Основа на віру в Бога

МІЖ поясненнями, яке один словник дає на слово віра є: “тверда і безсумнівна віра в щось на що нема доказу”. Але, в дійсності, це пояснення докладніше описує легковірність, готовість вірити незважаючи на доказ. Легковірність не є дійсно віра. Віра в Бога Творця, якої Біблія вимагає, і на яку вона постачає основу, є віра основана на ясному доказі і здоровому розсудкові.

Кажуть, що науковці мають віру в основні принципи, які керують їхніми особливими полями знання. Хлібороб працює за вірою у регулярність сезонів. І можна навести багато більше прикладів показати, що люди довіряють і вповають на регулярність природних циклів та законів, які управляють всесвітом. В дійсності, ця регулярність сама доказує існування інтелігентного, особистого Творця. Коли астрономи вимірювали рухи небесних тіл на основі таких природних законів, то вони могли встановити існування та місцевість деяких планет перед тим ніж їх можна було побачити. Подібно, через регулярність того, що називають періодична вага, що керує всіма хімікальними елементами, деякі науковці могли передсказати існування точних елементів і описати їхні властивості, ще перед їхнім відкриттям. Чому ж науковцям, хліборобам і всім іншим не вірити і не надіятися, так, покладати свою віру, в Творця цих природних законів?

Так як Біблія вживає слово “віра”, то можна’ сказати, що вона відноситься до двох речей: Перше, до певности речей на які надіється, яких ніхто ще не бачив тому, що вони ще мають відбутися в майбутності. І, друге, до віри, що існують духовні істоти, яких люди не можуть бачити, тому що вони не мають матеріальних тіл; іншими словами, можна сказати, віра в Бога і в Його обітниці. Таким чином ми читаємо в книзі до Євреїв 11:1 (Нова Англійська Біблія): “Що це є віра? Віра дає сутність нашим надіям, запевняючи нас про дійсності, яких ми не бачимо”. Тому нам є сказано, що християни мусять ходити вірою, а не видінням.— 2 Кор. 5:7.

Віру, що Бог існує можна сильно установити, коли задумаємося над силою та мудрістю, які виявляються у видимих твореннях, включаючи його порядок і гармонію. Всі розсудливі особи погодяться, що кожний наслідок мусить мати належну причину. Годинник доказує, що мусить бути годинникар. Отже, де б ми не подивилися у всесвіті, від складного ока комахи до могутніх галактик у зовнішньому просторі, то приходимо до висновку, що мусить бути могутній і мудрий Творець цих речей.

Однак, факт залишається, що дуже багато людей таки не вірять в існування Бога. І тому що багато з цих людей є науковці, то деякі особи приходять до висновку, що вірити в існування Бога Творця не є науково. Але це не є так, як то одного разу зауважив професор Пенсільвенського Університету. Говорячи про людську легковірність у чудеса згадані в Біблії, він сказав, що сила Божа, яку наука ще досі не признає може бути відповідальна за неї. “Більшість науковців не є християни”, він продовжує, “але не тому, що вони є науковці. Більшість комерсантів або ділових осіб, або журналистів також не є християни; по суті, більшість людей не є християни”.

Доречно тут є згадати про звіт, який кілька років тому появився в Нью-Йоркському Journal-American. Там є сказано: “Продовж багатьох років вірили, що науковці є переважно атеїсти або безбожники. Однак сьогодні . . . коли наука майже є способом життя, то ця теорія вже не є правильна. Цього тижня, Н. Й. Journal-American запитав вісьмох найславніших науковців висказати їхні погляди про питання: ‘Чи науковці вірять у Бога?’ З їхніх відповідей виринає одно основне поняття: Якась Божественна Сила, поза контролею людини, сформувала всесвіт. Більшість цих науковців уже давно тому були висказали своє почуття в цій справі. Жоден із них відтоді не бачив причини змінити свого погляду”.

Вернгер фон Браун, спеціаліст ракет, і один із восьми вище-згаданих, відповів: “Чому я вірю в Бога? Попросту сказати, головна причина є ця: Що-небудь в такому доброму порядку і досконало створене, як наша земля і всесвіт мусить мати Творця, здібного майстра. Що-небудь таке порядне, таке досконале, таке докладне, зрівноважене, таке величне, як це творіння може бути тільки виріб Божественної Ідеї. Мусить бути Творець; інакше ніяк не може бути”.

Інший із тих вісьмох науковців, д-р Вілям Шван, славний авторитет космічного випромінювання, висловився в подібний спосіб: “Наукова людина любить розлучати факт від здогаду. Дивлячись на всесвіт в цілості, я не можу заперечити факту, що він є інтелігентного виробу. Цим я хочу сказати, що всесвіт відбиває в чудовому масштабі таке саме міжспоріднення свого діяння та здібности так, як інженер, який старається досягнути у своїх менших проектах”.

Подібно, науковець д-р Ворен Вівер, один із славних математиків в Америці, одного разу сказав в популярному місячникові: “Кожне нове наукове відкриття є дальше виявлення порядку, якого Бог вложив в Його всесвіт. Бог набирає поваги і сили через об’явлення Свого розсудку і порядку”.

До цього маємо ще свідчення пана Ісака Нютона, якого називають “найславніший науковець у світі”. Наводячи недавно надруковану біографію: “Нютонове дослідження природи було майже цілком спрямоване до знання Бога” і “наука була досліджена з тією ціллю, щоб взнати, що вона може навчити людей про Бога”. Всі такі свідоцтва, які можна помножити тисячі разів, годяться з надхненими словами апостола Павла, що Божі “невидимі риси можна ясно бачити від створення світу, тому що їх бачиться у створених речах, навіть Його вічну силу та Божество, так, що вони (хто заперечує, що Бог існує, словом чи вчинком) не можуть бути виправдані”.— Рим. 1:20, НС.

ПРАВДИВА ВІРА В БОГА ВИМАГАЄ БОЖЕСТВЕННОГО ВІДКРИТТЯ

Проте, треба пам’ятати, що лише вірити в Боже існування не вистачає. Це не є то саме, як мати правдиву і живу віру в самого Бога. Наприклад, при кінці 1976 р. надрукували наслідки одного голосування показуючи, що 76 процентів австралійців “вірять у Бога”. Але, чи вони дійсно вірять в те, що Бог говорить і в те, що Бог робить, або чи вони лише вірять, що Він існує. Так як показує Яків, писатель Біблії, що лукаві ангели, демони або дияволи, вірять, що Бог існує — і вони тремтять. Ясно є, що вони не мають віри в Бога. (Як. 2:14, 19) Правдива віра в Бога не значить лише вірити, що Він існує, але також значить надіятися і мати довір’я в Бога, як Особу. Так як Біблія каже: “Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду”. (Євр. 11:6) Віра включає не лише розум, але також серце, так, цілу людину.

Очевидно, що сильна віра в Бога вимагає дальшого поступу ніж лише студіювання “книги Природи”. Хоч “природа”, творення, може посвідчити про величність, мудрість і силу Творця, то вона не може відповісти на такі питання, як: Яке є Боже ім’я? Чому Він створив нас, і коли? Яка є ціль життя? Яка є наша доля? Які є наші обов’язки перед Богом і нашим ближнім? Чому світ лежить у такому замішанні? І що Бог вимагає від нас, якщо ми хочемо пережити неминучу світову катастрофу передсказана в Його Слові?

Подумайте: Творець дав нам здібність міркувати, задумуватися, уявляти і запитувати такі питання, як ці. Певно, що Він не буде мучити нас, лишаючи нас без відповідей до таких питань, чи не так? Дійсно, що Бог укорінив у наших серцях і розумах спрагу до знання, і деяке знання лише Бог може постачити. Чи це не розумно робити висновки, що Бог задовольнить нашу спрагу за знанням про такі справи? Таж Він створив нас ще з іншими природними бажаннями — до харчів і напитку, до краси бачення і слуху, і так далі. І чи Він не зробив розпорядки, щоб ми коли будемо старатися, задоволити ці спраги? Крім цього, Творець, постачив усі потреби тваринному створінню. Чи Він любить Своє інтелігентне створіння менше? Це лише логічно сподіватися, що Він постачить нам відповіді — через божественне відкриття. Біблія заявляє бути таким відкриттям, і коли переглянемо її, то знайдемо, що вона справді зустрічає вимоги божественного відкриття.

Біблію добре назвали світоч цивілізації і свободи. Такі частини Біблії, як Десять Заповідей, Проповідь на Горі, її псальми і приповістки, вистачуть поставити її в небувалу класу. Наприклад, Десять Заповідей часто є порівняні до Законів Гаммурабія, ніби ці закони постачали взірець на Десять Заповідей. Нічого не може бути дальше від правди. Ці Заповіді кладуть наголос на поклоніння Бога Єгови; але Закони Гаммурабія, на світські справи. А навіть коли говорять про світські справи, то між ними є велика різниця. Десять Заповідей не тільки забороняють душогубство, але решта Мойсейового закона вимагає смертної кари за добровільне душогубство і відрізняє між душогубством, а ненавмисним убивством. (4 Мойс. 35:9—34) Протилежно цьому, Закон Гаммурабія, так як Енциклопедія Британіка (в анг. мові), каже, “дивний пропуск в Законі стосується до добровільного душогубства, і непевність існує щодо того, як воно мало бути покарано або хто мав мститися”. (Енциклопедія Британіка, 1971 р., Том. 11, сторінка 43) Зауважте також останню з Десятьох Заповідей, “Не жадай”. (2 Мойс. 20:17) Цей закон є небувалий в літописах законодавства. Це є закон, що добивається до самого корення злочину, однак, дотримування того закону залежить у більшій частині від самої особи!

Логічно, Біблія починається з історією творення. Можна сказати, що вона нібито передбачила бажання Альберта Айнштайна, який колись сказав: “Я хочу знати як Бог створив цей світ . . . Я хочу знати Його думки”. Хоч цей факт не є переважно оцінений, то Біблійна історія про творення є в гармонії з мисленням багатьох сьогоднішніх науковців.

У цьому відношенні, зауважте слова одного з головних геологів Америки, Волес Пратт: “Коли б я, як геолог, був покликаний пояснити коротко сучасні ідеї про початок землі і розвиття життя на ній, звичайним, пастушим людям, як-от тим, яким книга Першого Мойсея була написана, то я мусів би досить близько слідити мову з першого розділа Першої Книги Мойсея”. А про довжину творчих днів так, як їх згадується в Першого Мойсея, цей науковець питає: “Чи ми не є запевнені, що з Творцем ‘один день є немов тисяча років, а тисяча років, немов один день?’ ” Як писатель історії в Першого Мойсея міг дістати таку інформацію і розуміння, як не через божественне надхнення?

Крім цього, писателі Біблії відбивають щирість, що робить їхнє писання правдиве. Тому ніхто не може приписувати їм якогось хитрого мотиву. Подумайте про те, що Біблія говорить про помилки і недостачі навіть дуже вірних осіб. Вона описує як Ной був п’яний; як патріарх Юда мав статеві зносини з кимось, що він думав була храмова розпусниця; як Мойсей розлютився; про помилки Давида, такі як його перелюб із Вірсавією, через який її чоловік був забитий; про суперництва між Ісусовими апостолами. Справді, коли Біблія так відкрито описує, не лише про чесноти цих вірних осіб, але також про їхні вади, то це показує, що її зміст є чесний і правдивий.

Яка правдива є людська природа так, як вона є виявлена в Біблії! За минулих шість тисяч років було дуже мало зміни! Наприклад, на початку Божественної історії ми читаємо про людську ваду — заздрість. Перворідний син Адама й Єви вбиває свого власного брата через заздрість. Пізніше в історії читаємо як через подібну заздрість Йосипові зведені брати були спонукані позбутися його. Цар Саул є заздрісний через успіхи і популярність Давида до такого ступня, що старається вбити його. Коли Біблія описує про дійсності життя в цих і багато інших випадках, то її історія відбиває правду.

Крім цього, ми могли б сподіватися, що Біблія, як Боже відкриття людству буде найширше розповсюджена книга від якої-небудь іншої книги — і в більше мовах — так, щоб вона була досяжна до найбільше осіб на землі. І ми знаходимо, що це є дійсно так. Лише у 1975 р., одна третя більйона копій цілої Біблії або частини її, були розповсюджені, і Біблію тепер можна дістати цілу або частково в більше як 1. 575 мовах.

Найсильніша причина, проте, чому ми можемо прийняти заяву Біблії, що вона є Божественне Відкриття — яку то заяву вона робить повторно — є сповнення так багатьох її пророцтв. Єврейські пророки передсказали дуже багато подробиць про народження, публічну службу і смерть Ісуса Христа. Між цими є місце Його народження, факт відносно того, коли Він появиться, як Месія і про Його публічну службу на три і пів років, як до Нього відносилися, а також подробиці про Його смерть і воскресення. a І треба зауважити, що так як віра в Бога значить вірити в Його Слово, Біблію, то так само віра в Біблію значить вірити в Ісуса Христа, що Він є Спаситель людства і Цар Божого царства.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 61]

“Коли дому Господь не будує, даремно, працюють його будівничі при ньому. Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває!”— Пс. 127:1.