Даючи Єгові наше найкраще
„ ,І ПРОКЛЯТИЙ ОБМАНЕЦЬ, ЩО В СТАДІ ЙОГО Є САМЕЦЬ, А ВІН ОБІЦЯЄ ТА В ЖЕРТВУ ДАЄ ГОСПОДЕВІ [ЄГОВІ, НС, АНГ.] ЗІПСУТЕ, А Я ЦАР ВЕЛИКИЙ’,— ГОВОРИТЬ ГОСПОДЬ [ЄГОВА, НС],— І СЕРЕД НАРОДІВ ГРІЗНЕ МОЄ ЙМЕННЯ”.— МАЛ. 1:14.
1. Чи люди дійсно можуть дати щось Єгові?
ЧИ ЦЕ не дивує вас, щоб недосконалі люди навіть думали давати щось Єгові, Великому Творцеві? Та нема ж ані одної речі в цілому всесвіті, яка б не належала до Нього! В Його слові, Він Сам каже: „Моє срібло й Моє золото”. (Ог. 2:8) „Бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір, Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені! Якби був Я голодний, тобі б не сказав,— бо Моя вся вселенна й все, що на ній! Чи Я м’ясо бичків споживаю, і чи п’ю кров козлів?” (Пс. 50:10—13) Певно Богові Єгові не потрібно, щоб хтось давав Йому дари, тому що Він Сам у собі є завершений. Він є самоіснуючим.
2. Що Давид признав про приношення Єгові добровільних жертв?
2 Як юнак, навчений Мойсеєвого закону, Давид, син юдеянина Єсії, знав, що до Єгови належить вся земля. (2 Мойс. 19:5) У пізніших роках, коли приносив пожертви для будування храму в Єрусалимі Давид молився до Всевишнього слідуючими словами: „І хто бо я, і хто народ мій, що маємо силу так жертвувати, як це? Бо все це — від Тебе, і з Твоєї руки дали ми Тобі. Господи, [Єгово, НС], Боже наш, уся ця безліч, яку ми наготовили на збудування Тобі храму для Ймення Твоєї святости,— із Твоєї руки вона, і все це — Твоє!”— 1 Хрон. 29:14, 16.
3. (а) Які запитання можна питати про дари Єгові? (б) Яка є біблійна відповідь до таких запитань?
3 Отже Давид визнав, що ми люди ніяк не можемо збагачувати Всемогутнього. Справді, щоб ми не дали Йому, то тільки повертаємо малу частину того, що самі отримали від Джерела ,всякого доброго давання та дара досконалого’. (Як. 1:17) Але чи це значить, що приносити дари нашому Творцеві не має користі? Чи Він зневажливо відкидає жертви Його вірних слуг? Відповідь з Божого Слова є, Ні. Бог Єгова запрошує покірних поклонників приносити Йому дари. В Псалмі 96:8 читаємо: „Дайте Господу [Єгові, НС] славу ймення Його, жертви приносьте і входьте в подвір’я Його”.
4. Які дари є приємні Єгові?
4 Звичайно, Єгова бажав гарних жертв, яких приношення спонукували оцінюючі серця. Це будуть дари, що вміщають самозречення і також молитовне та добре продумане приготовлення. Наприклад, коли закон Мойсеїв був у силі, то ізраїльтянин не міг приносити яку-небудь тварину до брам подвір’я скинії і сподіватись, щоб Бог сприятливо схвалював її. У Законі було сказано: „А чоловік, коли принесе Господеві [Єгові, НС] мирну жертву на виразно висловлену обітницю або на дарунок, із худоби великої чи з худоби дрібної,— безвадна буде на вподобання, жодна вада не буде в ній: сліпа, або зламана, або скалічена, або шолудива, або коростява, або паршива,— не принесете тих Господеві [Єгові, НС] і жертви огняної не дасте з них на жертівника для Господа [Єгові, НС]”.— 3 Мойс. 22:21, 22.
5. Що Закон зумовлював відносно хлібних жертв?
5 Щодо хлібних жертв, то ці мали бути з пшеничної (очищеної) муки. (3 Мойс. 2:1, 4; 6:7, 8; 4 Мойс. 15:4) Ця вимога викреслювала крупну муку, муку мусіли добре пересівати. Так, лише найкраще було відповідне приносити в жертву Святому, Єгові.
6. Як спонуки серця впливали на прийняття жертв ізраїльтянів?
6 Ще друга важлива вимога для приношення Єгові прийнятних жертв була правильна спонука серця людини. Без глибокого внутрішнього бажання задовольняти своєму Творцеві, то ізраїльтянин даремно приносив би свої жертви. Зауважте як цьому дано особливе значення в слідуючих словах: „ ,Нащо Мені многота ваших жертов?’ говорить Господь [Єгова, НС]. Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та овець і козлів не жадаю! Як приходите ви, щоб явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топтали подвір’я Мої? Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило — огида для Мене воно . . . новомісяччя ваші й усі ваші свята — ненавидить душа Моя їх: вони стали мені тягарем,— Я змучений зносити їх. . . . Коли ж руки свої простягаєте, Я мружу від вас Свої очі! Навіть коли ви молитву примножуєте, Я не слухаю вас,— ваші руки наповнені кров’ю’ ”. (Іс. 1:11—15) Коли б бракувало щирої посвяти і великодушності, то поверховне поклоніння порівнювалося б до підкупу, щоб ним купувати божественну ласку. Воно було цілком неприйнятне.
НАШ ДАР ЄГОВІ
7. Чому ми сьогодні не приносимо тваринних жертв?
7 Не так як ізраїльтяни, ми учні Ісуса Христа не приносимо жертви на якомусь матеріальному вівтарі. Закон угоди, яка вимагала таких жертв, була скасована Ісусовою смертю на стовпі. (Кол. 2:13, 14) 3 цього повстає запитання: Які жертви ми можемо приносити?
8. Що апостол Павло писав до Римлян 12:1, про жертви, і як нам розуміти його слова?
8 Християнський апостол Павло заохочував духом-помазаних віруючих, які мусять віддати їхнє тіло і отримати славетне духовне тіло в часі воскресення з мертвих: „Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя,— повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу”. (Рим. 12:1) Отже, християн заохочується вживати їхню енергію і здібності служити Творцеві. Члени тіла — це знаряддя, якими людина може промовляти і діяти. Отже, щоб ,повіддавати свої тіла на жертву’, християни мусіли бути дієвими, ,роблячи все на Божу славу’. (1 Кор. 10:31) Щоб та жертва була „свята”, то вони мусіли тримати себе чистими морально і духовно. І тільки коли нелицемірна любов буде спонукувати їхні вчинки, лише тоді представлення їхніх тіл буде „прийнятним у Бога”. (1 Кор. 13:3) Коли вони провадили життя цілковитої посвяти Богові у відношенні, словом та вчинками, через свідомий вибір, оцінюючи, що це було правильно з огляду божественної жалості, показаної їм, то вони виконували святу службу з їхніми „силами розсудку”. Незважаючи на нашу теперішню надію, будь вона небесна чи земна, то чи ж ми не можемо сердечно служити Богові?
9. До Євреїв 13:15, 16, яке заохочення дається?
9 У листі до Євреїв, ми ще більше довідуємося про прийнятні жертви. До Євреїв 13:15, 16 сказано: „Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять. Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові”. — Порівняйте Осії 14:2.
10. Що „плід уст” містить у собі, й які запитання ми можемо питати себе в цьому змісті?
10 Приносити „плід уст” значить брати участь у сповненні Матвія 24:14: „І проповідана буде ця Євангелія (добра новина — НС) Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім”. Чи ми справді віддаємо найкраще для цієї важливої роботи проповідування? Чи ми енергічно користуємось нагодами давати людям свідоцтво? Чи наше життя, як християни є зразковим, так, що „плід уст” становить прийнятну жертву хвали? — Рим. 2:21, 22.
11. Чому це корисно переглянути наше відношення про християнські зібрання?
11 Публічно висловлюватися на християнських зібраннях також є частиною нашої жертви. Очевидно, це значить, що ми мусимо сходитись з співвіруючими на поклоніння. Чи ми дійсно прагнемо сходитись з людьми подібної дорогоцінної віри? Або, чи ми дозволяємо іншим діяльностям та інтересам непотрібно забирати нам той час в якому могли б сходитися з братами? Було б добре наслідувати приклад псалмоспівця, який порівнював своє палке бажання бути в спільці з Богом Єговою в дружбі з співпоклонниками до прагнення оленя за водою. Без води, олень не може пережити. (Пс. 42:2, 3) Чи ми дійсно відчуваємо, що не можемо жити без Єгови, джерела живих вод”? — Єрем. 2:13.
12, 13. Як ми можемо мати найбільшу користь з християнських зібрань?
12 Коли ми є на зібраннях, то повинні бажати набувати найбільших користей. Це можемо зробити пристосуванням слідуючої надхненої поради: „І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків, . . . заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той”. (Євр. 10:24, 25) Тому що той великий день для Єгови виконати Його суд напевно прийде, то чи ж не маємо доброї причини молитовно продумувати, що можемо зробити, щоб зміцнити і заохочувати наших братів? Певно ми не бажаємо, щоб жоден з них був знайдений в несхваленому стані, коли той день прийде. (Луки 21:34—36) Чи наші вислови показують, що ми щиро турбуємось їхнім духовним добробутом? Чи нашим висловленням на зібраннях, ми сприяємо любові, несамолюбному зацікавленню вічним добробутом інших? Чи наші вислови заохочують усіх продовжувати в гарних учинках, ревно проголошувати „добру новину” і бути прикладом у всіх точках щоденного життя? — Порівняйте Тита 2:1—14
13 Коли спонукуємо інших до „любови і гарних учинків” то також спонукуєм самих себе, вселяючи в наші розуми та серця важливість учинків, які є сумісні з вірою. Це може мати дуже корисний вплив на нас, спонукуючи нас переглядати самих себе і поліпшуватись в християнському житті та діяльностях. Коли слухаємо, що інші говорять і тоді пристосовуємо біблійне заохочення, то набуваєм щастя яке приходить тому, що є „виконавцями слова”.— Як. 1:22—25
14, 15. Крім духовного давання, то що іншого містять у собі „жертви”?
14 Лист до євреїв заохочує нас ділитись та відповідати на потреби інших. Тим до яких той лист був написаний було сказано: „Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань. Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так. Ви бо страждали й з ув’язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще”. (Євр. 10:32—34) Чи ми також виражаємо співчуття до страждаючих і чи допомагаємо їм?
15 Стан в якому Божі слуги знаходять себе значно різниться. Декотрі можуть бути дуже бідні. Інші можуть бути сумні і пригнічені. Їм потрібно потіхи й дружби. Ще інші можуть бути знеохочені через серйозні особисті проблеми. Це правда, що Бог Єгова не покине праведних цілком. (Пс. 37:25) Але, чи ж ми не повинні відчувати особисту відповідальність через те, що є Божими представниками, щоб давати таким добрість і допомогу? Ставатись недбайливими у цьому обов’язку є дуже серйозною справою. Апостол Іван писав: „А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому? Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою”.— 1 Ів. 3:17, 18.
ЧОМУ НАС ЗАПРОШЕНО ПРИНОСИТИ НАШІ ДАРИ
16, 17. Чому Єгова запрошує нас робити „жертви”?
16 Щоб вірно приносити духовні жертви, то мусимо оцінювати, чому Бог Єгова запрошує нас робити це. Наш небесний Отець уже знає наші приховані думки і відношення. Але Він бажає, щоб ми виявляли нашу любов до Нього добром, якого чинемо іншим людям. Він бажає, щоб Його слуги були такими, як Він у добрості та великодушності. (Мат. 5:43—48) Це постачає засіб для Нього приваблювати людей до Себе. А як це? Коли люди зауважують похвальний спосіб нашого життя, то можуть пізнати, що дійсне щастя приходить від виконування Божої волі.— Мат. 5:16.
17 Тому що Бог Єгова створив нас, то знає, що є найкраще для нас. Це є ще одна причина чому Він запрошує нас приносити Йому дари. Великодушність збільшує наш душевний мир, як також справжнє щастя тепер. Біблія каже: „Блаженніше давати, ніж брати”. (Дії 20:35) Крім того, ми можемо бути певні, що наш небесний Отець дуже нагородить нас тепер і в майбутньому. Син Божий сказав: „А як ти чиниш милостиню,— хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно”. (Мат. 6:3, 4) „Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі,— віддасться ж тобі за воскресіння праведних”.— Луки 14:13, 14.
18. Що повинно бути правдивим відносно нашого давання, і чому?
18 Отже, дивлячись всебічно на наші жертви, то мусимо признати, що на зібраннях, коли проповідуємо „добру новину” з іншими вісниками, й у відношенні, словом та вчинком, так, у всіх точках життя, ми повинні бути приготовлені давати наше найкраще. Ми не повинні бути байдужими в таких серйозних справах. На карті стоять схвалення Єговою і наше життя. Отже, тому жиймо в гармонії з біблійним запевненням: „Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім’я Його ви, що святим послужили та служите”.— Євр. 6:10.
[Ілюстрації на сторінці 7]
УСІ МОЖУТЬ МАТИ УЧАСТЬ
ВІДПОВІДАТИ НА ЗІБРАННЯХ
ПРОПОВІДУВАТИ Й НАВЧАТИ
ПІДБАДЬОРЮВАТИ ІНШИХ ДУХОВНО І МАТЕРІАЛЬНО
СПОНУКУВАТИ ІНШИХ ДО ЛЮБОВИ Й ГАРНИХ ДІЛ