Божа вимога, щоб Його роботу виконано „Якраз так”

Коло двісті років тому, один із засновників Сполучених Штатів писав, подібно до раніших письменників:

„Через брак ухналя згублено підкову,

Через брак підкови згублено коня,

Через брак коня згублено вершника,

Через брак вершника згублено бій,

Через брак бою згублено царство—

І все це через брак підковного ухналя”.

Справді в цьому випадку заявлено дійсний принцип, тобто, щоб не нехтувати малими речами тільки тому, що вони є малі. Часами малі речі можуть бути дуже важливими. Ісус Христос, Син Божий, довів подібне положення кажучи: „Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий у найменшому,— і в великому несправедливий”.— Луки 16:10.

Патріарх Ной є добрим прикладом цього принципу. Бог Єгова наказав йому збудувати ковчег, велику плавучу стодолоподібну скриню, і дав йому точний розмір ковчегу. (1 Мойсеєва 6:13—21) Ной серйозно ставився до того наказу. А як ми знаємо? Бо читаємо, що Ной робив усе те що Бог наказав йому і, що він виконував Його накази якраз так.— 1 Мойсеєва 6:22; 7:5, 9, 16.

У цьому відношенні, пророк Мойсей дає нам гарний і теж поганий приклад. Бог був дав йому точний наказ для збудування мебльованої скинії або тимчасової наметоподібної будівлі для поклоніння Єгові. Друга книга Мойсея, в розділах 39 і 40 говорить що Мойсей докінчив цю працю, і в цих двох розділах 17 разів читаємо, що Мойсей робив „якраз так”, або „так як Єгова наказував Мойсеєві”. У цьому Мойсей поставив нам добрий приклад.

Проте, одного разу коли ізраїльтяни нарікали через брак води, Бог Єгова наказав Мойсеєві, щоб він промовив до скелі й з неї витече вода. Але нарікаючий народ був так роздратував Мойсея, що він втратив самоволодіння, і замість говорити до скелі він зарозуміло вдарив її палицею, крикнувши: „Послухайте ж неслухняні, чи з цієї скелі ми виведемо для вас воду!” Тому, що Мойсей не виконав Божого наказу „якраз так”, то згубив привілей ввійти з його народом у обіцяну землю.— 4 Мойсеєва 20:10—12.

Саул, перший цар в Ізраїлі є ще гіршим прикладом того що стаеться, коли Божу роботу не виконано „якраз так”. Бог Єгова був наказав йому цілком вигубити Амалика, через те що він нишком нападав на ізраїльтян у пустині. Вертаючись від бою з Амаликом, Саул зустрівся з пророком Самуїлом і привітав його цими словами: „Благословенний ти в Господа [Єгова, НС, анг.]! Я виконав слово Господнє [Єгови, НС, анг.]”. Але чи він виконав слово Єгови „якраз так”? Ні, бо Саул, з його народом берегли царя Агага. Вони також берегли найкращу худобу, кажучи, що ця буде на цілопалення Єгові. Але чи це було те чого Єгова бажав? Ні. Так як Самуїл сказав Саулові: „Таж послух ліпший від жертви, покірливість — краща від баранячого лою . . . Через те, що ти відкинув Господні [Єгови, НС, анг.] слова то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем”. Яке покарання за те, що не виконував діла Єгови „якраз так”! — 1 Самуїлова 15:13—23.

Давид, наступний цар в Ізраїлі, також навчився цього принципу, хоч не так дуже рішучо. Це сталось недавно після того як 12 поколінь признали Давида за їхнього царя. Бувши ревним поклонником Єгови, Він дав наказ, щоб перевезти святого ковчега заповіту в Єрусалим під супроводом великої процесії, військової потуги, оркестри та пісень. Проте, ковчег перевозили новим возом замість, щоб левіти несли його на плечах так як Божий закон вимагав. Як процесія рушила вперед, „воли нахилили його”. Щоб ковчег не впав до землі, то один чоловік на ім’я Узза підхопив його. Тому, що людині було заборонено доторкатись до ковчега, то Єгова вбив Уззу за такий нешанобливий вчинок.— 1 Хроніки 13:1—12.

Великі радощі раптом обернулись у великий переляк та смуток. Ставши дуже здивований, цар Давид наказав, щоб ковчег заповіту направити до дому гатянина Овед-Едома. Потім сталось щось незвичайного. Бог Єгова дуже поблагословив Овед-Едома за те, що ковчег був у його домі. (1 Хроніки 13:13, 14) Коли цар Давид довідався про це, то вирішив перенести ковчег в Єрусалим, але цього разу Левіти несли його на плечах так як Божий закон вимагав. Дуже веселий був той час коли принесли ковчег, і щоб пам’ятати ту оказію, Давид зложив псалом в якому вихваляв: „Царює Господь [Єгова, НС, анг.] !”— 1 Хроніки 15:15, 16; 16:1—37.

Добрий цар Давид також мусив навчитись, що хоч принести ковчег заповіту Єгови в Єрусалим була гарна річ, то щоб задовольнити Бога було потрібно зробити це так „як наказав був Мойсей за Господнім [Єгови, НС, анг.] словом”. Дійсно, Давид сам признав це кажучи: „Ви [Левіти] . . . перенесете ковчега Господа [Єгови, НС, анг.] Бога ізраїлевого, до місця, яке приготовив я йому. Бо через те, що спочатку не ви це робили, то вдарив нас Господь [Єгова, НС, анг.], Бог наш, бо ми не шукали Його так, як належало”.— 1 Хроніки 15:12, 13, 15.

Виконуючи діло Єгови „якраз так” у нашому часі

Боже Слово показує, що Бог завжди мав тільки одну видиму організацію, щоб нею провадити Його роботу на землі. За часу Потопу Він уживав Ноя. Роки пізніше та організація була народом ізраїльським; Він тільки його визнавав. (Амоса 3:2) Тому то цар Соломон просив Бога Єгову, щоб він вислухував чужинця, який молився в напрямі Його дому. (1 Царів 8:41—43) Коли Божий Син прийшов на землю, то Його Отець тільки Ним користувався й всі люди мусили признати цей факт. (Матвія 12:30; Івана 14:6) Коли Бог вилив свого духа на чекаючих учнів у Єрусалимі, тоді почався „вірний і розумний раб” клас. Єгова вживав це тіло Христових учнів, щоб ним постачати духовну поживу і давати провід роботі, яку Ісус наказав Своїм учням виконувати.— Матвія 24:45—47; Дії 2:1—42.

Кого Бог Єгова сьогодні вживає, щоб виконувати Його роботу на землі? Це мусять бути люди, які близько ходять стопами Ісуса, бувши Божими вірними свідками. (Об’явлення 3:14); проповідують добру новину Божого Царства (Матвія 4:17); приймають Боже Слово як правду, студіюють його й користуються ним (Матвія 4:4, 7, 10; Івана 17:17); тримаються незаплямованими світом (Івана 15:18, 19; 17:16); і мають саможертовну любов між собою. (Івана 13:34, 35) Факти показують, що тільки християнські Свідки Єгови наслідують Ісуса Христа в цих відношеннях. По суті, їх організовано з наміром виконувати роботу, яку Ісус розпочав, тобто, проповідувати добру новину Божого царства і робити учнів. Вони роблять це „якраз так”, слухаючись Ісусових інструкцій у Матвія 24:14 і 28:19. Сумлінно вони працюють у справі царства.

Бувши сумлінними у всіх справах споріднених з Божою роботою, то це накладає великі вимоги на християн. Але так робити є варто. Воно дуже нагороджує. По-перше, це значить задовольняти нашого небесного Отця, Бога Єгову. Це значить чинити людям найбільше добро. І всяким способом ми самі дуже користаємо, навіть так як Писання ясно показує: „Хто сіє щедро,— той щедро і жатиме”.— 2 Коринтян 9:6.