Всі потребують надії

„НАДІЯ буяє вічно в серці людини”. Так висловився англійський поет Олександр Повп у його „Essay on Man”. Дві тисячі років раніше грецький поет, Феокріт, висловив цю думку ось як: „Доти поки людина живе, то є надія”. Багато раніше єврейський мудрий чоловік, Соломон, написав: „Хто знаходиться поміж живих, той має надію”.— Екклезіястова 9:4.

Так, всілякі люди завжди потребували надію. Сьогодні, мільйони людей кажуть, що єдина надія є кращий світ через комунізм. Вони вірять, що революційними змінами можливо здійснити настання кращих часів для мас людей. Вони цитують французького комуністичного мученика, Габріеля Перія, який сказав, що завдяки комунізмові, майбутні покоління зазнають „кращу майбутність”. Правда, багато людей бачили розчаровуючі наслідки марксистських урядів і розчарувались. Все-таки, комунізм досі є „надія” для мільйонів людей шукаючих суспільно-справедливого світу.

Коран подає коло пів більйонові мусульман надію на вічне блаженство в раю називаючись „Сад”, в якому то раю блаженні будуть втішатись розкошами в їхніх воскреслих тілах. Багато мусульман навіть надіються на тисячоліття або 1.000-років панування миру на землі до приходу Судного Дня. Ті, яких Аллах відкине будуть укинені в „гаряче місце” на вічні муки.

Сотки мільйони індусів та буддистів мають надію досягти стану Нірвани. Для індусів, це становить дійсне „згасання” або зникнення полум’я життя вбиранням у Брахму або неособову всесвітню істоту. Для буддистів, Нірвана — це „стан досконалого щастя досяжне згасанням особистого існування і заглибленням душі у всевишнього духа”.

Тоді для соток мільйонів людей, котрі заявляють бути християнами, кажуть, що разом з вірою та любов’ю, надія є одна з трьох „теологічних чеснот”. Відносно цих трьох чеснот Енциклопедія Меклінтока й Стронга заявляє: „Віра — це корінь, любов — плодотворне стебло, а надія — до неба сягаюча корона дерева християнського життя”.

Погоджуючись з цим протестантським твором, що надія для членів церков так званого Християнства є життя на небі, то Католицька Енциклопедія каже, під заголовком „Надія”: „[Надію] визнають, що це божественна чеснота завдяки якої ми довірливо сподіваємось, що за Божою допомогою, доб’ємось вічного щастя . . . Все це є зрозуміле тільки на основі, яку ми приймаємо на віру, буття такої речі як надприродний порядок, і що єдина здійсненна найвіддаленіша доля людини в теперішньому провидінні Божому знаходиться в тому порядкові . . . надія має, як свою головну мету, з’єднання з Богом у небі”. (Курсив наш)

Отже, для католиків і більшості протестантів, єдина надія поставлена перед ними є „вічне щастя . . . в небі”. Якщо це схибне, тоді не лишається ніякої надії. Каже Католицький Словник: „Прокляті в пеклі не можуть надіятись, бо не сподіваються спасіння”. Напис, якого Данте уявляв собі, вивішаний верх брам пекла, говорить так: „Нема надії, для всіх входячих сюди”.

Але чи всі віруючі в Бога й Христа йдуть до „вічного щастя” в небі, чи до безнадійного стану вічних мук у „пеклі?” Оскільки Християнство глибоко вкорінюється в Біблії, то що Писання говорять про християнську надію й можливість якої-небудь кари?

Крім того, оскільки мільйони людей, зачарованих комунізмом, очевидно не стали заманені „небесним блаженством”, якого церкви так званого Християнства подають як єдина надія, то чи може бути, що Біблія подає таким людям — не тільки на короткий проміжок життя, але назавжди — таку саму надію, яку вони думають уже знайшли в комунізмі, тобто, світ „суспільної й економічної рівності всіх людей” в „безкласовому суспільстві?”

Чи може бути, що Біблія подає мільйонам мусульманам надію подібну до райського „Саду” так як Коран, але без загрози довічного заслання до „гарячого місця?”

І що сказати про соток мільйонів людей, практикуючих деякі східні релігії, яких навчено, що всяке матеріальне існування значить страждання, і для яких життя на землі є лихо? Чи ж ці люди старалися б скорочувати їхнє особисте перебування в Нірвані коли б могли переконатись, що намір життя на землі ніколи не був страждати так як вони переживали його? Чи мабуть Біблія може змінити їхній погляд про життя й дати їм надію, більше схожу до природного прагнення інтелігентних людей?

Маючи ці запитання на увазі, давайте переглянемо те, що Біблія, а також релігійна історія говорять, щоб побачити чи та єдина надія подана людству значить „йти до неба”. І оскільки, згідно з Біблією, людство вже мало надію ще до заснування так званого Християнства, то давайте вернемось назад і побачимо яку то надію мали древні євреї.