Йонатан — ,Один чоловік з тисячі’
МУДРИЙ цар Соломон зауважив: „Я людину знайшов одну з тисячі”. (Еккл. 7:28) Це показує, що ідеальну людину є тяжко знайти. Дуже мало людей визначаються моральною вищістю. Один, який був таким був Йонатан, син царя Саула. Він був хоробрий, вірний та несамолюбний. Якщо був якийсь чоловік, щоб його можливо було оправдати за те, що він піддався заздрощам, суперництву або ревнощам, то цей чоловік був Йонатан. Але він дуже любив і був вірний тій людині, яку менш благородні від нього уважали б бути серйозною загрозою їхній посаді.
.Спочатку царювання його батька, Йонатан відзначився, як відважний воїн. Тисячою погано-озброєних вояків, він переміг озброєне филистимське військо у Ґеві. (1 Сам. 13:1—3) Йонатан мусів мати принаймні двадцять літ, бо у тому віці кликали до війська в Ізраїлі.— 4 Мойс. 1:3.
Пізніше, з божественною допомогою, Йонатан з своїм зброєносцем, убили коло 20 ворожих филистимлян. Цей подвиг проклав шлях для ізраїльтянів перемогти їхніх ворогів. Протягом цієї кампанії, Йонатан невідомо нехтував необачну присягу свого батька. Щоб Саул міг цілком виповнити свою присягу, то мусів стратити свого сина. Йонатан не злякався цим, але сказав своєму батькові: „Ось я помру!” Але люди, зрозуміли, що Єгова допомагав Йонатанові, врятувати його.— 1 Сам. 14:1—45.
Сталось, що майже 20 років пізніше, Давид убив филистимського велетня, Ґоліята. Цей відважний подвиг Давида з цілковитим довір’ям і вірою у спасаючу силу Єгови, зворушив серце Йонатана. Біблія каже: „Йонатанова душа зв’язалася з душею Давидовою,— і полюбив його Йонатан, як душу свою”. (1 Сам. 18:1) Як знак своєї дружби, Йонатан дав Давидові своє вбрання, свого меча, свого лука, й свого пояса.— 1 Сам. 18:4.
Пізніше, коли Давид відважно провів ізраїльське військо у бій проти филистимлянів, то жінки привітали повертаючих переможців піснею і танцюванням. Вони співали: „Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої”. (1 Сам. 18:5—7) Через це, Саул став ще більш задрісний, і почав дуже підозрівати Давида. Коли Саулові не вдалось забити Давида списом, то він згодився віддати свою дочку, Мелхолу за дружину Давидові, коли він докаже, що вб’є 100 ворожих филистимлянів. Саул думав, що филистимляни вб’ють Давида. Проте, Давид вернувся і приніс Саулові двісті їхні крайні плоті, як доказ, що він забив так багато филистимлянів. Через це Саул ще більше боявся і ненавидів Давида.— 1 Сам. 18:8—29.
Але Йонатан не дозволив заздрісній ненависті його батька знищити його дружбу з Давидом. Коли Саул явно наказав, щоб забити Давида, то Йонатан втручився у справу і переконав свого батька пообіцяти, що не вб’є його друга. Пізніше, проте, Давид мусів втікати, щоб врятувати своє життя, тому що Саул знову кинув спис у нього. Цар також відіслав посланців, щоб ці стерегли Давидів дім вночі і вбили його вранці. Тієї ночі, Давид успішно втік через вікно свого дому.— 1 Сам. 19:1—12.
З цього часу, Йонатан співробітничав з Давидом, щоб довідатись, яке почуття має його батько до його друга. Саул дуже запалав гнівом на Йонатана, і сказав: „Негідний і неслухняний сину! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором і неславу своєї матері? Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи його до мене, бо він призначений на смерть”. Коли Йонатан став противитись цьому, то його розгніваний батько кинув списа на нього.— 1 Сам. 20:1—33.
Пізніше, в умовленому місці, Йонатан зустрівся з Давидом. Вони знову потвердили їхню дружбу та вірність. (1 Сам. 20:35—42) Це справді чудово, що така дружба розвилась і продовжувалась. Йонатан був спадкоємцем престолу і знав, що колись царство перейде в Давидові руки. Додатково, він був 30 літ старший від Давида. Однак, Йонатан тішився Давидовими успіхами і плакав з ним у його стражданню. Безсумнівно, Йонатанова дружба допомогла Давидові мати відповідну пошану до царя, щоб він не користувався нагодами зробити йому зло. Коли Саул безжалісно ганявся за Давидом, то Йонатан мав нагоду підбадьорювати свого друга. Про один такий випадок, читаємо: „І встав Йонатан, Саулів син, і пішов до Давида до Хорешу, і зміцнив його на дусі в Бозі, та й сказав до нього: ,Не бійся, бо не знайде тебе рука мого батька Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі заступником. І це знає й батько мій Саул’ ”.— 1 Сам. 23:16, 17.
Який благородний Йонатан доказався, бувши задоволений другим місцем у царстві! Йонатан розвив таку несамолюбну відданість до Давида, тому що знав, що Єгова був вибрав його на царя і любив його за його гарні риси.
Йонатан не стався другим у царстві, але вмер разом з своїм батьком у битві. (1 Сам. 31:2) Через смерть Саула і Йонатана, Давид зложив жалобну пісню, називаючись „Пісня про лука”. Спершу, цю похоронну пісню вміщено в збірнику поем, пісень та інших писань у книзі Яшара. Потім „Пісню про лука” записано в надхненій історії 2-го Самуїла. Цю пісню навчали Юдинних синів.— 2 Сам. 1:17—27.
Коли добре подумаємо про цю чудову дружбу між Давидом, а Йонатаном, то зараз можемо оцінити чому Давид так висказався в „пісні про лука”. Він заголосив: „Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений,— кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого”. (2 Сам. 1:26) Справді, Йонатан був ,один чоловік з тисячі’.