Молодь, яка пам’ятає їхнього Творця

ПІСЛЯ полудня в п’ятницю тема на більше, як 100 „Переможна Віра” міжнародних конвенціях Свідків Єгови протягом 1978 р., була „МОЛОДЬ, БУДЬТЕ ПРИКЛАДОМ У ВІРІ”. У промові „Молодь, яка пам’ятає їхнього Творця”, молоді посвячені жінки та чоловіки розказували про їхнє життя, як слуги Єгови. Внизу поміщено деякі досвіди, яких вони розказували на конвенції.

Ви зауважите, що кілька молодих людей з якими проведжено інтерв’ю, вирішили посвятити ввесь їхній час для проповідування „доброї новини царства”. (Мат. 24:14) Декотрі роблять це, як „спеціальні піонери”, відкладаючи принаймні 140 годин на місяць для цієї роботи. Багато стались „регулярними піонерами”, які відкладають найменше 1.000 годин на рік для проголошення „доброї новини”. Застановімся тепер над тим, що ця християнська молодь сказала.

На конвенції в місті Нью-Йорк, одна молода панна розповідала: ,Я знаю, що декотрі молоді люди стримуються і не хочуть зобов’язувати себе Богові Єгові. Навіть декотрі охрещені стримуються і не кладуть духовних справ на перше місце в житті. Я говорю з власного досвіду, бо сама так почувалась. Але такі біблійні принципи, як у Малахії 3:10, де нам сказано, щоб віддати Богові те, що належить Йому, допомогли мені змінити свої наміри. Я заохочую вас усіх молодих присутніх на цій конвенції ставити духовні справи першими в житті. Той, хто вже є досить дорослий ходити на забави, або бути неморальним, або брати наркотики, то є також досить дорослим посвятити його або її життя Єгові’.

ВТІШАЮЧИСЬ БОЖОЮ СЛУЖБОЮ

„Поле — це світ”, сказав Ісус. (Мат. 13:38) Тому то Свідки Єгови називають їхнє проповідування „польова служба”. На конвенції в Нью Йорку, одна неповнолітня дівчина розказувала, що польова служба значила для неї:

,Від дуже молодого віку я почала ділитись з людьми біблійною правдою. Коли я ходила з родичами від дому до дому, то привітувала людей веселим усміхом і давала їм маленьку надруковану на листівці вістку. Пізніше я могла розмовляти з людьми на біблійні теми. Я дуже тішилась, коли кілька з них бажали допомогти, щоб зрозуміти Біблію. Я регулярно відвідувала їх і дуже тішилась, як вони робили поступ у знанню Бога і покидали свої нечисті практики, як також розвиваючи бажання ділитись з людьми своїм на Біблії-заснованим знанням. Часто ходити в службу підкріпляло мою віру в Божий майбутній новий лад, який відновить рай по цілій землі. (Об. 21:1—5) Якщо я буду переконувати людей про ту надію, то перше сама мушу бути сильно переконана’.

Один молодий свідок, промовляючи на англійських сесіях у Монтреалі, Канаді, сказав: ,З раннього дитинства я почав ходити на службу. Родичі брали мене зі собою, коли ходили проповідувати. До п’ятого року віку я вже давав людям коротенькі проповіді.

,Протягом тих ранніх років я дуже любив ходити на службу. Проте, пішовши до школи мені стало ясно, що я був інакшим від інших школярів. Тоді мені стало ніяково промовляти з співшколярами про правду. Проповідуючи від дому до дому, я дуже боявся, що зустріну якогось знайомого. Пригадуючи цей минулий час, я думаю, що моя проблема була в тому, що я боявся людей, який то страх Біблія каже „пастку дає” ’.— Прип. 29:25.

,Закінчивши школу я вирішив спробувати тимчасово піонерувати. Як наслідок, проповідування дуже подобалось мені. Я дивився на нього, не як на якусь забаву, ані це не було великим тягарем. Бачучи, як мої студенти Біблії робили поступ у правді, я відчував глибоке задоволення маючи доказ, що Бог Єгова підтримував мої зусилля. Я вже піонерую більше, як два роки з половиною. Задумуючись над минулими нагодами вибирати інші професії, моє почуття є таке саме, як було почуття апостола Павла, який писав: „Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа” ’.— Фил. 3:8.

ОЦІНЮВАННЯ ЗБОРУ

Чи молодь любить брати участь і товаришувати з християнським збором? Ден, який служить, як піонер у Квебеку, розказує свій досвід: ,Я охрестився тільки після 1975 р., і моє життя, перше ніж я пізнав біблійну правду, було дуже розпусне і нехристиянське. Шукаючи збудження, я часто впивався. Коли від цього не діставав задоволення, то почав курити марівану і вживати інші наркотики. У 17-му році життя я майже щоденно курив марівану.

,Але щастя, яким я думав, що тоді втішався, є ніщо у порівнянні з радістю, яку я відчув, коли почав товаришувати з людьми Єгови. Моє перше зібрання в Залі Царства було незабутнє. Річ, яка найбільше вражала мене була, що після зібрання різні особи приступали до мене, представляли себе, щоб я почувався, як вдома. Від того часу я регулярно приходив на зібрання до Залу Царства. Перше ніж навчився правди, я не мав бажання товаришувати з старшими людьми, тому що між нами не було нічого спільного. Але серед співхристиянів, я знайшов багато добрих друзів різного віку.

Інший молодий Свідок з Нью-Йорку дає інакшу причину на те чому він любить товаришувати зі збором: ,Я дуже тішуся, що можу бути членом збору, бо це дає нагоду служити іншим. Я люблю допомагати старшим братам і сестрам, коли їм потрібно допомоги чистити їхні апартаменти. Іноді я маю привілей допомагати співхристиянам перебиратись від одного місця до другого. Як юнак, у мене є сила й енергія. В який кращий спосіб можна користуватись ними, ніж прославляти Бога Єгову і служити іншим у зборі?’

10-ЛІТНІЙ ШУКАЄ ДОПОМОГИ

На конвенції в Мюнхені, Німеччині, один молодий чоловік розказував слідуючий досвід на грецьких сесіях тієї конвенції: ,Коли я ходив до початкової школи, мої родичі перестали спілкувати з християнським збором. Я маю радість розказати вам, що хоч був ще дитиною, таки міг затримати деякі зв’язки з збором.

,Коли мені було ще 10 років, я почав молитися до Єгови, щоб Він допоміг мені. Тому що родичі не дозволяли мені явно товаришувати зі Свідками Єгови, то здавалось, що єдиний спосіб, яким я міг підтримувати проповідування було пожертвувати гроші. Отже я почав складати всі кишенькові гроші, яких родичі давали мені. До двох років я наскладав 500 драхмів. З радістю я дав ці гроші до збору. Брати молилися за мене і зробили розпорядок, щоб юнак мого віку відвідував мене. Як ми гралися, то він провадив зі мною біблійну студію, і це підбадьорило мою віру. Роки пізніше я виїхав до чужого краю на вишколення. Але мій дійсний намір був, щоб мати волю ходити на зібрання в зборі.

,Коли мої родичі почули про це, то це зробило гарний вплив на них. Вони знову почали ходити на зібрання в Залі Царства і тепер мій батько служить на відповідальній посаді в зборі. А я тепер маю радість служити, як регулярний піонер і бажаю цієї служби всім молодим’.

Справді, це дуже приємно слухати цих молодих осіб, які зробили поклоніння Єгові найважливішою річчю їхнього життя. Наші надії є, що ці досвіди заохочують ще інших молодих послухати біблійного наказу: „Памятай в днях юнацтва свого про свого Творця”.— Еккл. 12:1.