петро багато говорить про добре поводження: „Отож, відкладіть всяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови”. „Щоб здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі”. Будьте „як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі”. Його дальші слова є нейбільш підкріпляючі: „Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу. Ухиляйся від злого та добре чини; шукай миру й женися за ним”.— 1 Пет. 2:1, 11, 16; 3:10, 11.

У цьому листі Петро також говорить про покору. Християни повинні коритися „кожному людському створінню”— царям, управителям. Слуги мають коритися своїм власникам. Дружини повинні коритися своїм чоловікам, хоч ці можуть бути не в правді. Молоді чоловіки повинні коритися старшим. Так, всі майте покору один до одного”.— 1 Пет. 2:13—18; 3:1—5; 5:5.

Крім лише давання поради цим різним групам християнів, Петро також пише до старших. Про цих він каже: „Пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте, не з примусом, але добровільно по-Божому; не для брудної наживи, а ревно; не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір”. Яке ознайомлення з недосконалою людською природою ця порада відбиває й як священики так званого Християнства не виконують цього обов’язку! — 1 Пет. 5:2, 3.

Є ще дві інші теми про яких Петро повторно згадує. Одна з цих є християнська братерська любов: „Від щирого серця любіть один одного”. Так, християни повинні бути „спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі. Не платіть злом за зло, . . . навпаки, благословляйте”. Так, „найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів”.— 1 Пет. 1:22; 3:8, 9; 4:7—9.

Ще іншу справу, яку Петро повторно підкреслює є, що треба бути свідком нашою поведінкою і словом. Християни були покликані з темряви, щоб звіщати Божі чесноти. Своєю гарною поведінкою, християнські дружини можуть приєднати своїх невіруючих чоловіків. Християни повинні завжди бути „готовими на відповідь кожному, хто з вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та з пошаною”.— 1 Пет. 2:9, 12; 3:1, 2; 3:15, НС, (анг.).

Дійсно, у своєму першому листі Петро показав, що був покірний наказу Ісуса, а саме, щоб підкріпляти своїх братів!

[Примітки]