Одержте обіцяне вічне життя — будьте вірні!
1. Тому що Диявол має такий ‘короткий час’, то чому це дуже важно для виконавців Божої волі залишатися вірними тепер?
“КОРОТКИЙ час” в якому Сатана Диявол і його демонське військо є стримані тут на землі вже кінчається. (Об. 12:7—12) Отже можна сподіватися, що він буде збільшувати свою війну проти “останка” “насіння” Божої небесної “жінки” і проти “великого натовпу” співвісників Божого Месіянського царства. Тому то це є дуже важно для виконавців Божої волі залишатися вірними, щоб могли встояти під вогнем ворога.
2, 3. Незважаючи на те, що Сатані лишається такий короткий час, то яку Павлову пораду до християнських євреїв ми, що сталися метою Сатанського вогню, мусимо наслідувати?
2 Всі ми, що сталися метою Сатанської війни, дістаємо багато заохочення бути вірними Суверенному Господеві Єгові, аж поки Він не розгромить ворога. Можна сподіватися, що кінець цієї війни вже близько, тому що минуло більше як п’ятдесят шість років від скинення символічного Змія і його демонів з неба до землі, щоб він тут шалів лише “короткий час”. Хоч цей час уже дуже короткий, то ми однак мусимо наслідувати пораду апостола Павла, написану в листі до Євреїв 10:36, 37:
3 “Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. Бо ще ‘мало, дуже мало, і Той, Хто має прийти, прийде й баритись не буде’ “.
4. Як Бог оправдає Свою обітницю завести вчасне полегшення Своїм поклонникам?
4 Згідно з цими цитатами апостола Павла з Авакума 2:3 й Огії 2:6, це Єгова “має прийти” і Він “прийде й баритись не буде”. Як непереможний Воїн, Він переможе всіх, що воюють проти Його поклонників. Цією славетною перемогою у “війні великого дня Бога Всемогутнього” в Армагеддоні. Він оправдає Його обітницю принести Своїм страждаючим поклонникам вічне полегшення.
5. Чому Сатана з його демонською армією тепер мусять уживати видимі земні чинники, і що є символічна “дика звірина”, Сьома Світова Сила, і “образ” дикої звірини?
5 Змій, Сатана Диявол, з його демонською армією вже не можуть видимо матеріалізувати собі тіла, щоб воювати проти християнських Свідків Єгови сьогодні. Отже, вони тепер мусять уживати земних агентів під їхньою невидимою контролею, світські особи, організації та політичні уряди. Політичні стихії, що беруть участь у війні складають всесвітню політичну систему, яку Об’явлення 13:1—10 зображає, як жорстоку “дику звірину”. Це включає сучасну Англо-Американську Двоїсту Світову Силу, Сьому Світову Силу про яку згадується в Біблійному пророцтві. На сповнення Біблійного пророцтва ця Сьома Світова Сила висувала витворення ідольського “образа” цієї політичної “дикої звірини”. (Об. 13:11—15) На протязі більше як п’ятдесят шість років, цей “образ” захоплював увагу цілого світу. “Образ” є міжнародна організація для світового миру й безпеки, перше у формі Ліги Націй, а тепер як Організація Об’єднаних Націй.
6. Яке символічне “знамено” дістають патріотичні поклонники “дикої звірини”, і що це числове “знамено” означає?
6 Патріотичні віруючі національного суверенітету й людських форм політичного володіння над землею в дійсності поклоняються цій політичній “дикій звірині”. Вони також покладають надії на “образ” цієї “дикої звірини” замість на суверенне володіння Єгови через Христа. Націоналістично вони підтримують ці людські розпорядки панувати над світом. Через це вони дістають “знамено”, яке показує, що вони служать, не справам Божого царства, але тим, що самоурядують людством. Вони не соромляться мати зв’язок із значним числом, шістсот шістдесят і шість, що ототожнює політичну “дику звірину”. У Біблії число шість уживається представляти людську недосконалість, людську помилку. Отже, 600, плюс 60 і плюс 6 означає, людську недосконалість і нездатність найвищого ступня, а особливо в людському керівництві землі. Сьогодні, як ніколи перед тим можна бачити бентежучу невдачу людського політичного володіння через її недосконалість, нездатність та корупцію. Це володіння має велику недостачу в Бога.— Об. 13:16—18.
7. Що політичні патріоти стараються змушувати всіх людей, що пристають до них виконувати, і для кого це ставить пробу вірности?
7 Патріоти, що поклоняються “дикій звірині” і її “образу” гордяться “числом її ім’я [666]”. Вони змушують усіх людей прилучатися до них у поклонінні “дикій звірині”, щоб вони були позначені на знак залежности до людської політичної держави, а не до Бога. У різні способи вони переслідують християнських Свідків Єгови. А чому? Тому що вони відмовляються прилучатися до них в ідольському поклонінні людських виробах. Це дуже випробовує вірність усіх тих, що підтримують всесвітній суверенітет Єгови і Його Божественність. Тому то ангел, якого апостол Іван бачив у видінні сказав: “Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру”.— Об. 14:12.
8. Отже, що ми, що дотримуємо Божі заповіді і віру Ісуса робимо, і що дістати “знамено” “дикої звірини” придбає для нас?
8 Ми, що дотримуємо Божі заповіді, слухаємо Його, як Правителя замість людей, навіть коли й треба постраждати з рук гнобителів. Ми далі віримо, що Ісус є Месія або Христос і проголошуємо, що Він є помазаний Цар, Якого Єгова укоронував і поставив на престол при закінченні Часів Поган у 1914 р. З цієї важної причини, ми не беремо дієвої участи у політиці й буйних сутичках “дикої звірини” та Англо-Американської Двоїстої Світової Сили, захисника “образа” “дикої звірини” від післявоєнного 1919 р. і досі. Ми добре знаємо, що це значило б для нас дістати “знамено ймення його дикого звіря”, і “числа ймення його”. Це значить, що ми мусіли б пити “з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його” і ‘бути мученими в огні й сірці перед ангелами святими та перед Агнцем [Ісусом Христом]”. Це довело б до нашого вічного знищення, “другої смерти”. Ми були б вкинені до символічного “огняного озера, що сіркою горіло”. (Об. 14:9—11; 13:16, 17; 19:20; 21:8) Чи ми хочемо, щоб з нами так сталося? Ні!
9. (а) Теперішній стан вимагає якої риси від нас? (б) Що підкріпляє нас залишатися вірними, з яким довір’ям до Бога?
9 Теперішній стан в якому крайній націоналізм і поклоніння політичній державі поширюється по цілому світі, справді вимагає витривалости від усіх тих, що “дотримують заповіді Божі і віру в Ісуса”. Але наш непохитний послух Божим заповідям і віра в Ісуса тепер становить волю Божу. Лише коли виконуємо волю Божу в цьому відношенні, то тоді дістанемо сповнення Його обітниці. Беручи до уваги, що “мало, ще мало” часу залишилося до того як “Той, що прийде” і Він не забариться, то це було б нерозумно для нас не витерпіти лише, щоб набути самолюбного полегшення перед тим ніж Єгова помститься на тих, які роблять нам труднощі чинити Божу волю до самого кінця. Але те, що Бог пообіцяв заохочує нас далі продовжувати виконувати Божу волю тому, що ми любимо Його. Ту обіцяну річ можна набути, але нам треба сильної віри в Обіцювача, переконання, що Він дотримає Свою обітницю і що може сповнити її.
ДІСТАЮЧИ ВІЧНЕ ЖИТТЯ ЧЕРЕЗ ВІРУ
10. (а) Чому Бог любить нагороджувати за нашу віру в Нього? (б) У протилежність самовпевненій душі, через яку рису Божий праведний буде жити?
10 Чи ми маємо таку віру? Нам треба сильної віри, щоб бути сильними і витримати аж до сповнення Божої обітниці. Така віра приносить Богові честь, бо вона показує, що ми довіряємо Йому і віримо в Його обітницю. Отже наша віра в Бога є приємна Йому. Він є радий нагородити таку тривалу віру. (Євр. 11:6) Пригадуючи нам яка важна є віра для дотримування християнської вірности і доказатися гідними вічного життя в обіцяному новому та праведному порядкові, апостол Павло цитує з Божого пророцтва через Авакума. У тому пророцтві Бог перше говорить про гордого та самовпевненого, що не вірить в Єгову. Така особа не є праведна в очах одного правдивого та живого Бога. Зауваживши таку душу, Єгова тоді робить заяву, яку Павло цитує: “А праведний житиме вірою”. (Євр. 10:38; Ав. 2:4) Така віра спонукує “праведного” далі залишатися праведним.
11, 12. (а) Щоб дістати обіцяне вічне життя, до якої міри ми мусимо залишатися вірним? (б) Коротко розповівши про подвиги вірних стародавніх осіб, до якого найбільшого прикладу Павло доводить нас?
11 Певна річ, що в 2 Коринтян 5:7 Павло говорить: “Бо ходимо вірою, а не видінням”. А це значить, що ми живемо з вірою в Бога. Проте, щоб витримати і набути вічне життя на сповнення Божої обітниці, то нам треба залишатися вірними до кінця нашого життя під цією лукавою системою, що є під володінням Сатани Диявола. (1 Ів. 2:25; Ів. 12:31) Нам треба мати таку саму віру, яку мали вірні “стародавні мужі”. Вони доказали свою віру до самої смерти, хоч не бачили сповнення обітниці, яку Бог був дав їм. Вкоротці апостол Павло говорить про їхню зразкову віру в наступному розділі його листа, в одинадцятому розділі до Євреїв. Згадавши про так багато вірних чоловіків і жінок, які заслужили похвальне свідчення від Бога, Павло тоді доводить нас до найбільшого прикладу віри, кажучи:
12 “Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним перетерпів мученицьке дерево, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого”.— Євр. 12:1—3, НС.
13. Протягом цього дуже короткого часу, що вже кінчається, чому ми особливо мусимо дивитися на досконалий Приклад віри, пам’ятаючи яку Павлову пересторогу у книзі до Євреїв 10:38?
13 Особливо тепер ми повинні дивитися на цей Досконалий Приклад, Ісуса Христа, бо тепер Він не лише сидить по правиці престолу Божого, але також царює, як вкоронований Месіянський Цар. Навіть у цьому ‘дуже короткому часі’, який швидко кінчається перед тим ніж Єгова прийде як Месник, то є можливо загубити віру, вчинити гріх, який легко обплутує нас. Дев’ятнадцять століть тому Павло перестерігав християнських євреїв про таку небезпеку, дальше наводячи з пророцтва Авакума, кажучи: “І ‘коли захитається він, то душа Моя його не вподобає’ ”.— Євр. 10:38.
14. Який порядок наслідує Авакума 2:4, коли ставить протилежність між двома різними особами, але як Павло переставляє цей порядок у листі до Євреїв 10:38?
14 У пророцтві Авакума, згідно ранішнім грецьким перекладом, Септуагінт, Єгова говорить: “Якщо хтось відступає, то Моя душа не вподобає його. Але праведний буде жити вірою в Мене”. (Ав. 2:4, переклад Томсона) Коли хтось загубить віру і відступить, то набуває незадоволення Єгови. Цього ставиться протилежно християнинові, який сильно тримається Єгови і набуває вічного життя. Роблячи цей цитат, Павло переставляє порядок Авакумового пророцтва в 2:4, кладучи останню частину першою.
15. Отже, яку пересторогу Павло дає нам, маючи на увазі яку пробу, що маячить перед нами?
15 Павло робить це на пересторогу нам тим, хто має християнську віру тимчасово, бо навіть тепер є небезпека, що деякі з нас можуть відступити від віри. “Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти”. (1 Кор. 10:12) Як світ під Сатаною стає більш диктаторський, то натиск на нас збільшається. Коли бачимо як величезна та остання проба нашої віри маячить перед нами в зближаючому ‘великому горі’, то ми можемо рішити не зустріти її. Ми можемо загубити віру і довір’я в Бога. Отже ми стримуємося. Не перестаємо переносити пробу.
16. Як особа, що не вірить у Бога, поводиться необачно?
16 Дуже відповідно Латинський Вулґат переклад Авакума 2:4 каже: “Дивись, той, що не вірить, його душа не буде праведна в ньому; але праведний буде жити своєю вірою”. (Дуя Англійський Переклад) Римо-Католицька Нова Американська Біблія показує, що християнин стається “необачний”, коли покидає віру, тому що бачить перед собою збільшаючі труднощі, так, що ламить свою вірність до Бога. Там є сказано: “Необачний чоловік немає вірности; але справедливий, через свою віру, буде жити”.
17. Що можна сказати про особи, що прямо з вірою марширують саме до ‘великого горя’?
17 Християнин, що прямо з вірою марширує до ‘великого горя’ не є “необачний”. Необачний є той, що переповняється самовпевненістю, і через невіру Всемогутнього Бога, покидає віру. Така особа без витримання не дістає нагороди, сповнення Божої обітниці вірним. Бог Єгова не є задоволений тими, що покидають віру.
18. В листі до Євреїв 10:39, який шлях апостол Павло показує для вірної класи?
18 Зустрічаючи тепер найбільш буйний час за цілої історії вірних людей Єгови, то що ми маємо робити? Яка повинна бути наша постанова? Ми не хочемо вибирати шлях боягузів і відступати! Божою незаслуженою ласкою, апостол Павло ставить перед нами правильний шлях, коли говорить про вірну класу: “Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі”.— Євр. 10:39.
19. Коли постановимо не відпадати, то що ми будемо робити відносно зібрання і “відвагу говорити”?
19 Тепер є час для нас робити рішення. Чи ми будемо непохитно вірити в Бога і погоджуватися з апостолом Павлом рішаючи: “Ми не з тих, хто хитається на загибіль”? Визнаючи себе не бути з тих невірних християнів, то ми не будемо кидати “збору свого”, так як є звичай між тими, що відступають, але будемо, навіть підпільно, якщо треба, сходитися разом, щоб заохочувати один одного, “і тим більше, скільки більше бачимо, що день той зближається”. Ми не повинні відкидати нашу відвагу говорити, “бо вона має велику нагороду”, але будемо далі відважно проголошувати теократичний уряд Бога Єгови через Христа, як одну й єдину надію для всього людства.— Євр. 10:25—35; Мат. 24:14; Марка 13:10.
20. Якщо хочемо вічного життя, то який точний шлях будемо визнавати?
20 На протилежність знищенню, чи ми не хочемо вічного життя? Отже, говорячи тепер з великим переконанням, ми від усього серця говоримо: “Ми ж з тих, . . . що віруємо на спасіння душі. Віра — то підстава сподіваного доказ небаченого. Бо нею засвідчені старші [включаючи Авраама] були”.— Євр. 10:39 до 12:2.
21. Що віра в Божу обітницю підкріпляє нас чинити, з яким сподіванням?
21 Наша віра в обітниці Божі, Який не може говорити неправди, підкріпляє нас витримати. Віра й витривалість ідуть разом, так як є написано в Об’явленні 13:10: “Отут терпеливість та віра святих”. Дотепер ми вже можливо довгий час чекали на сповнення Божої обітниці, але наше сподівання тепер є підкріплене до такого ступня, що ми є цілком переконані, що Бог не розчарує нас.
22. Що ми віримо про небачене в Божій обітниці, і чим Він нагородить нас, щоб ми втішалися сповненням тієї обітниці?
22 Ми ще не бачимо того, що Бог обіцяв нам, на яке маємо надію, але ми знаємо, що ця обітниця є дійсна, тому що маємо “ясний доказ” її існування згідно силою Всемогутнього Бога. Щоб увійти в сповнення Божої обітниці, то мусимо мати життя; ми мусимо зберегти наші душі живими. Нагороду життя можна набути лише тоді, коли будемо мати постійну віру. Ми дуже прагнемо вічно втішатися Божою сповненою обітницею. Отже навіть не думаймо, щоб відпадати зі страху або через невірність! Ми далі будемо мати віру з вчинками на доказ! Як нагорода за це, Життя-давець Бог Єгова збереже наші душі живими на віки вічні.— 1 Ів. 2:25.
23. На сповнення Своєї обітниці, що Бог зробить для вірних виконавців Його волі?
23 Напевно, тому “Бог, що постачає витривалість”, сповнить Свої обітниці вірним виконавцям Його волі. (Рим. 15:5, НС) Радісно Він впровадить нас у вічні благословенства і привілеї Його довго-обіцяного царства через Свого власного Сина Ісуса Христа. Отже, не надармо будемо проповідувати це царство “по цілій залюдненій землі, на свідоцтво всім народам” перед тим ніж “прийде кінець”.— Мат. 24:14, НС.
[Ілюстрація на сторінці 75]
Лише ті, що будуть мати постійну віру переживуть кінець цієї системи і дістануть вічне життя, на сповнення Божої обітниці