Християнство і історія правдивої релігії
1, 2. Як те, що переважно називається “Християнство” порівнюється з релігією Ісуса Христа?
Часопис Детройт Вільна Преса (в англійській мові) з 24-го грудня, 1976 р., запитав:
ЧИ СЬОГОДНІШНІ ХРИСТИЯНИ ПРОВАДИЛИ Б ДРУГЕ РОЗП’ЯТТЯ?
У слідуючій статті, журналіст, Сидні Й. Гарріс писав:
“Коли б Різдво було день другого приходу Христа, то чи ж Його зараз не розп’яли б другий раз? І цього разу, його розпинали б не римляни або євреї, але ті, що гордо називають себе християнами?
“Цікаво знати, як ми сьогодні поводилися б з тим чоловіком з його дивними, страшними та ‘непрактичними’ науками про людську поведінку та суспільні споріднення. . . .
“Чи ж ті, які є мілітарісти між нами не називали б його боягузом, тому що він заохочує нас не проти зла, але відплачуватися добром за зло?
“Чи ж ті, які є націоналісти між нами не нападали б на нього, як на небезпечного перекинця через його науку, що ми всі походимо з одного тіла? . . . Чи ті, які є надмірно чутливі між нами не відкидали б його за безсоромника через пересторогу, що дорога до спасіння є вузька та тяжка? . . .
“Я цікавий знати. Я цікавий знати чи християнська доба почалася”.
2 Ця стаття драматично підкреслює деякі важні різниці між науками Ісуса Христа, а поглядами багатьох людей сьогодні, які заявляють вірити у правдиву релігію так, як вона знаходиться в Біблії.
ІСУС І ПРАВДИВА РЕЛІГІЯ
3, 4. Як загальний погляд про Адама і Єву порівнюється з тим, що вірив (а) Ісус? (1 Мойс. 1:26) (б) вірили Його апостоли?
3 Ми вже бачили, що біблійна книга Перша Мойсея вчить, що Бог Єгова створив перших людей, Адама й Єву. Хоч багато священиків і людей, які ходять до церкви вибирають теорію еволюції, кажучи, що звіт у книзі Першого Мойсея є міфом, то що сказати про Ісуса, Засновника Християнства?
4 Безперечно, що Ісус був певний, що Бог створив Адама й Єву, родичі цілого людства. Його учні також вірили у це. (1 Мойс. 2:21—24; 1 Кор. 6:16; 15:45; Ефес. 5:31; Луки 3:23—38) Одного разу, відповідаючи на питання про розвід, Ісус сказав:
“Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх жінкою і чоловіком і сказав: ‘Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануться обоє вони одним тілом’, тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує. . . . А Я вам кажу, Хто дружину, відпустить (в розводі) свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб”.— Мат. 19:4—9.
5. Яке відношення до Біблії допомагає нам ототожнити правдиву релігію?
5 Ці Ісусові слова запевняють нас, що Він та Його послідовники визнавали Біблію, як надхнену та вірогідну. Таке визнання Біблії становить важний знак правдивої релігії. (2 Тим. 3:16, 17) Отже, кожен з нас може запитати себе, ‘Чи моя релігія визнає Біблію бути надхненою й докладною, включаючи те, що вона говорить про творення? Чи я особисто вірю в те саме, що Ісус і апостоли вірили?’
6. (а) Який погляд Ісус мав до подружжя і розводу, і як правдива релігія порівнюється з інформацією 1 Мойсея на ці теми? (б) Який шлях перші християни наслідували відносно статі і подружжя? (Євр. 13:4)
6 Те, що Ісус сказав у Матвія 19:4—9 також показує, як правдива релігія сходиться з правильною поведінкою. Ісус погоджувався, що подружжя є святе і що подружній контракт є зобов’язуючий; Писання дозволяє розвід і знову дружитися лише тоді, коли одна особа поповнить велику неморальність. Тримаючись таких побожних принципів, правдива релігія заохочує одружених осіб працювати над тим, щоб їхнє подружжя мало успіх. Вони не повинні думати, що подружжя є лише тимчасовий громадський контракт, якого держава може легко розпустити. Згідно з цим, перші християни, практикуючи правдиву релігію, обминали неморальність, трималися погляду Творця, щоб подружжя було святе і зобов’язуюче. Тому Д-р Ц. Й. Кадю писав про християнів у другому столітті Д.Д.:
“Вони строго забороняли всі статеві зносини поза подружжям. Часто християни викривали надмірності поганського світу навколо них.— Рання Церква і Світ (в анг. мові) ст. 283.
7, 8. З вашого досвіду, чи ви думаєте, що більшість людей, які ходять до церков тримаються біблійного рівня? Або, чи то є неможливо робити сьогодні?
7 Чи на вашу думку, більшість церков дійсно дотримують моральні рівні Біблії? Або, чи то є звичайно для осіб, які заявляють бути християнами брати розвід і знову дружитися без біблійної основи на це? Також, чи багато релігій не тримають, як членів осіб, які навіть живуть разом неморально і осіб, які практикують багатошлюбність?
8 Безперечно, багато скажуть, що хоч висока моральність Біблії є чудова, то основно то є неможливо триматися її в нашому часі. Але це є цілком можливо релігійним людям триматися високих моральних рівнів незважаючи на ‘надмірності, які переважно існують у світі навколо нас’. (Євр. 13:4) Зауважте цей звіт у Лондонському часописі Daily Telegraph відносно сотків тисяч осіб в Африці:
“Свідки Єгови виявили себе, через Африку, бути порядними, пристойними людьми, дотримуючи високий моральний закон. . . . Безладність, розпуста і багатошлюбність, яка характерезує африканське суспільство є просто неймовірне між Свідками. Секта вкорінює звичаї бути ощадними, точними, чесними і слухняними”.— Жовтень 26, 1972.
9. (а) Чому те, що Біблія говорить про статеву моральність і крадіж є споріднене одно з другим? (5 Мойс. 5:19, 21; 1 Сол. 4:4—6) (б) Правдива релігія є відзначена якою дією до того, хто стає непокаяний, наполегливий грішник?
9 Отже, від початку ми бачимо, що визначна риса правдивого поклоніння є наполегливість на статеву моральність і пошана до подружжя. Це є згадано навіть у Біблії відносно прав до майна і засудження крадіжки. Це включатиме крадіжки дружини або чоловіка іншої особи, або моральну чистоту іншої особи. (1 Мойс. 2:24; Ефес. 4:28) Крім цього, Біблія ясно говорить, що особи, які заявляють мати правдиву релігію, але, які непокаяно продовжають бути ‘розпусниками, порушниками подружньої вірности, злодіями або пожадливими особами’, мусять бути виключені з християнського збору згідно Божими вимогами: “Тож вилучіть лукавого з-поміж себе самих”. (1 Кор. 5:11—13; 6:9, 10) Непохитне додержування такої божественної моральності послідовно ототожнювало правдиву релігію. Ми можемо запитати: Як наше поклоніння Богові порівнюється з тим?
ІСУС І ДУША
10. Як Християнські Писання і 1 Мойсея порівнюються у справі “душі”?
10 Пригадайте собі, що у нашій попередній дискусії про Адама ми звернули увагу на те, що Біблія не сказала, що Адам мав безсмертну душу, але, що він був душею. Чи це розуміння є таке саме, що знаходиться у християнських Писаннях або у “Новому Заповіті”? Дійсно, що так. Апостол Павло навіть наводив історію Першого Мойсея, коли дискутував справу про воскресіння, говорячи: “Так є написано: ‘Перша людина Адам став душею живою’, а останній Адам (Ісус Христос) — то дух оживлення”. (1 Кор. 15:45) Отже, у цій справі, існує послідовність відносно вірувань правдивої релігії.
11. Яку надію апостоли Ісуса мали, і як вони могли бути певними, що вона була дійсна, а не лише бажана думка? (1 Пет. 1:3, 4; Дії 10:39, 40; 17:31; 1 Кор. 15:3—8)
11 Перші послідовники Христа могли бути певні того розуміння через те, що сталося з самим Ісусом. Він, людська душа, був забитий. Він був мертвий три дні, в якому то часі Він не був живий десь інше. (Дії 2:22—27; 1 Кор. 15:3, 4) Він був у могилі доки Бог не воскресив Його у духовному тілі третього дня, а пізніше вознісся назад до неба. (1 Пет. 3:18) Раніше, після того, як Він уподібнив смерть до несвідомого спання, Ісус сказав віруючим: “Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене,— хоч і вмре буде жити”. (Ів. 11:11—14, 25; 5:28, 29) Його апостоли, тоді, не мали причини вірити в якусь грецьку філософію про те, що людина має безсмертну душу.
12. Чому віра в “душу” є важна відносно релігії?
12 У цьому світі, кожен з нас може задуматися над тим, що саме наша релігія вчить. Чи наше релігійне думання було сформоване в гармонії з тим, що правдива релігія постійно вчила, що людина є душа і що ваше майбутнє життя мусить чекати на воскресення? Це не є справа, яку можна брати легко; наша надія залежить від цього.
ХРИСТИЯНИ І ЗАПОВІДЬ НОЄВІ
13, 14. Чому справа про кров є важна у правдивому поклонінні?
13 Ми можемо розсудливо сподіватися, що так, як науки Ісуса були в згоді з записом Першої книги Мойсея про Адама, то вони будуть в згоді з тим, що ми зауважуємо у Біблії про Ноя. І так є. Ви можете пригадати, що у книзі 1 Мойсея 9:3—6 Створитель дав інструкції, які були заповіді для всього людства. Там Бог заборонив їсти м’ясо з кров’ю, яка залишається, і відбирання життя інших людей.
14 Від того часу, правдива релігія включала пошану до крови, яка так, як Сам Бог сказав мала зображати життя, яке було від Нього і яке належало до Нього. (3 Мойс. 17:13, 14; Пс. 36:10) У гармонії з цим, то це була життєва кров Ісуса, яка була пролита на жертву всього людства. (Ефес. 1:7; Євр. 9:11—14; 1 Пет. 1:19) Але, чи від християнів також вимагається, щоб вони стримувалися від їдження крови або м’яса з якого кров не була виллята? Шукаючи у Християнських Писаннях, ми знаходимо, що Дії, розділ 15 поміщає зобов’язуюче рішення апостолів і старших чоловіків Єрусалиму, які сформували центральну або урядову установу християнських старших. Біблія говорить нам, що з допомогою Божого святого духа, було підтверджено, що християни повинні стримуватися від крови так, як було наказано через Ноя.— Дії 15:28, 29; 21:25.
15, 16. Як поведінка перших християнів і поведінка Свідків Єгови порівнюється відносно життєвої крови?
15 Перші християни твердо трималися цього Божого закону. Згідно з латинським письменником Тертуліяном, християни другого і третього століття не ‘мали навіть крови тварин у своїх харчах з звичайної і натуральної їжі; вони стримувалися від задушених тварин і які вмирали натуральною смертю. Навіть переслідники бачили, що ті, які трималися правдивої християнської релігії не будуть їсти м’яса, в якому залишилася кров. Тому вони спокушували християнів ковбасами, бо вони добре знали, що тією спокусою вони примушували їх згрішити, бо християни рахували це незаконно’.— Тертуліяновий твір The Apology, 1-ша Частина, Розділ 9.
16 Чи ця визначна риса правдивої релігії відтоді була відкинута? Хоч більшість церков нехтують або не навчають те, що Біблія вчить у цьому зв’язку, то вона далі є ототожненим знаком правдивого Християнства. Звіт з 1976 р. з одної африканської країни описував про групу Свідків Єгови, які були ув’язнені за їхнє дотримування політичного нейтралітету так, як робили перші християни. Їхня в’язнична гвардія випробовувала їхню віру, коли пробувала примусити їх ‘написати листа зречення від їхнього вірування, змінити їхню релігію, прийняти принцип багатошлюбности або їсти м’ясо, з якого кров не була виллята’. Ми є раді розповісти, що ті християни відповіли так, як апостоли: “Бога повинно слухатися більш, як людей”.— Дії 5:29.
17. Який інший доказ праведної релігії можуть християни зауважити з того, що Бог сказав Ноєві?
17 Додатковий доказ свідчення правдивої релігії для розгляду також стосується до того, що Бог сказав Ноєві. У тому часі, коли ціла людська родина складалася з вісьмох душ, Бог ясно заборонив їм боротися і вбивати один одного. (1 Мойс. 9:5, 6) Це почуття братерства до людства і пошана до людського життя є одна з найсильніших ототожнюючих знаків правдивої релігії.— 2 Мойс. 20:13.
18. (а) Що Сам Ісус сказав ототожнить Його апостолів? (б) Через Ісусові слова, яку позицію перші християни брали відносно війн? (Мат. 5:43—45; 26:52)
18 Незадовго перед Своєю смертю, Ісус сказав: “Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою”. (Ів. 13:34, 35) Отже, тому перші християни відмовилися йти до римської армії або боротися в арміях в яких-небудь інших стародавніх націях. У свойому творі “Довідка про згоду війни з принципами Християнства” (в англійській мові), Йонатан Димонд рапортував про своє дослідження відносно цієї справи:
“Християни, які жили у найблищому часі нашого Спасителя, вірили з безсумнівною самопевністю, що Він ясно заборонив війну,— що вони відкрито визнавали це переконання, і що на підтримку цього, вони були готові пожертвувати і дійсно жертвували свої статки і своє життя.
“Християни, проте, пізніше стали вояками.— А коли їхня загальна вірність до Християнства ослабла;—коли, в інших відношеннях, вони нарушили його принципи; . . . Одним словом, вони стали вояками тоді, коли перестали бути християнами”.— Ст. 60, 61.
19. Яку відрізняючу рису правдивої релігії письменник Біблії Іван підкреслював?
19 Апостол Іван зосереджував сильну увагу на любов, як важну характерну рису правдивої релігії, коли він написав: “Бо це та звістка, яку від початку ви чули,— щоб любили один одного, не так, як той Каїн, що був від лукавого і брата свого забив. . . Діточки,— любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!”— 1 Ів. 3:11, 12, 18.
З’ЄДНАНІ ПРИХИЛЬНИКИ ЦАРСТВА
20. Допомагаючи комусь ототожнити правдиву релігію, що ми можемо сказати про Царство?
20 Ще друга причина на всесвітню єдність християнського братерства знаходиться у центральній темі Ісусового проповідування царства небесного. Правдиві християни дають свою підтримку і життя для цього царського авторитету де б вони не жили на землі. Хоч мільйони людей, які ходять до церков сьогодні повторюють “зразкову молитву”, яку Ісус дав їм, молячися: “Нехай прийде царство Твоє”, чи вони оцінюють те, що це Царство є правдивий уряд, який дійсно буде управляти цією землею на користь земних жителів, приносячи справедливість, мир, здоров’я і життя людству? (Об. 21:3, 4; 2 Пет. 3:11—13) Ісус сказав про те царство, коли був перед римським губернатором Понтійом Пилатом:
“Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси”.— Ів. 18:36.
21. До чого правдиві християни скеровують свою вірність і зусилля?
21 Це царство є з небесного джерела. Тому то християни, хоч шанують людські зусилля принести мир, присвячують всі свої сили і засоби на проголошення того царства і надію, яку воно має для всього людства. (Мат. 24:14; 28:18—20) Таким чином, віра і вірність до Царства є найважніші речі у житті правдивих послідовників Христа.
22. Яку позицію брали перші християни відносно світських урядів? (Тита 3:1; 1 Пет. 2:17)
22 Після апостольської епохи ранні християни виявили цю віру у Христові слова. Вони платили свої податки, корилися законам країни і у всіх нормальних відношеннях були зразковими горожанами у країнах де вони жили. (Мат. 22:17—21; Рим. 13:1—7) Але вони взяли позицію нейтралітету серед політичних розбратів і суперечок їхнього дня. Історія записала:
“Християни були чужинцями і пілігримами (мандрівниками) у світі навколо них; їхнє горожанство було на небі; царство на яке вони надіялися не було з цього світу. Послідовний брак зацікавлення в громадських справах таким чином стало спочатку помічаючою рисою Християнства”.— Christianity and the Roman Government, І. Г. Гарді, ст. 39.
23. Чому нейтральна позиція Свідків Єгови є важна, коли хтось думає про правдиву релігію? (Ів. 15:19)
23 Отже, тому, щоб ми могли розпізнати поклонників правдивої релігії сьогодні, ми повинні знайти тих, які тримають нейтралітет у справах людських урядів, не з якихось особистих причин, але тому що вони чекають акцію Божого царства направити несправедливості і страждання нашого часу. Чи такі християни можуть бути сьогодні? Недавня книжка про Християнство зробила це спостереження:
“Відхід Свідків Єгови від політичного, військового і суспільного втягнення був пояснений їхніми ворогами, як людиноненависники, і було головною причиною жорстокого переслідування, яке часто накладали на них”.— American Christianity, An Historical Interpretation.
Також, From State Church to Pluralism (1971), написав Ф. Г. Літтел, говорить:
“Яка б неймовірна і дослівно дивна доктрина про Царство (Свідків Єгови) не виглядала б, то ми не повинні забути, що у біблійній релігії прихід Царства є хвилиною драматичної проникливости і зміни нормального шляху людського сподівання”.— Ст. 212.
Біблійна доктрина Царства є дійсно інша з світової точки зору так, як було, коли Ісус був на судді перед Понтійським Пилатом. Але Ісус також сказав: “І виправдалася мудрість своїми ділами”. Це є варта переглянути діла тих, які наслідують погляд Біблії, якщо ми цікавимося знати, яка є правдива релігія.— Мат. 11:19.
ЯКЕ Є ЗНАЧЕННЯ?
24. У зведенні, які є деякі важні ототожнюючі відзнаки правдивої релігії?
24 Пункти, які ми розглянули звичайно не є всі ототожнюючі знаки правдивої релігії. Проте, вони постачають нам достатньої основи по якій вірування і практики нашої релігії, а також нас особисто, можна пізнати. У згоді з тим, що ми знайшли у Біблії і у житті перших християнів, ми можемо легко пізнати правдиву релігію, яка буде включати слідуюче: Що Бог створив людину жити на землі; що люди не мають безсмертної душі, але що мертві дістають майбутнє воскресіння; що ми повинні бути сильні обминаючи неморальність і підтримувати святість шлюбного розпорядку; що то є важне дотримувати Божий закон про кров і виявляти любов до людей, а це робить життя багато приємніше; і що християни повинні оголошувати Боже царство з ціллю помагати іншим людям мати чудову надію, яку Сам Бог постачає.
25, 26. Чому кожний з нас особисто повинен турбуватися про ці риси правдивого поклоніння? З яким результатом?
25 Деякі можуть довідатися, що їхня релігія або особисті вірування і практики відрізняються від того, що Біблія ототожнює, як правдиву релігію. Якщо ви знайдете у вашому випадку, що вам треба зробити деяку поправку, то не відкладайте зробити її. Наслідуйте надхнену пораду у 1 Петра 3:10—12: “Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, . . . ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним! Бо очі Господні [Єгови] — до праведних”.
26 Як ми можемо гнатися за тим, що є добре? Не тільки залишити те, що не є в гармонії з правдивою релігією, але також беручи позитивні кроки жити в згоді з волею нашого Бога. Пригадайте собі, що Ной не був лише віруючий. Біблія говорить нам, що Ной ходив з правдивим Богом і був “проповідником праведности”. Подібно, Ісус та Його апостоли вірили і жили в згоді з правдивою релігією. Це включало, щоб вони ділилися з іншими доброю новиною Божого царства і новою мирною системою миру на землі, яку Бог пообіцяв. (Мат. 4:17; 10:7; 28:19, 20) Коли ми будемо сердечно робити те саме, то воно дасть нам велику радість і принесе другим особам надію, ціль життя і правдиве щастя. Велике благословенство буде їхньою нагородою, тому що вони ототожнили і практикували правдиву релігію.