,Двері ведучи до діяльності відчиняються’
„Великі двері, які ведуть до діяльності відчинилися”.— 1 Кор. 16:9, НС.
1. Так, як показують Дії 14:15; 17:30; Тита 3:4, 5 та 1 Івана 5:13, що Бог Єгова робив у першому столітті З.Д., і який привілей це відкрило для осіб?
БІЛЬШЕ, як дев’ятнадцять століть тому почалася нова доба. Ця доба відкрила чудові нагоди, які до цього дня ще є відкриті. Всевишній Бог, через Свого однородженого Сина, дає людям усіх племен, народів та рас привілей служити Йому, з наміром отримати вічне життя.— Дії 14:15; 17:30; Тита 3:4, 5; 1 Ів. 5:13.
2. (а) З ким виключно Бог Єгова мав справу багато століть перед нашою Загальною Добою? (б) Чому тільки євреї знали Того, кому служили?
2 Століттями перед приходом Ісуса Христа на землю, Бог Єгова діяв виключно з ізраїльтянами, або жидами. Лише їм „довірені були Слова Божі”. (Рим. 3:2) Лише природні ізраїльтяни, або погани, які служили Богові разом з ними, могли зрозуміти відкритий намір Єгови. Тому то Ісус міг сказати самарянці: „Ви вклоняєтесь тому, що ви не знаєте, ми вклоняємося тому, що ми знаємо”. (Ів. 4:22) Самаряни прийняли перших п’ять книг Мойсея, але відкинули решту надхненого Єврейського Писання. Тому їхнє знання про правдивого Бога Єгову було недостатнє. Вони не знали, до якої міри Він виявляв Себе. Проте, євреї, які вірили, що все Єврейське Писання було надхнене Богом і які старалися служити Йому так, як ті Писання виявляли, певно знали кому поклонялися. Вони служили Йому за божественним розпорядком в Єрусалимському храмі.— 5 Мойс. 12:5, 6; 1 Цар. 14:21.
3. (а) До якої зміни у богослужінні Ісус Христос звертав увагу, коли говорив з Самарянкою?(б) Який є доказ в Єврейському Писанні, що з часом, розпорядок для правдивої служби мав змінитися?
3 Проте, говорячи з самарянкою Ісус показав, що зміна вже була близько. Він сказав: „Надходить година, коли ні на горі цій [Ґарізім, свята гора у самарянів], ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви”. (Ів. 4:21) Проблиск такої зміни вже був записаний в Єврейському Писанні. Через Свого пророка Єремію, Бог Єгова сказав, що нова угода замінить стару угоду. (Єрем. 31:31—34) Через надхненого Псальмоспівця Давида, Всевишній показав, що посада первосвященика буде дана комусь не з родини Ааронової. Цей буде цар-священик так, як був Мелхиседек стародавнього Салиму. У Псалмі 110:4, НС читаємо: „Єгова присягнув (і не пожалує): „Ти є священик до часу необмеженого за чином Мелхиседековим!’ ” Така зміна у священстві також вимагала іншої жертви. І це також було передсказано в пророцтві. Псалом 40:7, говорить: „Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, [„але тіло Ти приготовив”, Септуагінт Переклад], цілопалення й жертви покутної Ти не жадав”.
4. Чому можна служити Богові лише через Ісуса Христа?
4 З Християнського Грецького Писання довідуємося, що Ісус Христос є посередник нової угоди, що Він є цар-священик за чином Мелхиседековим і що Бог прийняв Його досконале тіло за покутну жертву. (Євр. 7:15—28; 8:6; 9:15; 10:1—10) Тому то всі, що хочуть угодно служити Богові мусять приступати до Отця лише через Ісуса Христа. Син Божий сказав: „Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто якщо не через Мене”. (Ів. 14:6) Разом з цією зміною у поклонінні прийшла чудова нагода для осіб ставати частиною нового народу, духовного Ізраїля, з „горожанством” у царстві небесному.— Фил. 3:20.
5. Що Ісусові учні мали робити, щоб інші могли навчитися, як служити Богові прийнятно? (Рим. 10:10—15)
5 Але, як люди мали навчитися про все це? Відповідь до цього питання знаходимо у роботі, яку Ісус Христос призначив Своїм учням після Його воскресення з мертвих. „Тож ідіть, і робіть учнів з людей всіх народів, . . . навчаючи їх дотримувати все те, що Я заповів вам”. (Мат. 28:19, 20, НС) Так, Він дав учням роботу проголошувати і навчати людей Божої правди. На протязі трьох і пів років Своєї служби Ісус Христос вчив і приготовляв апостолів та інших учнів до цієї дуже важної роботи. У проповідуванні, появилися інші нагоди перед тими, що хотіли і могли віддати себе до цієї служби.
ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЗБІР ПОЧИНАЄ ДІЯТИ
6. Коли християнський збір почався, і як Єгова показав, що вже більше не вживав єврейський збір?
6 Прийшов день П’ятдесятниці 33 р. З.Д. Той день зазначив початок і засновання християнського збору. Там був поданий певний доказ, що збір, якого Бог тепер уживав складався з учнів Його Сина. Того дня, Всевишній через Господа Ісуса Христа, вилив святого духа на коло 120 учнів у вищій кімнаті в Єрусалимі. Перед вилиттям духа з’явився „шум із неба, ніби буря раптова”. Той шум звернув увагу багатьох євреїв та новоповернених так, що ці посходилися коло хати в якій учні зійшлися. Ці учні, під силою святого духа, почали розмовляти чужими мовами „про чудові справи Божі”. Євреї та новоповернені, що посходилися до Єрусалиму з різних околиць дуже дивувалися, коли почули, як галілейці говорили їхньою рідною мовою.— Дії 2:1—12.
7. Як євреї і новонавернені ставалися членами християнського збору?
7 Апостол Петро тоді пояснив зібраним, що Божий дух був вилитий на сповнення пророцтва Йоїла. Продовжуючи, він пояснив, що Ісус, якого вони розп’яли, воскрес із мертвих, і що Він справді був Христос, Господь царя Давида, сидячий по правиці у Бога. А як вони віднеслися до Петрових слів? Історія говорить нам: „Як почули ж оце, то вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?” А Петро відповів: „Покайтеся, і нехай же охреститься кожен з вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара духа святого ви приймете”. Коло 3.000 осіб віднеслися до цього заохочення.— Дії 2:14—41.
8. Які розпорядки були зроблені для тих, що зійшлися до Єрусалиму з далеких місцевостей і залишилися, щоб скористати з науки апостолів?
8 Ці новонавернені та багато інших, які стали товаришувати з християнським збором мали багато чого навчитися. Апостоли, яких Ісус Христос особисто тренував, були у найкращій позиції вчити їх. Але апостоли не могли подорожувати до далеких частин світу з яких євреї та новонавернені були посходилися до Єрусалиму. Отже, щоб більше навчитися від апостолів, ці новонавернені перебували у місті, а їхні співвіруючі добровільно продавали своє майно і приносили гроші апостолам, щоб роздавати тим у потребі.— Дії 2:44, 45; 4:34, 35.
9. Коли збір в Єрусалимі розростався, то до якої служби призначали деяких, і чому?
9 Через зріст збору в Єрусалимі з’явилась нагода для інших, крім апостолів, доглядати потреби всіх братів. З самого початку історії збору читаємо про молодих чоловіків, які здається послуговували апостолам. Вони можливо були напоготові виконувати деякі доручення. (Дії 5:6, 9, 10) Яке гарне тренування до майбутньої роботи ці молоді люди діставали близькою дружбою з апостолами! З часом, провадити допомогову працю, наглядати за нею, сталося забагато для апостолів. Коли проблема виринула роздавати харчі нужденним вдовам, то апостоли знали, що це було б неправильно для них занедбувати свої духовні відповідальності, щоб доглядати цих менш важних справ. Отже, вони запросили братів збору вибрати з-поміж себе сім здібних мужів, щоб доглядати щоденний обов’язок роздавати харчі. Помолившись, апостоли призначили цих мужів наложивши руки на них. Усі семеро мали знамениті духовні кваліфікації, бувши „повні духа та мудрости”. (Дії 6:1—6) Також, коли збір розростався, то правдоподібно апостоли призначали здібних чоловіків „повних духа святого та мудрости”, щоб вони служили разом з ними за старших доглядати духовних потреб учнів.
ДОТРИМУЮТЬ ЗВ’ЯЗОК З НОВИМИ ЗБОРАМИ
10. (а) Яке велике переслідування збору в Єрусалимі впливало на поширення „доброї новини”? (б) Як установа старших в Єрусалимі тримала контакт з іншими зборами?
10 Незабаром, збір в Єрусалимі почали дуже переслідувати, розпорошуючи учнів з того місця. Ці розпорошені використали з нагоди поширяти „добру новину”. З цього появилися збори по таких містах, як Самарія й Антіохія. (Дії 8:1, 4—8; 11:19—21) Коли новина про ці збори з їхніми потребами дійшла до Єрусалиму, то група старших того збору безперечно зробила розпорядок помагати їм духовно. До міста Самарії вислали апостолів Петра з Іваном, і по дорозі назад до Єрусалиму вони звіщали „добру новину” по багатьох самарянських селах. (Дії 8:14—17, 25) Також читаємо, що пізніше Петро відвідував збори у Лідді та Йоппії. (Дії 9:32—43) З Йоппії Петро, під проводом Божого духа, пішов у Кесарію, і там перший раз відкрив нагоду для необрізаних поганів — Корнилійові з його родиною та близьким друзям — стати учнями Ісуса Христа.— Дії 10:23—48.
11. Чому Варнава пішов до Антіохії, і як він отримав допомогу, щоб підкріпляти збір у ньому?
11 Збір в Єрусалимі вислав учня Варнаву в Антіохію, де він зробив багато для підкріплення своїх братів. (Дії 11:22—24) Потребуючи помочі поширяти правдиве богослужіння в тому місті, то Варнава відшукав Павла в Тарсі і запросив його працювати з ним в Антіохії. Правдоподібно це було коло дванадцять років після навернення апостола Павла, який колись переслідував Христових послідовників. Разом, Павло і Варнава перебували один рік із збором в Антіохії. (Дії 11:25, 26) У цьому часі пророки з Єрусалиму відвідали збір в Антіохії. (Дії 11:27) Один з цих пророків, Агав, передсказав великий голод. Це спонукало збір в Антіохії зорганізувати допомогу братам в Юдеї і відіслати Павла та Варнаву з їхніми датками в Єрусалим. (Дії 11:28—30) У супроводі Івана Марка, двоюрідний брат Варнави, ці двоє вернулися в Антіохію.— Дії 12:25.
12. (а) Чому Павло і Варнава лишили Антіохію, щоб розпочинати нові території? (б) Як по цих нових заснованих зборах появилися групи старших? (в) Як збір в Антіохії навчився про роботу Павла і Варнаву?
12 Відтоді, під проводом святого духа Павло і Варнава були призначені до спеціальної роботи. (Дії 13:1, 2) Також під проводом духа, Павло і Варнава подорожували через Кіпр та інші околиці Малої Азії, звіщаючи „добру новину” і засновуючи збори. Відвідуючи ці збори іншим разом вони призначали старших доглядати духовних потреб учнів. (Дії 14:21—23) Вернувшись в Антіохію, вони ,зібрали збір і розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам’.— Дії 14:27.
13. (а) Чому у зборі в Антіохії виринула проблема відносно поганів, що прийняли Християнство? (б) Чому це було логічно, щоб рішення відносно цієї справи було зроблене в Єрусалимі?
13 Тоді з’явилась проблема. До Антіохії прибули деякі брати з Юдеї, наполягаючи на те, щоб погани, які прийняли Християнство обрізувалися і щоб корилися закону Мойсея, бо інакше не спасуться. (Дії 15:1) А де можна було залагодити цю справу? Найкраще місце було Єрусалим, тому що апостоли були в цьому зборі. Крім цього, з Єрусалиму робота проповідувати і робити учнів, поширювалася до різних місць по яких відкривали збори. Отже, старші збору в Єрусалимі складали центральну установу, до якої решта старших могли відсилати свої запитання. Тому Павло і Варнава були послані до „апостолів та старших в Єрусалимі в справі про [обрізання]”, суперечки чи розбіжности в поглядах.— Дії 15:2.
14. (а) Як центральна установа старших в Єрусалимі розв’язала цю справу про обрізання? (Дії 15:6—21) (б) Як інші збори були повідомлені про це рішення? (Дії 15:22—29)
14 Центральна установа старших, включаючи апостолів, докладно продискутувала цю справу. Там представили доказ, що Бог Сам прийняв поганів у їхньому необрізаному стані, виливаючи Свого духа на них. Таким чином стало ясно, що коли погани почали товаришувати з християнським збором, то це сповнило пророцтво в Єврейському Писанні. Рішення було досягнене і записане у формі листа. (Дії 15:6—21) Цей лист заявив:
„Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас! Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі, то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павлом, людьми тими, що душі свої віддали за ім’я Господа нашого Ісуса Христа. Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме. Бо зволилось духові святому і нам,— тягару вже ніякого не накладати па вас, окрім цього необхідного: стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові”.— Дії 15:23—29.
15. Як рішення центральної установи старших в Єрусалимі і відвідини вірних братів помагали зборам?
15 Через такі листи від центральної установи старших в Єрусалимі і відвідини різних вірних братів, збори підкріплялися продовжати звіщати „добру новину” і помагати співвіруючим лишатися міцними у вірі. (Дії 15:30—32; 16:4, 5) В додаток цьому, надхнені листи від Павла, Петра, Якова, Юди та Івана дуже підкріпляли учнів духовно.
16. (а) Які нагоди для служби християнська доба відкрила для усіх учнів, як чоловіків так і жінок? (Мат. 28:19, 20; Гал. 2:9; 6:10; 1 Тим. 5:10; Тита 2:3—5) (б) З яких інших нагод служби могли користатися здібні чоловіки?
16 Справді, що початок християнської доби відчинив чудові нагоди на службу. Всі учні, чоловіки, як і жінки, мали привілей проголошувати „добру новину”, і підкріпляти співвіруючих та помагати їм духовно у тяжких часах. Вісників було потрібно, щоб звіщати „добру новину” по нових територіях. Там також була потреба на здібних братів, які могли відкладати час відвідувати і працювати з зборами на якийсь час, щоб підкріпляти їх і брати участь призначати старших та слуг по зборах. Тому що ці подорожуючі брати мали таку велику відповідальність, то молоді мужі мали виконувати їхні доручення та послуговувати їм особисто. А що сказати про теперішній час? Чи подібні нагоди існують сьогодні?
[Ілюстрація на сторінці 4]
Петро пояснює сповнення пророцтва Йоіла зібраним євреям і новонаверненим
[Ілюстрація на сторінці 5]
Коли погани були прийняті в християнський збір, то центральна установа старших постачала керівництво, щоб втримати єдність