Упевненість у світі оточеному сумнівами
„Благословенний той муж, що покладається на Господа [Єгову, НС, анг.], що Господь [Єгова] — то надія його!”— Біблія
,Від освіченої, дорослої людини сподіваються безтурботного, вишуканого та недовірливого відношення’.— Світська філософія
1, 2. Яке було відношення деяких греків, і які були наслідки вищої освіти цього світу?
ЩО Є правда?” Та відповідь, яку дав Понтійський Пилат Ісусові Христові є прикладом недовірливого відношення багатьох людей. (Ів. 18:38) Про стародавніх грецьких скептиків (людина, котра до всього ставиться критично — недовірливо) було сказано, що вони „намагались розвити безтурботний спокій розума, який можна досягти постійним зрівноважуванням протилежних доводів, і таким чином зменшувати все до непевного та сумнівного стану”.
2 Ближче нашого часу різновидності цього недовірливого відношення розвивали такі філософи, як французький Реней Дескарті, голландський Спіноза, шотландський Давид Гюм та німецький філософ Кант. Через вплив цих чоловіків і багатьох інших, то систематичний сумнів стався догмою вищої освіти. Тому то університети по всіх країнах видали покоління скептиків, для котрих „все є відносне”.
3. (а) Який є один поганий наслідок систематичного сумніву? (б) Яке краще відношення заохочується в Біблії?
3 Говорячи про погані наслідки такої систематичної непевности, то один авторитет каже, що „наслідок цього напряму відносності й скептицизму в нашому часі є брак шанування правди”. Цей авторитет продовжує:
Шанування правди не є тільки псевдо-циніцизм (відчуття, що себелюбство спонукує всі вчинки) нашої доби, яка старається „викривати” все, з переконанням, що ніхто й нічого не може щиро пред’являти права на правду. Це є відношення, котре з’єднує радісну упевненість, що правду дійсно можна знайти, з покірним підкоренням тій правді, коли б і де б вона не виявилась. Такої відвертости до правди вимагається від тих, котрі вклоняються Богові правди . . . Це є відношення . . . про яке (Старий Заповіт), а також (Новий Заповіт) свідкують.— „New International Dictionary of New Testament Theology”, 1978 р., Том 3, сторінки 900, 901.
Радісна упевненість в правду
4, 5. (а) Як Писання надихають упевненість і довір’я, а не сумнів? (б) Які є добрі наслідки відкритости до „здорових слів” у Біблії?
4 Так, ціла Біблія надихає в своїх читачів, не сумнів, але упевненість. В Єврейських Писаннях є сказано: „Благословенний той муж, що покладається на Господа [Єгову, НС, анг.], що Господь [Єгова] — то надія його”. (Єрем. 17:7) І в Християнських Грецьких Писаннях Павло писав: „З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою”. Тут нема жодного скептицизму або недовір’я! — 2 Тим. 1:12.
5 Висказавши свою цілковиту упевненість в Бога, Павло додає: „Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона”. (2 Тим. 1:13) Бувши відкритим до „здорових слів”, котрі знаходяться в Біблії збільшує нашу віру й любов, даючи нам радісне довір’я і упевненість в правдивість всіх тих дорогоцінних обітниць, яких Єгова дав нам. По черзі, це дає нам надію, котра є „для душі, як котвиця, міцна та безпечна”.— Євр. 6:17—19.
6. Щоб мати змогу розказувати людям „добру новину”, то чого нам самим потрібно?
6 Така радісна упевненість до правди дає нам змогу ходити та проповідувати добру новину про Боже царство, як єдину надію для людства. Людина мусить бути цілком переконана про правдивість цієї вістки надії, щоб розказувати її іншим людям. Отже, ми можемо казати тим, котрі слухають нас: „Добра новина, яку ми проповідуємо не трапилась між вами тільки словом, але також з силою й з святим духом та сильним переконанням”. „Коли ви прийняли Боже Слово, котре чули від нас, ви прийняли його, не як слово людське, але, як дійсно воно є, як слово Боже”.— 1 Сол. 1:5; 2:13, НС (анг.).
7, 8. У ранньому християнському зборі, хто допомагав братам відганяти сумніви?
7 У ранньому християнському зборі вірні надзирателі допомагали їхнім співхристиянам розганяти сумніви і ставати міцними й непохитними у вірі. За допомогою святого духа, першестолітнє урядове тіло, складаючись з апостолів та старших Єрусалимського збору, робили рішення, давали інструкції й посилали вірних чоловіків, щоб ці підкріплювали братів. У біблійній книзі Дії Апостолів, ми читаємо: „Як міста ж переходили, то їм (Павлові, Силі та їхнім подорожуючим друзям) передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші. А церкви [збори, НС, анг.] зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю”.— Дії 16:4, 5; 15:23—29.
8 Пишучи до збору в Колосії, Павло говорить про вірного християнина, Епафраса, котрий „завжди обстоює вас у молитвах, щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею”. (Кол. 4:12) Навіть у тому часі не було місця на скептицизм та сумнів. Раннім християнам було потрібно „зміцнюватись в вірі сильного переконання”.
Подолаючи сумніви
9. Чому християнська упевненість є важливою сьогодні?
9 Чи християнська впевненість є менш важлива у нашому часі, у світі де, цитуючи слова британського філософа Бертранда Рассела ,від освіченої, дорослої людини сподіваються безтурботного, вишуканого та недовірливого відношення?’ Ні. Навпаки, сильне переконання є навіть ще важливіше, тому що тепер, як ніколи раніше, „дух, що працює у неслухняних” заохочує недовір’я і сумнів. (Ефес. 2:2) Тому то християни, які є збентежені сумнівами повинні розпізнати небезпеку і взяти відповідні кроки, щоб остаточно бути „досконалі . . . та наповнені всякою Божою волею (непохитним переконанням, НС, анг)”.
10, 11. (а) Коли сумніви вкорінюються в нашому розумі, то які запитання ми повинні питати себе? (б) Як більше, як 2.000.000 людей будуть відповідати на ці запитання?
10 Коли зрадницькі сумніви починають спадати на думку, то християнин повинен перше добре обдумати стан, і запитати себе кілька доречних запитань:
Де я навчився, що Боже ім’я є Єгова, про значення Його імени, про Божий любий намір для людства й чому Він дозволив стражданню продовжуватись такий довгий час на землі? — Пс. 83:19, НС, (анг.); Об. 21:3, 4; 2 Пет. 3:9, 13.
Хто навчив мене, що Ісус Христос не є якась третя особа в Трійці, але однородженим Сином Єгови, й хто допоміг мені докладно зрозуміти, що це значить відкуплення від гріху викупом Христової жертви? — Ів. 3:16; 14:28; 1 Кор. 15:27, 28.
Котра релігія допомогла мені зрозуміти правду про святого духа, не „Святого Духа, як особу”, але про дієву силу Єгови, і де я знайшов осіб, котрі щиро стараються розвивати плід духа? — Дії 2:33; Гал. 5:22, 23; Кол. 3:12—14.
Котра релігійна організація спростувала мої думки про стародавнє поганське вчення відносно безсмертности людської душі, показуючи мені з Біблії, що душа є смертельна, даючи дійсне значення біблійному навчанню про воскресення, і хто визволив мене від Бога-зневажаючої догми про вогняне пекло? — Єзек. 18:4; Дії 24:15; Рим. 6:23.
Хто проповідує, що Боже царство є єдиною надією для людства? Хто допоміг мені зрозуміти, що ми живемо в „останніх днях” і що мусимо „пильнувати” прихід Сина людського? — Марка 13:10, 33—37; Луки 21:34—36; 2 Пет. 3:3—7.
У котрій організації я знайшов дійсний намір у житті, „мир Божий”, що охороняє від спокус і пасток цього світу, й хто дав мені практичну мудрість, щоб нею розв’язувати життєві проблеми? — Мат. 24:45—47; 1 Тим. 3:15; Фил. 4:6—9.
Остаточно, котрі то християни мають щиру ,любов між собою’ (Ів. 13:34, 35), дійсно шанують принципи, котрі знаходяться в Івана 17:14, 16 й Ісаї 2:4, і котрих християн переслідують, не через те, що вони вмішуються в політику, але через те, що вони носять Ісусове ім’я, тобто є правдивими християнами? — Мат. 24:9; Ів. 15:18, 19.
11 Для більше, як 2.000.000 осіб, котрі живуть у більше, як 200 країнах та островах, то щира відповідь на ці запитання є: Свідки Єгови, так як їх харчує духовною поживою „вірний й мудрий раб” клас з його урядовим тілом.— Порівняйте Луки 12:42—44.
Тримайте упевнене відношення
12. Де починаються сумніви?
12 Щоб не заразитись духом цього світу, духом підозріння, сумніву й недовір’я, то необхідно стерегти наші глибші спонуки. Своїм 11 вірним апостолам та іншим учням, котрі не могли повірити, що Він дійсно воскрес, Христос сказав: „Чого ви стривожились, і чому сумніви входять до ваших сердець?” (Луки 24:38, НС, анг.) Так, там то сумніви починаються — в серці.
13, 14. (а) На що сумніви можуть бути ознакою? (б) Яку науку ми можемо навчитись від невірного Ізраїля?
13 Отже, коли турбуючі сумніви починають тривожити нас, то ми повинні переглянути наші спонуки. Чи наші сумніви є справжні, або чи вони є тільки привідом на сповільнення? Чи вони виявляють брак витривалости? Чи вони відбивають брак віри в Божу силу прощати? Чи може якась особа посіяла насіння сумніву? (Ів. 1:9; Дії 20:30) Павло пише: „Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога живого . . . . ,не робіть затверділими ваших сердець’”.— Євр. 3:12—15.
14 Коли будемо втримувати позитивне відношення й пам’ятати все те, що Єгова зробив для нас через Свого Сина Ісуса Христа, й все те, що ми навчились про Його наміри й обітниці через духовну поживу за допомогою „вірного й мудрого раба”, то не будемо ставатись невдячними так, як Ізраїль, про якого Єгова сказав: „Віл знає свого власника, а осел — ясла пана свого,— а Ізраїль не знає Мене”.— Іс. 1:3.
Ці відновили свою впевненість
15. Як допоможено одному старшому перемогти його сумніви?
15 Один старший в західній Франції почав сумніватись чи дійсно товаришував з Божим правдивим збором через те, що так, як сам сказав, духовну поживу, яку йому подавали здавалася для нього бути завжди така сама. Отже, він попросив, щоб його звільнили від християнських обов’язків старшого. Але, родина й старші збору не поводились з ним нібито він був відступником. З любов’ю вони допомагали йому молитвою й потішаючими розмовами. Поступово, вони допомогли цьому братові зрозуміти, що не можуть бути завжди нові пояснення, так як мати не може готувати три цільком інакших обідів кожного дня, 365 днів на рік. Але ті самі складові основні харчові частини готуються в різних формах, і ми оцінюємо таку поживу, розтравлюємо її й набираємо сили від неї. Цьому братові також допомогли задуматись над недостачою духовної поживи в інших організаціях. Поступово він відновив свою впевненість, збільшив своє оцінення добрих речей, яких навчався з літератури, яку видає Вартова Башта, відновив свою духовну силу й тепер знову радіє в службі Єгови. Тепер він знову служить, як християнський старший у зборі.
16. Через що розвились сумніви в розумі молодого французького Свідка, і як його погляди були випростовані?
16 Один молодий Свідок у південній Франції, який перш ніж прийшов до правди, мав ліберальні ідеї потрапив на книжку про анархізм („теорія, яка вчить, що всі уряди несправедливо втручуються в особисті свободи й тому їх слід заступити добровільним товариством з кооперативних груп”). Він прочитав книжку, зацікавився нею, купив ще більше таких книжок і читаючи їх почав тратити віру й розвивати сумніви. Тоді, нагло, так як сам сказав: „Я схаменувся й зрозумів, що дозволив поганій духовній поживі збуджувати в мені риси моєї старої особистости, одна з яких то рис була бунтівницький дух”. Дві статті у Вартовій Башті випростували його погляди: „Спосіб Життя — Вузький, Але Вільний”, з 15-го жовтня, 1977 р. (анг.), і „Як Ви Можете Користати З Божого Царства”, з 15-го січня, 1978 р. (анг.). Він відновив своє довір’я, записався до повночасної служби, і тепер служить, як спеціальний піонер.
Упевненість приносить щастя
17, 18. Що Яків говорить про тих, котрі сумніваються, і яку пораду він дає їм?
17 Це є тільки два приклади християн, котрих оточували сумніви, але котрі перемогли їх і відновили своє щастя в Божій службі. Коли б були піддались своїм сумнівам, то сьогодні були б нещасливі й без надії. Біблія каже: „Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер”. (Як. 1:6) Так, сумніви роблять нас уразливими. Яків додає, що сумніваючийся є „двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх”.— Як. 1:8.
18 Сильне довір’я і упевненість в Єгову, в Його Слово та Його організацію викреслюють параліжуючі сумніви і приносять дійсне щастя. Це є шлях правдивої мудрости. „Якщо”, каже Яків, „кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє,— і буде вона йому дана. Але нехай просить із вірою, без жодного сумніву”.— Як. 1:5, 6.
19. Чому нам уникати „духа світу”, і що допоможе нам триматись упевненості й „довір’я, яке ми мали спочатку”?
19 Коли ми приймаємо „дух світу”, то сумнів станеться частиною нашого думання. Але Павло пише: „А ми прийняли духа не світу, але духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам”. (1 Кор. 2:12) Коли ми цілком усвідомлюємо всі „речі, від Бога даровані нам”, і коли чесно признаємо, що ми навчились усі ці речі через студіювання Біблії із Свідками Єгови, то наша глибока вдячність Єгові буде спонукувати нас відганяти сумнів і „затримувати нашу упевненість, яку ми мали спочатку непохитно до кінця”.— Євр. 3:14, НС (анг.).
20. Які є дві нагороди від упевненості і довір’я?
20 Коли будемо ,затримувати нашу упевненість’ у Бога, в Його нехибне Слово, в Його земний збір під проводом Христа, то пожнемо рясні нагороди тепер і в майбутньому. Одна з цих, яку ми повинні оцінювати, є душевний мир. Псаломспівець писав: „Мир великий для тих, хто кохає закона Твого,— і не мають вони спотикання”. (Пс. 119:165; також дивіться до Колосян 3:15.) Також найбільш нагороджуючим є наша цілюща дружба з вірними християнами, які оцінюють „речі, котрих Бог дав нам”, через Свого духа, Його Слово та Його видиму організацію.— Пс. 1:1—3; 2 Сол. 3:6, 14; Євр. 10:24, 25.
21, 22. (а) Які інші користі приходять від упевненості й довір’я? (б) Що ми будемо розбирати в слідуючій статті?
21 Дотримувати „упевненість, котру ми мали спочатку” допомагає нам бути ревними в Божій службі, приносити радість Єгові й нам самим. (Прип. 27:11) Радість, яку ми відчуваємо, сама собою є нагородою (Мат. 25:23), але додатково, вона є охороною, „твердинею”, для нас. (Неем. 8:10) Така радість, коли служимо Єгові дає нам упевнений погляд, який все кращає і кращає, коли бачимо сповнення пророцтв. Ми маємо намір у житті. Ми знаємо куди йдемо. Ми маємо славетну надію, зосереджуючись на „місті” або Месіянському Царстві, якого Авраам чекав.— Євр. 11:10, 16.
22 Проте, „дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи”. (1 Тим. 4:1) Чому це, і чому це не повинно надмірно турбувати нас? Цю справу будемо розбирати в слідуючій статті.