„Трудячись і намагаючись”

„Бо на це ми й працюємо і зносимо ганьбу, що надію кладемо на Бога Живого, Який усім людям Спаситель, найбільше ж для вірних”.— 1Тим. 4:10.

1-3. Чому це є відповідно для християн звертати увагу на їхнє відношення до роботи?

ЧИ ВИ любите тяжко працювати? Чи ви оцінюєте корисне зусилля й досягнення? Коли так, то стоїте в протилежності багатьом людям сьогодні.

² Ви можливо вже зауважили, що хоч ліниві особи завжди існували, то нелюбов до роботи поширюється. (Прип. 20:4; 19:24; 2 Сол. 3:11) Ми бачимо цю нелюбов у таких порадах, як ,не працюйте тяжко. Не намагайтеся’. Те, що починається, як нелюбов тільки до напруженої праці, може легко розвитись у зневагу до всякої роботи.

³ Як християни, ми безперечно відчуваємо, що не маємо такого духа. Але думати, що ми не можемо заразитись цим сильним і поширюючим відношенням у світі, не було б реалістичним. Ми скористаємо з перегляду свого власного погляду відносно роботи, через те, що наш погляд може впливати на нашу участь у християнській діяльності, яка є важлива у Бога.

РОБІТНИКИ ГІДНІ НАСЛІДУВАННЯ

4. Яка важлива є робота?

⁴ Багато людей, котрі спостерігали життя та його цінності, висловлювались про важливість роботи. Німецький державний діяч, Карл В. фон Гумбольт сказав: „Робота є така потрібна для людини, як їжа та спання”. Цей факт сам собою дає багатьом людям причину бути зайнятими та продуктивними. Проте, у християн є ще додаткова причина на те, чому вони повинні розвивати оцінення до тяжкої праці: У цьому, Єгова й Ісус Христос поставили для нас приклад, який ми повинні наслідувати.— Ефес. 5:1; 1 Кор. 11:1.

5, 6. Який приклад поставили Єгова й Ісус відносно роботи?

⁵ Цілий всесвіт — від благоговійного термоядерного сонця до делікатного метелика — свідчить, що Бог є працівником. Всі Його видимі творіння — це Його „діло”. Також, Його постійна охорона й провід Своїх слуг є „діло”, яке нам слід оцінювати. (Пс. 145:4—6, 10; 8:4—9) Його Син, теж, є добрим працівником. Лишаючи Своє теслярство позаді в Галілейському містечку, Ісус подорожував сотні миль гарячими та порошними дорогами, щоб допомагати людям,— вздоровлювати їх, проповідувати їм, навчати їх. (Мат. 4:17, 23—25; Луки 8:1; 9:57, 58) Хоч Христос був досконалим, то таки втомлявся й ставався голодним через те, що працював тяжко і пізно.— Мат. 21:18; Марка 1:32, 35; 6:32—34; Ів. 4:3—6, 34.

⁶ Отже, ми можемо бути певні, що ні в Бога, ні в Ісуса нема „не працюй тяжко” відношення. Христос сказав: „Отець Мій працює аж досі,— працюю і Я”. (Ів. 5:17) По суті, Він пояснив, що Його „праця”— те, що Він робив з Божою допомогою — була доказом Божого схвалення. (Ів. 10:25, 38) І ця справа стосується нашого життя. Сповнення всіх наших на Біблії заснованих надій залежить від того, що Ісус робив, як працьовитий поклонник Бога.

7. З яким приступом ми повинні задумуватись про наш погляд на роботу?

⁷ Ми всі можемо, і повинні подумати про наш власний погляд та відношення про роботу. І в цьому ми не повинні бути надто критичними або занадто вибагливими. Ми всі маємо фізичні обмеження разом з обмежуючими обставинами. Також, Ісусів приклад показує, що це правильно для нас мати задоволення від відпочинку, розваги, приємної дружби й від деяких вигод. (Марка 6:31; Луки 5:29; 7:34; Ів. 2:2—10; 12:2, 3) Але ця сама недосконалість, яка підкреслює потребу відпочинку, може спонукати нас до крайності, так як про це напучують біблійні перестороги про лінощі. Факт є, що так як через голодування, обід краще смакує, то так само важна праця робить відпочинок та розвагу більш втішаючими.— Еккл. 2:24; 5:12, 18.

8, 9. Коли християни повинні бути працьовитими?

⁸ Слово „праця” може особливо пригадувати нам світську працю при якій багато з нас мусить трудитись, щоб заробляти на потреби життя. Біблія радить, щоб ми працювали сумлінно й старанно. (Прип. 10:4; 22:29) Так само повинно бути з нашими домашніми обов’язками, навіть у шкільнім набутті знання, через те, що в усіх точках життя, ми можемо поліпшитись пристосовуванням християнських принципів. Апостол Павло писав: „І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві [Єгові, НС, анг.], а не людям! Знайте, що від Господа [Єгови, НС, анг.] приймете в нагороду спадщину”.— Кол. 3:23, 24.

⁹ Проте, звернім тепер увагу на одну точну частину християнинового життя — його звеличання Бога своїм проповідуванням та навчанням. Ця робота є важлива, бо нею ,ми можемо спасти себе і тих, хто слухає нас’.— 1 Тим. 4:16.

10, 11. З яких спеціальних причин ми повинні тяжко працювати у поширенню християнської віри?

¹⁰ Зауважте, що Павло не сказав, щоб християнин цікавився тільки своїм власним спасінням. Він повинен допомогти іншим людям примиритись з і прийняти Ісуса, як Христа і практикувати побожність, яка „має обітницю життя теперішнього та майбутнього”. (1 Тим. 4:8) Згадавши про цю надію, Павло написав:

„Бо на це ми й працюємо і зносимо ганьбу, що надію кладемо на Бога Живого, Який усім людям Спаситель, найбільше ж для вірних”.— 1 Тим. 4:10.

¹¹ Подумайте про це. Спасіння від Бога — вічне щасливе життя — є досяжне „всім людям”. Але, зрештою, хто спасеться? Спасуться тільки „вірні”, ті, котрі розвивають і практикують віру. Оцінюючи цей факт, апостол не міг працювати абияк, проводячи дещо нормальне життя, і тільки часами, коли було вигідно, розказувати кільком людям про це можливе спасіння. Ні! Надія, що інші люди могли навчитись християнської вістки й вступити на шлях до спасіння, так впливала на Павла й сталась такою дуже важливою, що він ,тяжко працював і намагався, і не шкодував своїх зусиль’. Чи ви також маєте подібне почуття відносно цього? Подумайте про вашу власну активність протягом минулого місяця або минулих шістьох місяців. Чи ясно вам — і іншим, включаючи Бога,— що ви тяжко працюєте й намагаєтесь?

ТРУДЯЧИСЬ У ПОШИРЕННЮ ВІСТКИ ПРО ЦАРСТВО

12. Яке споріднення діла мають з спасінням?

¹² Християни знають, що не спасуться виконуванням тільки деяких вчинків, нібито ними заслужать собі праведність та спасіння. (Рим. 3:28) Однак, це правда, що коли маємо правдиву віру, то як наслідок такої віри будемо мати й діла. (Як. 2:18—26) Отже, дуже придатним є, щоб ми, за допомогою молитви задумувались над нашою вірою й ділами.

13. Згідно з Ісусом, що Його учні будуть робити після Його смерти?

¹³ „Тяжко працювати й намагаючись”, так, як Павло робив, ми можемо брати участь у сповненню пророчої правди, яку Ісус був висловив. Подумайте про це — ви можете допомогти доказати Ісусові слова бути правдивими. Які ж слова? Ті, котрі Він промовив у відповідь на Пилипову просьбу, „покажи нам Отця”. (Ів. 14:8) Ісус сказав:

„Хто бачив Мене, той бачив Отця. . . . Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті. Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця”.— Ів. 14:9, 10, 12.

14, 15. В Івана 14:12, чи Ісус мав на думці, що Його послідовники будуть виконувати більші чуда? Чому?

¹⁴ Як це, що Ісусові учні будуть виконувати діла більші від Його діл? Чи ви можете брати участь у виконуванні такого більшого діла? Біблія показує, що Бог давав змогу декотрим християнам виконувати такі чуда, як виганяти демонів, уздоровлювати хворих і в кількох випадках, воскрешати мертвих. Це було для того, щоб показати, що Він тепер підтримував християнський збір і благословив його. (Дії 3:2—8; 5:12—16; 9:36—40; 16:16—18) Але чи ті діла були більші від Ісусових? Він уздоровлював усіх людей, котрі приходили до Нього, декотрих навіть на віддалі, чудотворно годував тисячі людей, воскрешав мертвих, навіть контролював природні сили. (Мат. 8:5—16, 23—27; 14:14—33; Ів. 11:39—44) Крім того, ті чудесні дари духа, дані декотрим християнам мали закінчитись. (1 Кор. 13:8—10) Отже, як це християни мали виконувати діла більші за Ісусових?

¹⁵ Ісус говорив про те, що Його Отець бажав. Він чинив найбільше, довговічне добро, не Його чудами, але Його чудовим навчанням про Царство.a (Луки 4:32, 43) Після Його воскресення Ісус призначив Своїх послідовників „робити учнів з людей всіх народів і навчати їх”. (Мат. 28:19, 20) Так, християни мали продовжувати цю величезну роботу свідкування. Вони мали проповідувати по всіх країнах, на довший час і багато більше людям від Ісуса. Таким чином, їхні діла будуть більші від Ісусових.

16. Чи Ісусова робота мала закінчитись Його смертю й вознесенням на небо?

¹⁶ Ісусова робота навчати й проповідувати про Царство не мала закінчитись Його смертю та вознесенням на небо. З неба Він мав провадити важливу кампанію для навчання людей, але через Своїх послідовників. Лука каже, що перед Ісусовим вознесенням на небо, Він більше навчив Своїх учнів, ,про царство Боже’. (Дії 1:3) Зрештою, Він сказав їм: „Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі”.— Дії 1:8.

17, 18. Як, у дні П’ятдесятниці 33 р. З.Д., Ісусові послідовники почали сповняти Його слова про більші діла?

¹⁷ Відразу, вони почали виконувати діла більші за Ісусових. У дні П’ятдесятниці 33 р. З.Д., Ісус вилив святого духа на чекаючих учнів в Єрусалимі. А що вони тоді зробили? Множили харчі? Навчали людей господарства? Навіть оздоровлювали декотрих хворих? Ні, вони почали говорити, звіщати „про чудові діла Божі”. (Дії 2:1—11) Потім, апостол Петро дав таке переконливе свідоцтво, що тисячі його слухачів прийняли Христа.

¹⁸ Охрестити так багато віруючих людей того дня десь мусіло бути багато роботи. Вони можливо провадили хрещення по ставках цілого міста. Ясно, що ввечері учні здали рапорт їхньої роботи, бо Біблія каже, що ,3.000 прийняли Його слово й охрестились того дня’. Від коло 120 до більше, як 3.000 (більше, як 2.500 процентів збільшення) в один день. (Дії 1:15; 2:41) Справді вони почали виконувати діла більші за Ісусових.

19. Чи це була робота тільки для апостолів або старших у зборах?

¹⁹ Але декотрі християни сьогодні можуть говорити: ,Я не є ні Петром, ані Павлом. Чи ж це не були особи, які будуть виконувати діла більші за Ісусових?’ Це є добре запитання. Книга Дії Апостолів показує, що апостоли спеціальні Євангелисти й духовні старші в зборі, всі дійсно проповідували Царство. Але зауважте цей історичний факт, про який пише учень Лука: „І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви (збору, НС, анг.), і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських”. (Дії 8:1) І що ті розпорошені християни, молоді й старі, чоловіки та жінки, робили? „Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили”. (Дії 8:4) Так, усі проповідували.

20. Чому тепер є дуже важливим, щоб ми брали участь у сповненню Івана 14:12?

²⁰ Правдиві християни сьогодні продовжують проповідування й навчання, яке Ісус почав і яке їхні першостолітні брати й сестри поширювали. Але сучасні події, котрі сповняють біблійне пророцтво показують, що незабаром Бог знищить теперішню лукаву систему, і таким чином закінчить теперішнє проповідування „доброї новини Царства”. (Мат. 24:14) Отже, ми всі можемо запитати себе: ,Чи я тепер беру повну участь у цій важливій роботі про яку Ісус говорив в Івана 14:12? Чи я тяжко працюю й намагаюсь? Коли ця робота закінчиться, то чи я буду задоволений, що мав повну участь у ній?’

СКІЛЬКИ БОГ СПОДІВАЄТЬСЯ?

21-23. Як ми повинні переоцінювати або обмірковувати свої обставини?

²¹ Як беремо задовольняючу участь у християнській роботі проповідування, то ми не повинні ігнорувати справжні біблійні обов’язки відносно нашої родини, родичів, роботи або школи. (1 Тим. 5:8) І Бог не хоче, щоб ми почувались винуватими, коли доглядаємо цих обов’язків; ми повинні виконувати їх щасливо. Але часами ми можемо підраховувати свої можливості відносно часу та активності.

²² Багато з нас може користати з якогось зрівноваженого самоперегляду та самодисципліни. Можливо позбутись багато дрібниць, непотрібних для порядного життєвого рівня дуже допоможе.

²³ Ніхто не повинен критикувати те, що хтось інший робить у цій справі. Важливим є переглянути самих себе чи ми особисто ще палко оцінюємо нашу ролю у виконанню діл більших за Ісусових.

24. Який добрий приклад вбога вдовиця поставила для нас?

²⁴ Може бути, що ми не шкодуємо зусиль, і можливо виконуємо менше від когось з інакшим здоров’ям і обставинами. Але мірилом не є тільки кількість. Пригадайте собі, як Ісус похвалив вбогу вдовицю за те, що вона пожертвувала дві монети „дуже малої вартости”. Ті монети (лепти) дорівнювали коло одну шістдесят четверту частину денної заплати. На скільки грошей це виходить у вашій околиці? Ісус похвалив її за те, що вона „поклала з убозства свого все, що мала,— свій прожиток увесь”. (Марка 12:41—44) Ми теж можемо бути певними про таку похвалу, коли віддаємо все, що маємо — тяжко працюємо й не шкодуємо зусиль — у роботі давати людям свідоцтво.

25. Що Марія зробила для Ісуса скоро перед Його смертю?

²⁵ Ми також можемо пригадати собі, як Марія, сестра Лазаря, помазала Ісуса найдорожчим пахучим нардовим миром. Декотрі учні нарікали на це, бо вартість того миру була коло 300 динарів. Не рахуючи субот та свят, то це дорівнювалось до річної заплати одного робітника. Скільки ви, або члени вашої родини, заробляєте за один рік? (Ів. 12:3—8; Мат. 20:2) Ісус сказав про те, що Марія зробила:

„Вона добрий учинок зробила Мені. . . . Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон. Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі,— на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона”.— Марка 14:6—9.

26, 27. В який спосіб Марія була добрим прикладом?

²⁶ Зверніть увагу на ці слова, „що могла, те зробила вона”. Нема жодного доказу, що Марія була уповноважена виконувати чуда; вона не могла бути апостолом, ані старшим у християнському зборі; і вона не могла широко подорожувати, щоб проповідувати „добру новину”. Але, „що могла, те зробила вона”. Що це значить? У декотрих мовах вислів „роби скільки можеш” натякає ,працювати абияк; не дуже старатись’. Однак, Ісус не мав цього на думці. Марія справді не шкодувала своїх зусиль. Декотрі перекладачі Біблії перекладають ці слова так, „вона зробила все, що могла”, або „вона зробила все, що була в силі зробити”.— Ц. К. Вілямс; В. Барклей.

²⁷ Для Марії не шкодувати зусиль був спосіб життя. Раніше Марія показала чим вона дійсно цікавилась, коли сиділа в Ісусових ногах і слухала Його навчання. (Луки 10:38—42) Тепер вона далі підтримувала цього видатного проповідника, Ісуса. І цікаво, Ісус пов’язав Маріїн учинок з всесвітнім проповідуванням, кажучи, що де б не проповідувалась „добра новина”, то про неї будуть згадувати. Вона цікавилась проповідуванням. Ісус теж цікавивсь проповідуванням аж до самої смерти.

28. Якою релігією є Християнство, і що це значить для нас?

²⁸ Чи ми є схожі до тих двох жінок, котрі віддали все, що мали? Чи ми палко цікавимось проповідуванням, яку то роботу Ісус почав тоді, коли був на землі й яку християни тепер поширюють по цілому світі? Ми повинні цікавитись цією роботою. Бог цікавиться нею. Коли Християнство почалось у дні П’ятдесятниці 33 р. З.Д., то воно було проповідуючою релігією і Бог підтримував її Своїм духом. Тому, що Бог не змінився, то Він ще дотепер підтримує її. Він є „Живий Бог”, Він Сам живе й дає життя всім правдивим поклонникам. Отже, сьогодні Християнство повинно бути й воно дійсно є, свідкуюча релігія. І християни мають усяку причину працювати з захопленням у службі Божій для Бога, „Який усім людям Спаситель, найбільше ж для вірних”.— 1 Тим. 4:10.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 11]

Вони робили все, що могли