Залишайтеся „тверді у вірі”
„А дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи”.— 1 Тим. 4:1.
1. Чи ми повинні надмірно турбуватись, коли хтось відпадає від віри?
ЧИ ВИ ставтесь дуже приголомшені й надмірно розстроюєтесь, коли бачите або чуєте, що якийсь добрезнайомий християнин піддався сумнівам, прохолонув вірою, можливо навіть тепер бунтується так, що аж покидає християнський збір, і старається тягнути інших за собою? Коли так, то тіштесь знаючи, що хоч це є сумні випадки, то Писання таки перестерігають нас, що так буде ставатись.
2, 3. (а) Що слово „відступництво” означає, і хто був першим відступником? (б) Що відступницький шлях стягнув на Ізраїля та Юдею?
2 Слово „відступництво” походить з грецького вислова, котрий означає „відчужатись від”, „відпадати від”, „відхід”, „бунт, залишення”. Перший відступник від правдивого поклоніння Єгови був Сатана Диявол. Отже, він є першим відступником. (Ів. 8:44) Він спричинив, щоб перша людська пара також сталась відступниками. (1 Мойсея, 3-ий розділ) Спочатку історії Ізраїля було „відступлення”, або відхилення’ від правдивого поклоніння. Ми читаємо:
„Та вони не слухались також своїх суддів, бо блудили за іншими богами, і вклонялися їм. Вони скоро відхилялися з тієї дороги, якою йшли їхні батьки, щоб слухатися Господніх [Єгови, НС, анг.] наказів. Вони так не робили”.— Суд. 2:17.
3 Пізніше, багато ізраїльських царів, а також юдейських стались відступниками й потягнули народ за собою. Бог перше покарав північне ізраїльське царство, кажучи: „На люд нечестивий (Ізраїль) пошлю Я його (Асирію)”. (Іс. 10:6) І саме перед тим, як вавилонці знищили Єрусалим, столицю Юдеї, Єгова сказав: „Від єрусалимських пророків безбожність (відступництво, НС, анг.) пішла для всієї землі”. (Єрем. 23:15) Відступництво або відхилення від правдивої віри насправді не принесло благословення ні Ізраїлеві, ні Юдеї.
Відступництво між ранніми християнами
4. Яку пересторогу дав Ісус проти відступників?
4 Спочатку Його земної служби, Ісус перестерігав Своїх послідовників проти відступників. У Його проповіді на горі, Він сказав:
„Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі,— і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя,— і мало таких, що знаходять її! Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас у одежі овечій, а всередині — хижі вовки. По їхніх плодах ви пізнаєте їх”.— Мат. 7:13—16.
5. Що Павло сказав про відступників?
5 Двадцять п’ять років пізніше, Павло перестеріг християнських старших в Ефесії: „Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть. . . . Із вас самих навіть мужі настануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою”. (Дії 20:29, 30) В останніх його надхнених Писаннях Павло згадує про кількох першого століття відступників. Він перестеріг Тимофія: „Стережися ж базікань марних, бо вони ще більше провадять до безбожности, а їхнє слово, як рак, буде ширитися. Від таких Гіменей і Філіт, що вони прогрішилися у правді, . . . і віру деяких руйнують”. „Котляр Олександер накоїв був лиха чимало мені . . . Стережись його й ти, бо він міцно противився нашим словам”.— 2 Тим. 2:16—18; 4:14, 15.
6. Які є ототожнюючі риси типових відступників?
6 Коли дослідимо ці Ісусові та Павлові перестороги, то виявляються слідуючі зразкові пізнавальні риси типових відступників:
(1) Відхилення від правди
(2) Перекручене, марне базікання
(3) Намагання руйнувати віру декотрих і тягнути учнів за собою
(4) Лицемірство (,вовки в овечій шкірі’)
(5) Пізнані по їхніх плодах; вони ,мають більше та більше успіху в безбожності’
Намір таких зрадницьких ознак був, щоб допомогти раннім християнам зараз пізнавати відступників, і ,стерегтись їх’.
Відступництво „в пізнішому часі”
7. Коли почалось масове відступництво, так як його передсказали які Писання?
7 Відступництво, „котре вже діяло” ще за життя декотрих Христових апостолів, сталось родючим у „пізнішому часі”, тобто після смерти апостолів. Тих п’ять зрадницьких ознак стались більше та більше очевидними після другого століття й досягли найвищої точки у четвертому столітті. Це масове відступництво мало відбутись до „присутності Господа Ісуса Христа” і „дня Єгови”.— 2 Сол. 2:1—12.
8, 9. (а) Яку пересторогу Петро дав про останні дні? (б) Чи ж ті „глузії” і „закон-зневажаючі люди” будуть знаходитись тільки поза християнським збором?
8 Але інші Писання докладно показують, що навіть протягом „останніх днів” теперішньої системи, буде відступництво в правдивому християнському зборі. Апостол Петро писав:
„В останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями та й скажуть: ,Де обітниця Його приходу’?. Тож ви, улюблені, знаючи це наперед, стережіться, щоб не були ви зведені блудом безбожних і не відпали від свого вґрунтування”.— 2 Пет. 3:3, 4, 17.
9 Петро не тільки перестерігав своїх братів проти „глузіїв” і „безбожних” людей в світі. Християни завжди знали про цю небезпеку. Петро теж говорив про небезпеку „зведження” декотрими у християнському зборі, які ставались „глузіями”, насміхаючись з сповнення тих пророцтв, що стосуються до Христової „присутності”, беручи непокірливе відношення до „вірного і мудрого раба”, урядового тіла християнського збору й призначених старших.
Причини й наслідки відступництва
10, 11. (а) Яка є одна важлива причина на відступництво? (б) Які є деякі подібні значення грецького слова, яке перекладено „сумніватись”, і як відступник робить себе суддею?
10 Між різними причинами на відступництво, то безперечно одна з найголовніших є брак віри через сумнів. (Євр. 3:12) Цікаво, The New International Dictionary of New Testament Theology подає слідуючу інформацію про грецьке дієслово, яке часто перекладають „сумніватись”: „Diakrino, розрізняти, судити, . . . ; сумніватись, вагатись. . . . У декотрих віршах [у Новому Заповіті] сумнів являється, як брак віри й таким чином, як гріх (Рим. 14:23) . . . у Римлян 4:20 сумнів є схожий на недовір’я. . . . Отже сумнів — це брак упевненості й довір’я у вчинок Божий, якого Він ще має виконати й якого люди повинні чекати. . . . . У НЗ сумніваючий грішить проти Бога й Його обітниць, через те, що фальшиво судить Бога”.
11 Таким чином, людина, котра так сумнівається, що аж стається відступником, робить себе суддею. Вона думає, що більше знає від своїх співхристиян, краще також від „вірного і мудрого раба”, через якого навчилась більшости, коли й не все, що знає про Бога Єгову та Його наміри. Вона розвиває духа незалежности, і стається „бундючною . . . огида для Господа [Єгови, НС, анг.]”. (Прип. 16:5) Декотрі відступники навіть думають, що знають краще від Бога щодо упорядкування подій на сповнення Своїх намірів. Отже, дві інші причини відступництва є невдячність і самонадійність.— 2 Пет. 2:10—13.
12. Які є декотрі наслідки бунту і відступництва?
12 Один негайний наслідок шляху відступництва є втрата радості. Відступник затверджується в його бунті. Інший наслідок — він не живиться духовною поживою, яку постачає „вірний і мудрий раб”— це доводить до слабкого духовного стану й цілковите знесилення духа. Протиставлючи щастя Своїх вірних слуг з жахливим станом відступників, Єгова сказав пророчо:
„Ось будуть раби Мої їсти, а ви будете голодувати, ось будуть раби Мої пити, а ви будете спрагнені, ось будуть раби Мої радіти, а ви посоромлені будете. Ось раби Мої будуть співати від радости серця свого, ви ж кричатимете від сердечного болю, і від скрушення духа заводити будете”.— Іс. 65:13, 14.
13. Що це значить „зневажати владу”, і які є наслідки цього? (Юди 8, 10)
13 Піддавшись таким тілесним вчинкам, як „ворожнеча, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі”, то відступники часто стаються жертвами інших тілесних вчинків — „п’янства”, „розпусти”, і „перелюбу”. (Гал. 5:19—21) Петро перестерігає нас проти тих, котрі „погорджують владою” зневажаючи теократичний порядок, котрі „говорять зневажливо” про тих, котрим доручена відповідальність у християнському зборі, і проти тих, котрі ,покинули просту дорогу’. Він каже, що „останнє буває для них гірше першого”.— Уважно прочитайте 2-ий розділ 2 Петра.
Як уникати ,відпадання від віри’
14, 15. Як нам уникати самовпевненість?
14 Ми вже бачили, що одна основна причина на відступництво є брак віри через руїнницький сумнів, і що слово перекладене „сумнів” також означає „відрізняти”. Відступник робить сам рішення про те, що є правдиве, а те, що є фальшиве, що є „добре, а що зле” у справах духовної поживи. Він стається самонадійним.— Порівняйте 1 Кн. Мойсея 2:17; 3:1—7.
15 Отже, щоб не відпасти від віри, то християнин повинен стерегтись брак віри, „гріх, що обплутує нас”, і „бігти з терпеливістю до боротьби, яка перед нами”. (Євр. 12:1; 3:12, 19) Павло дає нам цю пораду: „Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, доказуйте чим ви є”. (2 Кор. 13:5, НС, анг.) Павло тут не запрошує нас сумніватись відносно „віри”, але випробовувати себе, чи ми дотримуємо вимоги віри чи ні. Такий чесний самоперегляд повинен наповнювати нас скромністю та покірністю, таким чином охороняючи нас від незалежного духа й від самовпевненості відступника.
16. (а) Яких інших пасток ми повинні уникати? (б) Яку двоїсту науку можна навчитись від євреїв у Верії?
16 Щоб уникнути відступлення від віри, ми також мусимо стерегтись проти невдячности. Ми повинні бути вдячними за те, що маємо таку достачу духовної поживи, яку одержуємо через „вірного і мудрого раба”. (Мат. 24:45) Це не значить, що ми не повинні переконувати себе про деякі речі. У цьому відношенні, маємо двоїсту науку яку можемо навчитись від євреїв у Верії. Щоб бути певними, то вони ,Писання досліджували день-у-день, чи так воно є’. Вони також були „шляхетніші” через те, що „слова прийняли (які проповідували їм Павло й Сила) з повним запалом”.— Дії 17:11.
17, 18. Що ми повинні вміти розрізняти, і яку пораду Павло дає про це?
17 Вчитись з таким повним запалом допоможе нам розвивати любов і набирати докладного знання, разом з повною проникливістю. Ці християнські характерні риси, по черзі, дають нам змогу розрізняти між дуже важливими речами, а тими, котрі не є такі важливі. Чи якась точка, яку ми не можемо зрозуміти дійсно є важлива? Чи вона впливає на дійсно важливі речі, яких ми навчились за допомогою „раба” класу? Чи через неї варта спотикати себе і можливо інших? Чи вона перешкоджає нам приносити християнський плід?
18 Павло радить нас: „І молюсь я про те, щоб ваша любов примножалась ще більше та більше в пізнанні й усякім дослідженні, щоб ви досліджували те, що краще, щоб чисті та цілі були Христового дня, наповнені плодів праведности через Ісуса Христа, на славу та на хвалу Божу”.— Фил. 1:9—11.
,Вириваючи з вогню тих, котрі сумніваються’
19. (а) Яке інше розрізнення потрібно робити? (б) Яку дальшу підбудовуючу пораду дає Юда?
19 Оскільки ми маємо пересторогу, що „від віри відступляться дехто”, то ми повинні бути готові „боротись за віру, раз дану святим”. (1 Тим. 4:1; Юди 3) Але тут потрібно розрізнити між клопіт-роблячими відступниками, про яких згадано в 2-му розділі 2 Петра, а християнами, котрі ослабли на віру й сумніваються через те, що їм бракує докладного знання. Юда так розрізнює. Перестерігши проти „ремствувачів, незадоволених”, котрі „вихваляють особи”, і проти „глузіїв”, котрі „створюють розділення”, він каже: „Бережіть себе самих у Божій любові, і чекайте милости Господанашого Ісуса Христа для вічного життя. І до одних, хто вагається, будьте милостиві, спасайте і виривайте з огню”.— Юди 16-23.
20. Як слід допомагати сумніваючимся, але, що робити, коли вони таки відмовляються від допомоги й „відпадають від віри”?
20 Так, сумніваючихся, потрібно перестерегти, що вони знаходяться в небезпеці знищення через їхні руїнницькі сумніви. Їхні християнські брати, особливо старші, повинні старатись допомогти їм, вириваючи їх, якщо можливо з „огню”, який міг би знищити їх духовно. А про тих, котрі вперто відкидають таку терплячу, любу допомогу і котрі дійсно „відступають від віри”, то ми не повинні надмірно турбуватись. Так як апостол Іван, ми скажемо: „Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залишилися б з нами”.— 1 Ів. 2:19.
„Тверді у вірі” до самого кінця
21, 22. (а) Яке заохочення дає Петро для того, щоб залишатись міцними у вірі? (б) Що духовні ізраїльтяни й „великий натовп” повинні робити, щоб здійснити їхні майбутні надії?
21 Нема жодного сумніву, що Сатана хотів би, щоб ми всі ,відпали від віри’. Тому Петро радить:
„Противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі. А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує”.— 1 Пет. 5:8—10.
Так, духовні ізраїльтяни, котрі були покликані царювати з Христом у „вічній славі”, мусять бути вірними у „годині випробовування”, якщо бажають, ,щоб ніхто не забрав їхнього вінця’.— 2 Тим. 2:10; Об. 3:10, 11.
22 Їхні друзі, члени „великого натовпу” знають, що вони теж мусять бути „тверді у вірі”, якщо бажають „вийти з великого горя”. (Об. 7:9, 10, 14) Ті християни з небесною надією, і також їхні друзі, котрі мають надію жити вічно у відновленому раї на землі, постановили вірно продовжувати проповідувати „цю добру новину царства”. (Мат. 24:14) Гарне поширення по багатьох околицях світу, аж до цього 1981 р., є доказом, що Єгова благословить Свою організацію, і що ще є багато роботи. Отже, вони слухаються Павлової поради: „Не переставаймо чинити добро, бо в своєму часі пожнемо коли не ослабнемо”.— Гал. 6:8, 9, НС (анг.).
23. Що дає усім нам „сильне заохочення”, щоб залишатись „твердими у вірі”?
23 Як бачимо сповнення всіх тих передсказаних подій для „останніх днів” перед нашими власними очима, то маємо упевненість і сильне довір’я, що „велике горе” і світанок Божої праведної нової системи вже близько. Чудові благословення, які знаходяться саме перед нами, в небі чи у земному раї, дають нам „сильного заохочення” залишатись „твердими у вірі” до самого кінця, щоб „прийняти надію, що лежить перед нами”.— Євр. 6:17—19.
„А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться духом святим, бережіть себе самих у Божій любові, і чекайте милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя”.— Юди 20, 21.
[Рамка на сторінці 14]
ПРИЧИНИ
Брак віри
Дух незалежності
Невдячність
Самовпевненість
[Рамка на сторінці 14]
НАСЛІДКИ
Втрата радости
Бунт
Брак духовного живлення
Тілесні вчинки
[Ілюстрація на сторінці 16]
„Спасайте і виривайте (їх) з огню”