Ревність до дому Єгови

„Бо ревність до дому Твого з’їдає мене”.— Пс. 69:10.

1. Яку сильну вість проголошено весною 29 р. З.Д.?

ЧАС — весна, 29 р. З.Д. в юдейській пустині появився дивовижний чоловік, вбраний в одежі з верблюжого волосу, з ремінним поясом на своїх стегнах. Це — Іван Хреститель. Послухайте його захоплююче проголошення! — „Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне”. Між тими, що приходять хреститись є багато саддукеїв і фарисеїв. Іван говорить дуже прямо до тих релігійних лицемірів. „Роде зміїний”, він називає їх. Він пояснює їм, що приходячий Цар буде хрестити святим духом і огнем — щоб пшениці-подібних осіб зібрати на збереження, а нездібних полові-подібних на огняний суд вічного знищення.— Мат. 3:2—12.

2. Як ототожнено Царя?

² Уже осінь, і Той призначений Цар з’явився. Іван хрестить Цього досконалого, на Якого тепер сходить Божий дух у формі голуба. З неба чути голос Єгови, кажучи: „Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав”.— Мат. 3:13—17.

3. (а) Який виклик лунав весною 30 р. З.Д.? (б) Як Божий Помазаний вже виявляв ревність до дому Свого Отця?

³ Знову приходить весна, 30 р. З.Д. свято Пасхи вже закінчилось. І знову по Галілеї лунають ці викликаючі слова: „Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне”. (Мат. 4:17) Хто є той провісник Царства? Сам помазаний Цар, Який вже наблизився. В Єрусалимі, під час Пасхи, Він виявив Свою любов до праведности, коли повиганяв з храму Єгови тих купців, які старались зробити Божий дім поклоніння торговим домом. Тепер учні Цього чоловіка, Ісуса, пригадали собі Псалом, в якому про Нього було написано: „Ревність до дому Твого [Єгови] з’їдає Мене”.— Пс. 69:10; Ів. 2:13—17.

РЕВНІСТЬ У МОЛИТВІ І ДІЯЛЬНОСТІ

4. Як Ісус показав, що дуже турбувався оправданням ім’я Свого Отця?

⁴ Ісус завжди ревно оправдував ім’я Єгови і Його репутацію. Він навчив Своїх учнів молитись, щоб те ім’я святилось. (Луки 11:2) І в молитві до Єгови перед розлукою з Його учнями, Він сказав: „Я ж ім’я Твоє їм об’явив й об’являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них”. (Ів. 17:26) Ісус дуже турбувався оправданням ім’я Свого Отця.

5. (а) На що Ісусова служба звертала увагу? (б) Ради якої іншої корисної цілі Він був прийшов?

⁵ Цей піонерський вісник прийшов з дуже важливим проголошенням. (Порівняйте Євреїв 2:10; 12:2, Поправлена Стандард Версія, анг.) Він енергійно проповідував про Царство, і навчав Своїх учнів молитись: „Нехай прийде царство Твоє”. Того самого часу, на горі в Галілеї, Він радив Своїм слухачам, щоб вони не надіялись на матеріальні речі, але, краще, щоб ,шукали царства Божого й правди Його’. (Мат. 6:10, 19—21, 24—34) Ісус їхній майбутній Цар прийшов, щоб послужити людству. Також, Він прийшов, щоб „віддати душу свою на викуп за багатьох”. (Мат. 20:28) Всі, що будуть практикувати віру в Його викупну жертву, отримають вічне життя під Його царством.— Ів. 17:3.

6. Де й як Ісус проповідував, і з яким прикладовим відношенням?

⁶ Яка славетна була ця „добра новина”! Ісус проповідував її вздовж і поперек по цілій землі Палестинській. На схилові гори, по приватних домах, у синагогах, у храмі, на березі і по інших публічних місцях, Він проповідував.a Він також виконував чудесні вздоровлення, показуючи як, під Його царством, Він вздоровить усе людство на землі. Таким чином, Він приведе їх назад до досконалого життя в всесвітньому раю. Біблія каже:

„І обходив Ісус усі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку. А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха’. Тоді Він казав Своїм учням: ,Жниво справді велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав’ ”. (Мат. 9:35—38)

А як прийшла відповідь на таку молитву відносно „робітників”?

БІЛЬШЕ „РОБІТНИКІВ” НА ЖНИВО

7. (а) Як тих дванадцять учнів мали виконувати їхню роботу? (б) Де вони мали шукати достойних осіб?

⁷ Ісус Сам почав наповнювати цю потребу навчаючи і висилаючи тих 12-ох учнів. А як вони мали виконувати цю роботу? З ревністю їхнього Господа! Він сказав їм: „А як зайдете в місто якесь чи в село, то розвідайте, хто там достойний”. Щоб зробити це, то вони мусіли відвідувати людей по їхніх домах, де ті „достойні” будуть слухати „добру новину”. У цей спосіб, ті учні будуть знаходити собі приміщення. Але деякі міста не будуть такі гостинні. Отже, Ісус сказав: „І в який дім увійдете,— зоставайтеся там, і звідти відходьте. А як хто вас не прийде, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них”.— Мат. 10:11—15; Луки 9:1—6.

8. (а) Що показує, що вони далі відвідували людей по їхніх домах? (б) Тоді, а також тепер, як господар може одержати благословення через його привітне відношення?

⁸ Ті люди, що достойно приймали тих дванадцятьох, ставили себе в чергу одержати благословення від Єгови через Його Сина, так, як Ісус був сказав тим учням:

„Хто вас приймає — приймає Мене, хто ж приймає Мене,— приймає Того, Хто послав Мене. . . . І хто напоїть, як учня, кого з малих цих, бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам,— той не згубить нагороди своєї”. (Мат. 10:40—42)

Тоді, так як тепер часто буває, коли господар привітливо відносився, то одержував духовні благословення з надією на вічне життя.— Порівняйте Матвія 25:34—40.

9. Де тих 70 учнів виконували їхню працю жнив, і з яким двоїстим наміром?

⁹ Проте, ще більше працівників потрібно було привчити для жнив. Отже, „після того призначив Господь і інших сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти”. Чи вони розходились по синагогах або по ринках, Біблія нічого не каже про це. Але, вони мали наказ ходити до домів людей. Ісус сказав їм: „Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: ,Мир дому цьому!’ І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні — до вас вернеться”. З подякою учні мали ставитись прихильно до гостинности тих людей, які слухали „добру новину”. Але, коли б дім, навіть ціле місто, не хотіло вислухати їхньої вістки, то учні таки мали дати тим людям пересторогу, кажучи: „Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже”. Таким чином, вони поставили приклад, якого Свідки Єгови сьогодні стараються наслідувати. Вони стались піонерами двоїстої служби — навчати тих людей, які привітно приймали їх і перестерігати тих, які відкидали „добру новину” Божого майбутнього суду.— Луки 10:1—16.

10. Як Свідки Єгови сьогодні можуть знаходити таку саму радість, як тих 70?

¹⁰ Біблія каже, що тих „сімдесят повернулись з радістю” тому, що навіть демони корились їм в Ісусове ім’я. Але Ісус сказав Своїм учням, що вони повинні радіти через їхню небесну надію і духовне освітлення. (Луки 10:17—24) Так само сьогодні, християни, які витрачають свою енергію, щоб навчати людей і проповідувати по домах мають причину дуже радіти їхнім спорідненням з Богом, їхнім знанням Його наміру і тому, що Єгова благословляє їхнє зусилля проголошувати людям „добру новину”.

„РАДІСТЬ З СВЯТИМ ДУХОМ”

11. Як той новий християнський збір відносився до переслідування?

¹¹ Сцена змінюється на свято П’ятдесятниці 33 р. З.Д. і після того. Відповідальність проголошувати „добру новину” тепер спочивала прямо на ново-сформованому християнському зборі. Негайно, той збір зустрів переслідування. Але, це переслідування заглибило їхнє розуміння свого призначення, щоб підтримувати суверенітет Єгови і проголошувати Його царство через Христа. Сміливо, Петро та Іван сказали: „Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули”. Разом з іншими, які увірували, вони прославляли Єгову і прохали Його, як „Владику, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, створив”.— Дії 4:18—24.

12. Який зразковий стан апостоли вибрали в обличчі переслідування, і з яким наслідком?

¹² Коли ще більше переслідування вдарило тих Христових послідовників, то вони дуже сміливо посвідчили перед релігійним синедріоном, кажучи:

„Бога повинно слухатися більш, як людей! Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві. Його Бог підвищив Своєю правицею — на Начальника і Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. А тих справ Йому свідками ми й святий дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому”. (Дії 5:29—32)

Так довго, як ті апостоли не ухилялись від підтримування суверенного Господа Єгови та Його Головного Начальника, Ісуса Христа, то отримували святого духа, який допомагав їм у роботі проповідування і навчання.

13. Як християни сьогодні можуть затримувати свою „радість з святим духом”?

¹³ У тому критичному часі, не було місця на сварку про харч та інші дрібниці. Вони мали з’єднатись проти ворога. Зробивши це, вони зазнали те, про що апостол Павло пізніше писав, кажучи: „Бо царство Боже . . . праведність і мир, і радість у дусі святім”. (Рим. 14:17) До цього дня, християни, котрі сміливо проголошують суверенітет Єгови та Його царство, в той же час, підтримують правильні принципи в єдності з їхніми братами, мають запевнення, що отримають святого духа і знайдуть радість у їхній роботі.— Порівняйте Матвія 25:21.

,ПРОДОВЖУЮЧИ БЕЗУПИННО’

14. Хоч їм наказано більше „не говорити”, то як ті учні таки сповняли їхнє божественне призначення?

¹⁴ Ця „добра новина” дуже скоро поширювалась. Ніяк неможливо було придушити радість та ревність апостолів. Коли суд послухав розумної поради адвоката Гамаліїла, щоб „відступитись від них”, то вони „поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса”. А як вони віднеслись до наказу синедріону, щоб „не говорити про Ісусове ім’я”? Біблія каже, що „щоденно в храмі й домах безупинно навчали, і звіщали євангелію Ісуса Христа”.— Дії 5:38—42.

15. Хоч роботу сьогодні виконується трохи інакше, то за прикладом апостолів, яке основне діло ми таки виконуємо?

¹⁵ Так як ті апостоли, по тих місцях де нам дозволяють, то ми теж ходимо „від дому до дому”, шукаючи осіб, які є достойні одержати „добру новину”. Коли знайдемо таких, то знову відвідуємо їх, безплатно допомагаємо їм студіювати Біблію в їхньому домі. Певна річ, сьогодні ми виконуємо цю роботу трохи інакше, а саме тим, що не проповідуємо по храмах або синагогах. Також сьогодні користуємось літаратурою, автомашинами та іншими способами подорожування, щоб виконувати нашу роботу. Отже, відвідувати людей по їхніх домах, є чудовий спосіб доручати їм літературу і вертатись, щоб навчати Божого Слова тим, які слухають „добру новину”.

,НЕ СТРИМУЙТЕСЬ’

16. (а) Де Павло свідкував і навчав? (б) Що показує, що Павло відвідував людей по їхніх домах, так як ми сьогодні проповідуємо від дому до дому?

¹⁶ Апостол Павло теж поставив нам гарний приклад публічного проповідування. По синагогах, ринках, берегах ріки — де б не знаходив євреїв та інших людей — Павло давав їм свідоцтво. Протягом двох років, він щоденно промовляв новим „учням”, у школі в Ефесії. (Дії 16:13; 18:4; 19:9) І пізніше тим, що ставались старшими в Ефесянському зборі, Павло сказав: „Як із першого дня, відколи прибув в Азію, . . . нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити і навчити вас прилюдно і в домах”. Кого? Тільки тих, що виходили на старших? Ні, бо Павло додає, що свідчив „юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа”. Отже, між тими, яких навчено „прилюдно і в домах”, з самого початку Павлової місіонерської служби в Ефесії, були нові особи, які потребували основного знання про покаяння та віру.— Дії 20:18—21; 18:19; 19:1—7; порівняйте Євреїв 6:1.

17. (а) На якій основі багато перекладів Біблії переводять грецьке kat oikous „від дому до дому”? (б) Що Павлове ,старанне свідчення’ показує християнське свідкування буде вміщати?

¹⁷ Цей вислів „в домах”— переложено з грецького kat oikous. Хоч є різні переклади цього вислова, то багато добрезнаних версій Біблії перекладають його висловом — „від дому до дому”.b Це тому, що грецький прийменник kata являється в „розділовому сенсі”. (Порівняйте подібне вживання kata в Луки 18:1 — від міста до міста”, від села до села”; і в Діях 15:21 — „у місті за містом”.) Отже, можемо сказати, що Павло ,свідчив’ від дому до дому. Вчений Біблії доктор А. Т. Робертсон каже слідуюче про Дії 20:20:

„По (згідно з) домах. Годиться звернути увагу, що цей найбільший зі всіх проповідників проповідував від дому до дому і його відвідини не були тільки товариські”.

Так, як Павло „старанно свідчив”, то християни сьогодні теж вишукують духовно-нахилених людей, ходять на поновні відвідини, і студіюють Біблію з зацікавленими особами. Пізніше, як потрібно, вірні надзирателі ходять на пастирські відвідини.c

18. Чому Павло з його друзями не стримувались від проповідування і навчання від дому до дому?

¹⁸ Було багато причин чому Павло, а також інші християни за його часу не повинні були ,стримуватись’ від проповідування і навчання від дому до дому. Ті часи були критичні. Швидке знищення вже наближалось до тієї єврейської системи. Римські імператори заохочували ідолопоклонство. Для людей, які „боялись божества”, була натискаюча необхідність шукати „Бога, що створив світ і все, що в ньому”, Який тоді „усім людям наказує, щоб скрізь каялися”.— Дії 17:22—31.

19. (а) Чому проповідувати від дому до дому, а також інше свідчення є необхідним сьогодні? (б) Які будуть наслідки з ревного ,пробування у вірі’?

¹⁹ Сьогодні також необхідно ,свідчити’ — від дому до дому, неформально, по ринках, ходити на поновні відвідини, і регулярно проводити біблійні студії по домах людей. Правда, так як було за часу апостола Павла, „добру новину” вже проповідувано всьому створінню під небом”. Але тепер потрібно ще більшого старання перш ніж вдарить „велике горе”. Так, як апостол Павло був сказав тим християнам у Колосії, тепер необхідно всім „пробувати у вірі, тверді та сталі, і не відпадати від надії Євангелії”.— Кол. 1:23; Мат. 24:21.

20. Як щире проповідування від дому до дому сьогодні може бути охороною?

²⁰ Так, як було у розквіті римської імперії, то так сьогодні, намір світського натиску є, щоб християни віддавались задоволенням, так званим розвагам або „відновленню сил” і неморальностям безбожницьких людей — „тих, хто Бога не знає, і не слухає Євангелії Господа нашого Ісуса”— тих, що „кару приймуть, вічну погибіль”. (2 Сол. 1:6—9) На нашу власну охорону, ми мусимо працювати так, як Павло та інші ревні християни за його часу, „завжди маючи багато роботи в Господньому ділі”, працюючи „від душі, немов Господові [Єгові, НС, анг.], а не людям”. (1 Кор. 15:58, НС, анг.; Кол. 3:23) Ми зазнаємо велике задоволення і радість, коли будемо працювати за прикладом апостола Павла та інших християн першо-столітнього збору, публічно і „від дому до дому”, даючи ,старанне свідоцтво’, щоб люди могли навчитись про „покаяння до Бога і віру в нашого Господа Ісуса”. (Дії 20:20, 21) Коли будемо так служити, то нехай про нас буде сказано так, як про нашого Господа ,ревність до дому поклоніння Єгови з’їдає мене’. Ів. 2:17.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 9]

Так як Ісусові апостоли, теперішні християни ходять від „дому до дому” шукаючи тих гідних одержати „добру новину”